КРИЗА — ВСЕ, ЕКОНОМІКА — НІЩО ТИМ ЧАСОМ НА ЗАДВІРКАХ ПОЛІТИЧНОГО ЖИТТЯ ЦЬОГО ТИЖНЯ СПОСТЕРІГАЛИСЯ ЦІКАВІ ПРОЦЕСИ - Економіка - dt.ua

КРИЗА — ВСЕ, ЕКОНОМІКА — НІЩО ТИМ ЧАСОМ НА ЗАДВІРКАХ ПОЛІТИЧНОГО ЖИТТЯ ЦЬОГО ТИЖНЯ СПОСТЕРІГАЛИСЯ ЦІКАВІ ПРОЦЕСИ

27 вересня, 2002, 00:00 Роздрукувати Випуск №37, 27 вересня-4 жовтня

Понеділок. Приватизація «То за це вже потрібно харакірі комусь робити або в три шиї гнати. Це що, парламент винний?» — безпристрасно процитувало розкоти президентського гніву агентство «Інтерфакс—Україна».....

Понеділок. Приватизація

«То за це вже потрібно харакірі комусь робити або в три шиї гнати. Це що, парламент винний?» — безпристрасно процитувало розкоти президентського гніву агентство «Інтерфакс—Україна»... Дуже розсердився гарант на голову ФДМ Олександра Бондаря, нібито через невиконання завдань із надходження коштів від приватизації. І цей явно формальний привід змусив спостерігачів добряче замислитися: тут щось не так. Занадто довго — майже півтора року! — керівництво країни «не помічало» і мізерності приватизаційних надходжень, і втрати Фондом стратегічної ініціативи, і падіння біржових продажів разом із «чудасіями» конкурсів, внаслідок чого підприємства переходили до офшорів, щоб отак раптом, у вересні 2002-го, порушити питання про кадрове «харакірі». Кому ж із вхожих до президентського кабінету так сильно перейшов дорогу керівник приватизаційного відомства?

Нинішній конфлікт навколо продажу акцій Північного ГЗК, у якому поміряються силами представники дніпропетровської та харківської бізнес-груп, теоретично міг, звісно, стати причиною такого нищівного «розбору польотів». Але навряд. Конфлікту вже місяць, розвивається він за второваною приватизаційно-судовою схемою. То якби справа була лише в цьому, Леонід Данилович висловився б раніше.

Підозрювати в підступах когось із потенційних претендентів на посаду керівника ФДМ також не доводиться. Немає сьогодні юрби бажаючих, та й бути не може, через нинішній жалюгідний стан приватизації і пригнічений — працівників Фонду, які перетворилися на хлопчиків для биття або, в кращому разі, реєстраторів домовленостей у вищих, аніж фондівські, кабінетах. А найреальніший із кандидатів, перший заступник голови ФДМ Михайло Чечетов пройшов співбесіду в Президента, за нашою інформацією, ще навесні — так давно, що всі про це встигли забути...

Крім того, замінити керівника приватизаційного відомства — це вам не якогось міністра. Тут потрібні 226 голосів у Верховній Раді. В якому вона нині стані, пояснювати, здається, не треба. Хоча... Коли пригадати недавню історію, то Володимир Семенович Стельмах призначався на посаду голови НБУ в Українському домі, і оксамитова революція не лише не зашкодила, а й посприяла легкому проходженню кадрового рішення.

Чи станеться щось подібне тепер, чи в країні знову з’явиться виконуючий обов’язки, тобто нелегітимний керівник приватизаційного відомства, чи, можливо, посаду використають для розміну при формуванні коаліційного уряду — ніхто з експертів прогнозувати не береться. Більшість сходиться на тому, що в Олександра Бондаря є як мінімум два тижні, аби, поспілкувавшись із Президентом, уникнути неприємної для себе розв’язки. Хоча для реального економічного життя це кадрове питання жодного значення не має. Фонд держмайна давно вже не складає гідної конкуренції галузевим міністерствам. Він давно вже не годувальник бюджету, не каталізатор ринкових і тим більше структурних реформ. І, на жаль, не має можливості стати ним у майбутньому, бо не вигідний у такому вигляді ні нинішній владі, ні вітчизняним бізнес-групам, що набувають дедалі більшого впливу.

Концепція нової програми приватизації на 2003—2008 роки, яку цього тижня презентували громадськості, безумовно, виглядає свіжою та гарною, оскільки пов’язує власне продаж майна з кардинальним реформуванням галузей. А ще тому, що по суті перекладає відповідальність із ФДМ на весь уряд: не буде реформування галузей — і продажу не буде. Що ж, усе правильно і вельми завбачливо, якщо немає в країні політичної волі продавати держвласність не «під килимом», як висловився в понеділок Президент, а за прозорими процедурами і реальними цінами, якщо основним інструментом приватизації от уже кілька років залишається найгуманніший український суд...

