«МИ ВСІ ВІД ЦЬОГО ВИГРАЄМО» ТУРКМЕНБАШІ ТА РОСІЯНИ ПРОПОНУЮТЬ УКРАЇНІ НОВИЙ ГАЗОВИЙ КОНТРАКТ

Поділитися
За кілька тижнів до поїздки Леоніда Кучми в держави Центральної Азії й до підписання «газових» р...

За кілька тижнів до поїздки Леоніда Кучми в держави Центральної Азії й до підписання «газових» російсько-туркменських домовленостей Україна, (насамперед в особі НАК «Нафтогаз України») розраховувала на довгостроковий «туркменський газовий» контракт. Глава НАКу Юрій Бойко у своєму недавньому інтерв’ю «ДТ» підкреслював значимість цього контракту для енергетичної незалежності України та стабільності її паливного балансу.

Однак 10 квітня не Леонід Кучма, не Юрій Бойко, а президенти Російської Федерації та Туркменістану Володимир Путін і Сапармурат Ніязов підписали в Москві довгострокову міждержавну угоду про 25-річне співробітництво в газовій галузі. У Кремлі того самого дня також був підписаний і довгостроковий контракт про купівлю-продаж природного газу між туркменською компанією «Туркменнафтогаз» і дочірньою компанією російського ВАТ «Газпрому» — «Газекспорт».

Мабуть, варто нагадати, що й НАК «Нафтогаз України», і ВАТ «Газпром» від 2003 року відмовилися від газопосередницьких послуг групи компаній «Ітера». Для довідки: до 2003 року «Ітера» виконувала функції оператора постачань середньоазіатського (насамперед туркменського) і російського газу в Україну, частково в Росію та інші країни СНД. І тому самому «Газпрому» це було вигідно — принаймні неоплачені «газові» борги на нього не «вішали»...

Після підписання вищевказаних документів уже Володимир Путін підкреслив «особливе значення цієї угоди та контракту для російської економіки»: «Це рішення створить стабільні умови для розвитку російської економіки, дозволить закрити таку проблему, як енергетичний баланс країни, і дасть можливість розвивати енергетику всередині країни та співробітництво з нашими європейськими партнерами».

І в цьому сенсі глава російської держави був дуже відвертий: «Газпрому» конче потрібний туркменський газ. По-перше, щоб задовольнити зростаючі потреби європейців у природному газі й забезпечити частину своїх регіонів цим енергоносієм. По-друге, щоб на тому самому європейському ринку не з’явився конкуруючий із російським туркменський газовий продукт. А заодно й газоекспортні пристрасті України таким способом не важко буде приборкати. Напевно, і тому В.Путін поквапився особливо зазначити, що «Росія буде повністю виконувати свої зобов’язання перед закордонними партнерами в газовій сфері».

Між іншим, щодо свого нинішнього найбільшого партнера в газовому бізнесі те саме сказав і С.Ніязов: «Україна стала чітко розраховуватися» по своїх газових контрактах».

Та, певне, цього виявилося замало, щоб однозначно пролонгувати після 2006 року українсько-туркменський контракт на закупівлю Україною туркменського газу...

Російсько-туркменська угода й довгостроковий «газовий» контракт розраховані на період до 2028 року. При цьому В.Путін підкреслив, що відповідно до підписаних документів половина ціни за туркменський газ оплачуватиметься постачанням російських товарів до Туркменістану: «У такий спосіб ми створимо додаткові робочі місця та міцну базу для розвитку двостороннього співробітництва з Туркменією в багатьох інших галузях».

Це далеко не те, на що розраховував С.Ніязов. По суті виходить, що росіяни, як дотепер (і до 2006 року) українці, оплачуватимуть валютою лише половину туркменського газу. Та на що лишень не погодишся задля гарантованого збуту газу протягом чверті століття. Тим паче що РФ і Туркменістан вирішили, що подвійному громадянству саме час спочити у бозі. Можливо, це й була соціально-політична плата за довгостроковий «газовий» російсько-туркменський контракт.

