КУДИ ВКЛАСТИ, ЩОБ КРАЩЕ ЖИТИ? - Економіка - dt.ua

КУДИ ВКЛАСТИ, ЩОБ КРАЩЕ ЖИТИ?

4 липня, 2003, 00:00 Роздрукувати Випуск №25, 4 липня-11 липня

Влітку, на відпочинку, відсутність комфорту відчувається особливо гостро. І на наші курорти дивишся, як на власну квартиру, в якій так хочеться швидше зробити ремонт і навести порядок...

Поновлений радянський довгобуд — туристично-оздоровчий комплекс «Левант»
Поновлений радянський довгобуд — туристично-оздоровчий комплекс «Левант»

Влітку, на відпочинку, відсутність комфорту відчувається особливо гостро. І на наші курорти дивишся, як на власну квартиру, в якій так хочеться швидше зробити ремонт і навести порядок. Та процес затягується. То грошей немає, то часу, то виконроб — «злодюга», то робітники все роблять не так... А потрібно ж, аби швидше!

У всьому світі інфраструктура відпочинку є однією з найбільш інвестиційно привабливих. Які справи у цій сфері в Україні загалом і, зокрема в українській туристичній Мецці — у Криму? Власними роздумами на цю тему діляться глава Держтурадміністрації, два міністри, мер Ялти і представник одного з найбільших інвесторів.

Інвестиційний равлик

Хоч що кажи, а іноземні інвестиції загалом поки що до нашої країни не вельми поспішають. За даними UNCTAD, серед 25 країн Центральної і Східної Європи, а також колишнього СРСР Україна посідає 21-ше місце, маючи лише 16 дол. прямих іноземних інвестицій на душу населення. На першому місці за цими показниками Чехія (477 дол.), на останньому — Узбекистан (2,9 дол.). За станом на жовтень 2002 року загальний обсяг інвестицій в Україні становив 4,92 млрд. доларів США. Для порівняння: Польща одержала такий самий обсяг протягом останнього року, тоді як нашій країні знадобилося 11 років.

При цьому капітали розподіляються вкрай нерівномірно. 81% інвестицій було вкладено у вісім областей. Лідирує у цій вісімці Київ, а АРК посідає почесне восьме місце.

Валерій Цибух: «Інвестиційної зливи поки що не очікується»

— За оцінками експертів, загальні інвестиції у сферу туризму становлять понад 250 млн. доларів, — каже голова Держтурадміністрації України. — Проте стверджувати, що відбувся перелом ситуації, поки зарано. Інвестиції в туризм стікаються поки що струмочком. Хоча за минулі два роки процес активізувався.

Останнім часом керівництво країни приділяє цій темі підвищену увагу. Свідчення тому — проведення в липні цього року наради з питань поліпшення інвестиційного клімату. Президент України розставив акценти, зазначивши, що залучення прямих іноземних інвестицій в економіку України — одне з пріоритетних завдань органів державної влади на всіх рівнях. Більш того, це один з основних критеріїв оцінки діяльності міністерств, центральних органів виконавчої влади, обласних і районних адміністрацій, мерів міст. І судити про успішність їхньої роботи будуть здебільшого за відгуками інвесторів.

Бар’єри на шляху «туристичних» інвестицій ті ж самі, що і при інвестуванні економіки України загалом. Хоча є і свої нюанси. Приміром, лише торік удалося ліквідувати одну з найсерйозніших перешкод — готельний збір, що досягав 20% з обороту. Багато відомих мереж готелів, такі як Marriott, Six Continents та інші, відмовилися від виходу на український ринок саме через нього. І хоча нині проблему знято, інвесторам потрібно чимало часу, щоб наново прорахувати ситуацію.

Друге. Нині навіть у вільних економічних зонах пільги для інвесторів не поширюються на устаткування і меблі. Та кожному, хто має справу з будівництвом, відомо, що створення внутрішнього інтер’єру та іншої «начинки» часом коштує дорожче за саме будівництво.

