КРАХ НАДІЙ

Очевидно, історія становлення німецького акціонерного товариства «Телеком», його злет і падіння ще вивчатимуться в економічних вузах на предмет того, що таке добре, а що погано, що можна і чого не можна робити в ринковій економіці. Ця історія розповідає про те, як жорстоко мститься ринок тим, хто порушує його принципи, а також про руйнацію мрії маленької людини, маленького акціонера і про його значущість у суспільних процесах.

Особливо варто уважно вивчити історію німецького «Телекому» його українським колегам — керівникам «Телекому» українського. Адже відповідно до розробленої українським урядом Державної програми економічного і соціального розвитку України на 2003 рік, німецький «Телеком» залишається основним претендентом на купівлю акцій «Укртелекому» — і це незважаючи на глибоку кризу, в якій перебуває німецька компанія!

Чи допоможуть уроки «Дойчетелекому» вітчизняним зв’язківцям не припуститися помилок при демонополізації галузі, а також після приватизації «Укртелекому» у нових, ринкових умовах — покаже час.

Пустіть маленьких, пустіть усіх...

Невеликий екскурс у минуле. Десять років тому в Німеччині здійснено реформу, в результаті якої було скасовано державну монополію на поштові послуги і телефонний зв’язок. У такий спосіб з’явилися три приватизовані концерни — «Телеком», «Пошта» і «Поштовий банк». На ринок телекомунікацій прийшло багато великих і дрібних фірм. До цього ніхто з них практично не міг інвестувати у власні кабельні мережі, оскільки державна монополія надавала їм свою інфраструктуру за встановленими цінами. Після приватизації приватні підприємства розгорнули справжню боротьбу за споживачів на превелику радість останніх. Кожна фірма намагалася зробити свою пропозицію на ринку привабливішою, а головне — дешевшою. Ціни на послуги зменшувалися з неймовірною швидкістю. Через чотири місяці після відкриття ринку ціни, приміром, на переговори на дальні відстані знизилися з 31 до 10 центів за хвилину. Сьогодні, до речі, найдешевша пропозиція в цій сфері становить три центи за хвилину.

У травні 1995 року «Телеком» став акціонерним підприємством, і тоді ж його очолив 36-річний Рон Зоммер, який здобув освіту у Віденському університеті й у 21 рік став доктором математики. Його кар’єра була стрімкою: 24-річний Зоммер спочатку одержав роботу на маловідомому американському комп’ютерному підприємстві. Але вже незабаром його запрошує фірма «Соні», де він досить швидко стає президентом однієї з філій. Ставши шефом «Телекому», Зоммер уже за кілька років виводить його на вершину міжнародного успіху в галузі телекомунікацій й одержує визнання як найкращий менеджер німецької економіки. При ньому вартість однієї акції «Телекому» зросла з 14,57 до 103,50 євро. І при ньому ж впала до 12,16 євро. Після чого було прийнято рішення уряду Німеччини як найбільшого власника «Телекому» (43% акцій) про його відставку. Зоммеру ставилися в провину помилкова стратегія і мільярдні борги.

Шеф «Телекому» залишив свою дитину «добровільно»: дія його контракту закінчується лише 2005 року, і за його умовами він міг продовжити термін служби ще на три роки. Та й загальні збори акціонерів проголосували за те, щоб залишити його на посаді голови правління. Вкладники влаштовували масові демонстрації протесту проти тиску уряду на прийняття спостережною радою рішення про усунення його керівника. І все ж залишення посади уникнути не вдалося.

В історії німецького підприємництва це мало не єдиний випадок такого втручання держави в справи акціонерного товариства. Преса заговорила про те, що Зоммер став м’ячем у грі політиків і потрапив у жорна передвиборної політичної боротьби. При цьому її учасників мало турбували інтереси 2,5 млн. акціонерів «Телекому».

