Кременчуцький «прорив» - Економіка - dt.ua

Кременчуцький «прорив»

26 жовтня, 2007, 14:57 Роздрукувати Випуск №40, 26 жовтня-2 листопада

Протягом кількох місяців навколо флагмана вітчизняної нафтопереробної промисловості — спільног...

Протягом кількох місяців навколо флагмана вітчизняної нафтопереробної промисловості — спільного російсько-українського ЗАТ «Укртатнафта» (створеного на виробничій базі Кременчуцького нафтопереробного заводу) — розгортався корпоративний конфлікт із застосуванням рейдерських методів отримання контролю над підприємством. Проте менеджмент нафтопереробного заводу тривалий час успішно протистояв спробам захоплення.

Скориставшись поточною політичною ситуацією в Україні, зацікавлені особи, все ж таки сформували псевдоюридичні підстави для встановлення контролю над заводом. Ситуація тривожна. Вона може стати каталізатором загострення російсько-українських відносин напередодні укладання договору поставок газу в Україну на 2008 рік і спровокувати чергову кризу на ринку нафтопродуктів.

Двері із завіс — і в крісло глави правління

…Вранці 19 жовтня 2007 року з Кременчука стали надходити тривожні новини. Очевидці стверджують, що до прохідної стратегічного об’єкта — ЗАТ «Укртатнафта» (Кременчуцький НПЗ) — під’їхали автобуси з людьми, одягненими в камуфляжну форму. Невідомі, озброївшись заздалегідь заготовленими інструментами, оперативно зрізали замки з воріт, звільнивши шлях озброєним бійцям та групі осіб у цивільному. В результаті на територію підприємства пробралося понад 50 озброєних осіб, які побили охорону, ввірвалися в кабінет голови правління, заволоділи документацією та печаткою підприємства.

Персоналу підприємства було наказано залишатися на своїх місцях. Члени правління компанії, у тому числі й російські громадяни, були примусово зібрані і зачинені в одному з кабінетів.

Після таких волаючих дій на місце події прибули міліція, група захоплення і ДАІ, однак так нічого й не зробили. Ближче до полудня посадовцям кременчуцького підприємства було пред’явлено судові документи про відновлення на посаді колишнього голови правління «Укртатнафти» Павла Овчаренка, звільненого спостережною радою компанії ще у вересні 2004 року.

Хотілося б наголосити, що пан Овчаренко при захопленні підприємства, хоч як дивно, скористався послугами дніпропетровської охоронної фірми «Бук»; пізніше її бійці перешкоджали спробам міліції потрапити на підприємство для проведення слідчих дій. Про це повідомив начальник міського управління міліції Кременчука Василь Овчаренко. «Наших представників не впустили для проведення слідчих дій. Охорону здійснює фірма «Бук», представники якої 19 жовтня зайшли на завод, а потім ми їх вивели. Зараз представники цієї структури заявляють, що з ними оформлено договір на охорону. Ми намагаємося це перевірити», — сказав він.

Наш суд — найгуманніший суд у світі!

За словами Павла Овча­ренка, його відновлено на посаді голови правління ЗАТ «Укртатнафта» ще наприкінці серпня Сумським апеляційним судом. «Сумський апеляційний суд, що діє як касаційна інстанція, за рішенням Верховного суду України, своєю ухвалою від 29 серпня 2007 року залишив без зміни рішення Автозаводського районного суду Кременчука від 10 листопада 2004 року про відновлення Павла Володимировича на посаді голови правління «Укртатнафти», — так коментує ситуацію адвокат Павла Овчаренка Юрій Почепцов.

При цьому немає відповіді на досить цікаве запитання: чому ж Павло Володимирович не скористався своїм правом повернутися на підприємство відразу, ще в серпні, а чекав (чого?) практично два місяці? Може, річ у тому, що на той момент вибори в Україні ще не відбулися, і люди, які стояли за П.Овчаренком, не так серйозно були впевнені у власних силах?

