Куля як чинник вибору шляху розвитку. До десятиріччя трагічної загибелі Вадима Гетьмана

Поділитися
10 років тому, 22 квітня 1998 року, від кулі найманого вбивці загинув голова біржового комітету Україн...

10 років тому, 22 квітня 1998 року, від кулі найманого вбивці загинув голова біржового комітету Української міжбанківської валютної біржі (УМВБ) Вадим Гетьман — людина, котру з повним правом можна назвати одним з батьків-засновників фінансової системи незалежної України.

Безпосереднього виконавця злочину було затримано 2002 року, засуджено до довічного ув’язнення, і на даний момент він перебуває в місцях позбавлення волі. (Чимало ЗМІ беруть під сумнів факт, що за ґратами опинилася саме та людина, яка зробила фатальний постріл.) Тож формально справу розкрито, хоча, як часто буває, слідству не вдалося встановити ні замовників убивства, ні реальних мотивів фізичного усунення Вадима Гетьмана.

Так само зовні благополучно виглядають справи зі збереженням вдячної пам’яті про цю непересічну людину.

11 липня 2005 року Вадимові Гетьману було посмертно присвоєно звання Героя України. 12 липня 2005 року на фасаді будинку №13 на вулиці Суворова, в якому жив і був убитий Вадим Гетьман, на його честь установлено меморіальну дошку. Того ж року ім’я В.Гетьмана було присвоєно Київському національному економічному університету — правонаступникові інституту, де він опановував ази професії фінансиста в 50-ті роки минулого століття. 19 квітня 2006 року ім’я Вадима Гетьмана було присвоєно Індустріальній вулиці міста Києва. Також ім’ям банкіра названо кубок вітрильної регати, щорічно влаштовуваної на Дніпрі.

Показово, що всі перелічені меморіальні акції були здійснені лише після обрання на пост президента Віктора Ющенка — людини, котру сам Вадим Гетьман вважав своїм найкращим учнем і для професійного, політичного і людського становлення якої він дуже багато зробив.

Проте, не відкидаючи обґрунтованості й логічності формальних заходів, необхідно все ж таки підкреслити, що сам Вадим Гетьман був передусім людиною справи. І, безперечно, найкращим ушануванням його пам’яті було б утілення в життя тих професійних ідей, розробці і просуванню яких він присвятив багато років.

Своїм головним професійним досягненням Вадим Гетьман вважав створення Української міжбанківської валютної біржі. Як справедливо писала за гарячими слідами навесні 1998 року газета «Галицькі контракти», «...усі знали, що доти, доки Вадим Гетьман головує на УМВБ, біржа залишатиметься лідером на ринку. І на валютному, і на фондовому».

За Гетьмана ця структура бурхливо розвивалася як моноцентричний ринок. Це давало змогу біржовій спільноті, що складалася фактично з усіх комерційних банків, нарощувати матеріально-технічну базу і впроваджувати новітні біржові технології. При цьому УМВБ функціонувала саме як універсальна біржа, що мала секції торгівлі валютою, цінними паперами та деривативами на ці базові активи. З біржею були афілійовані банк «Кліринговий дім» і Перший інвестиційний банк, котрі здійснювали розрахунки за біржовими угодами. У подальших планах В.Гетьмана передбачалося створити на базі УМВБ єдиний національний депозитарій, а також багато іншого.

Фактично в Києві на Контрактовій площі мав виникнути вітчизняний аналог Уолл-стриту, тобто єдиний банківський, інвестиційний, клірингово-розрахунковий, депозитарний і фондовий центр, фінансове серце країни. Що, з одного боку, значно спростило б держрегулювання фінансової системи, а з іншого — ставило б усіх учасників ринку в рівноправне становище, надавши в їхнє розпорядження найсучаснішу і найякіснішу інвестиційно-банківську інфраструктуру (однаково доступну кожному професіоналові).

До реалізації цього надзавдання залишалося зовсім трохи. І, знаючи наполегливість В.Гетьмана та його беззастережний авторитет у фінансових колах, можна не сумніватися, що поставлених цілей він би домігся. Причому в найкоротші строки. Поспішати змушувало наближення етапу масової приватизації, котрий об’єктивно вимагав формування в країні ринку корпоративних цінних паперів (до речі, за великим рахунком, не створеного до цього часу). Якби вдалося своєчасно «запустити» вторинний ринок цінних паперів із вільним (але чітко регламентованим) доступом на нього емітентів та інвесторів, тоді б сам ринок, а не олігархи в спілці з «дружніми» чиновниками, регулював потоки капіталів. І все могло піти інакше...