Американська мрія

Рон Зоммер прийшов у «Телеком» тоді, коли галузь телекомунікацій стала вирішальною інфраструктурою, своєрідною нервовою системою економіки. Своє глобальне бачення, власну філософію розвитку мультимедіального мережного майбутнього економіки він спробував реалізувати через конкретне підприємство. Загалом-то у цій стратегії не було нічого супернового. Всім відомо, що в основі розвитку ринкового господарства стоїть конкуренція. Як і те, що кожен учасник ринку мріє, щоб на його шляху конкурентів було якомога менше. Інша справа, що цього дуже важко досягти. Зоммер поставив перед керівництвом «Телекому» завдання: проникнути в усі галузі комунікацій — комп’ютерні мережі, мобільний і телефонний зв’язок на ринках. Як і багато його колег у галузі, він хотів перетворити «Телеком» на глобального гіганта, представленого на найважливіших ринках світу. У необхідності реалізації цієї ідеї спочатку довелося переконувати спостережну раду «Телекому» і працівників фірми, які спочатку ставилися із сумнівом до подібних планів. Правда, новий керівник завжди вмів привернути членів спостережної ради на свій бік: навіть коли справи «Телекому» тріщали по всіх швах, він знайшов можливість значно підвищити зарплати вищому менеджменту компанії.

Проте переконувати у важливості і необхідності реалізації стратегії потрібно було не лише працівників «Телекому», а й майбутніх його акціонерів. У засобах масової інформації була розкручена потужна багатомільйонна рекламна кампанія. За допомогою преси Зоммер закликав обивателів повірити в його ідею. Та виглядала вельми привабливою, тому що вселяла віру у вічно квітучу економічну весну.

Треба сказати, що Зоммер був не єдиним, хто повірив у це. У середині 90-х років багато аналітиків і дослідників ринку говорили про індустріальну революцію в Європі, вважаючи, що внаслідок бурхливого розвитку інформаційних технологій усе буде інакше, ніж раніше, провіщаючи перетворенням блискуче майбутнє. Особливо якщо великі метаморфози відбудуться з колишніми державними підприємствами цієї галузі, які розпочали приватизацію, — вони перетворяться на глобальних гравців на ринку. Шеф «Телекому» був піонером на цьому ринку, переконавши працівників, що шлях до добробуту лежить через інтернаціоналізацію концерну, а вкладників — що, вкладаючи свої кревні в «Телеком», вони значно поліпшать своє фінансове становище. Він бачив німецький «Телеком» на ринку Америки — економічно найпотужнішої країни світу, він бажав цей ринок підкорити. Така була в Зоммера «американська» мрія...

Німецький «Телеком» будувався на чотирьох китах — мобільній і телефонній кабельній мережах, інформаційних технологічних системах та Інтернеті. Зоммер хотів створити таку схему господарювання, за якої можна було б з одного телефонного апарата не лише надсилати інформацію, а й створювати розважальний ринковий продукт, використовуючи кожну клітинку зв’язку. Що, за його стратегією, мало б стати невичерпним джерелом прибутку, перетворивши телекомунікаційну фірму на провідний світовий телематик-концерн. Дотепер жодне інше підприємство не володіло хоча б подібним спектром пропозицій. Що, втім, легко пояснювалося: і після акціонування «Телеком» залишався найбільшим власником раніше державних кабельних мереж, монополістом, з яким і досі нікому тягатися.

Зоммеру вдалося переконати практично всіх, хто його слухав. Навіть міністр фінансів у колишньому уряді Гельмута Коля Тео Вайгель привселюдно жалкував, що він як державна особа не може робити вклади в «Телеком». Не останню роль відіграло і те, що на тлі дискусії, яка розгорнулася в країні щодо забезпечення старості, у «Телекомі» був створений власний пенсійний фонд, дуже привабливий і для нинішніх, і для майбутніх клієнтів-пенсіонерів, що таки залучило останніх уже як вкладників.

