Кредитні правовідносини: зачистка чи переформатування - Економіка - dt.ua

Кредитні правовідносини: зачистка чи переформатування

11 лютого, 2011, 16:03 Роздрукувати Випуск №5, 12 лютого-18 лютого

Нинішнього тижня одна з найскандальніших у фінансово-правовому полі тем одержала свій логічний розвиток.

© - колаж ZN.UA

Нинішнього тижня одна з найскандальніших у фінансово-правовому полі тем одержала свій логічний розвиток. Йдеться про прецедентне рішення Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ (ВССУЦКС), яким визнано незаконність видачі валютних кредитів без спеціальної індивідуальної ліцензії.

Національний банк України, стурбований можливими загрозами для стабільності банківської системи, відповідальність за яку він несе, нарешті зайняв чітку та активну позицію. Заручившись президентською підтримкою, банківський регулятор ініціював не тільки перегляд Вищим спецсудом свого рішення, а й створення спеціальної робочої групи, завдання якої — комплексна ревізія всього законодавства, яке стосується взаємовідносин банків та їхніх позичальників.

Перезавантаження?

Як стало відомо DT.UA, 9 лютого колегія ВССУЦКС під головуванням заступника його глави Миколи Пшонки (брата генпрокурора України Віктора Пшонки) допустила до перегляду Верховним судом України ухвали ВССУЦКС від 17 грудня 2010 року, якою була фактично визнана незаконною видача валютних кредитів без індивідуальної валютної ліцензії.

У відповідь на запит DT.UA цю інформацію підтвердила суддя ВССУЦКС Валентина Сімоненко, повідомивши, що в такий спосіб були задоволені заяви НБУ і ПАТ «ОТП Банк» про перегляд рішення судів у зв’язку з неоднаковим застосуванням норм матеріального права. Як повідомила пані Сімоненко, рішення ВСУ, прийняте за результатами перегляду, є обов’язковим для всіх суб’єктів владних повноважень і всіх судів України. Наслідком прийняття такого рішення буде приведення практики судів України у відповідність із рішенням ВСУ (із повним текстом коментарю можна ознайомитися в кінці статті).

Утім, Верховний суд раніше уже виносив вердикти з приводу законності валютних кредитів. Більш того, у жовтні минулого року було видане спеціальне «Узагальнення судової практики розгляду цивільних справ, які виникають із кредитних відносин (2009—2010 роки)», яке встановило, що «відсутність у банку і позичальника індивідуальних ліцензій на валютні операції не є підставою для визнання недійсним кредитних договорів, укладених у валюті».

Цей документ, здавалося б, мав поставити крапку в низці судових розглядів, які розпочалися в країні після настання кризи восени 2008 року. Нагадаємо, що на початку 2009-го госпсуди першої інстанції дуже часто приймали за такими позовами сторону позичальника, чию правоту згодом підтверджував і апеляційний суд. Ці рішення позичальники найчастіше намагалися використовувати для виведення застави з-під заборони на відчуження, щоб потім домовлятися з банком про пільгові умови погашення не забезпеченої заставою позики.

Голова правління «ОТП Банку» Дмитро Зінков стверджує: рішення 2009 року про визнання валютних кредитних договорів недійсними призвели до того, що юристи стали їх використовувати для розширення клієнтури. «Найчастіше юристи переконували клієнтів, що зможуть виграти суд — і одержували за це гроші, роблячи цинічний бізнес на тих, хто намагався не повертати своїх боргів. При цьому немає жодного випадку, коли позичальнику вдалося б вивести нерухомість з-під застави — навіть за наявності протилежних рішень судів. З історії нашого банку — нерухомість завжди залишається в заставі, право на розпорядження нею залишається за банком. Тому обіцянки, дані юристами позичальникам, не виконані», — каже банкір.

Свої твердження Д.Зінков підкріплює цифрами: «За минулий рік тільки по «ОТП Банку» розглянуто 172 позови, написані як під копірку. Винесено 172 рішення, які підтримують правоту банку та банківської системи».

Однак потік судових позовів, спрямованих на розірвання валютних договорів за кредитами, не припинився. Більш того, у грудні минулого року з’явилося вищезгадане рішення ВССУЦКС (про нього DT.UA докладно писало в попередньому номері), яке цю правоту спростувало.

