Ліквідаційна лихоманка - Економіка - dt.ua

Ліквідаційна лихоманка

2 червня, 2006, 00:00 Роздрукувати Випуск №21, 2 червня-9 червня

«А наостанку я скажу...» Під завісу міністерської каденції Олександр Баранівський не лише сказав, а й зробив: ліквідував державні департаменти продовольства і рибного господарства...

«А наостанку я скажу...» Під завісу міністерської каденції Олександр Баранівський не лише сказав, а й зробив: ліквідував державні департаменти продовольства і рибного господарства. Вердикт аграрного чільника не лише шокував галузеві асоціації, із якими він навіть не порадився, а й змусив задуматися багатьох високопосадовців. Чому так спішно міністр «утилізував» управління бюджетоформуючої галузі — харчової і переробної? Чи є сенс у позбавленні Департаменту продовольства статусу органу центральної виконавчої влади у вкрай відповідальний період інтеграції України до СОТ та ЄС? А можливо, самому Олександру Петровичу так хочеться: увійти в історію відомства не творцем, а руйнівником?!

За діями міністра проглядає й інший привід, банальніший. За даними поінформованих джерел, у будівлю в центрі Києва, де розташувався Департамент продовольства, із червня має вселитися міська податкова інспекція. А в апартаментах останньої — розташуватися штаб-квартира ду-у-уже поважної міждержавної установи.

Якщо Олександр Баранівський у такий спосіб зміцнює зв’язки між кількома державами СНД, сподіваючись у новоствореній структурі обійняти якесь крісло, то йому не дадуть навіть присісти на нього. Хоча би за «успіхи» у ввіреній аграрній сфері. Ми від пуза наїлися датської свинини, «напилися» біодизеля із ріпаку, скористалися здешевленою електроенергією для села і ще багато чим із прожектів міністра. Говорити — не робити.

Досі залишається нерозв’язаним м’ясомолочний вузол Росія—Україна. За п’ять місяців так і не відбулася зустріч із російським колегою, задля залагодження цієї проблеми. Тоді як екс-міністру Віктору Слауті нічого не перешкодило обговорити її з Олексієм Гордєєвим у Москві. Правда, некоректність, зарозумілість наших аграрних чиновників завела справу у глухий кут.

Як зізнався Володимир Шевченко, директор Департаменту співпраці з країнами СНД і Росією Міністерства економіки, вітчизняна молочна продукція, принаймні за шістьма показниками, не відповідає міжнародним вимогам. Один із них — невиконання директиви ЄС. Тому претензії росіян цілком умотивовані. Остання надія, кажуть, на зустріч Ющенка з Путіним. Цікаво, за українським борщем із пампушками, варениками чи полуницями із збитими вершками обидва президенти заходяться розбирати м’ясомолочний затор?

М’ясомолочна галузь — складова харчопереробної сфери, чия продукція на 94% задовольняє внутрішні потреби. Вагомий її потенціал і в зовнішньоторговельному обороті: торік експортовано продовольства на 840 млн. дол. більше, ніж 2004 року. Упродовж останніх шести років харчова промисловість працює тільки з плюсом: 2001-й — 118,2%, 2002-й — 108, 2003-й — 120 і 2004-й — 112%. Торік темпи виробництва приросли на 13,7%, нинішнього — на 7,4. Підприємства харчової промисловості перерахували до бюджету 7,4 млрд. грн., що на третину більше, ніж 2004 року. Показники були би вищими, якби галузеве відомство кваліфіковано вирішувало проблеми, пов’язані з технічним переоснащенням виробництв, запровадженням енергозберігаючих технологій, стандартизацією та сертифікацією підприємств.

Але міністерство вкупі з департаментом продовольства, в якому кадровий потенціал за останні роки змиршавів до невпізнання, мало дослухаються до голосу харчовиків і переробників. Тому професійні об’єднання АПК змушені перебрати на себе значну частку роботи, яку повинні виконувати органи державного управління. Про німий діалог МінАП із галузевими асоціаціями свідчить той факт, що опікуватися ними доручили Міністерству економіки.

У березні Кабмін підписав із 36 асоціаціями, серед яких — «Укрцукор», «Укроліяпром», «Укрм’ясо», Українська аграрна конфедерація, Українська зернова асоціація, інші, угоду про співпрацю щодо захисту інтересів вітчизняних підприємств. Та попри задекларовані колегіальність і узгодженість дій уряду з громадськими професійними об’єднаннями Олександр Баранівський вчинив на власний розсуд. Одним махом двох побивахом: ліквідував згадувані державні департаменти.

Які ж мотиви? Щодо Департаменту рибного господарства, то Олександр Петрович звинуватив його керівника Олександра Качного у тому, що він займається не розведенням та виловом риби, а імпортом її в Україну через власні більш як півтора десятка комерційних структур. Друга теза: ця державна структура втратила функції розпорядчого органу, оскільки майже всі основні засоби виробництва приватизовано, а консервні заводи стали комерційними структурами. Тому департамент ніким і нічим не управляє, а плодить нікому не потрібні папери.