В історії компанії розпочався період інтернаціоналізації ринку, а це означало купівлю і створення собі подібних і вдома, і за кордоном. Менеджери стали скуповувати на світових ринках усе, що було. Але своєрідною непіднятою цілиною для «Телекому» Зоммер вважав Східну і Південну Європу. Він бачив величезні перспективи для створення там своїх філій. Повальний бум мобільного зв’язку і розвиток Інтернету в цих регіонах обіцяли швидкі прибутки, а сподівання на успіх служили початком забігу. Але справжнім Ельдорадо, на думку Рона Зоммера, для шукачів золота «Телекому» були все ж таки США, де мобільні телекомунікації почали бурхливо розвиватися. Саме тому було прийняте рішення про купівлю американської мобільної компанії Voicestream вартістю 33 млрд. євро. З надією, що це придбання зміцнить на світовому ринку мобільне майбутнє концерну. Рішення припало на самий пік злиття підприємств, коли такі купівлі були вельми дорогими.

Ризикнути і програти

Тоді Зоммера називали глобальним гравцем, який прицільно мітить у майбутнє. Тепер критики говорять, що купівля стала мільярдною гробницею «Телекому», а самого її ініціатора обвинувачують у тому, що він гарний продавець, але рука в нього нещаслива. Але справа зовсім не в «нещасливості». Фахівці вбачають причину падіння «Телекому» в іншому: «закупівельний» тур шефа компанії був занадто дорогим і тому ризикованим підприємством. Причому фатальною помилкою стало саме рішення про придбання Voicestream. Адже велику частину коштів для цього було взято не з власного капіталу, а з грошей акціонерів.

Пізніше виявилося, що Зоммер переплатив за цю фірму, і придбання навряд чи окупиться. Адже щоб компанія була конкурентоспроможною на американському ринку, «Телеком» повинен щороку вкладати в розвиток її мереж 5 млрд. євро. До цього варто додати ще 3 млрд. євро на рекламу і стратегію завоювання нових клієнтів. Нині така ноша німецьким зв’язківцям не під силу. Фірму можна б продати і покупці знаходяться. Але колись дорогу Voicestream тепер оцінюють у 5 млрд. євро. Постала й інша проблема: американські законодавці не дають дозволу на участь цієї фірми на ринку США більш ніж 5,5 відсотка, аргументуючи рішення тим, що не бажають контролю в цій галузі зарубіжного, цього разу німецького, уряду, якому належить 43% акцій «Телекому».

Не дали бажаного результату також інвестиції — 10 млрд. євро в британські мобільні мережі, що переживають труднощі. Як і 15 млрд. євро, інвестовані в інші німецькі, а також австрійські й англійські телекомунікаційні системи. Крім цього, «Телеком» також повинен розвиватися і купувати нову техніку, на що коштів катастрофічно не вистачає.

Але нещастя, як відомо, завжди ходить разом з лихом. На величезні витрати і борги Зоммера швидко відреагувала біржа: курс акцій «Телекому» став падати. І не лише через борги компанії. Після 11 вересня минулого року впали практично всі курси на біржах світу. У Німеччині ситуація поглибилася внаслідок того, що впровадження нової європейської валюти вплинуло на ціни у бік їхнього підвищення. Люди не лише менше витрачали, а й стали продавати акції. Борг «Телекому» зростав не щодня, а щогодини...

Не можна сказати, що Зоммер сидів і чекав з моря погоди. Він планував сплатити 50 млрд. євро боргу ще нинішнього року, випустивши на біржу дочірню фірму T-Mobil. Але криза довіри вкладників, а також велика заборгованість галузі на ринку капіталу призвели до падіння курсів. І вихід T-Mobil на біржу переносився двічі. А третього разу вже не було: канцлеру Шрьодеру вигіднішим був шеф «Телекому», якого зняли.

Нагромадженню телекомівських боргів чимало «посприяв» і уряд. Протягом кількох років політики наполегливо рекомендували компанії продати свої кабельні мережі. Але коли Зоммер підготував багатомільйонну угоду з американським підприємством, з відомства надійшло розпорядження канцлера про її скасування. Підприємство зазнало величезних збитків. Пізніше «Телекому» все ж таки довелося продати мережі, але вже вроздріб і майже задарма.

Тепер критики розповідають про те, що можна було б зробити для запобігання помилок. Втім, серед них чимало і таких, що колись також іменувалися «важливим стратегічним планом». Сам Зоммер, як і раніше, впевнений, що дорогі придбання ще окупляться, повторюючи, як молитву, що суть його стратегії — участь на американському й інших закордонних ринках.

