Микола Песоцький: «Головне в нашій роботі — охороняти інтереси держави». Держрезерв України накопичив безпрецедентні запаси продовольства і продовжує формування потужного резерву нафтопродуктів - Економіка - dt.ua

Микола Песоцький: «Головне в нашій роботі — охороняти інтереси держави». Держрезерв України накопичив безпрецедентні запаси продовольства і продовжує формування потужного резерву нафтопродуктів

14 січня, 2005, 00:00 Роздрукувати Випуск №1, 14 січня-21 січня

Державний резерв країни — це не тільки стратегічний запас продовольства, палива й металу на випадок війни чи стихійного лиха...

Державний резерв країни — це не тільки стратегічний запас продовольства, палива й металу на випадок війни чи стихійного лиха. Засіки Батьківщини подібні до океану, від температури якого залежить клімат цілих континентів. Повною мірою це підтвердилося станом справ у національній економіці в останні роки, коли було припинено розкрадання продукції, яка перебуває на зберіганні, а сам Державний комітет України із державного матеріального резерву став одним із головних операторів на ринку продовольства.

Планові продажі та закупівлі, продиктовані необхідністю оновлювати запаси продовольства з обмеженим строком зберігання, стали одним із найважливіших регуляторів цін на ринках зерна, борошна, цукру, м’яса тощо.

У результаті збільшення обсягів накопичуваних резервів виграла не тільки держава. Значну підтримку одержав також вітчизняний сільгоспвиробник. Максимально стабільними залишалися ціни, що саме по собі стало запорукою соціального благополуччя.

Про це і багато іншого кореспондент «ДТ» розмовляє з головою Держкомрезерву України Миколою ПЕСОЦЬКИМ.

— Миколо Федоровичу, позаду ще один рік роботи на посаді голови Держкомрезерву України. Скажіть, будь ласка, чого вдалося досягти ввіреному вам відомству минулого року?

— У повсякденній роботі ми не могли не враховувати тих змін, які постійно відбувалися в економіці, у соціальній сфері. Як то кажуть, саме життя диктувало свої правила. А коли виникають нові завдання, треба шукати й нові способи їхнього вирішення, нові методи роботи. Насамперед необхідно було змінити психологію, мислення людей, які працюють у системі Держрезерву.

Розуміння нових завдань, переосмислення місця та ролі Держкомрезерву в системі державного управління всіма, хто до цього причетний, позначилося і на практичних результатах.

Протягом 2003—2004 років активно формували продовольчі ресурси. Одним із останніх наших досягнень стало те, що в Держрезерві вперше за весь період його існування створено п’ятимісячний запас зерна. Отже, забезпечено стабільність на ринку зерна та хлібопродуктів. Значно збільшилася кількість вершкового масла, цукру, м’яса. Сьогодні з упевненістю можна сказати, що із завданням збільшення продовольчих запасів ми впоралися. Цього року основна мета — збільшення запасів світлих нафтопродуктів. Ми, безумовно, продовжимо закуповувати й зерно, і м’ясо, але вже накопичені ресурси дають змогу робити це в менших обсягах.

Нами вжито заходів з підвищення оперативності в доставці вантажів. У січні планується урочисте відкриття державного підприємства «Укрспецавтобаза» у системі Держрезерву України. Його рухомий склад складатимуть великовантажні автомобілі — зерновози, борошновози, рефрижератори, автокрани, паливні цистерни тощо. До кінця цього року плануємо придбати в лізинг до 500 одиниць такої спеціальної техніки. Це вельми важливо, адже, маючи у своїй структурі потужне автотранспортне підприємство, Держрезерв зможе забезпечити доставку як промислових, так і продовольчих товарно-матеріальних цінностей, що зберігаються в нас, у будь-яку точку України за 6—12 годин. Тоді як раніше ми доставляли вантажі залізницею, і йшло на це більш як 15 діб, включаючи оформлення замовлень, очікування завантаження, розвантаження тощо.

Ще одним досягненням нашої команди стало те, що ми побудували найбільший в Україні й один із найбільших у СНД низькотемпературний холодильник. Пуск його відбувся у вересні минулого року. Будівництво ж почали ще 1988 року, але потім через відсутність фінансування припинили. Нам довелося все починати спочатку. Ємність холодильника становить 11,5 тис. тонн. У нього закладатимемо масло та м’ясо, тобто продукти, що зберігають за температури мінус 25—30 градусів. У цієї грандіозної споруди п’ять поверхів, із яких три вже заповнено. Ще один холодильник ми поставили на реконструкцію. Тепер можна, нарешті, повністю забезпечити потреби Держрезерву в зберіганні швидкопсувних товарів.