Критиків цього рішення найбільше обурює, що суддя Вищого спеціалізованого суду, яка його приймала, в аналогічному випадку — при підготовці узагальнення судової практики Верховного суду — винесла протилежний вердикт, підтвердивши, що для забезпечення законності такого роду угод досить наявності в банку генеральної ліцензії.

Загроза неповернення ставить під удар стабільність усієї фінансової системи країни. Тому НБУ в цьому питанні зайняв дуже жорстку позицію. «Банки мають, а точніше, мали (до запровадження заборони на кредитування приватних позичальників без валютних доходів. — Авт.) право надавати кредити в іноземній валюті на підставі банківської ліцензії і дозволу на здійснення валютних операцій», — категоричний директор юридичного департаменту НБУ Віктор Новиков. Він нагадує, що судовий розгляд за вищезгаданою прецедентною справою «ОТП Банку» розпочався з рішення суду першої інстанції — Печерського. «Буквально вчора у своїй пошті я прочитав два рішення того самого Печерського суду (уже після рішення Вищого спецсуду), якими підтверджена правомірність видачі банками кредитів в іноземній валюті на підставі все тієї ж банківської ліцензії і дозволу», — каже В.Новиков.

Головного юриста НБУ турбує не власне рішення суду, а наслідки його популяризації: «У цій битві немає ні переможців, ні переможених. У ролі переможеного не може виступати банк чи позичальник — у будь-якому разі страждають банківська та фінансова системи України, отже, це торкнеться всіх громадян України. Насамперед ми зацікавлені, щоб кредити поверталися банкам безпосередньо, відповідно до умов кредитного договору, а не через суди. Тому що останнє тільки погіршить фінансовий стан самого банку, і такий виграш банку — піррова перемога. Банк є фінансовим посередником, який оперує не своїми коштами, а залученими від тих самих громадян».

«Декрет про валютне регулювання», яким нині регулюються всі валютні операції в країні, визначив два органи влади, що мають право та можливість впливати на валютний ринок, — Кабінет міністрів і Національний банк України. «Відповідно, тільки ці два регулятори можуть тією чи іншою мірою коригувати взаємовідносини учасників ринку валютних операцій», — пояснює заступник директора Інституту держави та права ім. Корецького НАНУ Володимир Нагребельний.

Ще 9 листопада 2006 року Інститут держави та права провів системне дослідження за запитом Національного банку. І дійшов однозначного висновку: ніякої індивідуальної ліцензії при валютному кредитуванні не потрібно. «Якщо оцінювати постанову судді, колегії суддів Вищого спеціалізованого господарського суду, то я його класифікую як явно незаконне рішення. Тому що є відповідне роз’яснення Вищого господарського суду», — стверджує пан Нагребельний. Головне питання «не в тому, що це тією чи іншою мірою зачіпає інтереси банків, призводить до неповернення кредитів і т.ін.». На думку юриста, це приклад того, як «одним судовим рішенням, причому невмотивованим, руйнується правовий договірний порядок».

Трояни і віруси

Захищаючи позицію суду, В.Сімоненко пояснює, що до цього призвели обставини цієї конкретної справи та обмеженість повноважень ВССУЦКС як касаційної інстанції (при розгляді скарги в касаційному порядку суд перевіряє правильність застосування норм матеріального і процесуального права, але не може встановлювати обставини справи. — Авт.).

Більш того, суддя вказує на наявність серйозних правових колізій в існуючій законодавчій базі, для усунення яких буде недостатньо рішення ВСУ. «Слід зазначити, що порушені у справі питання не є єдиними проблемними питаннями кредитних правовідносин. У законодавстві з кредитування є певні прогалини, які можна усунути тільки шляхом внесення змін до законодавства, що регулює банківську діяльність», — зазначається в листі ВССУЦКС.

Банкіри і самі винні в тому, що допустили появу таких рішень, вважає Олександр Удовиченко, голова ради суддів господарських судів. Проблема тягнеться ще з кінця 2008 року, і за цей час можна було б знайти шляхи для її законодавчого врегулювання. «Вже тривалий час господарські суди практикують відмову у визнанні недійсними договорів кредитування і, відповідно, іпотечних договорів. Мотивується це тим, що оскільки на момент видачі кредиту і укладання кредитного договору межі термінів і сум надання кредитів законодавством не визначено, то немає підстав говорити про необхідність індивідуальної ліцензії, — каже пан Удовиченко. — Прочитавши таку мотивацію, юристи банків мали б ініціювати зміни в законодавство і чітко врегулювати цю позицію з допомогою свого лобі в парламенті».