Все це гальмує вкладення коштів. Втім, навіть якщо вони й укладені, то ціни в цих готелях високі і часто не витримують конкуренції на світовому ринку.

Є ще одна наболіла тема — складність самої процедури проходження інвестиційного проекту через громіздкість схеми і жахливу забюрократизованість чиновницького апарату. Іноді процес узгодження триває роками. Щоб дотриматися усіх розпоряджень, інвесторам потрібно одержати до 190 дозволів! Цей рекорд побив наш п’ятизірковий готель «Прем’єр-Палас». А в тій же Польщі, наприклад, усі дозволи на будівництво готелю можна одержати за шість тижнів! І результат відповідний. У Польщі понад 80 готелів системи Accor, тоді як в Україні таких готелів немає взагалі.

До того ж надто часто місцева влада створює додаткові «спеціальні» умови для інвесторів, забираючи 10—20% і навіть більше від вартості проекту на поліпшення міської інфраструктури. З огляду на вартість проектів, особливо багатозіркових готелів, це кілька десятків мільйонів доларів.

— І як ви ці проблеми вирішуєте?

— У березні цього року ухвалений указ Президента «Про деякі заходи щодо розвитку туристичної і курортно-рекреаційної сфери України». Ми розробили і передали до Мінекономіки низку доповнень, зокрема про спрощення процедури узгодження проектів, надання реальних пільг СЕЗ і ТПР. Сподіваюся, наприкінці року будуть відчутні результати.

Нещодавно законодавчо розширений простір для діяльності «зеленого» туризму, до закону внесене формулювання про те, що «діяльність, пов’язана з веденням приватного сільського господарства, не належить до підприємницької діяльності». А це не лише можливість створення недорогого, але якісного турпродукту, а й відродження села, національної культури, ремесел. У результаті маємо різке збільшення кількості таких «хаток». Тепер потрібно створювати механізм пільгового кредитування їхніх власників.

Крім того, досить важливо правильно оформити й подати проекти, презентувати їх на міжнародному рівні. Презентуємо інвестпроекти в усьому світі на міжнародній конференції в Стамбулі, на саміті у Львові, на економічному саміті країн — учасниць Центральноєвропейської ініціативи в Скоп’є. А наприкінці жовтня в рамках традиційного форуму «Індустрія гостинності» готуємося провести першу міжнародну інвестиційну конференцію і виставку інвестиційних проектів, поданих як бізнесменами, так і місцевою владою.

А взагалі, все це деталі. Інвестиційний клімат потеплішає із приходом масового іноземного туриста, тим більше, що після сумнозвісних подій 11 вересня, іракського конфлікту нині відбувається перерозподіл туристичних потоків у сприятливому для України напрямку. Нам потрібен принципово новий підхід до координації соціально-економічних заходів на курортних територіях. Поступово запроваджувати безвізовий режим для громадян ЄС, США, Канади, інших країн, що генерують у собі як туристичні потоки, так і грошовий капітал. Один лише Київ через складний механізм перетинання кордонів щороку втрачає понад 50 млн. доларів.

— Загалом ситуацію потрібно змінювати! — підтверджує вищесказане міністр із туризму і курортів Криму Олександр Таряник. — Цього року в аеропорту Сімферополя відкрили консульський відділ із правом видавати візи на тиждень. І народ поїхав! Нині розглядається питання про те, щоб термін перебування іноземних туристів збільшити вдвічі. І умови створювати на державному рівні. В усьому світі інвесторам надають пільги: довгострокове кредитування, звільнення від податків на десять років плюс безплатне підключення до всіх комунікацій.

Прийняття загальнодержавної програми як способу залучення інвестицій обстоює і міністр фінансів Криму Олександр Гресс.

