Майбутнє України: глобальні виклики та можливості - Економіка - dt.ua

Майбутнє України: глобальні виклики та можливості

30 вересня, 2011, 14:41 Роздрукувати Випуск №35, 30 вересня-7 жовтня

Стратегічний план представлений, пріоритети розвитку визначені. Україні є що запропонувати світові.

На восьмому за ліком Ялтинському форумі YES мене, що називається, зачепив за живе виступ президента Ізраїлю Шимона Переса. Він порівняв сучасний світ із кораблем, в якому 193 каюти. «Кожна каюта впливає на життя всього корабля, — сказав пан президент. — Коли створюється нова держава, вона займає нову каюту. І те, що в цій каюті відбувається, так чи інакше впливає на рух корабля».

Від себе додав би, що і «рух корабля» впливає на стан кожної окремої «каюти». Згадати хоча б світову економічну кризу, яка зовсім недавно, неначе цунамі, обрушилася на Україну і внесла серйозні корективи в темпи та якість її розвитку.

Світ змінюється щодня. З’являються нові виклики, на які необхідно реагувати, і нові можливості, які потрібно використовувати. Як справедливо зазначив пан Перес: «Лідер сьогодні — це не той, хто стоїть на вершині, а той, хто йде вперед».

Сьогодні кожна країна намагається знайти найбільш ефективну стратегію підвищення добробуту та якості життя людей, актуальність якої зростає в умовах нестабільнос­ті ситуації на світовому ринку, збільшення ризиків у полі­тичній, фінансовій, військовій сферах, складнощів у розвитку зовнішньоекономічних зв’язків і залучення інвести­цій. Питання конкурентоспроможності національних еконо­мік — на першому місці в глобальному порядку денному.

Яке місце посяде Україна в сучасному світі? Чи зможе вона стати суб’єктом нового світового порядку? В якому напрямку нам рухатися? На ці запитання маємо дати відповідь уже найближчим часом.

Переконаний, що Україна повинна дотримуватися принципу національного прагматизму у відносинах з усіма партнерами. Саме такий підхід дасть можливість повною мірою розкрити і реалізувати потенціал нашої країни. Сьо­годні вибір стратегічного напрямку очевидний — ми рухаємося в бік ЄС. Однак, незважаючи на європейські прагнення, Росія була, є і буде важливим стратегічним партнером для України. Ми також уважно слідкуємо за новими економічними лідерами — Кита­єм, Індією та іншими. З КНР ми значно активізували відносини, насамперед в економічній сфері.

Примітно, що мій колега, міністр економічного розвитку і торгівлі Республіки Казахстан Кайрат Келімбетов, виступаючи на Ялтинській конференції, заявив, що «в Казахстану найбільший економічний партнер — це Євросоюз, потім Росія, а потім Китай». Саме в такому порядку. Тому європейський вибір України, прагнення до членства в ЄС у цьому сенсі природні і зрозумілі. Але з яким багажем наша країна увійде до об’єднаної Європи?

Ми вже 20 років облаштовуємо каюту під назвою «Україна». На жаль, величезні можливості за багатьма напрямками й досі не розкриті. Парадокс ситуації полягає в тому, що міжнародні рейтинги високо оцінюють природний, трудовий та інтелектуальний потенціал України. Але як тільки оцінка стосується сфери управління цими ресурсами — ми опиняємося в хвості будь-яких рейтингів. Я думаю, висновок простий і очевидний — управлінська система, яка не відповідає викликам часу, лежить в основі більшості стратегічних невдач України.

Послідовне, крок за кроком підвищення якості державного управління — від вибудовування дієвої системи планування та прогнозування до збільшення результативності бюджетної політики — обов’язково дасть відчутні економічні результати.

Навіть попри вкрай обмежені можливості бюджету в умовах імовірної другої хвилі кризи, ми передбачили в державному бюджеті на 2012 рік збільшення фінансування інвестиційних проектів. Інвестиції, які ми зробимо зараз, — це не тільки нові робочі місця і зарплати наших громадян уже сьогодні. Це міцний фундамент стабільного розвитку країни в наступні кілька років. Надалі ми повинні нарощувати інвестиційну складову державного бюджету, зменшувати корупційні втрати.

На тлі тієї обставини, що в найближчі роки у розвинених країн дуже обмежені можливості і від них не можна очікувати значних темпів зростання, я стверджую: Україна має всі шанси за найближчі 10—15 років перетворитися на нову точку зростання на карті Європи. Я порівняв би нашу країну зі сплячою красунею, яка чекає свого пробудження.

Сьогодні економічне зростання в Україні — 5%. На перший погляд, у порівнянні, наприклад, із середнім зростанням країн єврозони в 2011 році в 1,4—1,8% наш показник виглядає непогано. Але відмінність в якості цього зростання колосальна. Нам необхідно рухатися набагато швидше.