«Виправлення недоліків закону практикою — це на певний період, поки не буде внесено змін до закону. Практика переважно розуміється саме так, що банку не потрібна індивідуальна ліцензія, якщо є генеральна ліцензія на кредитування. Але суддя — не машина і не комп’ютер, і якщо у когось виникло інше тлумачення, то можна шукати ті чи інші причини. Якщо є правова колізія — треба її вирішити», — зазначає О.Удовиченко.

Його підтримує член комітету з питань правосуддя ВР, народний депутат В.Бондик: «Я згоден з паном Удовиченком. Справді, судова практика на певний період це (колізії і суперечності. — Авт.) може відрегулювати. Але варто підвести під неї нормативну базу. Я, наприклад, не фахівець у банківському праві, тому нам потрібна ваша ініціатива».

Проте хоч трохи дієвого лобі у банкірів у парламенті не виявилося. «У 2008 році лобіювати інтереси банківської системи стало у нас невигідно і непопулярно. Популярніше було звертатися до виборців, щоб вони повертали кредити по 5 грн., адже саме такий курс був на момент видачі кредитів, — парирує член фінансового комітету ВР, народний депутат Василь Горбаль. — Я часто згадую голосування за законодавчою ініціативою когось із представників Комуністичної партії, яка передбачала встановити ставку за всіма кредитам, що видаються, 3% річних. На підтримку такої абсурдної постанови надійшло 197 голосів. Я вважаю це рейтингом ідіотизму парламентаріїв стосовно банківської системи».

Втім, судове оскарження валютних кредитів — проблема не тільки самих банків, а й економіки в цілому. «Поки для банків та інвесторів існує ризик, що їхні вкладення в країну, кредит у валюті того ж таки «ОТП Банку» або будь-якого іншого українського банку можуть бути визнані недійсними, вартість цих ризиків закладатиметься у ціну кредитування. Вони даватимуть коротші кредити та обмежуватимуть коло позичальників, з якими можуть працювати», — говорить старший банкір ЄБРР Олександр Павлов.

«Нам часто дорікають за високі кредитні ставки. А ставки на депозити? Вони найвищі у світі. Навіть після минулорічного майже дворазового зниження ставок сьогодні ви можете покласти гроші в пристойний банк, досить спокійно спати та одержувати 7—8% у доларах і 12—14% у гривні і без оподаткування. По суті, у ризиковій економіці так склалося, що гроші ти маєш брати дорого — платиш за ризики. І вкладники теж розділяють ризики з банком, ми за це багато платимо, — розвиває думку колеги голова правління Укрсоцбанку Борис Тимонькін. — Але давайте подивимося, про які екстра-ризики йдеться в цьому разі. У банку принципова позиція проста: ми дали гроші — поверніть. А нам кажуть, що чомусь не можуть повернути. Це ненормальна ситуація, коли є просте законодавче рішення, ти його дотримуєшся і маєш ризики якогось рішення проти… Тоді краще не дотримуватися або взагалі нічого не видавати».

Системний апгрейд?

До останнього часу здавалося, що проблемою занепокоєні лише банкіри і ще трохи Національний банк. Але це не так. «Ми працюємо з народним депутатом Юрієм Воропаєвим за законопроектом №0925 — новою версією валютного регулювання і валютного контролю. Сподіваємося, що на цій сесії його розгляне Верховна Рада», — зазначає Віктор Новиков.

Також Національний банк брав активну участь у розробці законопроекту із захисту прав кредиторів і споживачів фінансових послуг, внесеного народними депутатами Воропаєвим, Аржевітіним і Полунєєвим. «Законопроект перебуває у Верховній Раді, але поки що нам не вдається подати його на розгляд у комітеті, оскільки є певна протидія», — каже В.Новиков. Причину цього він вбачає у негативному інформаційному висвітленні законопроекту: «Вважається, що народний депутат, який підтримає цей законопроект, виступатиме проти громадян».

