Місто — це наш ліс. Відходи використаної легкої картонної упаковки можуть на 90% покривати потреби в сировині сучасного паперового комбінату

У тому, що це не гасло, а реальний стан речей у цивілізованій Європі, група українських журналістів на власні очі переконалася, відвідавши виробничі потужності компанії Stora Enso Barcelona, розташованої в передмісті Барселони. Сучасне підприємство, котре випускає якісний крейдований картон, практично повністю забезпечує себе сировиною за рахунок паперових відходів міста. Причому левову частку цих відходів становить уже використана споживачами упаковка. Та сама, в якій жителі України вже звикли купувати молоко, молочні продукти, соки і якою в результаті завалені не лише звалища, а й середовище нашого повсякденного проживання.

А знаєте чому, власне, так відбувається? Момент істини полягає в тому, що в Європі відходами упаковки (і не тільки) займається приватний бізнес, турбуючись, з одного боку, щоб вулиці, сквери, пляжі були чистими, а з іншого — вартість цієї роботи не була обтяжливою для суспільства. В Україні ж сфера поводження з відходами упаковки перетворилася на прибутковий державний бізнес — суспільству ці роботи коштують десятки і сотні мільйонів гривень. Не секрет, що частина виділених грошей осідає в бездонних кишенях державних чиновників, які продовжують нас залякувати тим, що без них, їхніх підприємств і щедрого фінансування, країні не впоратися з десятками мільярдів тонн накопиченого на околицях мегаполісів сміття.

У будь-якому разі застосовувати цивілізовану систему поводження з відходами доведеться й Україні. Ознайомити журналістів із принципами її роботи взялася компанія Tetra Pak.

Бізнес береться вирішити проблему

Дивно якось виходить. З одного боку, в Україні постійно намагаються запровадити «податок» із виробників й імпортерів упаковки і товарів в упаковці, і такий, щоб вистачило коштів на збирання всіх 100% цієї упаковки після її використання споживачами. Водночас власне на збирання ці гроші не використовують, а в ліпшому разі вони йдуть на придбання нових потужностей із переробки відходів, тобто туди, де можна отримати прибуток.

Але щоб щось переробляти, потрібно його спочатку зібрати, і зібрати не так-сяк, а роздільно. Саме в цій сфері існує так званий провал ринку, суть якого в тому, що витрати на роздільне збирання загалом перевищують вартість отриманої в результаті сировини. Не вирішивши цього питання, ні про яку ефективну боротьбу із забрудненням відходами упаковки (чи іншими її різновидами) мови бути не може.

Як це робиться в Європі

Треба сказати, що Іспанія не може вважатися еталоном роздільного збирання ні за кількістю відходів, ні з її переробки. Та й законодавча база в сфері поводження з відходами тут досить демократична. А населення, вважають експерти, за своїм менталітетом схоже на жителів України. Саме тому вивчати європейський досвід українських журналістів запросили до Іспанії, а не до Німеччини, де здійснюють переробку 65% (в Іспанії — лише трохи більше 32%) усіх відходів упаковки після споживача. І де закон передбачає досить суворе покарання для тих, хто нехтує вимогами роздільного збирання відходів. Нам би дотягтися до Іспанії.

До речі, лише в одній Барселоні роздільне збирання здійснюють в 30 тис. точок (із роз­рахунку: одна точка на 500 жителів), у кожній із яких установлено по п’ять різних контейнерів. У жовтий контейнер населення складає легку упаковку (картонну, алюмінієву, пластикову); у синій — скло; зелений — макулатуру; коричневий — органіку; сірий — решту відходів. Подальше досортування вмісту цих контейнерів на спеціальних сміттєсортувальних підприємствах дозволяє отримати однорідну за складом сировину, настільки бажану для промисловості. Тільки малу частину відходів спалюють (в Іспанії норматив на 2007 рік становить усього 5% від зібраного) або вивозять на сміттєві полігони. Навряд чи хтось заперечуватиме користь від роздільного збирання, але хто і як, а головне, за які гроші це робитиме?

Податок або «Зелена крапка»

Можна, звісно, запровадити ще один податок для виробників тари або продукції в тарі й упаковці і за рахунок зібраних таким чином коштів централізовано фінансувати роздільне збирання та сортування. Однак у Європі від такої системи відмовилися. Вона потребує великих фінансових витрат. Прижилася інша система, що діє за принципом: «хто смітить, той і платить за прибирання».