У непростих умовах глобальної конкуренції очевидна необхідність радикальної модернізації української економіки. Нам потрібні науково-технічні новації в промисловості, сільському господарстві, системі державного та корпоративного управління. Тільки на базі підвищення конкурентоспроможності українських товарів на внутрішньому та зовнішньому ринках ми можемо підвищити економічну стійкість країни. У тому числі до нових хвиль нестабільності, які продовжують генерувати системні проблеми основних економічних центрів світу. А значить, необхідна модернізація промислових потужностей, впровадження новітніх технологій, підвищення енергоефективності всіх без винятку галузей.

Очевидно, що нам потрібно виводити Україну на траєкторію сталого зростання. І це мають бути не короткострокові коливання збільшення доходів населення, викликані зовнішньоекономічною кон’юнктурою або залученням коротких кредитів, а довгострокова тенденція збільшення реального випуску продукції на душу населення. Ми ставимо перед собою завдання вийти на середньорічні темпи зростання ВВП у 6—8%.

Без економічного зростання неможливо досягти збільшення загального добробуту населення, у тому числі підвищення тривалості життя, якості медичного обслуговування, рівня освіти, забезпечення високих соціальних стандартів.

Уряд продовжує процес стабілізації державних фінансів. Важливе завдання — здійснення вкрай виваженої монетарної політики. Переходимо від політики постійного життя в борг до політики життя за наявними коштами. Я кажу про стабілізацію і наступне зменшення рівня державного боргу. Тільки в поточному році ми виплатимо 93 млрд. грн. зовнішніх боргів. Величезні виплати нас очікують і в наступні два роки. Але ж ці ресурси ми могли б спрямувати на розвиток. Крім цього, йдеться про наведення порядку в державних видатках. Ми знижуємо дефіцит державного бюджету. У 2012 році плануємо витримати дефіцит на рівні 2,5% від ВВП, в 2013-му — 2%. Надалі зростання бюджетних видатків має забезпечуватися за рахунок більш швидкого зростання доходів.

22 вересня Верховна Рада прийняла за основу Державну програму економічного і соціального розвитку України на 2012 рік та основні напрямки розвитку на 2013—2014 роки. Вперше влада створила систему пріоритетів державного розвитку. Передвиборна програма президента Віктора Януковича знайшла відображення в системному стратегічному документі — Програмі економічних реформ на 2010—2014 роки. На їх основі були розроблені План реалізації Програми реформ на поточний рік і щорічне послання президента до Верховної Ради «Модернізація України — наш стратегічний вибір».

Програма соціально-економічного розвитку України на 2012—2014 роки грунтується на вищезгаданих стратегічних документах, служить інструментом їх конкретизації. Вона містить механізми для забезпечення економічного зростання при збереженні фінансової стабільності.

Я переконаний, Україна має значний науково-технічний потенціал за низкою проривних і критичних технологій і має шанс зайняти свою нішу в системі міжнародного поділу праці.

Першочерговим пріоритетом, передбаченим програмою, є створення сприятливого інвестиційного клімату. Нові інвестиції — це не тільки фінансові ресурси для розвитку економіки, а й нові технології, ноу-хау, робочі місця, маркетингові стратегії, можливості освоєння нових ринків. І цей ресурс в основному знаходиться поза бюджетними видатками. Наведення порядку в дозвільній системі, ефективна і масштабна дерегуляція стали пріоритетними для уряду з перших днів роботи. Приміром, на сьогоднішній момент скасовано 35 тис. з 58 тис. раніше діючих місцевих регуляторних актів, які були визнані бар’єрами для ведення бізнесу в країні. Це дуже показовий приклад.

Однак тепер важливо, щоб на чергових сесіях місцевих рад не стали плодити нових актів, що ускладнюють життя підприємцям і простим громадянам, а чиновники, в тому числі в рамках «єдиного вікна», — працювали для людей, а не створювали нових схем викачування грошей. За цим повинні будуть стежити прокуратура і глави регіональних та місцевих адміністрацій.

Втім, цього недостатньо. Найважливіше для успіху дерегуляції, щоб ефективно працював зворотний зв’язок. Я закликаю представників бізнесу бути більш активними! З допомогою професійних об’єднань і асоціацій брати участь у виробленні політики як місцевої та регіональної влади, так і уряду, створювати публічний тиск на чиновників, які не виконують закон.

Попереду ще велика робота, наприклад значне скорочення бланків суворої звітності; в парламенті очікують на ухвалення закони про скасування обов’язкового використання печаток, про підвищення відповідальності чиновників за зрив дозвільних процедур; предметно займаємося темою нотаріату, БТІ. Люди втомилися від нескінченних поборів і очікують нормальної якості послуг, що надаються владою.

