Куди іде євро? Запитайте в долара. Чи варто в паніці «скидати» євровалюту? - Економіка - dt.ua

Куди іде євро? Запитайте в долара. Чи варто в паніці «скидати» євровалюту?

19 лютого, 2010, 15:43 Роздрукувати Випуск №6, 19 лютого-26 лютого

Єврозону лихоманить, а разом із нею — й офіційну валюту 16 країн. Стурбовані не лише 320 млн. громадян...

Єврозону лихоманить, а разом із нею — й офіційну валюту 16 країн. Стурбовані не лише 320 млн. громадян європейських країн, які щомісяця отримують пенсії і зарплати в хрустких, а головне — донедавна вагомих європаперах, а й жителі багатьох інших країн світу, що використовують євровалюту для заощадження, накопичення особистих коштів. Спантеличені й ті 18% (за оцінками експертів) українських громадян, котрі всі вільні гроші або більшу їх частину воліють зберігати саме в євровалюті.

Ще недавно співвітчизники, які довіряли виключно валюті єврозони, могли з оптимізмом підраховувати курсову премію, пишаючись своєю практичністю та фінансовим везінням. Адже, за підсумками минулого року, ті, хто на його початку перевів особисті капітали з долара в євро, отримали солідний бонус — внаслідок курсового стрибка їхні заощадження в доларовому еквіваленті зросли більш як на 20%. Тепер же 10% курсового бонусу довелося «віддати назад». А якщо євро не припинить свого карколомного падіння, недавнім щасливчикам доведеться підраховувати вже збитки, адже ціни на товари традиційно обчислюються у доларах США.

Чому розтовстів «зелений»

Спричинили поважчання долара не дуже хороші (всупереч очікуванням аналітиків), але все ж цілком позитивні економічні звісточки зі США і зведення з економічних фронтів єврозони, які скидаються на новини про стихійні лиха.

Так, у січні рівень безробіття в США знизився на 0,3 в.п. і становив 9,7%, а оплата праці зросла на 0,2%, порівняно з попереднім місяцем, і на 2% — порівняно з січнем минулого року. Ці дані стали своєрідною економічною сенсацією, адже чимало експертів, яким так довго бракувало американського позитиву, вже завмерли в очікуванні другої хвилі кризи в країні американського долара.

Економіка «європейської сім’ї», на відміну від США, поки що ознак оздоровлення не демонструє. Багатомільярдні витрати на стимулюючі плани призвели до різкого зростання бюджетного дефіциту країн Європейського Союзу. Для компенсації танучих доходів країни ЄС посиленими темпами змушені нарощувати боргове навантаження. Ерозія бюджетної дисципліни членів європейського валютного союзу і зростання державного боргу, врешті-решт, підривають довіру інвесторів до валюти Євросоюзу. Саме тому долар у середині лютого пробив психологічну «крос-позначку» 1,35.

Професор Нью-йоркського університету Нуріель Рубіні свого часу заробив прізвисько «доктор Фатум» за висловлені ще 2005 року і практично повністю здійснені прогнози про американський спекулятивний житловий бум та світову економічну кризу. На Світовому економічному форумі в Давосі Рубіні зробив ще одну спробу «влучити в десятку». Економіст заявив: «У перспективі, не нинішнього року й не через два роки, нас може очікувати розпад європейського валютного союзу, цей ризик зростає. Єврозона плистиме за течією з певною роздвоєністю, з сильним центром і слабшою периферією, і в якийсь момент деякі країни можуть вийти з валютного союзу, що буде серйозною перевіркою валютного блоку».

Думка Нуріеля Рубіні базується і на проблемах Греції, яка наразі має дефіцит держбюджету, що вчетверо перевищує встановлену в ЄС Маастрихтським договором межу в 3% ВВП (загальний борг Греції ц.р. може перевищити 120% ВВП), і на ризиках Іспанії, яка, хоч є четвертою економікою єврозони, має дуже слабку банківську систему та 19-відсотковий рівень безробіття. А ще на економічних негативах Ірландії і на новинах, які надходять із Італії, що перебуває на економічній межі «добра і зла».

Американська мишоловка

Ось тільки проблеми за океаном анітрохи не безневинніші. Основною загрозою для власників доларових заощаджень, які одного далеко не чудового ранку можуть прокинутися якщо не з фантиками на рахунках, то, в кожному разі, добряче збіднілими, є економічна політика США.