Голова правління ВАТ «Газпром» Олексій Міллер уточнив, що до 2006 року туркменський газ буде закуповуватися російським «Газекспортом» за ціною 44 долари за 1000 кубометрів. При цьому 22 долари оплачуватимуться постачаннями російських товарів і технологій. І лише з 2007 року, за словами О.Міллера, Росія і Туркменістан перейдуть до оплати постачань газу за світовими цінами або за формулою оплати, яка використовується в контрактах із західними партнерами й прив’язана до «нафтопродуктового кошика» (в усьому цивілізованому світі ціна газу залежить від ціни нафти і, відповідно, нафтопродуктів, а також інших конкурентних енергоносіїв).

За словами глави «Газпрому», відповідно до підписаного контракту Росія планує до 2004 року закупити в Туркменістані до 6 млрд. кубометрів газу, до 2006 року — до 10 млрд., а до 2009-го — до 80 млрд. кубометрів газу. Усього ж за 25 років дії контракту з Туркменістану до Росії має надійти 2 трлн. кубометрів газу. Це дасть можливість Туркменістану заробити для казни приблизно 200 млрд. доларів (?). Російський бюджет за той самий період має поповнитися на 300 млрд. доларів (?!). За словами президента Туркменістану, розвідані запаси газу в його країні становлять 22,5 трлн. кубометрів. «Ми готові поставити Росії до 100 млрд. кубометрів газу починаючи з 2010 року», — заявив С.Ніязов.

Туркменбаші особливо зазначив, що російсько-туркменська угода не спровокує конкуренцію Росії, України та Ірану в закупівлях туркменського газу: «Ми всі від цього виграємо». Добре, якби ці слова було підкріплено справою.

У свою чергу В.Путін погодився з думкою С.Ніязова, що підписання угоди в газовій сфері не призведе до конкуренції з Україною або з Казахстаном: «І з Україною, і з Казахстаном у нас дуже хороший рівень взаємовідносин. Ми ведемо переговори про створення єдиного економічного простору. Всі ці документи лягають у ті плани, які стоять у нашому загальному порядку денному». Про «загальну повістку» нам відомо небагато. Та: «Підписані угоду й контракт перетворили Росію і Туркменію на стратегічних партнерів у газовій сфері», — підкреслив глава російського «Газпрому» О.Міллер. Він особливо зазначив, що угода передбачає участь Росії в реконструкції газотранспортної мережі Туркменістану, у проектах в сфері газу та енергозбереження, а також будівництві нових конкурентних газотранспортних магістралей. До серпня росіяни планують підписати додаткову угоду з туркменською стороною, в якій вже буде визначено специфікацію устаткування, що поставляється в Туркменістан у рамках оплати за газ за новим контрактом. (Нагадаю, що Україні іноді був потрібний рік, а то й більше, щоб їхні бажання збіглися з нашими можливостями.)

А тим часом С.Ніязов нагадав, що між Туркменістаном і Іраном ще раніше була підписана також довгострокова угода про постачання газу, і також на 25 років — до 2018 року. При цьому, вважає Туркменбаші, технічні можливості не дозволяють поставити Ірану понад 13 млрд. кубометрів газу, а 2003 року трубопроводом в Іран буде поставлено 7 млрд. кубометрів туркменського газу. Україні ж Туркменістан зобов’язався поставляти щорічно не менше 35 млрд. кубометрів газу до 2006 року.

Крім того, сказав С.Ніязов, на його переговорах із В.Путіним було досягнуто домовленості, що він, президенти РФ і України зустрінуться в Санкт-Петербурзі під час святкування 300-ліття цього міста й обговорять «модернізацію Прикаспійського газопроводу». С.Ніязов зазначив також, що «цей газ у будь-якому випадку проходитиме через Росію». Причому, відповідно до підписаної російсько-туркменської угоди, із 2006 року (саме закінчиться українсько-туркменський договір) російський «Газпром» фактично стане монополістом із закупівлі туркменського газу, оскільки потужність існуючого трубопроводу не дозволяє транспортувати обсяги, які перевищують 45 млрд. кубометрів на рік, які має намір закуповувати Росія. Отже, не довго, при такому розкладі, Україні залишилося бути найбільшим покупцем туркменського газу.