Отже, за логікою Баранівського, слід ліквідувати і департаменти ринків продукції рослинництва, оскільки земля — приватизована і нічого вказувати її власникам, що і коли сіяти; тваринництва — бо майже 80% поголів’я зосереджено в селянських оборах і стійлах; науково-технічної політики — бо трактори з комбайнами давно вже розтягли із державних МТС... А без департаментів та управлінь умре й аграрне міністерство.

Звідки ж узялося незадоволення роботою Олександра Качного в міністра, який сам подавав цю кандидатуру на главу рибного відомства. І, представляючи Качного колективу, схарактеризував його як вмілого фахівця із баченням розвитку галузі. Аби не бути голослівним, процитую інтерв’ю міністра тижневику «ДТ» від 30 липня 2005 року: «А який зчинився лемент, коли почали повертати рибне господарство у державницьке русло, обтрушувати чиновників-п’явок, котрі вважали ввірену акваторію власним акваріумом! П’ять місяців — і маємо непогані результати. Вилов риби та добування морепродуктів становить 121%, виробництво консервів зросло на 22%. За цей час у браконьєрів вилучено 375... кілометрів рибальських сіток».

Припускаю, Олександр Петрович міг помилитися у кадровому виборі. Раз! Але це стало системою. Що керувало міністром, коли призначав Олену Іщук, філолога за фахом, функціонера Рахункової палати, головою Державного департаменту продовольства? Щоби після неповного року роботи навішати ярликів дещо м’якших, аніж Качному?

Хибно власні кадрові, управлінські прорахунки перекладати лише на підлеглих. Власне, до такої думки дійшли галузеві асоціації і знайшли підтримку в Українській аграрній конфедерації (УАК).

Юрій Жихарєв,
віце-президент асоціації «СОВАТ»:

17 травня Кабінет міністрів вирішив: прийняти проект постанови про ліквідацію державних департаментів продовольства і рибного господарства, доручивши МінАП узгодити його з Мінекономіки та Мінфіном. Свого часу у Міністерстві харчової промисловості працювала легендарна людина — начальник управління матеріально-технічного постачання Погрібний. Він казав: наряд на калоші — це ще не калоші! Так і тут: не завершивши процедурних питань, Міністерство аграрної політики вже 19 травня видало наказ №252 про ліквідацію обох відомств. Між тим постанова Кабміну за №707 про ліквідацію Департаменту продовольства датована 22 травня, а рибного господарства, №752 — аж 25 травня.

У харчовій промисловості працює 22 тис. підприємств, на долю яких припадає п’ята частина обсягів промислового виробництва в Україні. Чи розумно умертвляти діючий Держдепартамент і створювати аналогічну структуру у складі МінАП, де немає жодного фахівця-харчовика? Ми вже маємо гіркий досвід реорганізації Державного департаменту виноробної промисловості. Спершу його передали Держхарчопрому, пізніше — МінАП. Тепер констатуємо: втратили управління галуззю... Тому, вважаю, ліквідаційний крок міністра — шлях у прірву, тим більше напередодні вступу України до СОТ.

Людмила Зінченко,
генеральний директор асоціації «Укроліяпром»:

У зв’язку з лібералізацією митних тарифів намітилася негативна тенденція в експортно-імпортному балансі. Ми не захистили внутрішній ринок. В Україні і досі діють санітарні норми і правила, ухвалені ще Міністерством охорони здоров’я СРСР... І що ж виходить? Якщо ми експортуємо продукцію до Росії чи ЄС, мусимо дотримуватися вимог з безпеки продуктів харчування цих країн, а сюди можна завозити непотріб, оскільки ці питання у нас не нормуються і не контролюються.

В ЄС розробили систему продовольчого права, яка є первинною умовою для того, щоби харчовий продукт був присутній на ринку. А ми й дотепер безсистемно адаптуємо стандарти та технічні регламенти на сільськогосподарську і харчову продукцію до умов СОТ. Намагання на законодавчому рівні вдосконалити систему контролю за якістю та безпекою харчових продуктів з урахуванням прогресивного досвіду ЄС перетворилося на боротьбу за повноваження контролюючих органів, що лише ускладнює роботу підприємств.

Замість того, аби спрямувати державний орган — Департамент продовольства, у робоче річище, змусити його визначати політику держави у цій сфері, координувати її з суб’єктами господарювання, міністерство вирішило механічно об’єднати сільське господарство з харчовою промисловістю, що хибно і руйнівно.

Микола Ярчук,
голова правління
Національної асоціації «Укрцукор»:

Реорганізація потрібна, але комплексна, починаючи з реформування Міністерства аграрної політики у Міністерство сільського господарства і продовольства. І одним із ключових органів у ньому має стати Державний комітет харчової промисловості. Ця структура необхідна не стільки виробникам, скільки державі і споживачам. З одного боку, вона захищатиме споживача, а з іншого — володітиме інформацією для прийняття оперативних рішень.

