КОМЕРЖЕКІАЛІЗАЦІЯ ЗМІНА «ДЕРЕВ’ЯНИХ» ЖИТЛОВО-ЕКСПЛУАТАЦІЙНИХ КОНТОР «ЗАЛІЗНИМИ» ПРИВАТНИМИ ПІДПРИЄМЦЯМИ НА ЄДИНОМУ ПОДАТКУ ПОЧАЛАСЯ, ЩОБ... НЕ ВСТИГНУТИ

У прославленому Суворовим і Потоцькими Тульчині нинішнього року відремонтували один домовий водогін. Хіба дивина, скаже хтось. І буде неправий. Ремонт був не «текучкою», а нагородою за перемогу в конкурсі сумлінних платників за комунальні послуги між будинками міста. Інакше кажучи, прийшла комунальна розруха, про яку говорили ще герої Булгакова в «Собачому серці». А на обрії замаячіла приватно-підприємницька ініціатива, котра, схоже, одна і здатна вивести комунальну сферу із тривалого піке.

Цього варто було очікувати. Боязно, звісно. Смітник із переповненими баками під вікнами, — це не супермаркет, що працює цілодобово. І водний стояк, де тільки сантехніки старої школи знають, яка фігня на якій дурниці пригвинчена. Чи двірник-підприємець: шурх мітлою праворуч — 10 копійок, вжик ліворуч — гривня. З іншого боку — «а що робити, куме, що?..»

Жеки ліквідувати не можна приватизувати

А хто, власне кажучи, винний у розрусі? Уряд, мери, слюсар дядя Петя? Крайніми зробили жеки, які у світлі нової житлово-комунальної стратегії нібито зжили себе. Жеки, заявляють законодавці, це вчорашній день, острови соціалізму в ринковій економіці. Завеликі накладні витрати і т.п. Це зрозуміло.

Незрозуміло інше. Чому ті ж законодавці не горять бажанням «занурюватися» у проблеми каналізації, надаючи «право» зрушити цю махину з місця самим мешканцям? Створюйте, мовляв, об’єднання співвласників будинків і беріть усе до своїх рук. Таким чином перекладання на шиї населення комунального хомута, що почалося з приватизації житла і горезвісного переходу до стовідсоткового відшкодування реальної вартості послуг, добралося і до жеків. А вони відповідно до нової стратегії розвитку житлово-комунального господарства повинні бути: а) демонополізовані; б) реорганізовані; в) приватизовані; г) розігнані тощо. А їхнє святе місце, мовляв, можуть зайняти приватні фірми.

Що навряд, як сказав би навіть товариш Сухов. У всякому разі, поки житлокомунгосп фінансується за залишковим принципом. Тобто, «дівчата» (вони ж комунальники) потім. З того, що залишилося. Поки не відшкодовуються повністю пільги та субсидії, а після безгрошових заліків виникають лише податкові зобов’язання, за які доводиться розраховуватися вже «живими», отриманими від населення грошима.

Патент на мітлу? Будь ласка!

Та якщо гора не йде до Магомета, то зрозуміло, кому доводиться ворушитися першим. Вінницькі жеки заходилися самі освоювати підприємницькі правила гри. Зокрема, 17 контор уже працюють за єдиною системою оподаткування. І це нормально, оскільки дозволяє їм поліпшити свій фінансовий стан через зменшення оподаткування, вважає начальник обласного управління житлово-комунального господарства Роман Аксельрод.

— Збитковість підприємств, які обслуговують житловий фонд, викликана насамперед житловими тарифами, що не переглядалися з 1999 року, на відміну, наприклад, від тарифів на тепло- і водопостачання. У них, наприклад, закладена мінімальна зарплата ще в 75 гривень (сьогодні — 185, тобто зростання на 85,2%. — Т.П.), не враховано всі витрати на освітлення підвалів, сходових кліток, «забуто» ліфти тощо. Перехід на єдиний податок зменшує податкові зобов’язання підприємств, залишаючи в них більше коштів для необхідних робіт і розрахунків. І якщо податкові органи не бачать у цьому порушення, даючи дозвіл на спрощену систему оподаткування, то і я тим більше. Для мене особисто сьогодні головне — надання послуг жеками в повному обсязі і якісно. Яким чином вони цього домагаються — є вже вторинним...

Між нами, вінницьке комунальне господарство не таке вже й занедбане. Опалювальний сезон пройшов без зривів, вода холодна і гаряча однаково стабільно біжить із кранів навіть улітку, електротранспорт вважається одним з найкращих у країні. Інше питання, якою ціною це дається.

Так, узимку довелося вдаватися до показових описів майна злісних неплатників за комунальні послуги, «чорні списки» боржників потрапили в пресу, а керівників, які уникнули цієї ганьби, викликали на килим перші особи області. Сьогодні по дворах їздить автобус водоканалу, що привселюдно соромить через гучномовець боржників, зачитуючи їхні прізвища та квартири. Втім, якщо почин удасться, то можливою є поява такого автобуса уже від енергетиків і під вікнами директора водоканалу. Бо всі винні всім. І жеки, яким бракує грошей як на проведення поточних ремонтів, так і на виплату зарплати працівникам галузі (яка, до речі, складає вже 70% квартплати). За станом на 1 липня 2003 року по області ці борги сягнули 1,3 млн. грн., у середньому 360 грн. на кожного працівника.