У країни величезний бюджетний дефіцит, адже держава витрачає більше, ніж отримує. За оцінками експертів, до кінця нинішнього фінансового року (30 вересня 2010 року) дефіцит сягне 1,56 трлн. доларів, або 10,6% ВВП. Це стане найбільшим негативним показником за всю повоєнну історію Штатів.

Така динаміка викликає обґрунтовані підозри в тому, що крах американського долара, прогнозований експертами у далекому майбутньому, може статися значно раніше.

Як припинити нарощування цієї колосальної боргової піраміди, схоже, не знає жоден лауреат Нобелівської премії. Фішка в тому, що всі ці непомірні витрати уряду фінансують інвестори, які вірять у платоспроможність країни і продовжують купувати у великих обсягах казначейські папери США. Платять Китай, Японія та Росія, а також певною мірою всі громадяни різних країн, які мають на руках бодай один стодоларовий папірець.

Регулярний дефіцит бюджету призводить до того, що зовнішній борг «зашкалює» — на 1 вересня 2009 року він становив 11,8 трлн., або близько 83% ВВП). За останні десять років обсяг боргових зобов’язань зріс більш як удвічі. Вже в лютому ц.р. палата представників конгресу США схвалила збільшення граничної суми державного боргу на 1,9 трлн. дол. — до 14,3 трлн. Таким чином, до нинішньої заборгованості, яка становить 40 тис. дол. на кожного американця, незалежно від віку, буде додано ще 6 тис. дол. держборгу.

Причому якщо раніше питання підвищення планки держборгу вирішувалося порівняно рідко, наприклад, один раз на фінансовий рік, то тепер таку процедуру американці проводять із застрашливою регулярністю, кілька разів протягом року, що дуже нагадує процеси, характерні для снігової лавини. Проблема зростання боргу стає дедалі серйознішою, збільшуючи навантаження на бюджет за рахунок відсоткових відрахувань за борговими зобов’язаннями.

На останні події нарешті відреагували й рейтингові агенції. Зокрема Moody’s Investors Service заявило, що може позбавити США найвищого кредитного рейтингу «Ааа», якщо американський уряд і далі фінансуватиме бюджетні витрати за рахунок збільшення боргів.

Без перебільшення можна стверджувати, що дедалі вагоміший американський борг — це вибуховий механізм уповільненої дії, який, фактично, знецінює валютні резерви інших країн і доларові накопичення простих громадян.

Друга проблема, що може коли й не обнулити, то добряче «поскубти» валютні засіки всіх країн і громадян, які довіряють долару, — це значний торговий дефіцит США. Починаючи з 1976 р. і дотепер, попри кризу і зниження споживчого попиту, країна імпортує значно більше, ніж експортує.

2007 року дефіцит становив 731,2, а 2008-го — 695,9 млрд. За підсумками 2009 року, дефіцит торгового балансу зменшився до 380,7 млрд. дол., але так і не відійшов на безпечну відстань від «червоної межі».

Росія, Аргентина, США?

Хоча, звісно, не можна не брати до уваги глобальніших проблем країн ЄС і зони євро, які полягають у тому, що в умовах економічного спаду загострюється необхідність державного втручання, а такі заходи істотно обмежені в умовах співіснування у валютному союзі.

Частина експертів вважають, що недостатня фінансова гнучкість може девальвувати переваги єдиної валюти. Це прямо загрожує цілісному існуванню єврозони і єдиної європейської валюти в тому вигляді, в якому вони перебувають тепер. Інші ось уже багато років заявляють, що дні американського долара пораховані, і радять купувати хоч щось. До чого призвели такі поради, добре видно вже зараз. Жителі різних країн досхочу накупувалися квадратних метрів, які згодом різко впали в ціні. Причому на багатьох ринках нерухомості, включно з українським, процес обвалу все ще далекий від завершення.

Швидше за все, помиляються і ті, й інші аналітики. Істина, як це часто буває, найімовірніше, десь посередині. Колапсу еврозони та євро, як і краху США та долара, не станеться.

Однак із низки причин багатолітній «ведмежий» тренд долара відносно євро, попри всі дрібні спекуляції навколо грецької теми, триватиме. Долар плавно, а інколи — й стрибкоподібно знецінюватиметься відносно основних валют світу, у т.ч. і євро.

Американські дефіцити велетенські й постійно зростають, для фінансування цих боргів рано чи пізно Вашингтон буде змушений змінити економічний курс, інакше виникне загроза заміни долара як світової резервної валюти номер один, у чому, за великим рахунком, не зацікавлена жодна країна світу.