Продовжуємо розвивати потужності зі зберігання м’яса в живому вигляді. Збільшили поголів’я великої рогатої худоби в господарствах. Ще одним досягненням стало відкриття трьох машинно-тракторних станцій на наших підприємствах.

— 2003 року інтервенції Держрезерву на ринок зерна допомогли пом’якшити продовольчу кризу. Як діяв очолюваний вами комітет під час паливної кризи 2004 року?

— Паливної кризи як такої взагалі-то не було. Було коливання цін на світовому ринку нафтопродуктів і, як наслідок, — закономірна реакція на нього нашої економіки, залежної від поставок нафти. За рахунок низки скоординованих заходів удалося вийти з важкої ситуації. Необхідності в інтервенціях, подібних до зернових, на цей ринок із боку Держрезерву не було. Тим паче, що більшість наших запасів світлих нафтопродуктів становить бензин низькооктанових марок, а коливання цін стосувалося переважно високооктанових сортів. Зі своєю функцією: впливати з допомогою наших запасів на ситуацію на паливному ринку, в основному під час осіннього та весняного сезонних коливань цін на бензин, пов’язаних із польовими роботами, ми впоралися.

Особливістю закупівель бензину нинішнього року буде те, що ми вперше, з огляду на торішні перебої, плануємо закладання високооктанового бензину.

— Якщо можна, розкажіть докладніше про плани з формування резервів нафтопродуктів.

— Цього року поставлено завдання: подвоїти вже існуючі запаси. Фінансові ресурси дозволяють нам до липня заготовлювати паливо. А потім — традиційно підтримати сільгоспвиробника і закупити у нього цукор і зерно. Постачальниками світлих нафтопродуктів можуть бути всі бажаючі, проте є досить жорсткі вимоги до якості цього стратегічного продукту. Зумовлено це тим, що паливо має довго зберігатися і, водночас, не втрачати своїх характеристик. Наприклад, бензин, який іде в широкий продаж, має індукційний період 350—450, а який надходить у Держрезерв, цей показник повинен мати не нижче від 1200, оскільки він зберігається в нас до п’яти років. Однією з обов’язкових умов при проведенні закладання палива є те, що наші представники зобов’язані бути присутніми при його виробництві і контролювати весь процес, приділяючи увагу передусім якісним характеристикам.

— Які обсяги бюджетного фінансування Держрезерву, а також іншої допомоги, яку надавали уряд і парламент?

— На поточний рік Держрезерву для закупівлі світлих нафтопродуктів у загальному фонді Держбюджету було виділено 100 млн. грн.

Торік уперше за останній період виділено кошти на капітальні вкладення в розмірі 9,2 млн. грн. Здебільшого ці гроші пішли на будівництво вже згадуваного холодильника.

Оскільки асигнування загального фонду Держбюджету були порівняно невеликі, істотним джерелом фінансування поповнення та зберігання запасів державного резерву стали кошти спеціального фонду Держбюджету. Простіше кажучи, це те, що ми заробляємо самі. Усього за минулий рік до спецфонду Держбюджету Держрезерв направив доходи від реалізації товарно-матеріальних цінностей, котрі у півтора разу перевищили показник 2003 року. Крім того, Держрезерв спрямував 100 млн. грн. у доходи державного бюджету України (2003-го ця сума становила 50 млн. грн.).

— Як виглядали справи з удосконаленням законодавчої бази, що стосується державного резерву?

— Парламент ухвалив зміни та доповнення до Закону України «Про державний матеріальний резерв». Зокрема, Держрезерв утратив можливість самостійно запозичувати товарно-матеріальні цінності, які в ньому зберігаються. Це була наша ініціатива, і зроблено це передусім для того, щоб уникнути впливу так званого суб’єктивного чинника на нашу роботу. Тепер позики з Держрезерву можна виконувати винятково за постановами уряду.

Мушу зазначити, що за час моєї роботи в Держкомрезерві ми не допустили жодного запозичення, хоч би хто на цьому наполягав. Це далося нам досить тяжко, оскільки різні фінансово-політичні групи постійно намагаються чинити на нас певний тиск. У тому числі через уряд, аби отримати без оплати чи з відстрочкою платежу товарно-матеріальні цінності держрезерву. Особливо ці процеси активізуються перед виборами. Наприклад, було прийнято урядову постанову про виділення 10 тис. тонн цукру, але ми висунули серйозні умови щодо застави, і реального запозичення не відбулося.

Продовжуючи розмову про законодавчу діяльність, слід зазначити, що з нашої ініціативи було зроблено суттєві доповнення до законів «Про зерно та ринок зерна в Україні», «Про поновлення платоспроможності боржника чи визнання його банкрутом», а також до інших законодавчих актів. Зміни торкнулися визначення і розширення тлумачення таких понять, як «самовільне використання» і «запозичення» матеріальних цінностей державного резерву, «стратегічні потреби держави».