Водночас більшість експертів, учасників ринку, аналітиків та юристів упевнені, що пред’явлені паном Овчаренком судові та виконавчі документи, що послужили «підставою» для доступу на територію заводу, до печатки і документації цього підприємства, свідчать про організацію ним несумлінного судового процесу. Зокрема їхня думка ґрунтується на тому, що в рамках процесу Павло Володимирович свідомо приховав від суду інформацію про рішення, ухвалене зборами акціонерів «Укртатнафти» 12 листопада 2004 року, які, у повній відповідності до своєї компетенції, припинили його повноваження як голови правління і обрали правління в новому складі.

У цьому переконані і татарстанські акціонери підприємства. «Представлення цієї інформації суду з боку відповідача — «Укртатнафти» — було навмисне заблоковане: порушуючи цим усі процесуальні норми, зазначені процеси велися без оповіщення «Укртатнафти» як відповідача — у режимі негласного отримання «потрібних» рішень», — ідеться у спільній заяві Кабінету міністрів Республіки Татарстан і «Татнефти».

Експерти констатують, що до такого способу ведення судових процесів широко вдаються рейдери з метою отримання будь-якого — хай навіть явно неспроможного в юридичному сенсі — документа, на підставі якого можна швидко отримати доступ до активів підприємства. Більше того, саме як рейдерське захоплення розцінюють події 19 жовтня високопоставлені чиновники України — перший віце-прем’єр, міністр фінансів Микола Азаров і віце-прем’єр Андрій Клюєв. Про це вони неодноразово заявляли у своїх офіційних коментарях.

Три горішки для Попелюшки

Незважаючи на більш ніж знайоме ім’я нового старого глави «Укртатнафти» й історію його першого сходження до вершин керівництва Кременчуцьким НПЗ, багато людей досі цікавляться: хто цього разу стоїть за Павлом Володимировичем? Адже цілком зрозуміло, що самостійно здійснити кременчуцький «прорив» пан Овчаренко не зміг би. Серед потенційних «господарів» Овчаренка спостерігачі ринку схильні розглядати три основні кандидатури: НАК «Нафтогаз України» під безпосереднім патронатом міністра палива та енергетики України Юрія Бойка, українського бізнесмена Олександра Ярославського та групу «Приват».

Проте, з урахуванням маси фактів і в політичній ситуації, що склалася, спостерігачі схильні бачити за Овчаренком союз групи «Приват» і пана Бойка. По-перше, татарстанська сторона неодноразово заявляла, що пан Ярославський пропонував їй придбати трохи більше 1% акцій ЗАТ за завищеною ціною 40 млн. дол. Однак представники Татарстану були змушені відмовитися через недостатню мотивацію. У результаті, за даними учасників ринку, власником цього пакета стала одна з компаній, близьких до «Привату».

По-друге, ВАТ «Укрнафта», найбільша нафтовидобувна компанія України, підконтрольна цій групі, неодноразово намагалася домовитися з «Укртатнафтою» про переробку своєї нафти на її потужностях. Але її пропозиції відхилялися як невигідні. Натомість ця компанія постійно штучно завищувала на торгах вартість нафти власного видобутку, якого потребував Кременчуцький НПЗ, за що піддавалася гострій критиці з боку підприємства. І, по-третє, саме цій групі громадськість схильна приписувати славу і звання «Рейдера №1 в Україні».

Крім того, має «Приват» і високих покровителів, без яких важко було б замахнутися на стратегічний об’єкт у Кременчуці. Не слід забувати, що кілька великих покровителів «Привату» потрапили до парламенту за списком «Нашої України», серед них фігурує і нинішній глава «Укрнафти» Ігор Палиця.

Експерти відзначають, що всі ці дії не могли б статися без мовчазної згоди глави Мінпаливенерго Юрія Бойка, у якого з «Приватом» останнім часом спостерігається «медовий місяць». Побічно ці припущення підтвердив і сам пан Овчаренко, віддавши свої перші розпорядження після відновлення на посаді.

Добрими справами прославитися не можна

Як повідомив усунутий від роботи глава правління «Укртатнафти» Сергій Глушко, перше, що зробив Павло Овча­ренко на робочому місці, — це розпорядився продати належні компанії 3% акцій ВАТ «Фінан­сова компанія «Укрнафтогаз»... їй самій.

