Клаус Шваб: «Справа у відповідальності. І не тільки за власний бізнес» - Економіка - dt.ua

Клаус Шваб: «Справа у відповідальності. І не тільки за власний бізнес»

1 липня, 2005, 00:00 Роздрукувати Випуск №25, 1 липня-8 липня

Ініціатива Фонду Шваба та його медіапартнера «Дзеркала тижня», які оголосили про конкурс «Соціальний підприємець-2005», знайшла жвавий відгук в українському суспільстві...

 

 

 

 

Ініціатива Фонду Шваба та його медіапартнера «Дзеркала тижня», які оголосили про конкурс «Соціальний підприємець-2005», знайшла жвавий відгук в українському суспільстві. Проте, крім анкет претендентів, редакція отримує і листи з проханнями поділитися інформацією про самого Клауса Швабе. І така можливість у нас з’явилася.

Сьогодні найбільші та найприбутковіші компанії світу, намагаючись знайти вихід на нові ринки, позиціонують себе як соціально відповідальні бренди. Вимушений маркетинговий хід?! «Можна вважати й так, проте подібні своєчасні тенденції допомагають здійсненню моєї головної мети», — каже пан Шваб, організатор Всесвітнього економічного форуму в Давосі, а також Фонду соціальних підприємців.

Наш співрозмовник переконаний, що причиною того, що всі існуючі у світовому співтоваристві проблеми не вирішуються, є роз’єднаність його лідерів. Сфери, в яких створюється фінансове багатство, продовжують стрімко віддалятися від іншої частини суспільства. Тому в давоських зборах панів у шикарних костюмах, обтяжених статками і владою, цей воістину найбільший організатор бачить не стільки майданчик для розвитку приватного бізнесу, скільки можливість скоротити розрив між бідністю і багатством, між особистим і громадським, між нагальною потребою і рішенням, від правильності якого залежить добробут мільйонів громадян.

Шваб створив свою імперію заради об’єднання інтелекту та духу лідерів бізнесу, політики, суспільства в цілому.

Упродовж усього свого життя я багато читав, вивчав історію, економіку, політичні науки та філософію, а також серйозно цікавився проявами людської природи. Мене, як і будь-яку іншу людину, хвилює відповідь на запитання: «Як зробити так, щоб краще жив я, інші, ми разом?» І тут не має значення, з якої ти країни. Рано чи пізно в будь-якій точці земної кулі люди зазнають однакові труднощі та переживають схожі емоції.

Для мене вже давно очевидно, що всі ті гострі проблеми, з якими нам доводиться зіштовхуватися, надто складні для того, щоб їх вирішував хтось один — держава, бізнес чи громадська добродійна організація. Рухаючись поодинці, ці сфери поглинені собою, контактуючи ж, виходять на зовсім інший якісний рівень, де розв’язання будь-якої проблеми враховує потреби відразу кількох зацікавлених сторін. Наше завдання — шукати нові форми і підходи, що сприяють такому об’єднанню сил. Усі мої проекти, починаючи зі Всесвітнього економічного форуму (ВЕФ) і закінчуючи нещодавно створеною організацією Молодих глобальних лідерів, — цілком конкретні кроки до цієї мети.

— Давос сьогодні — це модно, престижно, корисно. Епітетів багато. Все-таки, на ваш «батьківський» погляд, у чому унікальність цього проекту?

— Форум не претендує на роль органу, який приймає рішення, оскільки їх повинні приймати ті, хто має на це відповідний мандат. На глобальному рівні це функції міжнародних організацій, на національному — урядів, на діловому — корпорацій. Проте ми є механізмом, який забезпечує підготовку та реалізацію цих рішень. Тобто ВЕФ — це майданчик, де можна черпати нове й необхідне, аби потім застосувати знання на благо свого суспільства. А що може бути ціннішим?

Наприклад, ВЕФ почав налагоджувати партнерство між державою і бізнесом ще задовго до того, як саме це поняття ввійшло в міжнародний лексикон. У цьому плані згадаю наші Глобальну ініціативу здоров’я, Ініціативу боротьби з корупцією, Йорданську освітню ініціативу, Мережу подання допомоги постраждалим від стихійних лих (Disaster Relief Network (DRN)).