Це ви можете!

Справжнім великим успіхом Рона Зоммера став продаж у 1996-му акцій «Телекому». Як і найтрагічнішою сторінкою його кар’єри — їхнє падіння в червні-липні минулого року.

Власне, це він створив найбільший в історії Європи вихід підприємства на біржу. До 18 листопада 1996 року, дня, коли «Телеком» з’явився в списках акціонерних компаній, обрій німецьких вкладників не був занадто вже широким. Зоммер зумів заразити населення «вірусом» придбання акцій, який став поширюватися з небаченою досі швидкістю. Після того, як акції «Телекому» з’явилися на «Новому ринку» Франкфуртської біржі («Новий ринок» — ринок нових підприємств, які швидко досягли в економіці високих показників і мають великі перспективи зростання. — Авт.), біржові повідомлення стали більш затребуваними, ніж щоденні прогнози погоди.

Акції «Телекому» стали називати народними через їхню масовість. Сотні тисяч громадян у пошуках джерела фінансування йшли вже не в звичні банківські відділи кредитів, а на «Новий ринок». Ще б пак: від початку, у листопаді 1996 року, за одну акцію «Телекому» потрібно було заплатити 14,57 євро, менше ніж через три роки вартість зросла до 39,50, а в березні 2000-го вона становила вже 103,50 євро! Сотні тисяч «маленьких» акціонерів, купуючи і продаючи акції (тільки й усього!), практично нічого не роблячи, могли заробити на спекуляціях по кілька тисяч марок на місяць. Тому їхньому захвату не було меж. Незважаючи на те, що біржа — справа ризикована, величезна кількість людей стали вкладати гроші в акції «Телекому». Багато хто з них, переконавшись у швидкій можливості поліпшити фінансове становище, забувши про німецький раціоналізм, віддали компанії всі свої заощадження.

Треба сказати, що реклама зоммерівської стратегії була настільки потужною, що вже під час дебюту концерну на «Новому ринку» надійшли заявка на купівлю 3,5 млн. акцій — ушестеро більше, ніж «Телеком» міг продати. Так Рон Зоммер запустив свою машину, що робить гроші. Коли курс акцій після невеликих падінь знову піднявся, він запропонував другий і третій виходи на біржу. Протягом 1999—2002 років до каси концерну влилися додаткові мільярди. Пізніше вони виявилися для менеджерів компанії непосильною ношею. Адже тепер вкладники вимагають повернути їм їхні кревні. Так, підвищення і падіння курсу акцій залежать від погоди на фінансових ринках, проте коли ціна на акції «Телекому» впала, розчарування було таким великим, що багато маленьких акціонерів зажадали голову Зоммера, дуже швидко забувши, що зовсім недавно мало не боготворили його.

Але справжня буря знялася в червні-липні після обвального падіння курсу акцій — до 12,16—8, 59 євро. Всього ж за останні два роки «Т-акція» «схуднула» майже на 300 млрд. євро. Тепер акціонери, які ще недавно пишалися успішним вкладенням грошей, називають цінні телекомівські папери «інвестуванням для мазохістів».

Революція не вдалася?

У «Телекому» тепер близько 67 млрд. євро боргу — набагато більше, ніж на початку приватизації. І розраховувати, що заборгованість, а разом з нею і відсотки незабаром зменшаться, не доводиться. Аналітики, дослідники і фахівці ринку намагалися зупинити процес вигнання Зоммера, аргументуючи це тим, що проблеми «Телекому» виникли не стільки через неправильну стратегію його керівництва, скільки в результаті несприятливої ситуації на ринку капіталу. Тим більше, що в сфері телекомунікацій та інформаційних технологій німці зі своїми боргами не одинокі. Не менше проблем, приміром, у французького «Телекому», розпродав свої маленькі підприємства і британський «Телеком».