— Крим — регіон особливий, — каже він. — Начебто для того й створений, аби туризм приносив казкові прибутки. Проте курортна сфера на півострові не є основним бюджетоутворюючим чинником. А за створення нормальних умов могла б... Для цього потрібно прийняти на всеукраїнському рівні програму щодо Криму, підкріплену реальним фінансовим ресурсом. Приміром, для Ялти — 50 млн. на створення інфраструктури — і інвестор пішов би! А в нас останнім часом тенденція така, що ухвалені закони призводять до зменшення відрахувань як до бюджету АРК, так і до місцевих...

Стосовно ж малого і середнього бізнесу, до яких належить левова частина підприємств туристичної сфери, то тут поки що немає жодної стабільності. Галузь постійно лихоманить.

Взяти хоча б рішення про скасування спецпатентів на самому початку сезону. За п’ять років їхня кількість зросла майже вп’ятеро! Скасування спецпатентів особливо гостро позначається саме на бізнесі курортів: якщо нічого не зміниться, 30—40% громадського харчування стане тіньовим. На решту чекає цілковите розорення. Особисто я логіки таких дій не розумію!

І, звісно, для створення загального сприятливого клімату потрібні такі банальні речі, як прийняття нового податкового законодавства, детінізація всієї економіки тощо.

Проте у Крим кожного року дедалі більше вкладають коштів як юридичні, так і фізичні особи. Особливо активно — протягом останніх кількох років. Ціни на квартири на ПБК зросли вп’ятеро-вшестеро, на землю — удвічі-утричі. Відбувається освоєння територій. Грошовитих «приватників», та й солідних інвесторів, за великим рахунком, не лякають ні повільна окупність, ні нестабільність.

З метою найбільшого сприяння інвесторам два роки тому створено спеціальну економічну зону «Порт Крим» і території пріоритетного розвитку (ТПР), яких у Криму сім («Велика Ялта», «Алушта», «Судак», «Феодосія», «Керч», «Східний Крим», «Сиваш»). Усього на півострові затверджено 49 інвестиційних проектів на загальну суму 276 млн. доларів США, з якої вже залучено в реалізацію 83,8 млн., або 30% затвердженої суми.

Ялта

У загальній сумі залучених інвестицій на всі сім територій пріоритетного розвитку в Криму на частку Великої Ялти припадає 53% обсягу. Тут затверджені і реалізуються 12 інвестиційних проектів на загальну суму 80 млн. доларів США, з яких залучено вже понад 45 млн.

У Великій Ялті — найдорожча земля, квартири, а на самому узбережжі практично не залишилося вільних місць. За нею йде Алушта, яку облюбували російські комерційні структури, насамперед Національний резервний банк, загальна сума інвестицій якого на сьогодні перевищила 50 млн. доларів, а також концерн «Лукойл» і компанія «Итера».

У рамках ТПР «Велика Ялта» створені й успішно функціонують такі іміджеві для Криму об’єкти курортно-туристичної галузі, як чотиризірковий готельний комплекс «Ореанда», аквапарк «Блакитна затока» у Симеїзі, пансіонат імені Терлецького у Форосі. На стадії комплексної реконструкції та модернізації — міжнародний дитячий центр «Артек» у Гурзуфі, будуються нові комфортабельні пансіонати «Гліцинія-2001», «Пальміро-Палас».

Вдалими проектами стали готелі «Пори року», «Брістоль», «Левант». В останній уже вкладено три мільйони, а тепер у будівництво чергового корпусу буде залучено ще п’ять.

