ЛОНДОН. СЕРЕДА. ЛАНЧ, ЩО ЗАТЯГНУВСЯ

Ющенко нагрянув до Лондона не так зненацька, як стрімко і без зайвої помпезності, на один день — в середу 26 липня цього року. Не знаю, чи був захоплений зненацька новий президент ЄБРР спритністю глави українського уряду, але не здивуватися він явно не міг...

Лише пару днів тому «велика вісімка» на своєму черговому саміті, цього разу японському, в Окінаві, видала заключне комюніке, де в самому кінці трьома абзацами виділила Україну в контексті ядерної безпеки. Якщо ж «вийняти» текст з обкладинки подяк Президенту Кучмі з нагоди оголошення остаточної дати закриття ЧАЕС, то залишиться чемне, але дуже конкретне послання за конкретною адресою — до Європейського банку реконструкції і розвитку. Суть його в тому, що Банк повинен подати детальний звіт про хід реформ у енергосекторі України, підкріпити це відповідною інформацією й дати свою експертну оцінку. При цьому ядерний український проект Рівне—Хмельницький у тексті не згадується, але для тих, хто «у темі», він висвічується поміж рядків як основна причина цього звіту.

І ось Європейський банк, що не встиг, образно кажучи, «переварити» японське послання головних акціонерів, зненацька удостоюється персональної присутності українського прем’єр-міністра і його особистих відповідей на всі запитання стосовно українських реформ взагалі та енергосектору зокрема. Чи Банк міг таке припустити? Містика? Для них — може бути. Для нас, тобто для України, — чітко спланована тактика, із чемним напором і активним голосом. Це що? Україна нарешті оговталася від генетичного «якось воно буде»? Чи склалася класична ситуація як-то «низи-верхи не-хочуть-і-не можуть»? Швидше за все, тут зійшлися воєдино не тільки ці, а й багато інших чинників, які, коли будуть правильно задіяні, можуть виконати головну хорову партію у фінальній ораторії проекту Р4/Х2.

Переговори українського прем’єр-міністра і президента ЄБРР планувалося розпочати о третій годині дня. О першій годині розпочався спільний ланч, на якому й відбулася перша особиста зустріч нового українського прем’єра Віктора Ющенка (із піврічним стажем роботи) і набагато новішого (стаж — півмісяця) президента ЄБРР француза Жака Лем’єра. Судячи з усього, розмовляли за ланчем не у традиційному руслі обговорення смаку французьких вин чи міцності української горілки; про воронів із Тауера, як головної визначної пам’ятки Лондона, також не згадували. Відразу розпочалася розмова по суті. Ланч тривав довго і закінчився в чотири тридцять. Далі переговори тривали в офісі президента, який вони залишили лише о пів на сьому вечора. П’ять із половиною годин переговорів на вищому рівні — безпрецедентний випадок в історії ЄБРР.

У прес-релізі Банку про тематичне розмаїття робочої зустрічі Ющенка, Лем’єра і першого віце- президента Банку Чарльза Франка сказано одним реченням — мовляв, дискусії стосувалися української економіки, ядерної безпеки і реформ в енергетичному секторі. Незважаючи на це, усі прес-агентства як головний пункт переговорів виділили проект Р4/Х2. Насправді ж, про що йшлося конкретно, як саме переконував прем’єр топ-менеджерів Банку, які запитання вони йому ставили, які козирі кидав на стіл Ющенко — невідомо. (Невелика кількість присутніх не дає витоку інформації з жодної сторони — занадто серйозний проект, і занадто цінують його з обох боків переговорного столу.) Природно, більше п’яти переговорних годин поглинув не лише ядерний проект: вдалося довідатися ще й про багатоплановість переговорів. І про те, що українська енергетика піддалася «фонетичному» розборові — від «а» до «я».

Після переговорів було видно, що прем’єр так втомився (сольна партія дісталася саме йому), що успішні результати робочої розмови на його обличчі ніяк емоційно не виражалися. Але все стало зрозуміло, коли, почувши моє запитання про хід переговорів — що було позитивного, а що негативного, — прем’єр звів плечі та брови і, як міг, бадьоро відповів: «Я не знаходжу негативної частини...» На його думку, сторони «порозумілися навіть з тих питань, що традиційно вважалися складними». Ще Віктор Андрійович сказав, що розмова стосувалася стратегії ЄБРР в Україні і що він особисто вважає, що до неї закладено концепцію, яка спроможна задовольнити запити і нашої країни, і Банку.

Дифірамби у бік можновладців — поганий тон для журналістів. (У всякому разі там, де преса стоїть на варті демократії.) Але, відкинувши патетику, не можна недооцінити в даному випадку тактику української сторони, що багато в чому визначила позитивний підсумок переговорів. Та й керівництво Банку, треба віддати йому належне, було налаштоване конструктивно. До речі, за підсумками минулого року, Україна вийшла на перше місце серед 26 країн операцій ЄБРР з обсягів кредитування (245 млн. євро). Якщо цього року вдасться досягти всього, що запланували, то першість збережеться. Як вважає директор ЄБРР від України Юрій Полунєєв, щорічний обсяг нових зобов’язань Банку в нашій країні найближчими роками, за умови успішних реформ, може досягти рівня 350—400 млн. євро.

Здійснивши головний прорив на переговорному фронті, український прем’єр того ж дня відбув на батьківщину, залишивши в Лондоні делегацію під керівництвом міністра палива й енергетики Сергія Єрмилова — завершувати переговори на робочому рівні. «Кінцівка» вийшла насиченою. По-перше, Єрмилов протягом двох днів зустрічався зі співробітниками різних департаментів Банку не тільки з приводу проекту Рівне—Хмельницький, а й з приводу інших, також перспективних. В інтерв’ю для «ДТ» він підкреслив: «Яких би проектів ми не торкалися, що б ми не обговорювали, усе зводиться до одного — до реформ в енергосекторі, тому що сьогодні криза в енергетиці досягла тієї межі, коли вже нічого не робити неможливо». Втішно, що ці слова належать щойно призначеному керівнику галузі.

По-друге, у рамках підготовки проекту Р4/Х2 відбулися переговори експертів з кредитної угоди між «Енергоатомом» і ЄБРР, з гарантійної угоди — між Міністерством фінансів України й ЄБРР. Більшість проблемних питань вирішено, наявні розбіжності з тексту документів усунуто.

По-третє, не обійшлося без урочистого моменту і келиха шампанського: між Україною й ЄБРР було підписано чергову грантову угоду для чорнобильського фонду «Укриття» на суму в 24 млн. євро. Свої підписи поставили президент «Енергоатому» Юрій Недашківський, керівник ЄБРР з проекту «Саркофаг» Вінс Новак і представники західних фірм.