Організація збирання і переробки відходів упаковки через спеціальне підприємство з поводження з відходами обходиться в три-чотири рази дешевше, аніж із допомогою системи податків. У Барселоні українським журналістам вдалося ознайомитися з принципами роботи однієї з таких компаній — «Екоембалаж». Вона збирає кошти з виробників упаковки або продукції в упаковці і направляє їх на роздільне збирання та сортування відходів легкої упаковки (картонної, алюмінієвої і пластикової). Зокрема, кошти йдуть на відшкодування витрат мерії на збирання відходів, придбання жовтих контейнерів, машин із їх вивезення, на оплату сортувальним заводам. Частковою компенсацією витрачених таким чином коштів стає вартість отриманої в результаті сировини, що стає власністю «Екоембалаж» і відповідно потім за ринковою ціною купується промисловими підприємствами. Таким чином в Іспанії збирають 90% усієї використаної упаковки.

При цьому виробники в принципі не можуть продати свій товар, якщо його упаковка не підлягає переробці або якщо вони не платять за цю переробку, тобто на цій упаковці відсутній знак «Зелена крапка». Наприклад, компанія Tetra Pak гарантує: існують технології, що дозволяють переробляти комбіновану картонну упаковку. Контролюючою ланкою в цьому разі виступає торгівля, котра не поставить товар на полицю, якщо на ньому немає позначки, яка свідчить про те, що його виробник є, наприклад, учасником системи «Зелена крапка». Продавати упаковку без відповідної позначки — злочин. Штраф у даному разі може скласти до 600 тис. євро. Альтернативою участі в «Зеленій крапці» може бути хіба що побудова власної системи повернення відходів виробленої упаковки.

Збирання і сортування

Замало поставити контейнери, потрібно ще зробити так, щоб домогосподарства викидали відходи у відповідний контейнер. Практика показує, що час робить свою справу. Якщо 1998 року в роздільному збиранні відходів легкої упаковки було задіяно близько 5 млн. іспанців, то 2006-го уже понад 41 млн. Спочатку господинь просили просто залишати на сходовому майданчику окремо використані упаковки, склотару, макулатуру, які прибиратиме сусідка-пенсіонерка. Потім їм повідомляли, що сусідці вже важко відносити все це в контейнер і запропонували робити це самим, а для зручності забезпечили мешканців будинку спеціальними пакетами під колір контейнерів.

Звісно, Іспанія не Німеччина, тут за те, що ти просто викинеш пакунок зі сміттям у сірий контейнер (для інших відходів) не оштрафують. Тут розраховують на свідомість і виховують її. Плюс — невеличкий економічний стимул: вартість вивезення сірого контейнера для конкретного будинку обходиться дорожче, аніж будь-якого іншого з розділеними за фракціями відходами.

Розсортовану і спресовану сировину направляють на переробку. Потужності переробних підприємств Іспанії можуть гарантовано переробляти 60 тис. тонн відходів легкої упаковки. Для країни цього цілком достатньо. Тому Франція, де бракує подібних потужностей, спрямовує свої пакувальні відходи на переробку до Іспанії.

Целюлозу відокремлюють від фольги

Та навіть зібрана в тюки картонна упаковка ще не може вважатися сировиною, готовою до безпосереднього використання. Не випадково її збирають у жовтий контейнер, де з нею сусідять алюмінієві банки і пластикові пляшки. Річ у тім, що сучасна картонна упаковка має комбіновану структуру. У ній використовують і картон, і алюміній, і пластик. Тому щоб виділити целюлозу на картонному комбінаті, використовують технологію для її відділення від алюмінієвої фольги і пластику. Тільки після цього отримуємо на виході три окремі складові, кожна з яких стає повноцінною сировиною для виробництва.

До речі, подібну технологію глибокого поділу комбінованої картонної упаковки завдяки підтримці компанії Tetra Pak уже використовують українські паперові підприємства. Їхні потужності дозволяють нарощувати обсяги переробки упаковки на кілька років уперед.

На сьогодні основною перепоною для переробки відходів легкої картонної упаковки на вторинну сировину є відсутність системи їхнього збирання. В Україні, за великим рахунком, відсутня єдина система й інфраструктура роздільного збирання вторинної сировини. Тому соціально відповідальні компанії докладають чималих зусиль для організації пілотних проектів із роздільного збирання вторсировини і картонної упаковки зокрема.

Наразі компанія Tetra Pak і партнери активно співробітничають з сміттєсортувальним заводом «Грінко», комунальними службами м.Миргорода, компаніями об’єднання «Укрвторма», розробляють просвітницьку програму для дітей, сприяють створенню національної програми для формування відповідної інфраструктури збирання вторсировини та законодавчої бази.

У держави ж до реального, а не формального вирішення актуальної проблеми руки не доходять. Парламент так і не спромігся за п’ять років ухвалити законопроект про упаковку й відходи упаковки, розроблений промисловістю відповідно до досвіду європейського законодав­ства в сфері поводження з упаковкою та відходами упаковки.