Про ефективність роботи ТПР сьогодні розказує мер міста, колишній підприємець, директор готелю «Ореанда» Сергій Борисович Брайко. Свого часу реалізуючи перший великий інвестпроект у Криму, він сам пройшов через усі інстанції і, як то кажуть, на власній шкурі відчув усі «за» і «проти»:

— На жаль, про досконалість мова не йде. Тим більше нині. Після того, як у результаті внесення поправок до Закону «Про спеціальний режим інвестиційної діяльності на територіях пріоритетного розвитку і СЕЗ «Порт Крим» і АРК», нас позбавили права звільняти від податків увезене устаткування. Законодавці мотивують це тим, що таке устаткування не бере участі у виробництві. І сьогодні нікому не доведеш, що в курортній зоні той же диван або кондиціонер також беруть участь у виробництві, оскільки йдеться про надання послуг. Це перше.

Друге — на ТПР пріоритет повинен поширюватися не лише на будівництво баз розміщення або виноробну галузь, а й на всі сфери життя, від ресторанів до індустрії розваг.

Крім того, така територія має включати в себе не лише місто, а й усю Велику Ялту загалом. Адже вся вона — важлива курортна зона.

Третє — пільгами ТПР мають право користуватися не лише великі об’єкти, проте сьогодні поріг інвестування — 500 тис. доларів! Забагато для місцевого підприємця, тож поріг цей варто знизити хоча б до 100 тис., щоб у ТПР могли увійти ресторани, і косметичні салони, і басейни, і т. ін.

Четверте — має бути максимально спрощений сам механізм роботи з центром. Нині звітність перед Києвом — процес досить трудомісткий, і підприємства змушені утримувати кілька людей для обробки статистики.

П’яте — потрібно вирішити проблему повернення ПДВ. Я не беруся обговорювати цю проблему, коли купується товар на продаж, але коли ПДВ виникає під час будівництва об’єктів, повернення має бути гарантованим.

Шосте — хотілося б спростити процес розмитнення. Безумовно, контроль і облік необхідні. Але чому ми робимо експертизу навіть тих товарів, що надходять сюди із сертифікатами досить відомих фірм, в якості яких не сумніваються в усьому світі? Навіщо наново сертифікувати європейські стандарти?

Приміром, щоб за всіма правилами зробити експертизу елітних італійських дверей (які йдуть за європейським стандартом, але не сертифіковані) на жаростійкість, ми маємо одні з них спалити як експериментальний зразок. Таку процедуру виконують лише в одній лабораторії країни, на неї треба витратити три-чотири дні. Ще й гроші викидати на вітер. Ми до таких поворотів якось звикли, а от іноземні інвестори — в жодному разі!

Сьоме — горезвісні «90 днів вивезення валюти з України» і ще багато чого...

Безумовно, якщо сам закон у такий спосіб видозмінити, то курортна сфера стане для інвесторів привабливішою. Проте й нині працювати можна. І ми робимо все, що в наших силах, і навіть більше.

— Наприклад?

— Вкладати гроші в Крим потрібно вже зараз. Так, якоюсь мірою це ризик, що через роки обов’язково обернеться на прибуток. Головне — розрахувати свої сили і кошти. Ми свого часу ризикнули і нині маємо «Ореанду». Стосовно ж міськвиконкому, то у своїй роботі ми відмовилися від заведеної раніше практики міської влади стягувати 30% від вартості інвестпроектів до бюджету.

— І не просите в інвесторів грошей навіть на реконструкцію комунальних мереж?

— Взагалі жодних додаткових вимог. За винятком питання підключення до мереж. Якщо об’єкт, який вони будують, розташований на певній відстані від загальної системи комунікації, точку енергоживлення (ТЖ) потрібно встановлювати самим.

— Що ж стосується чиновницької тяганини...

— Спростити сам механізм відведення землі і подальшого проходження інвестпроекту ми не маємо права. Це залежить не від нас, а від депутатів Верховної Ради України. Зі свого ж боку ми спростили процедуру проходження на місцевому рівні. І я як мер гарантую, що з дня перемоги на конкурсі до реалізації проекту (якщо інвестор усе зробить вчасно) мине не більше двох-трьох місяців.

