«МЕРСОМ» ПОЇЗДА НЕ РОЗЧАВИШ... - Економіка - dt.ua

«МЕРСОМ» ПОЇЗДА НЕ РОЗЧАВИШ...

18 квітня, 2003, 00:00 Роздрукувати Випуск №15, 18 квітня-25 квітня

Народна мудрість стверджує, що ризиковано бігти попереду паровоза. Втім, упоперек — також. Однак, хоч як це парадоксально, чимало власників залізних коней, себто автомобілів, воліють випробувати цей постулат на собі...

Народна мудрість стверджує, що ризиковано бігти попереду паровоза. Втім, упоперек — також. Однак, хоч як це парадоксально, чимало власників залізних коней, себто автомобілів, воліють випробувати цей постулат на собі. Чи варто казати, чим закінчуються такі експерименти.

Переїзди, тобто місця, де перетинаються автомобільні шляхи й залізниця, стали давнім головним болем самих залізничників і ніби точкою, що притягує надмірно самовпевнених водіїв. А головний біль цей воістину непозбутній, оскільки переїздів на Укрзалізницю припадає 6600. І кожен із них у будь-яку хвилину може стати місцем трагедії. Ось вона, сумна статистика минулого року: за 12 місяців на рейках сталося 139 пригод. У результаті 24 загиблих, 63 травмованих. На пом’яті купи металобрухту перетворилися 40 колишніх «Жигулів», «тойот» і «мерсів», а сотні довелося пережити друге народження в надрах автосервісу. І якщо до сказаного додати 66 одиниць рухомого складу, уже залізничного, то картина буде повною. А починалося все нібито безневинно...

...Сигнали заборони на переїзді, що не охоронявся, на перегоні Рясне-2 — Рудно Львівської залізниці не зупинили водія маршрутного мікроавтобуса. Результат — семеро отримали тяжкі травми, а мікроавтобус перетворився на нерухомість, причому назавжди...

...На переїзді, який охоронявся, станції Понінка Південно-Західної залізниці водій «Форда» вирішив, що закордонна штучка швидша за поїзд, і, обминувши вже закритий шлагбаум, сміливо рвонув до рейок. Поїзд Харків—Ужгород загальмувати не встиг...

...Не зміг негайно загальмувати і поїзд Київ—Херсон на перегоні Росава—Кагарлик. Результат — усі четверо пасажирів легковика загинули...

Сумний список можна було б продовжувати, адже вже нинішнього року на рейках за схожих обставин загинули 11 осіб і 33 отримали тяжкі травми. І в цьому, як свідчить аналіз подій, винні виключно водії автомобільного транспорту. Адже ситуація справді гранично проста. Поїзд рухається чітко за графіком, у який аж ніяк не входять зупинки для пропускання автомобілів. Крім того, навіть коли розглядати переїзд із погляду правил дорожнього руху, то рейки — це «головна дорога», і всі зобов’язані пропустити транспорт, який рухається по ній. Адже все так просто! Крім того, поїзд ніяк не може звернути, а зупинити тисячотонну махину у стислий час просто неможливо: зупинка поїзда — це завжди не дія, а процес, складний і тривалий, який можна порівняти хіба що з посадкою літака. Та чомусь цей простий факт не зупиняє ні новачків, ні досвідчених водіїв. Адже нікому з них не спаде на думку, наприклад, у годину «пік» їхати на червоне світло чи рушити впоперек суцільного потоку машин на центральній магістралі. Тоді чому лихачів не зупиняє загроза зіткнення з величезною махиною тепловоза, сам вигляд якого у нормальної людини викликає майже містичний страх? Це поки що залишається загадкою незбагненної водійської душі.

Звісно, значною мірою безпека на переїздах залежить і від самих залізничників. Проте багато в чому їхні дії мають пасивний характер. Їм під силу тільки, як того й вимагає закон, утримувати місця перетину з автомобільними шляхами у досконалому технічному порядку. Що, власне, і робиться. Ще трохи статистики. Так, лише за минулий рік на 171 переїзді проведено капітальний ремонт. Біля 378 поліпшено видимість при під’їздах, на 248 модернізовано шлагбауми. Особливу увагу приділено переїздам на маршруті швидкісного поїзда Київ—Харків. Тут 57 переїздів, які не охоронялися, обладнано охороною, що потребувало виділення додаткових коштів на оснащення службових приміщень, оплату праці ще 200 наглядачів. А на 31 переїзді обладнано подвійний шлагбаум — із кожного боку під’їзних шляхів. Однак інциденти на залізничних магістралях не припиняються. Отже, річ не в технічному оснащенні, а в горезвісному людському чиннику.

