МАЛИЙ БІЗНЕС: КІЛЬКІСТЬ СКАЗАНОГО НА ТЛІ ЯКОСТІ ЗРОБЛЕНОГО

Поділитися
Уявляєте, що станеться, якщо чимало проникливих промов про користь і значення малого й середнього бізнесу раптом матеріалізується?..

Уявляєте, що станеться, якщо чимало проникливих промов про користь і значення малого й середнього бізнесу раптом матеріалізується? Напевно, щось на кшталт комунізму, користуючись колишніми ідеологемами, або, висловлюючись по-сучасному, у суспільстві восторжествують справді демократичні принципи, які базуються на високорозвинених цивілізованих економічних відносинах. Та лишень недаремно кажуть, що від багаторазового нагадування про мед у роті солодше не стає. І оголошення нинішнього року роком підтримки підприємництва жодним чином не гарантує це сприяння на практиці. Навіть попри усвідомлення безперспективності екстенсивних методів розвитку з їх ставкою на базові галузі промисловості й численні приклади з зарубіжного досвіду, які наочно свідчать, що саме малий і середній бізнес становлять основу економіки розвиненої держави.

Судячи з даних статистики, оптимісти від економіки мають певні підстави для підбадьорливих рапортів. У сфері підприємництва в нас у країні зайнято понад 3 млн. чоловік. А сукупний обсяг виготовленої ними продукції перевищив 200 млрд. грн. Та, на жаль, ці показники здатні втішити лише виключно в рамках внутрішнього користування. В європейському ж рейтингу розвитку підприємництва за Україною незмінно зберігається місце аутсайдера. Хоча вітчизняна статистика з року в рік продовжує обнадіювати нас цифрами позитивної динаміки.

Приміром, торік кількість малих підприємств у Запорізькій області зросла на понад 9 відсотків, майже на стільки ж стало більше фермерських господарств, а кількість громадян-підприємців і зовсім збільшилася без малого на 12 відсотків. У цьому секторі економіки було створено 15 тис. робочих місць. Можна лише порадіти за місцеві бюджети, обсяги надходжень яких зросли практично на 38 відсотків. Проте радість ця дещо затьмарюється, якщо порівняти її з іншими показниками. Скажімо, питома вага виробленої всіма малими підприємствами продукції в загальнорегіональному обсязі ледь перевищує 5 відсотків за сміховинного приросту за рік — лише 0,2 відсотка. Це мимоволі схиляє до думки, що... Втім, не поспішатимемо з висновками. Ми все одно до них прийдемо в ході знайомства з характерними рисами умов підприємницької діяльності.

Практично половина запорізьких малих підприємств і переважна більшість громадян-підприємців зайняті торгівлею. Подібний пріоритет цілком можна пояснити високою оборотністю коштів, які приносять доходи. У виробничій сфері показники набагато скромніші. Це особливо помітно за інвестиціями в основний капітал, які в промислових малих підприємствах становлять 12,3 тис. грн. на одного працюючого проти 6,8 тис. у торгівлі. І хоча виробничі витрати в них удвічі вищі, ніж у торговців, рівень прибутковості вп’ятеро-вшестеро нижчий.

Ситуація була б кращою, якби підприємці мали реальний доступ до джерел кредитування. У розвинених країнах ця проблема вирішується відносно просто — власне, для цього там й існують банки. У нас же навіть підприємцю з досвідом, не кажучи вже про початківця, на сприяння цих фінансових інститутів особливо розраховувати не доводиться. Кредитні ставки вітчизняних банків непомірно високі, а вимоги по частині ліквідного заставного майна занадто суворі. Мимоволі створюється враження, що українським банкірам малий і середній бізнес попросту нецікавий. Мабуть, вони цілком задоволені тим, що сумарні активи їх установ удесятеро менші порівняно з усього лише одним німецьким Deutsche Bank.