Прикметно, що «Фінансову компанію «Укрнафтогаз» спостерігачі також відносять до сфери впливу групи «Приват». І саме з її подачі у травні ц.р. між акціонерами «Укртатнафти» відновився конфлікт із приводу 18,296% акцій, які перейшли від компаній Amruz Trading A.G та Sea Grоup International Inc дружнім татарстанським акціонерам.

Така передача на той час уже була визнана правомірною — за рішенням вищого судового органу України, Верховного суду, від 18 квітня 2006 року. Проте наприкінці травня «Укрнафтогаз» списує з рахунків АБ «ІНГ банк Україна» 271,006 млн. простих іменних акцій ЗАТ «Укртатнафта» на користь «Нафтогазу України». Хоча не мав на це жодного права.

Справді, «Укрнафтогаз» колись виступав реєстраторам ЗАТ, але «Укртатнафта» відмовилася від його послуг і була змушена звернутися до суду, оскільки реєстратор відмовлявся повертати реєстр. Верховний суд України став на бік ЗАТ, але, всупереч його рішенню, реєстр на підприємство так і не було повернуто. Татарстанські акціонери неодноразово заявляли про волаючі факти порушення законодавства. У результаті ці справи сьогодні розглядають суди.

У свою чергу, розпорядившись продати акції «Укртат­нафти» «Укрнафто­газові», а також підписавши відмову від позову у справі з «Укрнафтогазом», пан Овчаренко зробив відчайдушну спробу узаконити незаконні дії цього реєстратора і повернути його на підприємство. Крім того, за словами Сергія Глушка, пан Овчаренко, скориставшись своїми псевдоповноваженнями, уже підписав відмови від ряду інших надзвичайно важливих для підприємства позовів. Крім того, 21 жовтня він спробував перевести кошти, призначені для оплати російської нафти, із рахунків підприємства на рахунки дружнього йому банку.

«За нашою інформацією, Павло Овчаренко вже дав розпорядження перевести на рахунки дружнього йому банку 130 млн. дол., які завод був зобов’язаний заплатити за російську нафту», — повідомив глава торгового представництва Республіки Татарстан в Україні Ростислав Вахітов. Він відзначив, що у зв’язку з цим 21 жовтня представники Татарстану звернулися до Генеральної прокуратури України.

У свою чергу, за словами Сергія Миколайовича, в результаті оперативних дій 120 млн. дол. залишилися на рахунках компанії, тоді як 10 млн. дол. були переведені на рахунок у «Райффайзен Банк Аваль». І це — тільки мала дещиця того, що за цей нетривалий період устиг зробити псевдокерівник.

Винні всі, окрім мене

Водночас Павло Володими­рович щокроку не втомлюється звинувачувати законний топ-менеджмент підприємства у погіршенні фінансових показників роботи «Укртатнафти» і веденні її до банкрутства. За його словами, завод збитковий і на кінець року його втрати становитимуть 400 млн. грн. Водночас кредиторська заборгованість НПЗ становить понад 3,5 млрд. грн. «Судячи з усього, готувалася схема доведення підприємства до банкрутства, і потім або ліквідації, або додатковою емісією акцій розмити частку інших акціонерів, включно з частками держав Україна та Татарстан, і передати основний пакет акцій у руки третіх структур. Тих, які безпосередньо і створювали цю кредиторську заборгованість», — сказав Овчаренко на одній зі своїх прес-конференцій.

Втім, ця його карта легко б’ється. По-перше, останнім часом, після відкриття урядом Юлії Тимошенко кордонів для без­боліс­ного імпорту, ситуація в нафтопереробній галузі значно погіршилася. Нелегкі часи переживають усі підприємства. І на рівні загальної кризи галузі Кременчуцький НПЗ досить міцно тримається на плаву й демонструє стабільні результати, яким може позаздрити навіть Лисичанський НПЗ, що його Павло Володимирович наводив як взірець.