Ідея створення останньої народилася після землетрусу 2001 року, який спустошив індійський штат Гуджарат. Використовуючи платформу ВЕФ, його учасники, які спеціалізуються в інженерії, будівництві та матеріально-технічному забезпеченні, з’ясували, що немає жодного діючого механізму, який об’єднав би їхні зусилля для полегшення роботи рятувальників, і створили DRN. Мережа координує дії компаній, які хочуть надати підтримку країнам, що розвиваються, у подоланні наслідків стихійних лих. За ці три роки DRN надала ресурси для подання гуманітарної допомоги на чотирьох континентах. Її робота — наочний приклад того, яких результатів можна досягти, коли на боротьбу з лихом організовується бізнес.

Крім того, на останньому Форумі нам удалося включити проблему боротьби зі злиднями однією з перших до порядку денного й надати платформу для висування ідей і ініціатив, здатних уплинути на ситуацію у світі. Дуже сподіваюся, що міжнародне співтовариство і, особливо, «велика вісімка» приступлять до їхньої реалізації.

— Проте Форум традиційно «вітають» виступи антиглобалістів. Що це — нерозуміння суті того, що відбувається, чи позиція, гідна уваги?

— Безумовно, позиція. Адже значна частина населення відчуває, що ділові інтереси давно не збігаються із соціальними. Ми вже говорили про поглиблення провалля між багатством і бідністю. Гучні корпоративні скандали, жадібність і шахрайство частини топ-менеджерів, а також прагнення окремих компаній максимізувати прибуток за будь-яку ціну, справді, огидні. Проте не капіталізм і не глобалізація створюють ці проблеми. Корінь у деградації усвідомлення соціальних цілей.

Єдиний спосіб зупинити хвилю настроїв, спрямованих проти бізнесу, — самому бізнесу взяти на себе ініціативу та ясно і переконливо репозиціонувати себе частиною суспільства. Якщо ще вчора ми створювали Форум на основі концепції взаємодії всіх зацікавлених сторін, то сьогодні, продовжуючи свою діяльність, ми зобов’язані враховувати гостроту проблем, що накопичилися. Йдеться про новий вимір — Глобальне корпоративне громадянство. Усе просто: будь-яка компанія сама по собі — пайовий учасник глобального суспільства, глобальний громадянин, який має права та обов’язки. Це означає, що разом з іншими пайовими учасниками — урядом, громадянським суспільством, діячами науки і культури, бізнес має брати участь у подоланні тих перешкод, які ставить перед нами життя. Ось така обов’язкова форма відповідальності.

— Скажіть, створення Фонду Шваба — це логічне продовження розвитку соціальної складової бізнесу, яка вас так тривожить?

— Можливо. Якщо Давос — прецедент для розвитку позитивних суспільних змін на макрорівні, то Фонд Шваба — це пошук рішень на місцевому рівні. Мені та Хільді (дружині) давно хотілося визначити оптимальний спосіб ідентифікації людей, які знайшли практичне вирішення соціальних, економічних, екологічних проблем у своєму місті, регіоні, країні. Ще краще, коли їхні інновації можна застосувати й на території інших держав. Адекватна й структурна підтримка соціальних підприємців Фонду представниками світової еліти, об’єднаними у Всесвітній економічний форум, могла б істотно підвищити рівень розвитку світового співтовариства та його громадян.

— Фонд Шваба не практикує надання грантів. Тож як ви об’єднуєте та підтримуєте соціальних підприємців?

— Ми інвестуємо свої кошти в створення для них безпрецедентних можливостей. Соціальні підприємці мають доступ до звичайно закритої інформації, яка дає змогу мобілізувати фінансові та матеріальні ресурси, зміцнювати й розвивати свої проекти. Все це завдяки хоча і відособленим, але досить тісним відносинам Фонду з ВЕФ. На Форумі в Давосі світові політичні, комерційні та журналістські лідери зустрічаються з інтелектуалами і сподвижниками соціальних змін. У результаті наші підприємці, так само як і ми, переконані в тому, що надана їм система важелів і мережних можливостей більш цінна, ніж будь-який грант.