Крім банків, альтернативним джерелом фінансової допомоги підприємцям могли б стати кредитні спілки. Та, на жаль, не стають. Приміром, у Запорізькій області їх сьогодні стільки ж, скільки було до жовтневого перевороту в провінційному Бердянську з 30 тис. жителів. А загальна сума кредитних коштів, які мали члени спілок, на початок нинішнього року становила всього 5,3 млн. грн.

Нескладно здогадатися, що з державною фінансовою підтримкою підприємництва справи ще сумніші. Формально вона начебто б є. Та чи багато користі, скажімо, від державного фонду розвитку підприємництва, який поки що відзначився лише наріканнями на відсутність коштів. Хоча, відповідно до існуючого законодавства, він може розраховувати на 5-відсоткову квоту від отриманих приватизаційних грошей. Та це тільки в теорії, а на практиці ті крихти, які йому дістаються, грошима навіть називати незручно.

Та й друге джерело — місцеві бюджети, яким законом «Про державну підтримку малого підприємництва» продиктовано здійснювати фінансове забезпечення регіональних програм — особливою щедрістю не відзначається. Зокрема, в області на минулий рік виділення коштів на підтримку підприємництва було передбачено тільки в обласному й у двох місцевих бюджетах. Наскільки вона була суттєвою, можна судити по тому, що один із місцевих бюджетів не дав підприємцям жодної копійки, а область розщедрилася на 150 тис. грн. — точно вистачило на допомогу п’ятьом суб’єктам підприємницької діяльності. Проте навіть ці більш ніж скромні показники дають Запорізькій області підстави бути в числі лідерів — одній з дев’яти областей, де передбачені бюджетні кошти на фінансування регіональних програм підтримки підприємництва використані в повному обсязі.

Нинішнього року кардинальних змін на краще теж, на жаль, не передбачається. Обласний бюджет запланував допомогти підприємцям 400 тис. грн., запорізький міський — 100 тис. і бюджет Приморського району — 10 тис. грн. Ось і весь список «меценатів».

На цьому тлі дуже показовими є кілька цифр, які характеризують ступінь далекоглядності державної економічної політики. Торік на фінансування запорізької регіональної програми розвитку підприємництва з усіх джерел було витрачено менше 3,4 млн. грн. І це при тому, що тільки суб’єктів підприємницької діяльності з числа фізичних осіб в області зареєстровано 63,8 тис. А на виплату допомоги двом третинам офіційно зареєстрованих безробітних витрачено понад 18 млн. грн. Звичайно, соціальний захист — справа свята, ніхто не сперечається. Та лише навряд чи вона буде ефективною, якщо кількість громадян, які здатні й прагнуть трудитися, але не мають такої можливості, й надалі зростатиме.

Втім, не в грошах щастя. Точніше, не тільки в них одних. І вітчизняні підприємці в частині фінансів вимогливістю стосовно влади особливо не страждають. Суть їх побажань, у принципі, зводиться до простої й цілком необразливої тези: коли не можете допомогти, так хоча б не заважайте. Проте й цей заклик найчастіше залишається гласом волаючого в пустелі.

Як і колись, однією з найболючіших проблем для малого й середнього бізнесу залишається оподаткування — як за загальним рівнем навантаження, так і надмірною складністю механізму звітності. І майбутнє, судячи з усього, змін на краще явно не обіцяє. Про це, зокрема, свідчать пропозиції проекту Податкового кодексу, які, усупереч декларованим ним цілям, фактично збільшують податковий тиск на суб’єктів господарювання. Отже, впроваджена президентським указом 1998 року спрощена система оподатковування приречена — питання тільки, коли це станеться?