У діючому тарифі на щоденне вивезення сміття від стандартної п’ятиповерхівки закладено близько 45 грн. на місяць. Потрібно — 85. Результат — збитки або сміттєві монблани. І так в усьому.

Частково тому Держжитлокомунгосп недавно обіцяв запросто перетворити комунальну сферу зі збиткової на прибуткову, підвищивши розцінки. Тобто «привівши у відповідність тарифи до їхньої собівартості». І все?

— Про які прибутки можна говорити, коли газ і електроенергія, питома вага яких у тарифах на тепло-, водопостачання і водовідвід становлять від 50 до 63%, постійно дорожчають? — вважає головний комунальник Вінничини. — Від підвищення житлово-комунальних тарифів нікуди не дітися, але ситуації це не змінить. Ті, хто мають субсидії, у будь-якому разі «відстібають» фіксовану суму. Багатих у нас — одиниці, а от багатьом з основних платників нові тарифи виявляться вже не по кишені. Виходить, замість додаткових зборів будуть лише нові борги і тільки збільшиться база оподаткування. Я вважаю, що такі речі повинні скрупульозно прораховуватися, адже економіка живе за об’єктивними законами. Якби ще такими були і правила гри між усіма гілками влади. А то, наприклад, наприкінці грудня 2002 року Президент підписав Закон України «Про внесення змін у Закон України «Про бюджет 2002 року», яким передбачалося погасити збитки житлово-комунальних підприємств, що виникли через різницю між установленими тарифами і фактичними витратами на послуги. Представники всіх основних служб — енергетики, газовики, фіноргани і держказначейство — чесно відпрацювали всі січневі свята, готуючи документи, необхідні для проведення цього заліку. А результат — нульовий. Бюджетний рік закінчився, і крапка, все повисло в повітрі...

Ці гарячі «газові» хлопці

Роман Аксельрод не приховує, що той же перехід на єдиний податок дає лише частковий ефект. Надію на кардинальні рішення проблеми він пов’язує з вжиттям загальнодержавних заходів, насамперед на законодавчому рівні. Зокрема, скасування ПДВ на житлокомунпослуги, усунення практики нарахування штрафних санкцій у п’ятиразовому розмірі.

— Обленерго практикують установлення підприємствам комунгоспу лімітів енергоспоживання за рівнем не потреби, а попередніх проплат. І за перевищення цих лімітів, які використовуються для водопостачання населення, виставляють нам рахунки в п’ятиразовому розмірі. Сьогодні господарські суди завалені позовами енергопостачальних підприємств до комунальників. Причому в цих позовах і пеня, і індексація. А от комунальники застосовувати такі ж механізми до свого основного боржника — населення — не можуть. (Зате населення своїми грошима оплачує ці самі позови, як і штрафи, наприклад, КРУ, накладені за помилку недосвідченого бухгалтера. — Т.П.) Ні для кого не секрет, що податкові органи вилучають описане майно, в основному техніку, і реалізують її за безцінь. Так незабаром не буде чим вивозити сміття й відкачувати нечистоти. Адже новий сміттєвоз коштує близько 70 тис. грн. Ще один приклад. Електроенергія і газ для комунальників відпускаються за тією ж ціною, що й промисловим підприємствам. У результаті «новий українець», котрий вибудував собі триповерхову «хатинку», платить за квадратний метр індивідуального опалення менше, аніж громадянин, котрий мешкає в «хрущовці». Секрет у тому, що газ безпосередньо для населення дешевший, аніж для тепловиків. У першому випадку газ купується по ціні 175 грн., а комунальникам, щоб подати тепло в «хрущовку», він обходиться вже в 241 грн. І якщо це питання не буде врегульоване, ми залишимося взагалі без централізованого опалення. Вірніше, найбільш незахищені прошарки населення, котрі не можуть облаштувати собі індивідуальне опалення і платити в три—чотири рази дорожче за центральне. Бо що менше споживачів, то дорожча послуга.

До речі, вінницькі комунальники у зв’язку з поширенням теплової «незалежності» першими в країні вжили превентивні заходи, припинивши видачу дозволів на встановлення індивідуальних систем опалення в багатоквартирних будинках. Р.Аксельрод пояснив це, зокрема, розбалансуванням будинкової системи опалення, коли з неї «випадають» окремі приміщення. Та й котельним, дивись, доведеться в перспективі ганяти теплоносій за кілька кілометрів, щоб обігріти три квартири.