Ретроспективний аналіз подій, що відбулися за останні десять років, підводить усіх без винятку авторитетних експертів до висновку, що реалізація бодай частини ідей В.Гетьмана дала б змогу уникнути безлічі проблем і труднощів, які вже випали на долю вітчизняної економіки і ще чатують на нас у майбутньому.

Після трагічної загибелі В.Гетьмана формальними продовжувачами його справи стали люди, котрі присягалися у вірності його ідеям. Головою біржового комітету УМВБ став Петро Германчук. Національний банк України на той момент очолював Володимир Стельмах (запрошений на роботу в Україну з Москви саме В.Гетьманом). А ключову посаду глави Державної комісії з цінних паперів і фондового ринку пізніше обійняв Анатолій Балюк.

Але досить швидко нові керманичі ринку пішли своїм шляхом. Рішенням НБУ моноцентричний (біржовий) валютний ринок було замінено на поліцентричний — міжбанківський. Створений В.Гетьманом банк «Кліринговий дім» потрапив під контроль однієї з донецьких бізнес-груп, після чого ця фінустанова фігурувала в низці гучних скандалів. Депозитарна система досі перебуває в архаїчному дезорганізованому стані. А сама УМВБ із сучасної біржі з власною клірингово-розрахунковою установою перетворилася на щось середнє між аукціонним центром із конференц-залом і чоловічим клубом.

На довершення до всього торік восени УМВБ стала жертвою рейдерської атаки (цитуємо за повідомленням ІА «ЛігаБізнесІнформ» від 2 жовтня 2007 року): «У неділю, 30 вересня, відбулася «спроба рейдерської атаки» на приміщення Української міжбанківської валютної біржі (УМВБ). Про це повідомляють у прес-центрі біржі. За даними УМВБ, метою захоплення були будинок і земля, що оцінюються в $150 млн.». (До речі, бажання заволодіти нерухомістю УМВБ розглядалося слідством як один із можливих мотивів убивства В.Гетьмана. Втім, цю версію, як і решту, не було ані підтверджено, ані спростовано).

Відповідно до того ж повідомлення, коріння «рейдерської атаки» слід шукати в подіях весни 2007 року, «коли акції УМВБ почали зосереджуватися в руках однієї офшорної компанії» (Oakcroft Investments, Британські Віргінські острови, контролюється бізнесменом, керівником компанії «Кредит рейтинг» Олександром Гінзбургом).

Не вдаючись у деталі даного конфлікту і тим більше не стаючи в ньому на чийсь бік, треба сказати головне: сам організатор УМВБ — Вадим Гетьман — створював публічну структуру, контрольний пакет акцій якої було б принципово неможливо зосередити в руках однієї компанії. І за його життя цей принцип свято дотримувався.

Сьогодні, схоже, настали інші часи. Інструмент створення публічного (тобто відкритого і прозорого) ринку перетворився на годівницю для офшорної компанії незрозумілого походження. Показово, що цій немислимій для В.Гетьмана трансформації сприяв Нацбанк. Головну справу життя Вадима Гетьмана найближчі йому люди не вважали за потрібне продовжити.

Сьогодні ще є час усе виправити. Але чи знайдеться серед учнів Вадима Петровича людина, здатна повернути УМВБ її законне й заслужене місце на ринку?

Поділитися
Помітили помилку?

Будь ласка, виділіть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter або Надіслати помилку

Додати коментар
Всього коментарів: 0
Текст містить неприпустимі символи
Залишилось символів: 2000
Будь ласка, виберіть один або кілька пунктів (до 3 шт.), які на Вашу думку визначає цей коментар.
Будь ласка, виберіть один або більше пунктів
Нецензурна лексика, лайка Флуд Порушення дійсного законодвства України Образа учасників дискусії Реклама Розпалювання ворожнечі Ознаки троллінгу й провокації Інша причина Відміна Надіслати скаргу ОК
Залишайтесь в курсі останніх подій!
Підписуйтесь на наш канал у Telegram
Стежити у Телеграмі