МАЮ ПРАВО НА ДЗВІНОК! НАША ВІДПОВІДЬ ЧЕМБЕРЛЕНУ, АБО ЯК «УКРТЕЛЕКОМ» УСПІШНО БОРЕТЬСЯ ЗІ СВІТОВОЮ ЗМОВОЮ IP-ТЕЛЕФОНІСТІВ ПРОТИ УКРАЇНИ

«Вважаємо недоцільним поширення серед народних депутатів звернення операторів IP-телефонії про обмеження їхньої діяльності з боку ВАТ «Укртелеком». Приблизно таку відповідь отримали від заступника керівника апарату ВР Ю.Ясенчука представники шістнадцяти компаній — «ВЕНТ-Компані», «Дельта-Телеком», «Загальні мережі», «МакроТел», IPC, МЕМ, «Дон-Лінк», «ВінТел», «Сулак», «Мегаком», «Інтерфон», «Еліпс», «Аско-Телеком», «Дісітел», «Ай Пі Телеком», «АРЧІ ком». Вони хотіли розповісти депутатам про те, як унаслідок свавілля, що коїться в Україні на телекомунікаційному, із дозволу сказати, ринку, прості, далекі від «телекомівських» розбірок громадяни нашої країни втратили доступний зв’язок із близькими людьми в неблизьких країнах. Що ж, чиновнику апарату ВР, котрий настільки сміливо розпоряджається правом нардепів на інформацію (деякою мірою його виправдує той факт, що, швидше за все, зробив він це не за власною ініціативою, а за порадою одного депутата, котрий претендує на представлення у ВР інтересів усіх зв’язківців), газети поки не підпорядковуються. І на їхніх шпальтах парламентарії мають можливість ознайомитися з документом, який не дійшов до них.

Однією з причин, через яку IP-телефоністам було відмовлено в праві ознайомити депутатів зі своїми проблемами, у вищезгаданому документі була названа така: «Законодавче визначення терміна «IP-телефонія» має відбутися з прийняттям закону України «Про телекомунікації», проект якого перебуває на розгляді у ВР». Тобто немає визначення — немає і проблеми.

Визначення терміна «IP-телефонія» залишається предметом палких суперечок. На думку провайдерів IP-телефонії, послуга не має стосунку до телефонії: принцип передачі голосових даних заснований на комутації пакетів (а не ліній зв’язку), для з’єднання можуть використовуватися будь-які мережі передачі даних, зокрема, Інтернет. Світ йде до того, що незабаром передача будь-якої інформації, у т.ч. голосу, музики, зображень, радіомовлення і телебачення, буде здійснюватися переважно в мережах із комутацією пакетів. Традиційна ж телефонія, у якій кожній розмові виділяється окрема лінія зв’язку, стане історією. Ще один немаловажний момент: передача голосових даних за IP-протоколом обходиться дешевше. Наявна сьогодні невисока якість передачі голосу з подальшим розвитком цієї технології буде наближатися до традиційної.

Думка ж «Укртелекому» однозначна: якщо кінцеві абоненти перебувають у різних країнах, значить має місце надання послуг міжнародного телефонного зв’язку, на що необхідне отримання дорогої ліцензії (17 мільйонів гривень у масштабах України на десять років — і не менше). Яким чином при цьому встановлюється з’єднання — державі байдуже.

Настільки різка розбіжність у поглядах на взаємодію операторів IP-телефонії й операторів телефонії звичайної існувала не завжди. З 1998 року (із появою в Україні цієї послуги) IP-оператори працювали взагалі без ліцензій, як і інтернет-провайдери. Більше того, у відповідь на спроби деяких операторів усе ж отримати ліцензію (аби не спокушати різноманітні контролюючі органи) у Держкомзв’язку неодноразово заявляли, що такий вид діяльності в Україні не ліцензується. І лише на початку минулого року, коли розвиток IP-телефонії набув чималого розмаху, у комітеті почали готувати пропозиції про її ліцензування. У травні 2001 року виходить постанова Кабміну №515 про встановлення мита за ліцензію на право надання послуг міжнародної IP-телефонії в розмірі 10% вартості відповідної ліцензії для традиційної телефонії, що було еквівалентно приблизно $165 000 (для порівняння: мито за ліцензію на надання послуг IP-телефонії на всій території Росії складає приблизно $11 000, а на території однієї області — $120; в Україні ж отримати ліцензію на один регіон не можна).

Однак оператори не можуть отримати навіть таку ліцензію, оскільки не готові ліцензійні умови. Їхнє обговорення проходило за участю провайдерів IP-телефонії, Держкомзв’язку і Держкомпідприємництва з липня 2001 року і так і не було завершене. Торік у жовтні було створено УАПІТ (Українська асоціація провайдерів інтернет-телефонії). Одночасно «Укртелеком» вирішив, не чекаючи визначення статусу IP-телефоністів, поставити їх на місце «по-своєму». Відключаючи операторів (історія повторюється!), він змусив їх підписати типові договори, якими передбачалася плата операторів IP-телефонії монополісту по 30 копійок за хвилину з’єднання. До речі, у грудні 2001-го припинили видавати ліцензії на міжнародний телефонний зв’язок до приватизації «Укртелекому». Приватизацію відкладено на невизначений час, а ліцензії так і не видаються.