Прикро, але сьогодні в Україні система державного управління у харчопереробній галузі повністю розбалансована. Систему треба запроваджувати, а не змінювати вивіски. Певен, новостворений департамент, як і колишній, передусім вимагатиме від нас, керівників галузевих формувань, статистики по цукру, олії, молоку, хлібові... Бо самі не в змозі ні визначити реальну потребу в них, ані скласти більш-менш зважений баланс.

Михайло Міненко,
виконавчий директор Всеукраїнської асоціації пекарів:

Пекарі ще в жовтні минулого року офіційно звернулися до МінАП провести службове розслідування діяльності керівництва Держпроду. Реакція — нульова!

Робоча група із фахівців розробить проект функціональних обов’язків для управлінців цієї структури, оскільки діючий персонал не виходить із реалій галузі і не дослухається до наших пропозицій. Наша вимога — провести атестацію працівників. Закон про професійні і міжпрофесійні об’єднання в агропродовольчій сфері, що пройшов перше читання, передбачає громадське погодження кандидатур на керівників департаментів і навіть міністра.

Керівництво УАК зустрілося з Олександром Баранівським 22 травня. Ділової розмови не вийшло, оскільки міністр, по суті, ще сам чітко не бачив ні місця, ні ролі скороспілих департаментів у складі МінАП. Замість дискусії про перспективи відбулися своєрідні кадрові «торги»: Олександр Петрович запропонував чільникам Української аграрної конфедерації делегувати до відомств своїх висуванців. Зрозуміло, ті відмовилися від «відкупу», залишивши за собою право апелювати до Кабміну.

Але що можна зробити на марші? Найоптимальніший варіант — призупинити дію обох кабмінівських постанов до формування нового складу уряду. Та чи задкуватиме Єхануров із командою, коли вже працює ліквідаційна комісія, призначено керівників нових підрозділів? Посаду директора Департаменту харчової промисловості обійняв Юрій Кіщак, котрий до цього працював першим заступником колишнього голови Департаменту продовольства. Щодо «рибного» призначення Лариси Усаченко, ветлікаря за фахом, екс-депутата Верховної Ради, то фахівці розцінюють його як чергову кадрову недоречність. Нам мало, що ветеринари і зоотехніки правлять Держкомземом?!

Евтаназія харчопромівських структур дистанціювала міністра-соціаліста від керівництва партії. Претендуючи принаймні на дві посади у новому уряді, чільники СПУ ціляться на портфелі міністра освіти із конкретним носієм його — Станіславом Ніколаєнком і «сільського» — без згадування прізвища Баранівського. Найімовірнішою ротаційною постаттю вважають Василя Цушка, екс-губернатора Одещини, народного депутата нинішнього скликання.

Дії однопартійця змусили Олександра Мороза звернутися до прем’єр-міністра Юрія Єханурова з листом: «На засіданні Кабінету міністрів України, яке відбулося 17 травня 2006 року, прийнято рішення щодо ліквідації Державного департаменту продовольства. Вважаю дане рішення передчасним і недостатньо виваженим, оскільки харчова промисловість відіграє особливу роль у вирішенні продовольчої проблеми. Вона є не тільки завершальною ланкою виробництва харчових продуктів, а й організатором та інтегратором ефективного функціонування продовольчого комплексу... Поспішне, без аналізу оцінки впливу на роботу галузі, а також без урахування думки галузевих формуван прийняття на засіданні Кабінету міністрів України рішення щодо ліквідації Державного департаменту продовольства призведе до незворотних негативних наслідків для розвитку галузі, особливо напередодні вступу України до СОТ.

Виходячи з вищевикладеного, прошу Вас, Юрію Івановичу, дати доручення щодо перегляду рішення уряду стосовно ліквідації Державного департаменту продовольства».

Нещодавно діючий міністр знову нагадав про себе, цього разу у дещо кумедний спосіб. Проблема, на його думку, така ж нагальна, як і реформування департаментів: куди подіти курячі яйця? Перевиробництво... Тому «сільський» керівник перед початком засідання уряду звернувся з проханням до міністерств економіки та закордонних справ пошукати нові ринки збуту цього тендітного продукту. На що прем’єр-міністр Юрій Єхануров порадив повчитися в американців, котрі знають 400 рецептів приготування яєчні.

Додам іще один: збивайте ґоґель-моґель — непогана імпаза для мозку! Сором не знати міністрові, що Україна зможе експортувати курячі яйця лише за умови, що виконає ветеринарні вимоги і пройде процедуру сертифікації відповідності та якості продукції. А те, що цей процес непростий і тривалий, свідчить хоча б аудит фахівцями Россільгоспнагляду українських молокопереробних підприємств. Отож, як би того хотів Баранівський, зблиснути нашими яйцями в Європі йому навряд чи вдасться.

Ми повідомляємо тільки дійсно важливі новини. Долучайся до Telegram-каналу DT.UA
Помітили помилку?
Будь ласка, позначте її мишкою і натисніть Ctrl+Enter
Додати коментар
Залишилось символів: 2000
Авторизуйтеся, щоб мати можливість коментувати матеріали
Усього коментарів: 0
Випуск №38, 12 жовтня-18 жовтня Архів номерів | Зміст номеру < >
Вам також буде цікаво