Головний юрист НБУ упевнений в протилежному: «Що краще будуть захищені права кредитора, тобто фінансового посередника, то меншою буде відсоткова ставка за кредитами сумлінного позичальника». Нині ж сумлінний позичальник фактично оплачує ризики неповернення кредитів несумлінними позичальниками. А останнім, за великим рахунком, байдуже, яким чином регулюються і чи регулюються взагалі взаємовідносини між ними і банком. Беручи кредити, вони знають, що не повертатимуть їх.

За даними DT.UA, з ініціативи НБУ і за дорученням президента створено спеціальну робочу групу (її роботу курирують голова НБУ С.Арбузов і заступник глави АП А.Портнов). Перед нею поставлено завдання протягом місяця підготувати, внести до Верховної Ради і забезпечити ухвалення комплексу змін до законодавства: до Цивільного, Цивільно-процесуального, Господарського і Господарсько-процесуального кодексів, до законів «Про іпотеку», «Про адміністративне судочинство», до «Декрету про валютне регулювання і контроль» та інших законодавчих актів. У результаті мають бути зведені до спільного знаменника всі правові норми і підзаконні акти, що регулюють кредитні відносини, встановлені гранично зрозумілі і прозорі правила для позичальників і кредиторів, а також усунуті колізії в законодавстві, що дають змогу несумлінним позичальникам ухиляться від виконання зобов’язань перед банками. Нацбанк має привести у відповідність з підготовленими змінами всі свої внутрішні нормативно-правові акти і положення.

І головне тепер запитання — наскільки якісно вдасться це виконати? Не виключено, що все завершиться тільки поверхневим усуненням основних «багів». Адже, як стало відомо DT.UA, судді, навіть якщо неправомірність їхніх рішень стосовно банків буде встановлено, будуть притягнуті тільки до дисциплінарної відповідальності.

Відповіді на запитання DT.UA судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ Валентини СІМОНЕНКО.

— Чи враховували судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ (ВССУЦКС) при розгляді касації «ОТП Банку» на рішення Печерського райсуду м. Києва від 14 травня 2010 року та ухвалу колегії суддів судової палати Апеляційного суду Києва від 27 жовтня (ухвала ВССУЦКС від 17 грудня 2010 року) «Узагальнення судової практики розгляду цивільних справ, які виникають з кредитних відносин (2009—2010 рр.)» Верховного суду України (ВСУ) від 7 жовтня 2010 року? Якщо ні, то чи існують у ВССУЦКС власні узагальнення судової практики, які стосуються розгляду позовів про визнання недійсними договорів про надання валютних позик (на підставі відсутності індивідуальної ліцензії)? Адже в окремих випадках, як свідчать заяви банківських юристів, у ВССУЦКС приймаються протилежні рішення за аналогічними позовами.

— Справа за позовом О. (умовне позначення поручителя. — Ред.) до ПАТ «ОТП Банк» та Г. (умовне позначення позичальника. — Ред.) про визнання кредитного договору та договору іпотеки недійсними перебувала в провадженні Печерського суду м. Києва.

Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 14 травня 2010 року позов задоволено. Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що платіжним засобом на території України є гривня, а використання іноземної валюти передбачається лише у випадках та на умовах, встановлених законом.

Залишаючи рішення без змін, Апеляційний суд м. Києва погодився з висновками суду першої інстанції про порушення відповідачем закону при здійсненні кредитування, в тому числі і ст. 5 декрету КМУ «Про систему валютного регулювання і валютного контролю». У своїй ухвалі від 27 жовтня 2010 року апеляційний суд зазначив: судом було встановлено, що «ЗАТ «ОТП Банк» не мав законного права на укладання споживчого кредиту в іноземній валюті з Г., а відповідно до ч.2 ст. 548 ЦК України — і укладати договір іпотеки з О., так як банк не мав ні індивідуальної, ні генеральної ліцензії на здійснення валютних операцій.

Посилання представника апелянта — публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» на банківську ліцензію №191 від 8 листопада 2006 року колегія суду не взяла до уваги, так як ця ліцензія не є ні індивідуальною, ні генеральною на здійснення валютних операцій».