Із моменту свого утворення УАПІТ і «Укртелеком» провели кілька робочих зустрічей, на яких сторони неодноразово досягали взаємопорозуміння. Так, у червні директор «Укртелекому» із питань взаємодії з операторами зв’язку О. Стефанюк зазначив: «З моєї точки зору, зараз взаємини IP-операторів із Укртелекомом ввійшли в нормальне русло». А в липні події помчали галопом. Дев’ять телефонних операторів — «Укртелеком», «Ді-Сі-Сі», «Укомлайн», «Київстар», «Голден Телеком», «Українські комунікації», «Інтертелеком», «Утел» і «Телесистеми України» — оприлюднюють Декларацію про «Основні принципи взаємодії операторів міжнародного та міжміського телефонного зв’язку в Україні», відповідно до якої, лише їм, власникам ліцензій, дозволено надавати послуги міжнародного зв’язку. «Укртелеком» припиняє переговори з УАПІТ. Наприкінці серпня «Укртелеком» розсилає по своїх регіональних дирекціях й інших операторах зв’язку розпорядження 2 вересня припинити одночасно з ними дію номерів доступу провайдерів IP-телефонії.

Формальною причиною відключення послужив історичний наказ ДКЗІ №33 від 22 лютого 2000 р., на підставі якого сьогодні в нас точиться гучна боротьба з рефайлом. Документ «визначає суворий порядок маршрутизації міжнародного трафіку», а саме, забороняється пропуск згаданого трафіку в обхід міжнародних центрів комутації (у нашій країні такі центри є лише в «Утелу» і «Укртелекому»). Технології комутації пакетів, у т.ч. і IP-телефонія, принципово не вкладаються в рамки цього наказу. Відключимо й інтернет-провайдерів? Адже з будь-якого комп’ютера, підключеного до Інтернету, теж можна робити міжнародні дзвінки, минаючи МЦК.

Що ж послужило фактичною причиною відмови «Укртелекому» від пошуку «взаємовигідних шляхів співробітництва»? Відповідь одна: монополіст не має наміру втрачати свої гроші від міжнародних переговорів. Оператори IP-телефонії набрали значну клієнтську базу, що складається в основному з тих, чиї близькі родичі мешкають за кордоном (українських емігрантів чотирьох хвиль і гастарбайтерів налічується до 7 мільйонів чоловік). В умовах загального невисокого життєвого рівня розцінки IP-телефонії були прийнятні для значної кількості абонентів. До речі, за відсутності IP-телефонії — проблема диспропорції тарифів на міжнародні переговори і життєвий рівень вирішувалася (і буде вирішуватися) шляхом кол-беку: західному співрозмовнику вигідніше передзвонити в Україну у відповідь на короткий дзвінок звідси. В обох випадках — і при кол-беку, і при масовому використанні IP-телефонії, вхідний міжнародний телефонний трафік в Україну помітно перевищує вихідний. Це призводить до зменшення доходів українських операторів, насамперед «Укртелекому», і до зростання доходів їхніх заокеанських колег. Кажуть, що IP-телефонія була винайдена саме для цієї мети... Що ж, залишилося прирівняти її до державної зради.

Попри всі ці претензії до IP-телефонії, вона успішно розвивається як у європейських країнах, США, так і в Росії. Там нікому не спадає на думку захищати бідолашних телефонних операторів від її згубного впливу. У дешевої і «хриплуватої» IP-телефонії — своя клієнтура (в основному ті, хто звик рахувати свої гроші), а у якісної традиційної цифрової телефонії — своя (передусім — бізнес-сегмент).

То чому ж бояться невеликих операторів IP-телефонії такі монстри зв’язку, як «Утел» чи «Голден Телеком», чиї основні абоненти — бізнес-клас? Чому приватні оператори поквапилися виконати розпорядження «Укртелекому» й убили бізнес десятків братів своїх менших? Як зізнавався представник одного з них (якийсь час він також був у ролі того, кого відключали за рефайл), «аби не псувати і без того з труднощами відновлювані взаємини з «Укртелекомом»...

І чому дехто так боїться, що ці проблеми почнуть активно обговорювати парламентарії (хоча б у кулуарах)? Чи не тому, що парламентарії, багато з яких вийшли з лав бізнесменів, швидко зрозуміють, що державі вигідніше усе ж ліцензувати цей бізнес, аби він розвивався і наповняв податками скарбницю? І їм не заб’єш баки каламутними розмірковуваннями про абстрактні порушення маршрутизації трафіку.