Найближчим часом ми плануємо провести серйозну розмову з експертами зі світових рейтингових агентств, які спеціалізуються на темі свободи ведення бізнесу. Їхні пропозиції будуть обов’язково узагальнені і втілені в життя. Упевнений, до кінця року ми суттєво просунемося в справі дерегуляції економіки Україні.

Серед ключових пріоритетів — розвиток внутрішнього виробництва. Саме таку назву має ще одна програма, яку нещодавно ухвалив уряд. Коротко поясню суть її ідеології. Це далеко не тільки імпортозаміщення. Звичайно, те, що ми можемо виробляти самі, ми не повинні імпортувати. Наприклад, соромно завозити картоплю або інші традиційні для України овочі.

Нещодавно під час наради з виробниками техніки для сільського господарства хтось із машинобудівників заговорив про неможливість знизити частку імпортних комплектуючих у вітчизняному комбайні менше 20%. Не знаю, як вам, а мені ніяково чути таке в країні, яка виробляла і виробляє ефективні ракетоносії та іншу космічну техніку: купуйте найкраще устаткування і вироб­ляйте ці комплектуючі самі! А держава створить для цього всі умови.

Потенціал для реалізації планів з імпортозаміщення є в усіх галузях — в машинобудуванні, в тому числі сільськогосподарському, хімічному, енергетичному, у легкій промисловості, виробництві лікарських засобів, авіаційній, космічній промисловості і в АПК.

Але ми ведемо мову про важливість розвитку внутрішнього ринку в більш широкому сенсі — від стимулювання внутрішнього попиту до створення точкових податкових та бюджетних стимулів для розвитку і модернізації пріоритетних секторів економіки. Йдеться про ширший підхід, який передбачає підвищення частки інноваційних і високотехнологічних виробництв, створення нових перспективних галузей. Усе це передбачає не тільки імпортозаміщення, а й нарощування експортного потенціалу.

Ми ведемо постійний діалог з представниками бізнес-асоціацій та об’єднань усіх без винятку секторів нашої економіки. Як приклад наведу фармацевтичну галузь. Ми говоримо виробникам: розвивайте виробництво якісних медичних препаратів, а держава не тільки створить для вас максимально сприятливі умови, а й посилить боротьбу з неякісним імпортом та фальсифікатом. Ми говоримо дистриб’юторам: ті кошти, які ви заробили на віт­чизняному ринку, вкладайте у створення нових виробництв в Україні, переходьте в розряд виробників.

Ми звертаємося до найбільших світових корпорацій: створюйте виробництва саме в Україні. А український уряд гарантує максимальну увагу кожному інвестпроекту.

Це стало вже звичайною практикою для нас — постійна взаємодія з об’єднаннями міжнародних інвесторів. Прем’єр-міністр Микола Азаров і я щонайменше двічі на місяць зустрічаємося з представниками таких організацій для обговорення можливостей поліпшення інвестиційного клімату, перетворення нашої країни на привабливий майданчик для створення нових виробництв. Єдина наша умова: ніякого «викруткового» складання, максимальна локалізація виробництва в Україні. Страте­гічне завдання — не менш як 80% комплектуючих повинно вироблятися всередині нашої країни. Ми розуміємо, що на це піде певний час, але більш якісний інвестиційний клімат має стати запорукою нашого успіху в цьому напрямку.

Найважливіший пріоритет — зміцнення енергетичної безпеки України. Наша економіка надто енергоємна. Ціна на російський газ надзвичайно висока. Я впевнений, що в результаті переговорів з нашими російськими партнерами нам вдасться її знизити, але вона все одно залишиться високою. Значного падіння цін на вуглеводні в світі в найближче десятиліття не прогнозується. Тому, по-перше, ми повинні максимальну увагу приділяти енергозбереженню в усіх без винятку галузях економіки. Практично всі пріоритетні інвестпроекти з модернізації підприємств містять у собі енергоефективну складову. По-друге, ми повинні активно розвивати відновлювані джерела енергії.

По-третє, поставлено завдання в стислі терміни максимально збільшити видобуток вуглеводнів — власних нафти, газу, вугілля. Ведеться активна робота з низкою міжнародних компаній. Сьогодні це Shell, Chevron, ExxonMobil, Halliburton, Eni, «Лукойл», деякі інші. Розпочалася модернізація вітчизняної видобувної галузі. Йдеться про розвиток родовищ на шельфі Чорного та Азовського морів, видобуток сланцевого газу, газу з твердих порід, газу-метану, супутнього вугільним родовищам. Ми повинні знизити критичну залежність країни від імпорту енерго­ресурсів.

Лише за умови успішної модернізації паливно-енергетичного комплексу можна сподіватися на інтенсивний розвиток внутрішнього виробництва промислової та агропромислової продукції.

