КОМІРНИХ ЗАМКІВ ЕКСПОРТЕРИ САМІ НЕ ВІДІМКНУТЬ - Економіка - dt.ua

КОМІРНИХ ЗАМКІВ ЕКСПОРТЕРИ САМІ НЕ ВІДІМКНУТЬ

5 липня, 2002, 00:00 Роздрукувати Випуск №25, 5 липня-12 липня

В’януча кон’юнктура світових товарних ринків істотно обмежує можливості українських експортерів...

В’януча кон’юнктура світових товарних ринків істотно обмежує можливості українських експортерів. Однак існують й інші причини, що не менш радикально впливають на діяльність вітчизняних операторів зовнішньоекономічної діяльності. Одна з них — комірні замки, які дедалі частіше з’являються на митних воротях навіть дружніх країн, на варті добрих торгових взаємин із якими, здавалося б, стоять урядові договори про вільну торгівлю. Раз у раз випробовуються на міцність торгові зв’язки з Білоруссю, Росією, Грузією, іншими країнами СНД і далекого зарубіжжя. Передбачити й не допускати можливих ускладнень економічних відносин — завдання держави, комерсантам це не під силу. Працювати на запобігання, природно, бажано на постійній основі, а не в режимі пожеж та авралів. При цьому не поділяючи товарних ринків на головні і другорядні. А що на практиці? Оскандалилися з вітчизняними компакт-дисками, перманентно бовтаємося в остогидлих антидемпінгових розслідуваннях на поставки металу, а тепер ще втрата ринків найбільших країн-імпортерів вітчизняної тютюнової продукції — Росії, Білорусі. Хто наступний? Грузія?..

Велика дірка в експортних надходженнях утворилася після появи замка на кордоні з Білоруссю. Сусідня держава останнім часом була найбільшим закордонним ринком для українських експортерів тютюнової продукції. Та на початку минулого року в Білорусі було запроваджено обмежувальні заходи, що, по суті, перекрили постачання в країну сигарет українського виробництва. Зокрема було введено спеціальну квоту на поставки сигарет з України, а крім цього, ще й цінові обмеження одночасно з додатковим увізним митом. Лише потім, за результатами події, українській делегації довелося доводити сябрам, що стався явний перебір у заходах із захисту свого виробника. У цьому випадку об’єктом надмірної батьківської опіки стала гродненська фабрика. Хоча вона випускає в основному сигарети безфільтрової групи, що не конкурують з українським експортом. Ось як прокоментував цей випадок Валентин Єгоров, генеральний директор асоціації «Укртютюн», який у серпні 2001 року особисто брав участь у переговорах у Мінську: «Ми говорили сусідам, що захист сегментів, у яких здійснюється виробництво місцевої фабрики, впроваджувався трохи незграбно, тому не дасть очікуваного результату». В остаточному підсумку братів-слов’ян таки вдалося переконати в недоцільності запроваджених торгових обмежень. Однак ринок не терпить порожнечі. В умовах вимушеної бездіяльності українських експортерів його потреби задовольнили інші. Результат — усього 719 млн. шт. сигарет пощастило експортувати за 2001 рік. Це майже втричі менше, ніж за рік до того, — 2285 млн. шт. Найнеприємніше, що й скромний торішній результат тепер навряд чи буде під силу, адже ті 719 млн. сигарет було завезено ще до зміни правил гри. А потім як відрізало...

Змінювалися умови роботи і з Російською Федерацією. Так, із 29 січня 2002 року набрав чинності протокол про виключення з договору про вільну торгівлю між Росією й Україною ряду товарних позицій, у тому числі і під номером 2402 «Тютюнові вироби». Таким чином, якщо раніше на сигарети не накладалося ввізне мито, то тепер і Росія, і Україна його запровадили. Так захотілося російській Думі, яка ніяк не зважиться на ратифікацію договору про вільну торгівлю без довгого списку товарних виключень. Весь комізм у цьому випадку полягає в тому, що 15 лютого відбулися переговори про узгодження графіків виключення ухвалених виключень... Як пояснили фахівці, йдеться про відновлення статус-кво принаймні щодо тютюнового імпорту/експорту. Однак відновити те, що було, тепер неможливо. Адже великі тютюнові компанії уже відреагували на набуття чинності протоколом про виключення. У них було достатньо часу на переорієнтування певним чином своїх поставок. Приміром, Reemtsma уже не везе сигарети Київської тютюнової фабрики в Росію, тепер цей попит задовольняє її волгоградська фабрика. Аналогічно JTI зупинила експорт із Кременчука, зробивши упор на своє підприємство в Пітері. Повернути все назад навряд чи вдасться. Ну навіщо цим та іншим міжнародним компаніям ще раз вкладати гроші в переорієнтування своїх товарних потоків. Малоймовірно розраховувати, що аргументи їхніх українських менеджерів і цього разу будуть почуті. Їхній козир — здатність краще обслужити клієнтів, ніж їхні колеги в закордонних підрозділах тих-таки компаній, — напевно не спрацює. Це завоювати ринок складно, зате відступати — швидко, а повернутися — майже неможливо. У російській Думі це також знають. Її, на перший погляд, безглузда ініціатива щодо зміни правил гри на тютюновому ринку дала свої результати. Невтішний підсумок торішнього експорту до РФ — 602 млн. шт. сигарет. Усього рік тому було в п’ять разів більше — 3,23 млрд. шт.

