ЛОЖКА ДОБРИВ ДОРОГА ДО ОБІДУ ВИРОБНИКИ, ТОРГОВЦІ Й ПЕРЕВІЗНИКИ ГОТОВІ ДОСТАВИТИ ЇХ СЕЛУ, АЛЕ ЗА ДОПОМОГОЮ УРЯДУ

Поділитися
Те, що останніми роками сільське господарство задихається від браку мінеральних добрив, — тема не нова...

Те, що останніми роками сільське господарство задихається від браку мінеральних добрив, — тема не нова. Про те, що в житниці колишнього Союзу склалася катастрофічна ситуація з виснаженням грунтів, знають не тільки фахівці. Урожай зернових у 25 мільйонів тонн — тому підтвердження. І цей сигнал тривоги не єдиний. Постійно зростаючі й непомірні для більшості населення ціни на хліб — ганьба для країни, яка має від природи багаті чорноземи. Та попри те, що під час обговорення державних програм виробництва зерна на черговий наступний рік мінеральним добривам відводять особливу рятівну роль у справі відродження родючості орних земель, внутрішній український ринок до цього не готовий. Країна не може забезпечити себе необхідною кількістю мінеральних добрив. І, на жаль, ця проблема, схоже, поки що більше хвилює не державних чиновників, а лише виробників, торговців і перевізників цих добрив.

Представники близько 60 компаній, що працюють на ринку мінеральних добрив, зустрілися на «Одеському колоквіумі-2000». Його організатором виступила фірма «Трансінвестсервіс» (ТІС), більш відома як Южненський хімічний термінал, який ось уже другий рік проводить міжнародну конференцію партнерів за бізнесом. Чому в ролі об’єднувача виступив «Трансінвестсервіс», можна лише здогадуватися. Можливо, у фірми є і більш тонкий розрахунок, ніж «показати себе», але обидві конференції збіглися з презентацією ТІСом нових потужностей. У рамках «Одеського колоквіуму» відбувся ще один захід, досить пересічний для сучасного ділового життя — було створено Українську асоціацію виробників, торговців і перевізників мінеральних добрив. Її мета — сприяти виробництву мінеральних добрив в Україні й відродженню родючості орних земель країни, як записано в статуті.

Хоч як це парадоксально не звучить, але біди українського села і є перспективою для розвитку ринку мінеральних добрив у країні. Отож виробники, торговці, перевізники й вирішили об’єднатися. І хоча, на перший погляд, це нагадує спробу знову впрягти у віз рака, лебедя та щуку, очевидно, що майбутнє асоціації, хоч інтереси її учасників і вельми різні, — у розвитку внутрішнього, українського ринку. Ось деякі цифри, що спонукають до роздумів.

Десята частина всіх вантажів, перевантажених у морських портах України, — мінеральні добрива чи сировина для них. Половина з них (без малого 4 мільйони тонн) — це російський транзит. Він помітно скорочується, бо комерційний інтерес вищий за дружбу народів. А російському підприємцеві уряд РФ дає знижку на перевезення міндобрив й інших хімічних сипучих вантажів, за умови, що він відправлятиме свою продукцію через російські порти. Тарифи «Укрзалізниці» вищі, і хоча в неї щодо цього свої резони та своя логіка, транзитний потік стає мілкішим. Далі, мабуть, буде ще гірше. У рамках національних програм із відродження економічної могутності Росії уряд РФ планує до 2010 року звести український транзит до нуля. Для цього в Новоросійську ударними темпами будують хімічний термінал потужністю близько 5 мільйонів тонн вантажів на рік. Будують термінал в Астрахані, через який піде сірка, яка нині перевантажується в Україні. Тож зі своїх високих тарифів нашим залізничникам саме час відкладати на чорні сухарі, бо через дві п’ятирічки на північному напрямку колія може зарости муравою.