Так склалося, що світова продовольча криза відкриває перед Україною широкі можливості для виходу на зовнішні ринки. Тому розвиток сільського господарства також є одним із наших пріоритетів. Важливий момент — адекватне інвестування в інфраструктуру — від елеваторів до портових потужностей. Вперше планується використовувати механізми державно-приватного партнерства для реалізації проектів, що істотно розширюють потенціал вітчизняного аграрного сектора.

Україна бере курс на відновлення виробництва власної якісної, екологічно чистої та безпечної для здоров’я людини сільськогосподарської продукції в тій кількості, яка дозволить забезпечити повною мірою потреби внутрішнього і частково зовнішнього ринків.

Аграрний сектор сьогодні розвивається швидше за інші галузі, що, в свою чергу, може дати загальне збільшення робочих місць на кілька мільйонів. За рахунок АПК зростуть суміжні галузі — машинобудування, металургія, хімічна промисловість, ПЕК, будівництво і транспорт.

Уряд приділяє особливу увагу реформам освіти та системи соціального захисту населення. Україні необхідна висококваліфікована робоча сила, яка забезпечить країні конкурентоспроможність на світовій арені.

Ми будемо виправляти перекоси, що склалися у вітчизняній освітній системі. Нам потрібні фахівці тих профілів, які справді зможуть забезпечити модернізацію країни, в тому числі і технологічну. Йдеться про біотехнологів, фармацевтів, приладобудівників, будівельників, фахівців з енергоефективності, електроніки та ­IT-технологій.

На жаль, в останні роки на науку і науково-технічні роботи державою витрачалося лише 1,2% ВВП, з них із держбюджету — всього 0,4%, що на порядок менше, ніж у розвинених країнах. Для промисловості ці показники мають ще нижчі значення — 0,56 і 0,08% відповідно. Інноваційну діяльність сьогодні здійснює лише кожне десяте підприємство, тоді як у розвинених країнах частка інноваційно-активних підприємств сягає 70%. Останній показник — орієнтир і для української економіки. У бюджеті на 2012 рік значно збільшено видатки на освіту та науку, але я впевнений, що в наступні роки динаміка зростання цих витрат повинна бути ще більш значущою.

Вважаю, що важливо не тільки розвивати університетську науку (кафедри), провідні вітчизняні наукові школи, а й адаптувати їх до умов і вимог ринкової економки. Уряд працює над розвитком інноваційної інфраструктури, яка включатиме формування мережі наукових парків, технопарків, бізнес-інкубаторів. Вже наступного року ми плануємо створити фонд підтримки малого інноваційного бізнесу, фонд патентування винаходів за кордоном, венчурну компанію для фінансування ризикових проектів, лізингову компанію із впровадження вітчизняної світлодіодної техніки та інші механізми фінансової підтримки інновацій. Тільки розвиток власного виробництва високотехнологічного та енерго­ефективного обладнання дасть змогу Україні досягти бажаних темпів і якості модернізації економіки.

І, нарешті, велику увагу уряд приділяє збалансованому економічному розвитку регіональних економік. Пріоритети розроблено на основі специфічних потреб кожного регіону, а контроль за використанням бюджетних коштів здійснюється з допомогою конкретних показників. Такий підхід повинен створити максимально оптимальні умови для тісного партнерства між приватним сектором та органами місцевого управління з метою ефективного розв’язання критичних проблем регіону.

Програма соціально-економічного розвитку на 2012—2014 роки визначає ключові напрями підвищення конкурентоспроможності регіональних економік. У ній також зафіксовані принципи надання держпідтримки інвестиційним проектам регіонального та місцевого значення. Таким чином, повинна бути досягнута синергія використання ресурсів державного, регіональних і місцевих бюджетів для прискорення досягнення поставлених державою завдань і цілей у соціальному та економічному розвитку країни.

Отже, стратегічний план представлений, пріоритети розвитку визначені. Україні є що запропонувати світові. Знання в поєднанні із соціальним капіталом сьогодні створюють більші конкурентні переваги для окремих країн і регіонів, ніж їх природні ресурси. На завершення хотів би ще раз наголосити — національний прагматизм і системна модернізація дозволять Україні відбутися як впливовому гравцю в новому глобальному світі.

Ми повідомляємо тільки дійсно важливі новини. Долучайся до Telegram-каналу DT.UA
Помітили помилку?
Будь ласка, позначте її мишкою і натисніть Ctrl+Enter
Додати коментар
Залишилось символів: 2000
Авторизуйтеся, щоб мати можливість коментувати матеріали
Усього коментарів: 0
Випуск №1282, 15 лютого-21 лютого Архів номерів | Зміст номеру < >
Вам також буде цікаво