Поки що американці, забувши про принцип «витрачай, скільки заробляєш», поводяться так, ніби завтра не настане ніколи.

Тим часом тривожні симптоми наростають. Центробанки світу розчарувалися в доларі. Як повідомляє Bloomberg, посилаючись на звіт Barclays Capital, світові банки потихеньку відмовляються від американської валюти, 63% нових накопичень складаються з євро та японської єни, а в загальному обсязі світових резервів частка долара, за оцінками світових експертів, зараз навряд чи перевищує 64%. До втрати статусу валюти номер один залишилося зовсім трохи. У повітрі витають ідеї створення нової резервної валюти, економісти й урядові чиновники різних країн розмірковують над необхідністю диверсифікувати міжнародні резерви.

В умовах, коли для виходу країни з кризи потрібні величезні капіталовкладення, а підвищувати податки і зменшувати непомірні витрати держбюджету адміністрація Обами не наважується, керівництво США йде не шляхом збільшення грошової емісії, а шляхом запозичення коштів на фінансовому ринку.

Легко передбачити, до чого це призведе: у США може повторитися те, що відбувалося в Росії у 1997—1998 роках або в Аргентині у 2000—2001 рр. Піраміда державного боргу неминуче впаде. Зараз, доки американський уряд позичає, долар зростає (що, до речі, знижує конкурентоспроможність американських товарів), але після того, як станеться кредитний крах, падіння долара неминуче.

Вже тепер кожен шостий долар із грошей платників податків іде на сплату відсотків за взяті раніше позики. І вже тепер кожен третій долар, витрачений у США, по суті — чужий, він не зароблений, а позичений.

Поки що збільшена пропозиція американського боргу знаходить попит. Основні тримачі американського боргу стали заручниками ФРС, оскільки обвал ринку Tresuaries — це водночас і різке зниження вартості резервів. І все ж політика диверсифікації резервів уже відчутно простежується, а серед покупців дедалі більше спекулянтів, чия присутність дозволяє вирішувати завдання залучення коштів у короткостроковій перспективі, але може стати бомбою уповільненої дії в майбутньому.

50 тисяч доларів за секунду

У липні 2002 року, щойно уряд США повернувся до колишньої практики бюджетного дефіциту, знову спалахнув знаменитий годинник у Нью-Йорку, який відраховує розмір американського державного боргу. Після вмикання на табло з’явилося 13-значне число, яке перевищувало 6,1 трлн. дол., або 66 тис. 791 дол. на одну сім’ю. Надалі це число почало швидко зростати, додаючи щосекундно по 40 дол.

На початку 2004 р. державний борг США становив уже 7 трлн. і нарощувався із середньою швидкістю 14,5 тис. дол. за секунду. У лютому 2010 р. швидкість проїдання позикових грошей зросла мало не до 50 тис. дол. за секунду, а національний борг перевищив 12,5 трлн. дол. Загальний обсяг боргу США (з урахуванням майбутніх зобов’язань із медичного та соціального обслуговування), практично, стало неможливо погасити. Сполучені Штати перебувають у фінансовому хаосі безпрецедентних масштабів. Створена американцями піраміда — це піраміда боргів.

Нескінченне нарощування обсягу одного окремо взятого фінансового інструмента, наприклад державного боргу США, у принципі, є можливим. Глибина ліквідності в даному разі визначається лише глибиною людської дурості тих, хто вірить, що ця гра може тривати вічно. Правда полягає в тому, що уряд США загрузнув у значно більших фінансових проблемах, аніж ми можемо примусити себе повірити.

Долар упаде більше, ніж решта валют, бо віртуальність (незабезпеченість) долара просто зашкалює. США можуть позбутися «грошової бульки», тільки одночасно і враз знецінивши валютні резерви своїх основних геополітичних конкурентів.

Рух же ринку у відповідь на такі новини, як «грецька проблема», має локальний характер і часто змінюється на зворотний, потужніший рух у відповідь на повернення в ракурс більш фундаментальних обставин. Таким фундаментальним чинником може стати повернення в поле зору міжнародних спекулянтів економічних проблем США, зокрема рекордного дефіциту американського бюджету.

Долар подобався всім, доки його не стало забагато

В оприлюдненому прогнозі ООН зазначено, що довгостроковий тренд курсу долара — це ослаблення, а його зміцнення викликане переходом інвесторів у «зону безпеки» поки що головної резервної валюти світу на тлі побоювань щодо другої хвилі економічної кризи.