Але це не допомогло: наприкінці липня канцлер Шрьодер оголосив, що Рон Зоммер — більше не шеф «Телекому». Спроби журналістів одержати від першої особи держави хоча б якісь пояснення не увінчалися успіхом: звичайно балакучий канцлер не побажав щось казати з цього приводу. Проти такого втручання держави в справи підприємства виступили профспілки: мало того, що втручання не має бути взагалі, та й здійснено воно по-дилетантськи, у найбільш непридатний час, коли ситуація в німецькій економіці і без кадрових потрясінь вельми складна, багато підприємств знаходяться в мінусі. Уряд не лише проігнорував думку акціонерів, які довіряють Зоммеру, а й не вважав за потрібне хоча б почекати, поки йому знайдеться гідна заміна. Багато газет писали, що Герхард Шрьодер фактично усунув Зоммера з посади, діяв лише у власних інтересах: вибори на носі, і йому потрібно було переконати виборців, що саме він стоїть на варті їхнього добробуту.

На перехідний період новим шефом концерну був призначений член спостережної ради, 72-річний Гельмут Зіллер, який і сам визнав, що вік не дозволяє йому всерйоз думати про керівництво концерном тривалий час і що «Телеком» поки що не починатиме різких кроків. Спокій — це добре, вважають спостерігачі, але ніхто не гарантує, що в такому ж спокійному стані залишатимуться і конкуренти, які не забаряться зайняти на ринках місце «Телекому».

Хто співчуває Зоммеру, а хто і безкомпромісний: занадто він любив дружбу з державою й особисто з канцлером. Більше того, занадто вже невразливим почувався у ролі монополіста, часто порушуючи ринкові принципи. Очевидно, це почуття невразливості за спиною держави дало змогу йому ігнорувати тривожні сигнали, що надходили вже в самий пік успіху «Телекому» і його особистої популярності. Коли йому говорили про заборгованості, що з’явилися, він їм протиставляв майно і поточні кошти. Коли говорили про згаяні можливості, Зоммер відповідав, що «Телеком» може собі дозволити якийсь час і не одержувати прибутку.

Інновації і падіння цін у галузі телекомунікацій як наслідок зрослої конкуренції потребували гнучкості і сміливих ринкових рішень, але він десь проігнорував або недооцінив їх, почуваючись у безпеці. Адже все було в порядку: фотографії Зоммера в компанії з канцлером не переставали з’являтися на сторінках газет і журналів. Мало не до останніх днів перебування Зоммера на посаді шефа «Телекому» Шрьодер не висловлював невдоволення його діями: вважалося, що обидва працюють в одній зв’язці. Чи не тому Зоммер «не помітив», що канцлер, декларуючи вірність принципам приватизації, насправді здійснював реполітизацію «Телекому»? Не залишилося в таємниці і те, що робив він це з мовчазної згоди Зоммера. Як і те, що підприємство на 90% збільшило зарплату членам правління, коли його доходи впали на 90%. Ринок не забарився з ударом у відповідь по керівних структурах «Телекому».

Втім, Зоммера вважають хоч і переможеним, але не усунутим з посади. Останнє рукостискання при прощанні виявилося золотим для обох сторін: відшкодування за порушений контракт і позбавлення можливості його продовження коштуватиме «Телекому» шість річних зарплат колишнього голови правління, що становить 15 млн. євро, не кажучи вже про різноманітні інші відшкодування за всілякі збитки.

І остання новина: стало відомо, що керувати «Телекомом» запрошено колишнього керуючого складною машиною медіа-концерну «Бертельсманн» Томаса Міддельсдорфа, усунутого зі своєї посади майже водночас із Зоммером, як вважають експерти, за занадто велику «просунутість» у ринкових справах. Він, як і Зоммер, занадто швидко просувався службовими східцями. Менш успішні колеги допомогли йому з них злетіти. Так що і Зоммер не пропаде...

Причому тут «Телеком» український, запитаєте ви? Незважаючи на те, що умови, в яких працюють обидві компанії, відрізняються, як відрізняються суспільний лад сучасної Німеччини і Римської імперії періоду занепаду, деякі проблеми компаній схожі. Зокрема — політизація бізнесу і використання монопольного становища на ринку. У Німеччині ринок «покарав» монополіста. У нас, на жаль, усе, швидше, станеться навпаки.