Літо напрокат

У кожного з нас рано чи пізно трапляється ситуація, коли потрібна річ може знадобитися всього на день-два, можливо, один-єдиний раз у житті — музичний інструмент, лижі, швейна машинка... Чи варто сплачувати великі гроші за те, що більше ніколи не знадобиться?

Двадцять років тому я б вирушила за цією річчю в найближчий пункт прокату, благо, їх тоді було достатньо і мали вони величезну популярність. Ними користувалися студенти і пенсіонери, люди різного віку і статку. Орендувати на певний час можна було практично все: пральну машину, телевізор, холодильник. Молоді могли взяти напрокат меблі або дитячий візок, любителі природи — туристське спорядження. Особливим попитом користувався спортивний інвентар: узимку — санки, лижі й ковзани, влітку — велосипеди. Для весіль і ювілеїв брали посуд...

У добу тотального дефіциту послуги прокату були просто безцінні. Фахівці стверджують, що цей вид послуг відроджується і в нього велике майбутнє.

Після тривалого періоду заціпеніння, коли державні прокатні пункти практично зникли, з’явилися їхні наступники, які освоюють цей вид діяльності. Побувавши цим літом на Чорноморському узбережжі, мені навіч довелося зіткнутися з дивним явищем під назвою «курортний прокат»...

Застава в розмірі діамантового кольє

Вирушаючи на відпочинок, людина хоче пожити зі зручностями, бодай віддалено наближеними до домашніх. Оскільки прихопити із собою все потрібне просто нереально, навіть якщо ти подорожуєш на власному автомобілі, курортник почувається «голим і босим», особливо якщо відпочиває «дикуном».

Отут би, здавалося, і повинні прийти на допомогу меткі бізнесмени, які пропонують приїжджому люду напрокат холодильники-малюки, вентилятори, мікрохвильові пічки і багато чого іншого. Така пропозиція, не сумніваюся, користувалася б колосальним попитом і приносила чималі прибутки. Проте відвідавши кілька популярних курортних містечок на чорноморському узбережжі, я в жодному з них не знайшла пункту прокату.

Європейські країни в цьому давно обігнали Україну: там напрокат можна взяти геть усе — від дорожніх кейсів до діамантових кольє вартістю в десятки тисяч євро.

Успішно рухається в цьому напрямі російський підприємець: в одному тільки ру-неті індустрію прокату представлено дуже широко — це й автомобілі, і театральний реквізит, і акваланги...

Чому в Україні курортний прокат перебуває в зародковому стані?

— Дехто пробував давати напрокат катамарани, велосипеди й інвентар для пляжного волейболу, — розповідає приватний підприємець Денис К. (Феодосія). — Але потім відмовився від цього через великі витрати на ремонт та обслуговування техніки. Рентабельність такого бізнесу невелика. Ми підрахували, що близько 75% доходів пляжу приносять послуги, пов’язані з харчуванням, і тільки близько 25% — із прокатом інвентарю. Прокат може існувати у вигляді додаткової послуги при базі відпочинку або спортивному об’єкті, а виділяти його в окремий вид бізнесу немає сенсу...

Бізнесменам, звичайно, видніше, проте можна посперечатися із цим твердженням — хай там як, але левова частка відпочивальників припадає не на дорогі бази відпочинку, які цими прокатними послугами забезпечені, а на приватний сектор. Причому в ролі «бідного родича», який не може скористатися прокатом, виявляємося саме ми, українці, оскільки відпочивати на базах відпочинку за 100—150 у.о. за добу приїжджають переважно москвичі й тюменці...

От і поневіряється нещасний «неорганізований» відпочивальник без омріяного холодильника, парасольки або шезлонга, які він міг би орендувати на час відпустки за цілком прийнятні гроші...

Втім, узяти щось напрокат біля моря все-таки можна: це надувні плавзасоби — матраци, рятувальне коло, дитячі «бронежилети».

