КРАЩЕ ЗРОЗУМІТИ ОДНЕ ОДНОГО, НІЖ БИТИСЯ...

Як неважко помітити, питання ліцензування послуг телефонного зв’язку з використанням технології IP-телефонії останнім часом в Україні загострилося. Наприкінці червня у Держкомзв’язку навіть відбувся спеціальний «круглий стіл» з цієї проблеми. У ньому взяли участь представники телекомунікаційних компаній, Інтернет-сервіс провайдерів, операторів IP-телефонії, інвестиційних кіл, державних структур. Основними темами стали: необхідність ліцензування IP-телефонії в Україні; уточнення самого терміна; взаємодія операторів IP-телефонії й операторів традиційного зв’язку; вартість ліцензії тощо.

Фірм зібралося понад три десятки з різних регіонів, отож дискусія була досить гострою, хоча в цілому коректною. Тим більше що учасники мали можливість висловлюватися без обмежень у часі, та й запитання не канули в порожнечу — на них було кому відповідати: на зустріч прийшов не лише голова Держкомітету зв’язку й інформатизації Олег Шевчук, а й три його заступники та начальники управлінь, які курирують тему.

Ситуацію на ринку у зв’язку з початком ліцензування ІР-телефонії оцінювали по-різному. Втім, краще, якщо учасники висловляться самі.

Олег Проживальський (голова Асоціації операторів зв’язку «ТЕЛАС»): «Будь-яка послуга має ліцензуватися. IP-телефонія — це, по суті, надання послуги зв’язку з використанням ІР-технології. Ліцензування визначає чіткі правила гри на ринку, тому його, звісно, необхідно запроваджувати».

Олексій Бурсук (голова Асоціації Інтернет-провайдерів, президент компанії «Релком»): «Я згоден з ліцензуванням як з визначальним механізмом на ринку. На мою думку, IP-телефонія — така сама телефонна послуга, як і традиційна телефонія. Різниця лише в тому, що ця технологія прогресивніша й економічніша. Проте мені здається, що рішення ліцензувати IP-телефонію спрямоване на закріплення домінуючого становища «Укртелекому».

Костянтин Синявський: «Безперечно, ліцензувати послуги IP-телефонії слід. Проте вартість цього неймовірно висока (890 тис. грн. — Прим. ред.) На мою думку, вартість ліцензії має бути набагато нижчою».

Олег Стефанюк (ВАТ «Укртелеком»): «Потрібно якнайшвидше ліцензувати цей вид послуг. Проте передусім слід визначитися з термінологією. За нашими попередніми оцінками, номер додзвону на більшості карток IP-телефонії, які ми зуміли знайти в Києві, — це номер одного з приватних операторів. Звідси логічний висновок: такі послуги типові для традиційної телефонії. У кращому разі, канал лише стискується, але здебільшого використовується стандартний двомегабітний канал.

На мою думку, необхідно створити робочу групу з дослідження проблеми й визначення термінології IP-телефонії».

Володимир Пащук (ЗАТ «Утел»): «У законопроекті «Про телекомунікації» є визначення Інтернет-телефонії. Проте мені здається, що слід прив’язуватися до терміна «послуга передачі голосу». Сьогодні послуги більшості операторів IP-телефонії в Україні надаються з використанням мережі загального користування й номерного ресурсу. А отже, вони (послуги) не є типовими для IP-телефонії».

Анатолій Процюк («Велтон Телеком»): «Побудувати мережу загального користування надзвичайно дорого. Цього оператори IP-телефонії самі собі дозволити не можуть. Тому нам також необхідно обговорити проблему взаємодії операторів, які будують місцеву мережу та працюють на ній, і операторів IP-телефонії, які цю мережу використовують».

Віталій Гнатенко («Голден Телеком»): «Розв’язання проблеми, я впевнений, лежить у площині забезпечення ринкових умов на право доступу до первинних мереж. Не може такого бути, щоб оператори традиційної телефонії субсидіювали IP-операторів».

Під час дискусії оператори порушували також питання демонополізації ринку (благо, був присутній і представник Антимонопольного комітету). Ну і, природно, говорили про необхідність зниження вартості ліцензії на традиційний міжнародний і міжміський зв’язок, контроль за дотриманням ліцензійних умов і т.п.

Звісно, позиції сторін істотно різнилися. На думку керівництва Держкомітету, ринок зв’язку в Україні, у тому числі й використання первинних мереж, уже давно демонополізовано. Так, вартість ліцензії на міжнародний зв’язок справді досить висока (8,9 млн. грн.), але на сьогодні, крім тих дев’яти операторів, котрі вже мають ліцензії на міжнародний і міжміський зв’язок, заявки на одержання таких самих ліцензій подали ще шість компаній.

За результатами засідання «круглого столу» було вирішено створити робочу комісію у складі представників 11 компаній: Global Ukraine, «Вент-Телеком», «Юнітел», «Утел», «Велтон Телеком», Infocom, ВАТ «Укртелеком», «Макротел», IPC та ін. Керівником цієї комісії обрано заступника голови Держкомзв’язку Миколу Орленка.

До початку серпня комісія має відпрацювати цілу низку питань: контроль над дотриманням ліцензійних угод, можливості поділу ліцензій за регіональним принципом, технічні параметри впровадження ліцензій тощо. Робота проводитиметься на постійній основі — як очно, так і заочно (усе-таки зв’язківці), селекторно, через той самий Інтернет і, швидше за все, з використанням тієї самої IP-телефонії.

Коментуючи результати зустрічі, Олег Шевчук сказав:

— Найпозитивнішим є те, що дискусія була конструктивною й відразу перейшла у професійну площину. Жоден з операторів IP-телефонії не зміг сказати, що цей вид діяльності ліцензувати не слід. Мало хто міг сказати, що вони надають послуги зв’язку виключно з використанням IP-технології. Приховати сьогодні той факт, що в діяльності компаній використовуються елементи традиційної телефонії (мережа загального користування, номерний ресурс тощо), неможливо. Тому обговорення звелося до необхідності вироблення загальноприйнятних правил гри на цьому сегменті ринку. Передусім може йтися про взаємодію операторів традиційної телефонії та IP-операторів, дотримання ліцензійних умов, технічних параметрів визначення терміна IP-телефонія.

Одне зі спірних питань — видача регіональних ліцензій: потрібно це чи ні. Нині ми в Держкомзв’язку виступаємо проти такої практики, але готові вислухати й іншу думку. Сподіваємося, протягом місяця робоча група зможе виробити й винести на остаточне обговорення набір правил діяльності на ринку телекомунікацій і сегменті, пов’язаному з IP-технологіями.

Утім, навряд чи всі проблеми вдасться розв’язати до серпня, адже їх досить багато. Приміром, необхідно створити контролюючий орган на ринку телекомунікацій на кшталт «Связьнадзора» в Росії. Держкомітет вважає, що ним може стати «Укрчастотнагляд», який уже має регіональні представництва й досвід у здійсненні таких функцій, проте не всі оператори з ним згодні.

Взагалі, дискусія розпочалася, і тепер потрібно, щоб вона дала реальні результати. Є підстави сподіватися, що все не зведеться до пустопорожньої балаканини, адже сторони готові вирішувати питання спільно.