Щодо землі, то процес оформлення землевідведення залежить від складності рельєфу, розміру, меж і коштує від п’яти до 50 тис. гривень. Крім того, землю можна придбати на першому аукціоні з продажу землі, що відбудеться в Ялті в серпні—вересні ц.р. Для впорядкування всього ланцюжка інвестиційного процесу Ялта (першою серед кримських міст) розробила Генеральний план інвестиційного розвитку, що коштував 1,2 млн. грн. План готовий і буде незабаром направлений до Кабінету міністрів України. Після його затвердження земельні ділянки виділятимуться лише під будівництво об’єктів, передбачених генпланом.

Реалізовуватимуться вони на території пріоритетного розвитку, де інвесторам надається низка митних, податкових та інших пільг. Зокрема, звільнення на п’ять років від плати за землю, на три роки — від оподатковування прибутку. А обсяг податкових і митних пільг за запропонованими нами проектами може становити від 20 до 40% суми інвестицій у кожному окремому випадку. Хоча без поправок до закону працювати в ТПР вельми складно.

— Які інвестпроекти ви пропонуєте вже нині?

— Адміністрація міста зарезервувала земельні ділянки під реалізацію низки інвестпроектів і до 28 серпня 2003 року приймає заявки потенційних інвесторів на участь у конкурсі на право їхньої реалізації. Назву лише кілька інвестиційних пропозицій:

— будівництво й експлуатація закритого аквацентру загальною площею один гектар, розташованого на відстані півтора кілометра від центру міста на відкритому майданчику, з якого відкривається чудовий краєвид на гори, море і Ялту (потрібно залучити понад 3 млн. доларів);

— будівництво готельного комплексу в двохстах метрах від моря й упорядкованого пляжу. Загальна площа земельної ділянки — близько двох гектарів. Вартість — 10 млн. доларів США;

— реконструкція Піонерського парку під парк сучасних дитячих атракціонів. Парк традиційно вважається місцем відпочинку ялтинців, а впорядкованих дитячих парків з атракціонами в Ялті поки що немає. Крім того, кліматичні умови дозволяють атракціонам працювати цілий рік. Реконструкція коштуватиме 600 тис. доларів, при цьому передбачається, що чистий прибуток уже в перший рік експлуатації становитиме близько 100 тис. доларів;

— будівництво культурно-розважального і торговельного центру, що включатиме підземну і наземну частини. Центр Ялти, ділянка площею 1,5 га поблизу набережної. Дуже вигідне місце. Потрібні інвестиції в розмірі 28 млн. євро;

— будівництво готельного комплексу на пагорбі Дарсан у районі верхньої станції канатної дороги. Площа ділянки — 1,5 га. Коштуватиме 3,5 млн. доларів;

— створення центру відпочинку і розваг біля музею «Галявини казок», у гірському районі, звідки відкривається мальовничий краєвид на водоспади, Ялту і гори. Площа ділянки — 10 га, сума інвестицій — 7—10 млн. доларів. А також багато іншого.

Алушта: «Інвестори! Покладайтеся лише на себе!»

За кількістю інвестицій Велика Ялта, безумовно, лідер. Але вже сьогодні їй у спину дихає Алушта, основний інвестор якої — Національний резервний банк (НРБ) — уже вклав у Професорський куточок 50 млн. доларів. На будівництво пансіонату «Море» пішло понад 25 мільйонів. І це ще не межа. У результаті на восьми гектарах реліктового парку маємо унікальний комплекс відпочинку з басейнами, віллами, оздоровчим центром, власним центром, власним пляжем, доріжками якого вже цього року «бігають» не лише відпочиваючі, а й кумедні електромашинки. Ну просто Ніцца, та й годі!

Пансіонат «Море» — найбільша російська інвестиція в економіку Криму. У літній період його заповнюваність стовідсоткова. Аналогів комплексу на півострові сьогодні немає. І для його інвесторів — це лише початок.