Так, зовсім нещодавно ми довідалися, що John Deer Company інвестувала 3 млн. дол. у Kick Start — проект соціальних підприємців. Завдяки цим коштам 80 тисяч африканських сімей одержать можливість підвищити рівень свого життя, впроваджуючи недорогі іригаційні насоси та інше устаткування, що дає змогу «робити гроші».

— Назвіть найуспішніший проект соціальних підприємців?

— Можливо, проект Хав’єра Уртадо з Болівії заслуговує на особливу оцінку. Підприємець сфокусував свою увагу на наданні доступу на глобальний ринок екологічно чистій сільськогосподарській продукції, вирощеній місцевим населенням. Свою організацію він створив 1987 року. Сьогодні Irupana працює з 1700 успішними фермерами, яким без неї було б дуже складно вийти на ринки збуту.

Irupana не тільки навчає фермерів, як вирощувати екологічно чисті продукти, а й закуповує їх, потім переробляючи в 80 видів різноманітних виробів. Продукцію доставляють до 18 складів і 300 магазинів, зокрема, й у великі супермаркети США та Європи. Така схема сприяє зростанню доходів місцевих фермерів із середніх по країні 700 доларів до 1000. Завдяки Фонду Шваба Irupana отримала можливість налагодити партнерство з найбільшими торговцями бакалійними продуктами у Швейцарії та Німеччини. Нині організація продає за рік екологічно чистої продукції на 2,2 млн. дол. і ринок її збуту швидко зростає.

— Як ви вважаєте, чи варто вже сьогодні говорити про існування руху соціального підприємництва? Наскільки змінилася ситуація відтоді, коли Фонд лише заявив про себе?

— Коли ми тільки створювали Фонд, концепції соціального підприємництва практично не існувало. Ми навіть зіштовхнулися з певними труднощами при реєстрації його назви у Швейцарії!

Та за кілька років стався справді надзвичайний стрибок. Задайте пошук у Google і ви знайдете 2,5 мільйона посилань для соціального підприємця. Термін «підприємництво», що використовується як мінімум 200 років, має лише вдвічі більше посилань у Google, і вагома їхня частина включає соціальне підприємництво — ось такий цікавий порівняльний критерій.

Проте ми залишаємося обережними оптимістами. Через цілу низку обставин. З одного боку, цей вид підприємництва потребує чіткого структурування та позиціонування, з іншого— підтримки.

— Що ви маєте на увазі?

— Щодо першого скажу, що не кожна людина, захоплена якоюсь соціальною діяльністю, може назвати себе соціальним підприємцем. Більшість таких людей займаються некомерційними проектами, роблячи багато доброго для знедолених, — і це чудово. Та, як показує наш досвід, справжні представники породи соціальних підприємців зустрічаються нечасто. Тому що невгамовна енергія видумувати, по-новому вирішувати, здійснювати, оцінювати, оптимізувати, поширювати, кидати виклик звичаям, ламати шаблони... Загалом, усі ці чудові риси характеру, які й становлять сутність таких підприємців — рідкісний дар. Отже, ми хочемо відкрити себе для людей, не нав’язуючи при цьому думку, що всі соціальноорієнтовані організації є прикладом того, що ми вважаємо соціальним підприємництвом.

Що ж до підтримки проектів членів нашого Фонду, то ми прагнемо до того, щоб вона справді була всебічною. Тут і можливості Фонду, і усвідомлена ініціатива бізнесу, і зацікавленість владної еліти. Лідери урядів і держав, які приїжджають у Давос, можуть і мають навчатися в соціальних підприємців. Адже вони — новатори суспільного сектора. Підприємці, які домоглися успіху, витратили десятиріччя на те, щоб задумати, втілити в життя та удосконалити свої підходи до вирішення складних соціальних і економічних проблем. Їх досягнення — результат безперервних проб і помилок. Тому їхній досвід безцінний.