Українське виробництво міндобрив, яке сидить на російській сировині, і сьогодні працює в половину своєї потужності, її устаткування й технології старіють на очах. А природні поклади своїх фосфоритів, сировини для калійних добрив не розробляються. Тут підходи національної економічної стратегії нічим не відрізняються від підходів до інших корисних копалин. Причому, як відомо, російська сировина надходить переважно як давальницька. А стосовно її закупівлі для виробництва мінеральних добрив, то з року в рік Кабмін приймає відповідні рішення, але гроші на це не виділяє. Тим часом, без цієї сировини зле не лише промисловим підприємствам. Стократно гірше українському селу.

До весни 2000-го, поки воно було колгоспним, у сільгоспвиробників не вельми боліла голова за силу та славу українських чорноземів. Але навесні, уперше за всі роки незалежності, на ринку з’явилися нові земельні магнати, котрі згодні були платити за добрива живими грошима. Але добрив не було... Якщо необхідну кількість азотних наша промисловість ще може поставити сільгоспвиробникам, то з фосфорними — проблема. Як уже було сказано вище, в Україні немає сировини для їх виробництва. А для поставок апатитів із Росії та фосфоритів з Африки необхідні значні валютні кошти.

Уряд Ющенка, якому доводиться не тільки оплачувати рахунки всіх своїх попередників, а й відповідати за них, заявив про жорстку необхідність удвічі збільшити врожайність зернових; прийнято програму «Зерно України-2001». Без серйозної роботи з оздоровлення орних земель виконати її неможливо. А внесення органічних добрив (порівняно з 1990 роком) упало з 267 мільйонів тонн до 39 і становить 15 відсотків потреби, вапнування кислих грунтів скоротилося з 1547 тисяч гектарів у рік до 23 тисяч і дорівнює 1 відсотку необхідного обсягу, гіпсування засолених грунтів упало з 299 тисяч гектарів до 2 тисяч, що теж відповідає 1 відсотку. Стосовно мінеральних добрив, то починаючи з 1999 року було внесено лише 415 тисяч тонн, тобто в 10 разів менше, ніж 1990-го. А в ті радянські часи, наприкінці 80-х, Україна дала своїй землі 4,5 млн. тонн і одержала навзаєм найвищий валовий збір зерна — у середньому 47,7 млн. тонн.

Вітчизняна наука (Інститут агрохімії та грунтознавства ім.Соколовського) визначила, що для відновлення сили українських земель необхідно від 4,5 до 5 мільйонів тонн міндобрив. Тільки під врожай 2001 року необхідно принаймні 1,1 мільйона. А в цілому мінімальна потреба для сільгоспкультур — 2,8 млн. тонн. Якщо до цього додати понад мільйон гектарів чорноземів, які забули, що таке плуг і слід людини, то плани вдвічі збільшити валовий збір зерна можуть стати добрими побажаннями.

Питання про розвиток українського ринку мінеральних добрив давно назріло. Те, що розмова про нього почалася на «провінційній» конференції, не освяченій присутністю високих чинів, свідчить лише про одне. Про те, що партнери за ринком мінеральних добрив в Україні думають, як виживати і завтра, і 2010 року. Питання тільки в тому, чи потрібен такий ринок Україні та як він вписується в пріоритети виконавчої влади.

Поділитися
Помітили помилку?

Будь ласка, виділіть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter або Надіслати помилку

Додати коментар
Всього коментарів: 0
Текст містить неприпустимі символи
Залишилось символів: 2000
Будь ласка, виберіть один або кілька пунктів (до 3 шт.), які на Вашу думку визначає цей коментар.
Будь ласка, виберіть один або більше пунктів
Нецензурна лексика, лайка Флуд Порушення дійсного законодвства України Образа учасників дискусії Реклама Розпалювання ворожнечі Ознаки троллінгу й провокації Інша причина Відміна Надіслати скаргу ОК
Залишайтесь в курсі останніх подій!
Підписуйтесь на наш канал у Telegram
Стежити у Телеграмі