Чим увінчаються нинішні програмні зусилля, сказати набагато легше, ніж спрогнозувати результат «приватизації» головного приватизаторського крісла. Програму на 2003—2008 роки напишуть, узгодять у міністерствах і Кабміні, подадуть до Верховної Ради і безумовно ухвалять! Але все закінчиться підписанням документа Президентом й опублікуванням у встановлені терміни тексту в «Урядовому кур’єрі». З досвіду 1998-го, 1999-го, 2000—2002 років добре відомо, що більшість законів і постанов Кабміну, ухвалення яких обумовлювалося в заключних статтях кожної з приватизаційних програм, так і не з’являться на світ. Що багато норм і механізмів задіяні не будуть. Що проти прозорих процедур обов’язково знайдеться якась новітня «протиотрута». І поки немає щонайменших підстав сподіватися, що все не повториться спочатку...

Вівторок. Бюджет

Довгождане представлення в парламенті закону про держбюджет на 2003 рік виявилося настільки сухим і малозахоплюючим, що й аналізувати, по суті, нічого. Все зрозуміло: закон збереження політичної енергії — у дії. Вихлюпнувши чимало сил та емоцій на опозиційні баталії, заслуховування міністра внутрішніх справ і генерального прокурора, депутати були готові, мабуть, розійтися. Близько шести десятків вирушили до адміністрації Президента, хтось —відпочивати після важкого дня. Але на решту — від 100 до 150 чоловік — рівно о 16-й чекав бюджет. А потім — «Основи грошово-кредитної політики на 2003 рік», інтерес до яких виявився геть нульовим.

Про бюджет поговорили, але досить мляво. Вкотре поінформувавши про ризики 2003 року, міністр фінансів Ігор Юшко привселюдно визнав, що для задоволення інтересів усіх галузей і верств суспільства знадобився б додатковий ресурс у 10 млрд. грн. А саме його і немає. Голова бюджетного комітету ВР Петро Порошенко поскаржився, що уряд не виконав 29 пунктів Бюджетної резолюції, що в бюджеті не заплановано 827 млн. на погашення соціальних боргів, а також що погашати заборгованість з відшкодування ПДВ із бюджету передбачається, не змінивши нинішньої системи адміністрування цього податку, отже, майже мільярд гривень викинуть на вітер. Прем’єр Анатолій Кінах, як і годиться, закликав депутатів прийняти держбюджет вчасно і завірив, що уряд готовий до конструктивної співпраці. Що ж, про співробітництво говорити було дуже доречно — подання бюджету двічі переривалося політичними заявами: спочатку про долю тих депутатів, які виявилися заблокованими в будинку адміністрації Президента, потім — від імені дев’яти фракцій, що таврували ганьбою всіляких опозиціонерів і порушників нормального перебігу парламентського процесу.

За великим рахунком, подання законопроекту не виявило ні найважливіших болючих точок, ні глибини протистояння між урядом і парламентом з приводу доходів, витрат, дефіциту та ін. Можливо, вибух відкладено до першого читання, можливо, «бої» почнуться під час другого. Але те, що не розпочатися вони не можуть, стало зрозуміло ще тиждень тому, коли про неприйнятно, руйнівно низький рівень фінансування на 2003 рік на повен голос заявили керівники кількох відомств, зокрема оборонного, а керівники регіонів та окремих міст на двох поспіль бюджетних нарадах дуже різко висловилися з приводу запропонованого Мінфіном «головного кошторису».

На щастя для розробників законопроекту, «бунт» міських та регіональних лідерів був швидше спонтанним, і про організований «рух опору» не йдеться. Керівники областей зрозуміли нарешті, що таїть у собі Бюджетний кодекс, — скорочення фінансування, а отже, повноти влади в регіоні. Мери міст, особливо тих, що є донорами бюджету, незадоволені відпущеними їм на наступний рік коштами. У деякі голови закрадається навіть крамольна думка: якщо делеговані з центру повноваження не фінансуються в належному обсязі, то, можливо, місцева рада вправі відмовитися від високої честі їх виконувати?

Навряд чи когось можуть переконати справні цифри, не раз озвучені як прем’єром, так і міністром фінансів: у 2003-му частка місцевих бюджетів у зведеному становитиме 45,3 відсотка проти 40 у поточному році. На думку експертів Асоціації міст України, некоректна сама цифра 45,3, тому що в ній «сидять» не лише доходи і трансферти, а й... вилучення, тобто суми, що йдуть із місцевих бюджетів нагору, у державний. Якщо ж порахувати за витратами на кінцевого споживача, то виходить 40,1%. А якщо за тими витратами, на які місцеві власті справді мають вплив, то сума скорочується взагалі до 15 млрд., або 25% від загального обсягу зведеного бюджету.