У новій редакції викладено й статтю про фінансування системи державного резерву, а також запроваджено норму про незастосування строків позовної давності щодо виконання зобов’язань перед Держрезервом. Всі ці зміни дали змогу ефективніше проводити претензійно-позовну роботу і здійснювати захист інтересів держави.

— Як за минулий рік змінилася ситуація з боргами підприємств перед Держрезервом?

— Вона змінюється повільно. 2004-го ми вийшли на показник попереднього року, коли борги скоротилися на 300 млн. грн. Виграли кілька великих судових процесів у таких далеко не бідних підприємств, як НАК «Нафтогаз України», ВАТ «Укртатнафта» і ДК «Укртрансгаз».

Досі проблемним дебітором для нас залишається ВАТ «Дніпроенерго». Це підприємство, відповідно до рішення суду, має 571 млн. грн. заборгованості перед держрезервом. Наша претензія до ВАТ «Дніпроенерго» становила понад 1 млрд. 700 млн. грн... І тому важко зрозуміти те парадоксальне рішення суду, відповідно до якого Держрезерв було виключено зі складу кредиторів, де наша частка становила 42%.

На наш погляд, успішно боротися з боржниками Держрезерву можна в тому разі, якщо ухвалити закон про націоналізацію власності цих боржників і передачу її в пряме управління Держкомрезерву.

— Минулого року Держрезерв створив свою наукову базу...

— Так, уперше в історії Держрезерву створено Український науково-дослідний інститут «Ресурс». Таким чином, ми почали підходити до проблем зберігання товарно-матеріальних цінностей із наукової точки зору. Основні напрями досліджень інституту — закладання високоякісних продуктів харчування, товарів промислової групи і їхнє ефективне зберігання. Ми встановили контроль за якістю товарів при їхньому виробництві, при здаванні на зберігання і протягом усього періоду зберігання. При цьому разом із Держстандартом розробляємо методики зберігання кожного з продуктів. Інститут здійснює також поточний контроль якості товарів відповідно до цих методик. Вони мають загальнонаціональне значення і, наприклад, повинні прийматися до розгляду в судових органах.

Водночас для нас інститут не є чимось принципово новим. Це радше повернення до добре забутого старого. Адже формування інструктивно-методологічної бази держрезерву України було припинено 1990 року. Профільний інститут залишився в Москві, а філію його в Україні було ліквідовано. Перші нові інструкції ми стали розробляти лише 2004 року.

Кожна країна сама розробляє стандарти зберігання своїх резервів. Найвищими стандартами були і залишаються Держстандарти СРСР. Нові стандарти розробляємо на їхній основі. У результаті сьогодні вдвічі скоротили природне зменшення по м’ясу та маслу. Збільшено строки зберігання цих продуктів: м’яса — із 18 до 24 місяців, а вершкового масла — з 12 до 24 місяців. І все за рахунок того, що ми розробили нові інструкції зберігання або нову технологію. Наприклад, сьогодні ми серйозно працюємо над тим, щоб збільшити з 12 до 24 місяців строк зберігання згущеного молока.

До структури інституту входять підрозділи з проблем довгострокового зберігання, контролю якості й експертизи товарно-матеріальних цінностей, експлуатації основних фондів і капітального будівництва, з проблем економіки, обліку, аудиту, цінової політики тощо. Одним із перших завдань, що стоять перед інститутом, стала розробка плану перевірки кількісного і якісного стану всіх товарно-матеріальних цінностей, які зберігаються у державному матеріальному резерві. Також організовують складні дослідження в лабораторіях Держспоживстандарту, МінАПК, у профільних інститутах. Активно вивчаємо досвід колег із Росрезерву, ведемо роботу зі створення Міжнародного наукового центру проблем зберігання держрезервів країн СНД на базі НДІ проблем зберігання Росрезерву. В інституті поступово створюється власна лабораторна база. І 7 млн. грн., які нинішнього року будуть спрямовані на фінансування наукової діяльності Держрезерву, стануть серйозною основою для розвитку науково-дослідної бази інституту.

— Скільки чоловік трудиться в системі державного резерву?

— Штат працівників системи держрезерву, починаючи з квітня 2003 року і по січень 2005-го збільшився з 5,4 до 10 тис. чоловік. За рахунок чого? Значно збільшився штат підприємств нашої системи. У нас з’явився цукровий завод, уже згадане ДП «Укрспецавтобаза», ДП «Укрспецпостач», холодильник. Ми готуємося ввести до ладу комбінат хлібопродуктів. Збільшилося завантаження підприємств, де виробляють борошно: якщо раніше вони працювали по півзміни, то тепер — цілодобово. Середня зарплата по галузі в 2004 році становила 608 гривень. На окремих борошномельних підприємствах вона дорівнює 800—1200 гривень. 2005 року ми ставимо завдання довести розмір середньої зарплати в усіх структурних підрозділах системи держрезерву до 1200 гривень.