У самому пансіонаті повним ходом будується сучасний медичний корпус. На стадії реалізації — проект «Мигдальний гай», що передбачає створення цілої інфраструктури з аквапарком, розважальними комплексами, готелями і комплексами приватних вілл.

Уже нині у «Мигдальний гай» вкладено 10 млн. доларів, до кінця року прийдуть ще 20. Більш того, 18 червня в НРБ одержали згоду й узялися реалізовувати новий об’єкт — комплекс приватних вілл у Професорському куточку вартістю 10 млн. доларів.

Президент «НРБ-Україна» В’ячеслав Юткін уже кілька років працює за таким графіком: будні — у Києві, робочі вихідні — у «Морі». Проблем багато, але в майбутнє В’ячеслав Михайлович дивиться з оптимізмом:

— Ми вважаємо, що вкладати гроші в Крим на цьому етапі можуть дозволити собі здебільшого лише великі комерційні структури, які усвідомлюють, що їхні вкладення реально не окупляться протягом десяти років. Ми не сподіваємося на швидкий прибуток, але віримо в саму перспективу Криму як курорту світового значення, порівнюючи його нинішню ситуацію з аналогічною на південному березі Франції в 50—60 роках.

Крим на процвітання просто приречений. Рано чи пізно бум на відпочинок за кордоном ущухне. Люди повернуться туди, де їм комфортно і затишно, тобто до себе на батьківщину. Крім того, Крим — розкручена марка, якій бракує сучасного рівня комфорту, але, за великим рахунком, це справа часу і грошей.

— В’ячеславе Михайловичу, два роки тому ви були одними з перших, хто ввійшов у ТПР, коли вона щойно сформувалася. Як ви оцінюєте її ефективність на сьогоднішній день?

— Ми ввійшли в зону, коли вона справді мала якийсь ефект, а на сьогодні де-факто з неї вийшов. Оскільки через внесені до законодавства зміни її значення майже цілком вихолощене, і наш новий проект «Мигдальний гай» вартістю 30 млн. доларів хоч і зареєстрований у ТПР, але реалізується вже за вільною програмою.

— А як стосовно загальної інфраструктури?

— Безумовно, ми розуміємо, що на окремо взятому клаптику території щастя не побудуєш — потрібно вкладати кошти в поліпшення тих самих алуштинських комунікацій, торгової мережі, і ми готові це робити. Більше року в мерії міста лежать наші пропозиції з будівництва супермаркету загальною вартістю 3—4 млн. доларів. А ще — пропозиції з будівництва мотелю в горах на під’їзді до Алушти. Але поки що вони залишаються без відповіді.

— Ви готові вкладати кошти тільки в Алушту?

— Звісно, ні. Нам цікаві варіанти з ПБК загалом.

— І останнє. Що б ви порадили інвесторам, які лише готуються до ривка на ПБК?

— Розробляючи кошторис витрат, враховувати реалії сьогодення, психологію влади, будівельників, обслуговуючого персоналу. Заручатися підтримкою на максимально високому рівні. Покладатися лише на себе. «Світле майбутнє» у Криму обов’язково настане. А відбудеться це через п’ять років чи через десять — залежить від ситуації в країні загалом. Тому треба вкладати кошти і чекати, реально оцінивши спочатку, чи вистачить на це очікування коштів, здоров’я і витримки.

І взагалі, перефразовуючи відому істину, для процвітання інвестору спочатку треба «пройти Рим і мідні труби», а вже потім — «Крим».

Ми повідомляємо тільки дійсно важливі новини. Долучайся до Telegram-каналу DT.UA
Помітили помилку?
Будь ласка, позначте її мишкою і натисніть Ctrl+Enter
Додати коментар
Залишилось символів: 2000
Авторизуйтеся, щоб мати можливість коментувати матеріали
Усього коментарів: 0
Випуск №34, 14 вересня-20 вересня Архів номерів | Зміст номеру < >
Вам також буде цікаво