При цьому, зрозуміло, ніхто не запитує сусідів — чи не заперечують вони проти встановлення за стінкою чи знизу обладнання підвищеної небезпеки. Нерідко трапляються випадки, коли власники автономно опалюваної квартири виїжджають на заробітки, у буквальному сенсі заморожуючи своє житло. А в наших тонкостінних будинках це дуже відчутно позначається на температурному режимі сусідніх квартир.

От занепокоєний нераціональною витратою енергоносіїв облжитлокомунгосп і наполіг на забороні встановлення індивідуальних опалювальних систем жителями багатоквартирних будинків, за винятком нових чи реконструйованих. Кілька місяців потому офіційний Київ поширив такий «почин» на всю Україну.

— Я чудово розумію, що останньою інстанцією у нас є лише суд, тому не слід абсолютизувати дане рішення, — зауважив начальник облжитлокомунуправління. — Проте ми змушені вдатися до такого кроку, щоб уникнути подальшої анархії. Адже причини «індивідуалізації» не в поганій роботі комунальників: опалювальний сезон у нас пройшов без зривів, у місті досі є гаряча вода. Усе через цінову «вилку» вартості газу безпосередньо для населення і для тепловиків. Ми безперервно торочимо про це в Києві, а НАК «Нафтогаз України» взяв і, скориставшись установленням нульової ставки ПДВ на газ, наказом від 29 грудня 2002 року №503 на 20% підвищив ціну газу, що відпускається підприємствам комунальної теплоенергетики. Було 189 грн., у т.ч. ПДВ — 31,5 грн., стало — 189 грн. без ПДВ за 1000 м3. Всупереч постанові Верховної Ради України від 26.12.2002 р. №390-І, що вказує: ціна на газ для населення і комунальників не повинна різнитися. Тільки після шуму на всю країну це рішення було скасовано.

Але ж не газом єдиним жива комуналка. Наприклад, вінницький «Водоканал», найбільший споживач електроенергії в області, впровадивши деякі технології енергозберігання, зумів скоротити споживання електроенергії на 791 тис. кВт·год. на місяць (із 6 млн. 98 тис. до 5 млн. 307 тис. кВт·год.). Але через підвищення її вартості з 24,3 до 28,12 коп., фінансовий результат такого прориву склав аж... 2,4 тис. грн.

А без ПДВ жек можливий!..

На останній всеукраїнській нараді комунальників Роман Аксельрод запропонував заборонити енергопостачальним організаціям стягувати з житлово-комунальних підприємств п’ятиразову вартість понадлімітної електроенергії. А також — внести зміни в Закон України «Про податок із додаткової вартості», включивши в перелік платників податку за касовим методом підприємства водогінно-каналізаційного господарства. І якщо з енергетиками питання так і зависло, то ПДВшний прорив таки вдався.

Першим «єдиний експеримент» стартував саме у Вінниці. З побажанням жекам, які, посмакувавши хлібів підприємницьких, можливо, витягнуть себе самі за волосся з комунального болота. Нехай перших «заєдинників» і небагато, а ті, хто платить гроші, як і раніше, не мають можливості вибору обслуговуючої організації на ринку послуг (як немає, втім, поки й такого ринку). Зате з’явилася хоч якась надія. Причому не на закордонного дядька. Бо «двірники-підприємці», яким без року тиждень, почали задивлятися на сусідні жеки, цікавлячись насамперед ремонтом житла, благоустроєм і прибиранням сміття. Дивись, незабаром можна буде проводити тендери — хто краще й дешевше.

— За один раз вирішити цю проблему не можна, — підсумував начальник облжитлокомунгоспу. — Але не намагатися цього зробити — теж не можна. Крапля камінь точить.

Усе вірно. Тільки ось, здається, навіть масовий перехід усіх жеків повністю і кожного окремого двірника зокрема на єдиний податок навряд чи встигне врятувати комунальну демократію. Тому що «як бідному женитися, то й ніч коротка». Я про міністра фінансів Миколу Азарова, котрий озвучив наміри уряду скасувати спрощену систему оподаткування вже з початку наступного року.

Не був дядя Петя бізнесменом, не варто й звикати?..

Довідка «ДТ»

Структура квартирної плати у Вінниці в грн./кв.м (за тарифами, затвердженими 1999 р. із розрахунків 1998 р. і фактична):

Фонд оплати праці — 0,061 (0,123), нарахування на зарплату — 0,023 (0,046), електроенергія для освітлення місць загального користування — 0,016(0,020) амортизація — 0,002(0,003), поточний ремонт — 0,043(0,045), саночистка — 0,017(0,026), вн. буд. обслуговування — 0,020(0,030), рентабельність 10% — 0,018(0,032), ПДВ — 0,040 (0,070). Разом — 0,24 (0,418).

Заборгованість населення Вінниці по квартирній платі (експлуатаційних витратах) на 1 липня 2003 р. — 12,4 млн. грн. Також не відшкодовано пільг і субсидій на 4,2 млн. Обленерго житловики заборгували у свою чергу 2,3 млн. грн. Загальна сума збитків у житловому господарстві області — 5,6 млн. грн.