— Раніше багато говорили про те, що товарно-матеріальні цінності поступово переміщують із підприємств відповідального зберігання на підприємства держрезерву...

— Ми продовжуємо переміщувати зерно з приватних елеваторів, де воно було на відповідальному зберіганні, на наші хлібоприймальні підприємства та бази. За минулий рік кількість підприємств, що не входять у систему державного резерву, на яких зберігаються товарно-матеріальні цінності продовольчої групи, скоротилася майже на 100. Також переміщаються товарно-матеріальні цінності з підприємств, що перебувають у стані банкрутства. Прагнемо до того, щоб збільшувалися запаси безпосередньо на базах Держрезерву. Це поставить заслін розкраданню і дасть змогу у цілості зберегти стратегічні державні запаси. Структура, на яку покладено переміщення товарно-матеріальних цінностей, — ДП «Укрспецавтобаза».

— Хто охороняє «засіки Батьківщини»?

— Держрезерв має власну воєнізовану охорону. Це штатний підрозділ, який налічує близько 1100 чоловік. Крім цього, існує єдина система відеоспостереження та контролю за переміщенням вантажів. Реєструється весь транспорт, що входить і виходить із наших підприємств. Щодня ця інформація узагальнюється й аналізується. Якщо в результаті виникають ті або інші підозри, то ми направляємо туди представників свого контрольно-ревізійного управління.

— Основна активність Держрезерву, як і раніше, виявляється на ринку продовольства. Яких успіхів ви домоглися 2004 року?

— Є план освіження товарно-матеріальних цінностей. Наприклад, по м’ясних, молочних, рибних консервах, олії він виконаний на 100%. Торік було передбачено реалізацію 100 тис. тонн цукру. У результаті з квітня по серпень, у період зростання природного попиту на цукор, ціна на нього не підвищувалася. Можна сказати, вперше в доступній для огляду історії. Протягом усього року ми продавали цукор за ціною 2,39 грн. за кілограм. Дефіциту цукру сьогодні немає. Ми радше відчуваємо труднощі з його реалізацією, оскільки запаси створювалися протягом багатьох років. І кожен бажаючий придбати цукор може приходити і купувати його без будь-яких обмежень. Така ж ситуація і з борошном. Ціни на нього в період природного підвищення попиту, із березня по липень, не тільки не зростали, а й знижувалися. У результаті можна говорити про те, що вперше за роки незалежності ми навчилися впливати на ціни на продовольство в масштабах країни.

Якщо 2003 року через неврожай ми 80% зерна купили за кордоном, то 2004-го всі 100% придбали у вітчизняних сільгоспвиробників. Закуповували зерно тільки за обов’язкової наявності ряду документів, наприклад, свідоцтва про сплату єдиного сільськогосподарського податку, що підтверджує: ми маємо справу не з посередником, а з виробником. Робилося це для того, щоб надати економічну підтримку саме сільгоспвиробнику. Наша закупівельна ціна традиційно була найвигіднішою для селян. Ми почали закупівлі в липні за ціною до 800 гривень за тонну за зерно 3-го класу. Середня ціна закупівель за всіма видами зернових за минулий рік становила 727,7 грн. за тонну. Усього ж, як я вже сказав, разом із залишками минулих років ми маємо п’ятимісячний запас зерна. П’ятимісячний — із розрахунку на те, що на ринку зерна працюватимемо тільки ми і всі ці п’ять місяців годуватимемо країну.

— Які ваші життєві плани в зв’язку з політичною ситуацією?

— Життєві плани у зв’язку з політичною ситуацією прості: продовжувати працювати. Скільки конкретно? Вирішувати не мені. Основне завдання Держрезерву — сприяти збереженню економічної, а отже, й політичної стабільності в країні. І це завдання залишатиметься незмінним незалежно від того, яка політична ситуація складеться в державі.

У мене підхід до роботи один: усе й завжди робити по максимуму. Якщо вже ми працюємо на благо держави, на благо народу, то й ефективність, віддача від нашої роботи повинні бути найвищими. Наші громадяни завжди повинні відчувати, що за їхньою спиною є потужна стабілізуюча сила в особі Держкомрезерву України.

Ми повідомляємо тільки дійсно важливі новини. Долучайся до Telegram-каналу DT.UA
Помітили помилку?
Будь ласка, позначте її мишкою і натисніть Ctrl+Enter
Додати коментар
Залишилось символів: 2000
Авторизуйтеся, щоб мати можливість коментувати матеріали
Усього коментарів: 0
Випуск №39, 19 жовтня-25 жовтня Архів номерів | Зміст номеру < >
Вам також буде цікаво