Торік Китай, Індія, Бразилія і Росія закликали замінити долар як головну резервну валюту після того, як фінансова криза, запалена крахом американського іпотечного ринку, призвела до найсильнішого з часів Другої світової війни глобального спаду.

За інформацією, наданою Bloomberg, нобелівський лауреат Джозеф Стігліц (Joseph Stiglitz) заявив: «Роль долара як світової резервної валюти зараз під сумнівом. Резервна система «зношується». Долар не є хорошим прихистком для збереження вартості, він не дає майже ніякого доходу і містить високий рівень ризику».

За даними, наданими SmartMoney, знаменитий інвестор, гендиректор Berkshire Hathaway Уоррен Баффетт у відкритому листі в американській газеті New York Times застеріг: «Вихід із кризи призведе до обвалу долара, інфляція — до зубожіння громадян США, а долар продовжить втрачати купівельну спроможність». Баффет закликав владу США звернути увагу на побічні ефекти «монетарної медицини», які за рівнем впливу не поступаються самій кризі: «Безконтрольний викид вуглекислого газу веде до танення льодовиків, а безконтрольна емісія долара підточує купівельну спроможність валюти. Доля долара в руках Конгресу. Мільярдні грошові вливання утримали найбільшу економіку світу на краю прірви, але тепер вони можуть завдати їй шкоди. Ми чітко бачимо, що долар США втрачає статус засобу заощадження навіть за відсутності єдиної життєздатної альтернативи. У комбінації з іншими чинниками все це, мабуть, означає продовження знецінення долара США проти інших валют країн, які розвиваються».

Аналітики одного з найбільших у світі комерційних банків Goldman Sachs також стурбовані: «У цілому ми залишаємося «ведмедями» щодо долара доти, доки не побачимо більше доказів виправлення структурних дисбалансів в економіці США. Довгострокові інвестори волітимуть скеровувати гроші в інші країни, доки не переконаються, що у США є модель зростання економіки, не основана на кредитах і підживленні держкоштами».

Знецінення долара вирішить деякі проблеми світової економіки і дозволить випустити пару самій американській економіці. США винні всім. Китаю — майже трильйон, Японії — ще трильйон, багато сотень мільярдів — Британії, європейським країнам і Росії. Ті, в кого є Інтернет, можуть спостерігати щосекундне збільшення американського боргу на десятки тисяч доларів в он-лайні, наприклад на сайті: //www.abird.ru/articles/USA_debt .

Перед нами — класичний випадок, коли боржник сильніший за кредиторів. Світ прямо або побічно позичив США дуже багато грошей. Він дуже постраждає матеріально, якщо ці гроші радикально знеціняться, але, схоже, іншого варіанту вирішення проблеми американських дефіцитів, яким кінця-краю не видно, не існує.

Тільки після того, як американський долар сягне дна (конкретні рівні знецінення спрогнозувати, звісно, нереально), знеціняться борги країнам-кредиторам, девальвують золотовалютні резерви країн світу, номіновані в доларах США, та істотно полегшають фінанси громадян, котрі мають особисті «баксорезерви», — тільки після цього розпочнеться реальне, а не мниме відновлення американської економіки.

Економічне зростання у США відновиться повною мірою, промислове виробництво активно зростатиме, відбудеться часткове заміщення імпорту, а експорт збільшиться. Боргове навантаження при цьому ослабне, а долар підведеться з колін. Зростання виробництва у Сполучених Штатах викличе зростання зайнятості та споживання американців. Ну, а потім «нація, котра споживає найбільше у світі», підтримає й економіки інших країн, націлені на експорт у США.

Втім, не слід забувати, що на той час ціни на нафту, каву, зерно, сталь, золото, квадратні метри і все інше будуть помітно вищими, ніж тепер.

Ось така казка з хорошим фіналом для всіх, але не для власників американських доларів. І зараз, попри корекцію євровалюти, вона все одно залишається на вищому рівні (на 60%) відносно долара, ніж у період глобального мінімуму.

Долар подобався всім, доки його не стало забагато.

Ми повідомляємо тільки дійсно важливі новини. Долучайся до Telegram-каналу DT.UA
Помітили помилку?
Будь ласка, позначте її мишкою і натисніть Ctrl+Enter
Додати коментар
Залишилось символів: 2000
Авторизуйтеся, щоб мати можливість коментувати матеріали
Усього коментарів: 0
Випуск №34, 14 вересня-20 вересня Архів номерів | Зміст номеру < >
Вам також буде цікаво