У цьому зв’язку однією з головних тем зустрічі президентів С.Ніязова та Л.Кучми в місті Туркменбаші стала окрім поставок газу в Україну участь нашої країни у будівництві Прикаспійського газопроводу, орієнтована пропускна спроможність якого — 30 млрд. кубометрів газу на рік. Передбачається, що цей газопровід буде прокладений на базі наявної невеличкої за потужністю газотранспортної системи.

С.Ніязов вважає, що новим газопроводом в першу чергу піде газ із родовищ туркменського шельфу Каспійського моря.

Президент Туркменістану також запропонував Україні від імені своєї держави й від імені Росії укласти тристоронню політичну та економічну угоду на термін до 2028 року про спільне використання туркменського газу й зобов’язання сторін: «Туркменістан готовий на цей термін установити тверду ціну на газ, що відповідає нинішній. Обсяги прокачування газу мають істотно зрости, необхідно спільними зусиллями побудувати новий газопровід по Каспійському узбережжю через територію Казахстану, до чого повинна прилучитися й Україна». Будівництво нового газопроводу обійдеться приблизно в 1 млрд. доларів. Його протяжність становитиме 1070 км, пропускна спроможність — 30—40 млрд. кубометрів на рік.

Разом із чинним газопроводом, що проходить через територію Узбекистану та Казахстану, новий газопровід зможе повністю забезпечити газові потреби й України, і Росії, вважає Туркменбаші.

Росія і Туркменістан так наполегливо підкреслювали, що російсько-туркменський газовий контракт не обмежить інтересів України, що вже одне це може бути приводом, щоб засумніватися в щирості цих запевнень. Проте С.Ніязов каже, що його країна бачить в Україні «надійний ринок» і підписані в Москві туркменсько-російські довгострокові документи не приведуть до зменшення обсягів постачань туркменського газу в Україну: «Зобов’язання перед Україною виконуватимуться. Ми дуже високо цінуємо відносини з Україною і не будемо випробовувати їх на міцність, вносячи зміни в торгові відносини».

Не залишився в боргу й Л.Кучма, який заявив на прес-конференції: «Я завжди був прибічником тристоронньої туркменсько-російсько-української угоди з газу».

«Труба в нас одна, тому нам потрібно спільно думати й працювати» над тим, як підвищити видобуток газу, збільшити пропускну спроможність наявних газопроводів, якими енергоносій із Туркменії йде до Росії та України, сказав Л.Кучма, додавши: «Разом ми вирішимо (проблему) швидше».

Більш того, підкреслив глава Української держави, «ми розглядаємо цю проблему в рамках міжнародного газового консорціуму, який ми створюємо».

Вже минулої середи глава НАК «Нафтогаз України» Юрій Бойко повідомив, що Леонід Кучма прийняв запрошення Сапармурата Ніязова про участь України в будівництві Прикаспійського газопроводу. За його словами, мільярд доларів на це будівництво шукатимуть спільними зусиллями. А поки що Туркменістан звернувся до України за допомогою наших проектних інститутів у розробці ТЕО будівництва та проектної документації.

Поділитися
Помітили помилку?

Будь ласка, виділіть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter або Надіслати помилку

Додати коментар
Всього коментарів: 0
Текст містить неприпустимі символи
Залишилось символів: 2000
Будь ласка, виберіть один або кілька пунктів (до 3 шт.), які на Вашу думку визначає цей коментар.
Будь ласка, виберіть один або більше пунктів
Нецензурна лексика, лайка Флуд Порушення дійсного законодвства України Образа учасників дискусії Реклама Розпалювання ворожнечі Ознаки троллінгу й провокації Інша причина Відміна Надіслати скаргу ОК
Залишайтесь в курсі останніх подій!
Підписуйтесь на наш канал у Telegram
Стежити у Телеграмі