Напевно, економічні відносини між Україною та Грузією посідатимуть не останнє місце в регламенті візиту прем’єр-міністра Анатолія Кінаха в Тбілісі, запланованому на другу декаду липня. Є про що поговорити керівництву країн, між якими вже більше п’яти років існує договір про вільну торгівлю. До речі, цей договір у першій же статті дослівно передбачає, що «сторони не застосовують мито і/або імпортні мита, а також податки і збори, що діють еквівалентно миту, до товарів, які походять з митної території іншої Договірної сторони». Втім, це зовсім не зашкодило Тбілісі запровадити єдиний податок на імпорт (у тому числі й український) тютюнових виробів, який удвічі перевищує податок на внутрішнього виробника аналогічної продукції. Такі радикальні заходи ставлять сигарети українського виробника в дуже невигідне становище на грузинському ринку. Цілком імовірно, в українських чиновників не знайшлося достатньо аргументів, аби показати всю абсурдність такого способу захисту грузинського виробника при тому, що 75% тютюнового ринку закавказької держави заповнено контрабандою північного сусіда. А могли б переконати керівництво дружньої держави, що набагато корисніше в економічному плані боротися з нелегалами, які нічого не платять у скарбницю, ніж із законослухняним імпортом, який повністю розраховується з держбюджетом. Заодно поділилися б українським досвідом витіснення контрабанди з вітчизняного ринку. Адже ми змогли: всього за один 2001 рік зменшити нелегальні поставки сигарет із 20 млрд. шт. (що становило понад чверть загального обсягу вітчизняного ринку) до 8 млрд. шт. Однак поки що полюбовно домовитися не вдалося — за минулий рік усього було експортовано в Грузію 580 млрд. шт. сигарет.

На думку аналітиків, досить сприятливим був режим тютюнового експорту до Вірменії. Але й тут без потрясінь не обійшлося. Варто було колишньому послу України у Вірменії залишити свій пост, як податковий тягар на імпортні сигарети виріс до ,1 за тис. шт., проти ,8 для продукції місцевих фабрик. Тоді як левова частка цього імпорту — саме українська. Сумарно 2001-го на вірменський ринок вдалося експортувати з України 668 млн. шт. сигарет.

Не кращі торгові справи з Молдовою — річний обсяг усього 153 млн. шт. сигарет проти 202 млн. шт. 2000 року. Причини ті ж самі. Якщо податок на місцеве виробництво становить 7 лей/тис. шт., що еквівалентно приблизно ,5, то експортерам пропонують сплачувати по ,5 акцизу плюс 3 євро імпортні мита. Щоправда, з українських поставок мито не стягується, але при такому високому рівні акцизу раціональність експорту дуже сумнівна.

На інших ринках присутність нашої продукції радше символічна. Приміром, за 2001 рік продано в Азербайджан 60 млн. шт. сигарет, у Литву — 89 млн., Естонію — 31 млн., Німеччину — 15 млн., Монголію — 4,5 млн. Загалом за рік не набігло і трьох мільярдів — усього 2,940 млрд. шт., або тільки близько 40% експортного обсягу 2000 року, що перевищував 7-мільярдну позначку. Відповідно, замість того, щоб валютні надходження в країну становили млн., як це було 2000 року, вони заледве подужали скромний -мільйонний рубіж. Звісно, тютюнові вироби — це не метал, не хімія і не зерно, де обсяги більші. Але це, по-перше, не сировина, чим частенько грішить вітчизняний експорт, а по-друге, один із тих багатьох малих струмочків, які могли б спільно, нехай частково, але компенсувати спад кон’юнктури на основних світових ринках. Тільки для цього знадобляться увага і зусилля рідної держави. Чомусь же Росія йде на колосальне надвиробництво сигарет. Торік їх там було вироблено 374 млрд. шт. Для цього навіть схиляються до явно завищеної переоцінки потреб російського ринку, реальний обсяг якого становить близько 270 млрд. шт. сигарет. Бо треба ж якимось фіговим листком прикривати вивезення за межі країни надлишку виготовленої продукції, що роблять правдами, а частіше неправдами. Фактично сусідня держава свідомо підтримує контрабандні настрої своїх виробників собі на добро. Україна ж далеко не завжди підтримує своїх легальних експортерів, не дуже переймаючись режимом, у якому їм доводиться вести свої справи за кордоном. Тому не слід дивуватися зниженню ефективності їхньої праці і як наслідок зменшенню валютних надходжень у зовнішньоторговельний баланс країни...

Ми повідомляємо тільки дійсно важливі новини. Долучайся до Telegram-каналу DT.UA
Помітили помилку?
Будь ласка, позначте її мишкою і натисніть Ctrl+Enter
Додати коментар
Залишилось символів: 2000
Авторизуйтеся, щоб мати можливість коментувати матеріали
Усього коментарів: 0
Випуск №30, 17 серпня-23 серпня Архів номерів | Зміст номеру < >
Вам також буде цікаво