Що ж стосується кредиторської заборгованості, то, за словами Сергія Глушка, її сума цілком відповідає сумі, необхідній підприємству для контрактування нафти на місяць. Чому ж пан Овчаренко не розповідає, яку тяжку спадщину він залишив після себе у вигляді невигідних банківських кредитів та багато чого іншого?

Один із яскравих прикладів — багатьма вже забутий судовий розгляд «Укртатнафти» із ТОВ «ТД «Нафтотрейд» — компанією, близькою до пана Овчаренка. Між Кременчуцьким НПЗ і цією компанією 1 липня 2004 року було укладено договір на поставку російської нафти. «Укртатнафта» перевела на рахунок трейдера передоплату на суму 37 млн. дол. Однак нафти було поставлено лише на суму 20 млн. дол. Ще близько 7 млн. дол. повернулися на підприємство після звернення ЗАТ у Генпрокуротуру. А 10 млн. дол. так і не було повернуто: ТД «Нефтетрейд» ліквідували...

У «Татнафти» не було виходу

Довідавшись, що на підприємстві — об’єкті підвищеної небезпеки — з’явилися озброєні люди, котрі не є представниками правоохоронних органів, і усунули законно призначене правління ЗАТ, що вже само собою становить серйозну загрозу нормальній роботі підприємства, «Татнефть» була змушена зупинити поставку нафти в Кременчук. Внаслідок чого підприємству довелося знизити обсяги її переробки.

На думку експертів, цей чинник найближчим часом може негативно позначитися на функціонуванні паливного ринку України. Тут уже сьогодні спостерігається дефіцит за всіма позиціями нафтопродуктів, тож втрата Кременчуцького НПЗ, частка якого — близько 40%, може стати критичною. У світлі цього, якщо конфлікт не буде вирішено найближчим часом, Україна може зіштовхнутися з глибокою осінньою кризою на ринку. І звинувачувати в цьому можна буде лише пана Овчаренка та людей, котрі стоять за ним.

Тим часом татарстанська сторона вкотре закликає керівництво України втрутитися в ситуацію і покарати винних. Глава спостережної ради «Укртатнафти» Шафагат Тахаутдінов заявляє, що єдиним легітимним головою правління ЗАТ «Укртатнафта», який має право без доручення представляти інтереси компанії, є Сергій Глушко. «Всі накази, розпорядження, письмові чи усні, а також інші документи, договори, заяви тощо, видані, озвучені або підписані С.Глушком, — обов’язкові для виконання всіма співробітниками, посадовцями, працівниками та іншими особами, які пов’язані з ЗАТ «Укртатнафта» трудовими правовідносинами», — сказав він.

Водночас глава спостережної ради зазначає, що будь-які дії, до яких вдався Павло Овчаренко від імені ЗАТ «Укртатнафта», починаючи з 19 жовтня, — неправомірні й не ведуть до виникнення прав та обов’язків для ЗАТ, а також не підлягають виконанню працівниками компанії. Крім того, позови, листи, заяви, звернення П.Овчаренка від імені «Укртатнафти» до третіх осіб, органів та організацій після 19 жовтня також не можуть розглядатися як зроблені від імені ЗАТ.

Хай там як, а ситуація навколо «Укртатнафти» не на руку насамперед Україні. По-перше, обмеження прав іноземних інвесторів укотре може утримати їх від ведення бізнесу в нашій країні. По-друге, такі дії з боку вищезгаданих компаній і посадовців ведуть до погіршення відносин зі стратегічним партнером — Росією. Тим більше напередодні переговорів про поставки газу в країну на 2008 рік.

Ми повідомляємо тільки дійсно важливі новини. Долучайся до Telegram-каналу DT.UA
Помітили помилку?
Будь ласка, позначте її мишкою і натисніть Ctrl+Enter
Додати коментар
Залишилось символів: 2000
Авторизуйтеся, щоб мати можливість коментувати матеріали
Усього коментарів: 0
Випуск №42, 9 листопада-15 листопада Архів номерів | Зміст номеру < >
Вам також буде цікаво