Запитую в приватного підприємця Ірини, почім нині прокат?

— Прокат матраца коштує 15 гривень за день (до 18 годин вечора), — розповідає Ірина, — а застава за матрац становить 50 гривень. Приблизно стільки ж коштує прокат рятувального круга...

Дивує, що вартість продажу такого ж матраца в підприємниці (вона не тільки дає їх напрокат, а й продає) становить 25—30 гривень. Тож навіщо брати річ напрокат, якщо її можна купити, додавши якусь дещицю? Саме цим, очевидно, й пояснюється секрет, чому послуги прокату не користуються попитом. Якби ціна за день експлуатації була в розумних межах, скажімо, 3—5 гривень за день, охочих було б відчутно більше.

Дивує і сума застави, що становить 150—200% вартості ненової речі. Погоджуюсь, надувний виріб — така штука, що може й порватися. Проте 100% застави — це цілком надійна гарантія, за рахунок якої можна «обновити» прокатний інвентар.

Фахівці прокатного бізнесу зі стажем радять: не залишайте в заставу за предмети прокату важливі документи, особливо паспорт. А грошова застава не має перевищувати 1/3 від повної вартості «прокатного» майна.

Що ж до нових приморських бізнесменів, то вони, чого доброго, зажадають застави в розмірі діамантового кольє...

Орендуємо... море?!

Сьогодні ситуація на морському узбережжі склалася просто-таки парадоксальна. У маленьких курортних містечках доступ на пляжі ще вільний. Місцеві жителі або «дикуни» мають шанс прорватися до моря й устромити в пісок свою власну парасольку.

А тим часом найкращі місця вже орендовані приватними пансіонатами, які встановили тенти для потреб своїх відпочивальників.

А оскільки нечисленні «легальні» курортники платити за тапчани і тінь не зобов’язані, власники пансіонатів відкривають пункти прокату. Заплативши солідну суму за тапчан, «ліві» клієнти кинуться під ті ж таки тенти, яких катастрофічно не вистачає. А там їх зустрічають у штики відпочивальники з путівками... ситуація скандальна!

У відомих курортних містах становище іще гірше: пляжі вже поділено на шматочки, обгороджено і ледь не обмотано колючим дротом...

Що заважає відпочивальникам вільно переходити з місця на місце, загоряти й купатися, де заманеться? Побоювання власників пансіонатів, що їхнім відпочивальникам забракне місця на пляжі? Навряд чи драконівські заходи можуть позначитися на кількості відпочивальників у літній сезон.

Причина полягає в тому, що кожний квадратний сантиметр пляжу експлуатується з метою надати приїжджим максимум платних послуг.

— Я орендую цей шматочок пляжу вже не перший сезон, — розповідає підприємець Вахтанг (Коктебель). — Купив і поставив парасольки від сонця, видаю людям напрокат тапчани. Вартість прокату залежить від місця. Якщо тапчан встановлено на сонці — 15 гривень за день, якщо під навісом, у тіні, — 35...

Не розмірковуючи про те, що море (як повітря або сонце) має належати народу, спробуймо зрозуміти: звідки взялася така неймовірна ціна за прокат звичайнісінького пластикового тапчана? Його собівартість повертається протягом кількох днів прокату. Особливого обслуговування такий інвентар не потребує. Парасольки від сонця — те ж саме. І хоча багато бізнесменів виправдовуються тим, що їхній заробіток є сезонним, і три місяці годують цілий рік, надмірно високу ціну прокатних послуг можна пояснити тільки високою орендною платою за землю, тобто пляж.

Не зайве поставити запитання: чим визначається орендна плата? Чим пояснюють місцеві ради курортних містечок відсутність нормально обладнаних муніципальних пляжів, які можуть бути соціальними, тобто доступними для малозабезпечених людей? Адже витрати на їх утримання невеликі й цілком доступні для місцевого бюджету.