Коментар спеціалістів

Енріке ІБАНЬЄС, менеджер із зовнішніх економічних зв’язків компанії «Екоембалаж»

— «Екоембалаж» — це неприбуткова компанія, засновниками якої є 12 тисяч бізнес-структур, що представляють усі промислові сектори, пов’язані з упаковкою продукції. Виробники товарів в упаковці становлять 55%, торгові підприємства і дистриб’ютори — 20%, виробники упаковки — 20%, підприємства з переробки відходів й інші організації — 5%. За кількістю засновників компанія посідає друге місце в Європі.

Впровадження «Зеленої крапки», що входить у загальноєвропейську систему «Проєвроп», в Іспанії почалося з 1996 року, коли було ухвалено відповідне законодавство. Наразі в країні із 30 кг відходів легкої упаковки, що виробляється з розрахунку на одного жителя на рік, понад 10 кг збирається в системі «Зелена крапка». Частина потрапляє на переробку іншими каналами. 20% — губиться.

Мерія Барселони збирає відходи легкої упаковки, а підприємство «Екоембалаж» платить їй за надані послуги. Також компанія відповідає перед своїми засновниками, виробниками товарів в упаковці, що відходи будуть зібрані і перероблені. Витрати при цьому становлять у три-чотири рази меншу суму, аніж якби аналогічні роботи здійснювали з допомогою стягування податку за використання упаковки.

Хосе САБАТЕР, директор департаменту із поводження з відходами м. Барселони

— Мерія відповідає за збирання відходів на своїй території. Фінансування робіт здійснюється частково з держбюджету, за рахунок внесків компанії «Екоембалаж», дотацій уряду (вони компенсують недавно скасовані інвестиції ЄС), приватних вкладень. Частина витрат бюджету покривається коштами від продажу енергії, отриманої за рахунок спалювання зібраних відходів. Основний постулат європейської спільноти — «той, хто забруднює, той і платить». З іншого боку, європейці намагаються вибудувати економічно виправдану систему. «Екоембалаж» — це навіть не підприємство, це фонд. Його функція — збирання коштів від підприємств, які поставляють свій продукт на ринок, щоб заплатити за роздільне збирання і сортування.

Віктор МАРКОС, менеджер з питань екології компанії Tetra Pak Spain

— Свого часу в Іспанії для вирішення питання поводження з відходами було розроблено 15 законопроектів і два роки пішло на їх обговорення. Промислові підприємства самі вирішують, як вони зможуть організувати виконання вимог законодавства. Щоб організувати переробку відходів, необхідно виконати їх розділення, котре вимагає додаткових витрат. І додаткові кошти не покриваються вартістю отриманої в результаті сировини. Це вимагає додаткового вкладення грошей із боку промислових підприємств.

Володимир СЛАБИЙ, голова коаліції УкрПЕК

— «Провал» ринку відходів упаковки спостерігається з моменту, коли споживач позбувся використаної упаковки, до того моменту, коли однорідні за складом відходи зосереджено в одному місці. Досі жодній країні світу не вдалося створити умови для прибуткової діяльності зі збирання та сортування відходів упаковки. Тому держава через законодавство примушує підприємства займатися вирішенням проблеми зниження негативного впливу відходів на довкілля.

В Україні проблема утилізації відходів упаковки (ВУ) стала виявлятися наприкінці 90-х. Однак усі ці роки державні структури безуспішно намагаються знайти і реалізувати свою власну модель системи поводження з ВУ. Більше того, ситуація з вирішенням проблеми переробки й утилізації ВУ демонструє повне ігнорування досвіду європейських країн, у яких високий рівень захисту довкілля забезпечується з урахуванням мінімальних витрат суспільства.

В основі європейської системи поводження з відходами знаходиться недержавний неприбутковий оператор, створений учасниками ринку. Статус неприбутковості оператора забезпечує виконання встановлених у країні обсягів переробки й утилізації ВУ з найменшими витратами. Зацікавленість учасників ринку в мінімізації витрат очевидна, адже останні впливають на собівартість продукції і товарів в упаковці і, відповідно, на конкурентоспроможність. Також зрозуміло, що недержавний статус оператора унеможливлює нецільове використання отриманих коштів.

Тільки ухвалення Закону України «Про упаковку й відходи упаковки», котрий грунтується на досвіді європейських країн, а потім створення на його основі ефективної системи збирання, переробки й утилізації відходів упаковки може вирішити проблему їхнього негативного впливу на довкілля з найменшими витратами для суспільства.