Якщо в країні в цілому відсутня чітка державна політика, системний підхід і відповідна інфраструктура, яка забезпечує підтримку й розвиток малого та середнього бізнесу, то цілком закономірно, що вітчизняному підприємництву швидше призначено виживати не завдяки, а всупереч обставинам, що склалися. Мало того, що процедури отримання різноманітних дозволів, необхідних для ведення підприємницької діяльності, надзвичайно ускладнені, так ще й вимагають дедалі більших і більших витрат. Фантазія чиновників воістину не знає меж. Приміром, ще 1995 року Запорізький міськвиконком зобов’язав своїм рішенням при підготуванні проектно-кошторисної документації на будівництво й реконструкцію об’єктів виділяти три відсотки коштів від вартості будівництва на пайову участь усіх підприємств у розвитку державної пожежної охорони. І лише на початку червня нинішнього року — сім років по тому! — цю норму вдалося скасувати.

Не відстають у винахідливості й представники інших відомств. Скажімо, головний санітарний лікар Запоріжжя зобов’язав підлеглих приймати до розгляду проектні матеріали від суб’єктів господарської діяльності тільки за наявності письмового консультативного висновку від певної комерційної структури.

Ці й багато інших штучно створених адміністративних бар’єрів просто кажучи не виникли б, якби процес реєстрації підприємницької діяльності здійснювався за повідомлювальним, а не дозвільним принципом. Та, на жаль, справа поки що так і обмежується одними розмовами. Чи не через те, що численна братія чиновників сприймає підприємця як дійну корову, яка беззаперечно зобов’язана виконувати будь-яку фінансову примху?

З погляду здорового глузду, така позиція, здавалося б, м’яко кажучи, позбавлена логіки. Навіщо, питається, створювати підприємцям додаткові труднощі, якщо від їх діяльності напряму й часом значною мірою залежить наповнення місцевих бюджетів? Адже доведено, що зниження податкового тиску, скасування надуманих адміністративних бар’єрів не тільки не зменшує, а навпаки — збільшує надходження в бюджет. Та якщо логіка на перший погляд непомітна, це зовсім не свідчить про її відсутність. Просто через своєрідність її здебільшого приховують від сторонніх очей.

— Ми постійно говоримо про необхідність створення так званих банків даних про наявні приміщення, виробничі площі, устаткування, земельні ділянки. Однак дотепер у жодному районі або місті повної та доступної для підприємців інформації про це немає, — справедливо обурився на одній із недавніх нарад голова Запорізької обладміністрації Євген Карташов. — Чому не проводяться відкриті конкурси з передачі в оренду приміщень, земельних ділянок? Це що, свідоме небажання органів влади або їх організаційне безсилля?

Із запропонованих варіантів відповіді, схоже, більш реалістичний усе-таки перший. Хоча б у зв’язку з інформацією, що з’явилася в місцевій пресі щодо діяльності колишнього міського голови Орєхова. Він заарештований за обвинуваченням у хабарництві в особливо великих розмірах. А виявилося воно в отриманні дачної ділянки в районі Массандри від підприємця, якому чиновник посприяв в оформленні оренди комунальної власності з правом наступного викупу за пільгових умов.

Для самозаспокоєння можна, звичайно, вважати цей випадок прикрим винятком і, як і раніше, дивуватися, чого це підприємці віддають перевагу тіньовій економіці. Тій самій, боротьба з якою ведеться на всіх рівнях настільки ж невпинно, як і безрезультатно...

Поділитися
Помітили помилку?

Будь ласка, виділіть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter або Надіслати помилку

Додати коментар
Всього коментарів: 0
Текст містить неприпустимі символи
Залишилось символів: 2000
Будь ласка, виберіть один або кілька пунктів (до 3 шт.), які на Вашу думку визначає цей коментар.
Будь ласка, виберіть один або більше пунктів
Нецензурна лексика, лайка Флуд Порушення дійсного законодвства України Образа учасників дискусії Реклама Розпалювання ворожнечі Ознаки троллінгу й провокації Інша причина Відміна Надіслати скаргу ОК
Залишайтесь в курсі останніх подій!
Підписуйтесь на наш канал у Telegram
Стежити у Телеграмі