Відповідно до ст. 335 ЦПК України при розгляді справи у касаційному порядку касаційний суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування норм матеріального та процесуального права і не може встановлювати обставини справи.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 17 грудня 2010 року, виходячи з вимог ст. 335 ЦПК України та доводів касаційної скарги , касаційна скарга ПАТ «ОТП Банк» була відхилена.

Що стосується узагальнення Верховного суду України щодо судової практики розгляду цивільних справ, які виникають з кредитних відносин (2009—2010 рр.), то при розгляді справ суд керується законодавчими та іншими нормативними актами, до яких узагальнення не належить, разом з тим рекомендації, що містяться в узагальненні, потребують урахування і застосування з огляду на фактичні обставини справи та докази, надані сторонами.

Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних та кримінальних справ працює тільки кілька місяців, і на цей час суддями цього суду вже готуються деякі проекти пленумів та проекти узагальнень практики розгляду судами актуальних категорій справ.

— Просимо надати ваші коментарі з приводу того факту, що колегія ВССУ допустила до перегляду Верховним судом України свою вищезгадану ухвалу від 17 грудня 2010 року. Чим мотивується таке рішення колегії?

— 9 лютого 2011 року Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних та кримінальних справ відповідно до ст. 355 ЦПК України були задоволені заяви Національного банку України, Г. та ПАТ «ОТП Банк» про перегляд рішення судів у зв’язку з неоднаковим застосуванням норм матеріального права. Справу допущено до провадження Верховного суду України.

При вирішенні питань, які виникають при розгляді справ з кредитних правовідносин Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних та кримінальних справ застосовує насамперед законодавчі та інші нормативні акти.

— Чи маєте ви особисту думку щодо правомірності визнання договорів про надання валютних позик недійсними? Чи можете надати коментар щодо рішення своїх колег?

— Оскільки рішення судів набрали чинності, то з боку судді коментувати їх законність є некоректним.

Однак питання кредитних відносин є для України проблемним та актуальним, тому судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ допустили справу до провадження Верховного суду України, щоб вища судова інстанція надала висновки з приводу зазначених питань, які дають підстави для неоднакового застосування норм права.

— Чи змінювалась останнім часом динаміка та наскільки значними є обсяги подання позовів про визнання недійсними договорів про надання валютних позик на підставі відсутності у позичальника валютної ліцензії?

— Наскільки зазначена проблема є актуальною для України, показують статистичні дані щодо збільшення обсягів справ, які стосуються кредитних правовідносин.

Наприклад, декретом КМУ «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», ст. 5, передбачено, що індивідуальна банківська ліцензія надається на кредитні операції з іноземною валютою, якщо термін та сума кредиту перевищують встановлені законодавством межі.

Однак до цього часу законодавством України такі межі не встановлено, і банківська система України з ініціативою щодо законодавчого регулювання цього питання до останнього часу не виступала.

Треба розуміти, що суди не є органом, який приймає нормативні акти, суди тільки застосовують прийняті закони та нормативні акти.

Будемо сподіватися, що проблемні питання у сфері кредитних правовідносин незабаром буде вирішено на законодавчому рівні.

— Які правові наслідки матиме перегляд ВСУ вищеназваної справи?

— Щодо наслідків ухвалення рішення Верховним судом, то можу пояснити наступне. Відповідно до ст. 360-7 Цивільно-процесуального кодексу України, рішення Верховного суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судами касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов’язковим для всіх суб’єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності цей акт, та для всіх судів України. Тому наслідками прийняття такого рішення буде приведення практики судів України у відповідність із рішенням Верховного суду України.

Однак слід зазначити, що порушені у справі питання не є єдиними проблемними питаннями кредитних правовідносин. У законодавстві щодо кредитування є певні прогалини, які можна усунути лише шляхом внесення змін до законодавства, яке регулює банківську діяльність.

Ми повідомляємо тільки дійсно важливі новини. Долучайся до Telegram-каналу DT.UA
Помітили помилку?
Будь ласка, позначте її мишкою і натисніть Ctrl+Enter
Додати коментар
Залишилось символів: 2000
Авторизуйтеся, щоб мати можливість коментувати матеріали
Усього коментарів: 0
Випуск №38, 12 жовтня-18 жовтня Архів номерів | Зміст номеру < >
Вам також буде цікаво