Напрошується думка, що комусь дуже невигідно, щоб такі пляжі існували. Ніхто не заперечує: прокат на морі дуже корисний. У тому разі, якщо є нормальний попит на послуги пляжного інвентарю. Але споживач (клієнт) повинен мати вибір: загоряти йому на власному покривалі чи на тапчані за 35 гривень на день? Інакше цей бізнес перетворюється на здирництво.

На жаль, у нас на морі ми поки що маємо не прокат техніки, інвентарю чи плавзасобів, а прокат... землі, яку експлуатують як тільки можуть. Наприклад, в одному тільки Коктебелі колись гарну й простору набережну перетворено на нескінченну низку ресторанчиків, пивних і кав’ярень, господарі яких узяли напрокат усе узбережжя...

Назад — у майбутнє

Як відомо, стара мода неодмінно повертається. Мода на прокат речей уже прийшла, тільки цього разу вона чомусь відроджується вибірково.

Сьогодні в Україні модно здавати напрокат відеодиски та відеокасети і чомусь немодно — піаніно, хоча старожили ще пам’ятають часи, коли музичні інструменти тягли по сходах на п’ятий поверх. Очевидно, багатьом батькам стало невигідно вчити своїх дітей музики...

Дуже популярним є прокат вбрання, особливо весільних суконь. Сьогодні стильні речі коштують недешево. Навіщо купувати те, що одягнеш усього один раз на свято або в ресторан? Розцінка залежить від тканини, фасону й прикрас. Прокат дорогого вбрання може обійтися до 100 у.о. за добу.

Рекламні видання переповнені оголошеннями: «Імпортні весільні сукні, десятки фасонів, усі розміри».

— Раніше на весілля намагалися купити нове вбрання, — коментує ветеран прокатного сервісу Надія Коваленко. — Вважалося, що вдягати чуже на таке свято не можна — так само, як, віддаючи свою весільну сукню, відчуваєш, ніби даруєш комусь сімейне щастя. Сьогодні мислення людей змінилося, ми стали більш раціональними.

Чомусь не користується попитом прокат холодильників — їх беруть переважно студенти. Купувати в гуртожиток або орендоване житло побутову техніку немає сенсу, та й не в усіх є на це гроші. А тим часом сімейні люди вважають за краще такі речі купувати, а не брати в тимчасове користування. Дуже популярний прокат автомобілів, причому vip-класу — кожен може уявити себе голлівудською зіркою, коли до його під’їзду подають білий лімузин.

У сусідній Росії можна замовити на свято тролейбус або навіть вертоліт. Управляти ними, звісно, не дозволять. Коштує ця послуга від 1000 у.о. за годину. За бажання і наявності грошей можна замовити й літак місцевих авіаліній. У нас поки що про такі екстремальні види прокату не чутно...

Сьогодні дають напрокат те, чого раніше ніколи не давали. Місцеві бібліотеки пропонують послуги нічного абонемента. По суті, це той-таки прокат, тільки обмежений кількома годинами користування літературою.

Самотнім дамам пропонують послугу «чоловік напрокат» — для виконання господарсько-побутових робіт удома. А найметкіші прокатники замислюються над використанням прокатних чоловіків як ескорту на вечірки...

Не відстає від життя й курортний прокат: оскільки сьогодні практично кожен відпочивальник має власний фотоапарат, громадянам пропонують напрокат — як фон або декорацію — ослика, мавпу або верблюда.

Прогулявшись набережною, можна взяти напрокат середньовічну сукню за 20 гривень, сфотографуватися з вараном, ламою або диким поросям — усе за таку саму ціну. Бізнесмени намагаються бути оригінальними, пропонуючи старе, як нове. При цьому ніхто не робить спроб полегшити життя відпочивальників і зробити його більш комфортним.

На набережній Коктебеля поруч з осликом пропонували навіть... абсолютно голу жінку. Проте поцікавитися, скільки коштує її прокат, я так і не наважилася...