Нині представники Асоціації міст готують пропозиції до держбюджету-03. Зокрема, вимагають справедливості — щоб на передані їм у 2003-му повноваження з фінансування місцевої міліції центр виділив субвенцію в 400 млн. грн. Навряд чи такі заклики справлять якийсь вплив, і вже напевно вони не будуть до вподоби Мінфіну. Але якщо скидати на місця все нові повноваження явочним порядком, не передбачивши належного фінансування, то до кризи у відносинах центру та місцевої влади недалеко ходити...

До іншої кризи ми вже дожилися: фіскальний розрив у держфінансах сягнув таких масштабів, що уряд, не наважуючись поки на бюджетний секвестр, змушений був цього тижня різко збільшити обсяги внутрішніх державних запозичень на поточний рік. Ліміт у 1,6 млрд., відпущений Верховною Радою на рік, практично вичерпано, до січня далеко, тож у середу схвалили рішення продати облігацій додатково на 2,5 млрд. гривень. І мотивується це, як і слід було чекати, надлишковою ліквідністю на внутрішньому ринку.

Ліквідність справді є, але, здається, у Кабінеті Кінаха не можуть не бачити ризикованості такого кроку. По-перше, неминуче зросте боргове навантаження на 2003—2004 роки, хоча тільки у вівторок при представленні бюджету Ігор Юшко заявляв, що «найближчі три роки є абсолютно піковими з точки зору обслуговування і сплати державного боргу». По-друге, додатковий випуск держпаперів, швидше за все, лише скоротить фіскальний розрив, але не розв’яже найгостріших бюджетних проблем цього року, що можуть істотно зіпсувати наш старт у 2003-му. І парламент неодмінно вкаже на це урядові вже в жовтні. По-третє, зазначені 2,5 млрд. — це хрест на програмі інвестиційного кредитування, яку наші чиновники гучно презентували нинішнього літа. Адже банкам все одно — тепер вони одержуватимуть рефінансування у НБУ під купівлю нових порцій держпаперів, ймовірно півторарічних, а не для кредитування найважливіших для економіки проектів, та й край.

Нову порцію «родзинок» бюджетному процесові-03 надає протистояння між НБУ і Мінфіном, яке набуває дедалі чіткіших обрисів. «Сокиру війни» було викопано на початку вересня, коли в проекті бюджету Нацбанку записали «данину» в 700 млн. грн. Проте, здається, навіть не сама сума (хоча вона і на 200 млн. перевищує ту, що значилася в початковому проекті на 2002 рік) вибила з рівноваги Володимира Стельмаха, скільки аргументація в пояснювальній записці. Там головному банку країни фактично вказали, що перевищення доходів над витратами може бути забезпечене «за рахунок економного та ефективного використання фінансових ресурсів, а також інших резервів». І нагадали, що залишки нерозподіленого прибутку в сумі 393 млн. грн. (за 2000 рік) і 150 млн. (за 2001-й) не були вчасно перераховані до держбюджету України. Підсудна ця справа або непідсудна — не журналістам вирішувати. Але те, що подібне написане пером, — уже серйозно. Так ставитися до НБУ Мінфін у минулі роки собі не дозволяв...

Зважаючи на все, на Інститутській вирішили образитися й уряд не щадити. Вже в середу агентство «Інтерфакс–Україна» повідомило, що Нацбанк як суб’єкт законодавчої ініціативи подав проект змін до закону про реструктуризацію боргових зобов’язань Кабінету міністрів перед НБУ. Мета — змусити Мінфін сплачувати 5% річних за держборгом уряду перед Нацбанком за отриманими у 1991—1993 роках кредитами у національній валюті. (Нині розмір такої плати законодавчо не визначений.) Крім того, Нацбанк вимагає встановити плату за обслуговування урядової заборгованості перед ним за кредитами в іноземній валюті, «яка має бути не нижчою, ніж плата, за якою виділялися кредити Міністерству фінансів і яку НБУ регулярно сплачує Міжнародному валютному фонду за рахунок валютних резервів, не одержуючи відповідних відшкодувань від Мінфіну»...

Найцікавіше, що рік тому, будучи заступником голови комітету ВР з фінансів та банківської діяльності, нинішній міністр фінансів такий законопроект підтримав би неодмінно...

Ми повідомляємо тільки дійсно важливі новини. Долучайся до Telegram-каналу DT.UA
Помітили помилку?
Будь ласка, позначте її мишкою і натисніть Ctrl+Enter
Додати коментар
Залишилось символів: 2000
Авторизуйтеся, щоб мати можливість коментувати матеріали
Усього коментарів: 0
Випуск №30, 17 серпня-23 серпня Архів номерів | Зміст номеру < >
Вам також буде цікаво