Втім, не залишається без уваги й він. Прислужилася цьому спільна акція Головного управління колійного господарства Укрзалізниці та Державтоінспекції МВС України, що мала просту, але точну назву — «Переїзд». Головною метою акції було посилити контроль за дотриманням водіями правил перетину залізничних переїздів, що входять до основних. Адже недарма порушення таких правил стоїть поруч із проїздом на червоне світло і непідкоренням представнику влади, що карається просічкою в талоні порушень.

Для проведення акції було організовано 290 груп, які провели близько 1600 рейдів на випадково взятих, але найактивніших залізничних переїздах. І це окрім різних зустрічей, роз’яснювальної роботи та всіляких агітаційних заходів. Але, як співалося в одній відомій у минулому пісні: «Нашу песню не задушишь, не убьешь». Попри присутність на переїздах посилених нарядів міліції і не меншої кількості людей у залізничній формі, 1400 водіїв усе ж таки примудрилися порушувати всі можливі правила на очах у здивованих даішників та колійників. Тоді закономірне запитання: то, може, не в рейдах річ? І що буде, коли акція закінчиться?

І тут починається перетягування ковдри, а точніше — спихання відповідальності. ДАІ киває на залізницю, що, мовляв, вона зобов’язана стежити за порядком на своїх (!) переїздах. Втім, вона й стежить у плані підтримання належного технічного стану. Крім уже згадуваних ремонтно-модернізаційних робіт, наприклад, на новій магістралі Київ—Дніпропетровськ додатково буде обладнано спареними шлагбаумами ще близько 40 переїздів, 36 із яких отримають охорону, чимало взагалі закрито, споруджено додатково 12 шляхопроводів у різних рівнях. Усе так, але залізничники не наділені каральними функціями, такими, як міліція. Та й завдання у них трохи інші — забезпечувати рух вантажів і пасажирів магістралями України. А як ще вони можуть зупинити водія, що плює не тільки на правила, а й на власне життя?

ДАІ пропонує на всіх переїздах встановити апаратуру для фотофіксації порушників, а потім вони... Справді, такий експеримент проводився в Києві у межах міста на переїзді в районі проспекту Науки. Однак проіснував він недовго, оскільки будь-яка апаратура потребує сервісного й технічного догляду, на що знадобляться кошти, і чималі. А саме вони й не передбачені ніякими бюджетами. Та й чи морока це залізничників, у яких і так удосталь проблем?

Однак стан безпеки на переїздах їх усе ж таки турбує, причому, складається враження, більше, ніж самих правоохоронців. Саме «Укрзалізниця» виступила із законотворчою ініціативою і запропонувала зміни та доповнення в Кодекс України про адміністративні порушення. На пропозицію залізничників, штрафи за неправильний перетин залізничних переїздів, залежно від ступеня порушення і його повторюваності, мали б зрости від 1000 до 3000 неоподатковуваних мінімумів. Передбачено й інші заходи адміністративного впливу на потенційних самогубців на автоколесах. Але законопроект заблукав десь у надрах парламенту. І навіть якщо він знайдеться, то виникне небезпека його передчасного поховання: так уже повелося, що народні обранці всі закони звикли приміряти на себе особисто. А як їздять слуги народу разом зі своїм найближчим оточенням, ми, дисципліновані водії, на жаль, чудово знаємо. І навряд чи вони захочуть сплачувати ці самі 3000 мінімумів, хоч вони у них і є...

Ми повідомляємо тільки дійсно важливі новини. Долучайся до Telegram-каналу DT.UA
Помітили помилку?
Будь ласка, позначте її мишкою і натисніть Ctrl+Enter
Додати коментар
Залишилось символів: 2000
Авторизуйтеся, щоб мати можливість коментувати матеріали
Усього коментарів: 0
Випуск №38, 12 жовтня-18 жовтня Архів номерів | Зміст номеру < >
Вам також буде цікаво