Уряди мають надавати їм підтримку, що дозволить упроваджувати інновації та поширювати їх, а не чекати закінчення процесу, аби згодом поставити на ньому хрест.

— Однак до усвідомлення подібної необхідності потрібно дорости, дійти, додумати… І тут можна сказати про ще одну проблему — відсутність у суспільстві необхідної кількості лідерів такого рівня.

— Це наша основна проблема. Я завжди вірив у здатність лідерів змінити світ, і мені було дано привілей особистого знайомства з багатьма відомими людьми світового рівня. Ці чоловіки та жінки представляють усі вікові групи й культури, демонструючи різноманітні типи та стилі лідерства. Проте я переконаний, що до найпомітніших з них, до тих, хто справляє на суспільство трансформуючий вплив, можна віднести лише тих, хто об’єднує інтелект, серце й душу. І це моє найбільше переконання!

Віра таких лідерів у те, що вони роблять, відкриває перед ними дорогу й створює творчий потенціал, необхідний для досягнення успіху. Справжній лідер не акцентує увагу на тому, що йому потрібно зробити для просування власної професіональної кар’єри, він хоче самотужки сприяти створенню більш гідного суспільства, яке піклується про своїх громадян. Справжній лідер, приймаючи рішення, орієнтується, швидше, на внутрішній компас, місію чи власне життєве бачення, ніж на зовнішній радар, що посилає сигнали, під які потрібно підлаштовуватися.

До цього справді необхідно дорости й тільки шляхом внутрішньої загальної роботи інтелекту та душі. Адже лише душа, яка й виявляється в усвідомленні місії лідера, викликає довіру в інших. А без такої довіри здійснення якихось глобальних суспільних змін — блеф.

Світ потребує таких лідерів в урядах, бізнесі, громадянському суспільстві. Моє завдання — за посередництва Всесвітнього економічного форуму, Фонду Шваба, нещодавно створеної організації Молодих глобальних лідерів допомогти знайти таких представників світового співтовариства, сприяти об’єднанню їхніх зусиль. Мені здається, що в результаті цей світ може стати кращим.

— Україну сьогодні також можна розглядати як плацдарм для виявлення таких особистостей? Ваш візит до Києва у рамках виїзного Форуму, оголошення конкурсу «Соціальний підприємець-2005» — це знаки особливої уваги?

— Ініціатива завжди має знаходити відгук. У вашій країні розпочалася дуже серйозна і відповідальна робота на той самий результат, про який ми говорили. Тепер усе залежить від внутрішніх сил суспільства загалом, і його громадян зокрема. І політик, і бізнесмен, і соціальний підприємець мають усвідомлювати відповідальність перед суспільством. У такій речі, що вже стала банальною, — рецепт успіху.

Відносно Фонду скажу, що нині він об’єднує 84 підприємця, і лише вісім із них — з Європи! Ми переконані, що у світі є багато соціальних підприємців. І в кожній країні склалися свої умови для їхньої реалізації. В окремих країнах, таких, як Франція, з концепцією соціального підприємництва майже незнайомі, і наша місія полягає в тому, щоб порушувати там це питання. У Великобританії, з іншого боку, концепція відома досить широко, а от самі підприємці все ще анонімні.

Що ж до України, то ми знаємо, що ваша країна має величезний потенціал, і серед її 48 мільйонів громадян є чимало новаторів, які чекають, щоб їх знайшли. Три роки тому ми вже познайомилися з одним із них — одеситом Сергієм Костіним, який заснував фонд «Дорога до дому», що займається реабілітацією бездомних. Тепер ми переконані, що з його допомогою, а також з допомогою нашого медіапартнера «Дзеркала тижня» ми зможемо знайти набагато більше талановитих, заповзятливих і небайдужих людей.

P.S. Фонд Шваба продовжив термін прийому анкет на конкурс «Соціальний підприємець-2005» до 15 липня. Докладніше про умови читайте в «ДТ» №17(544) від 7 травня 2005 року і на сайті www.schwabfound.org

Ми повідомляємо тільки дійсно важливі новини. Долучайся до Telegram-каналу DT.UA
Помітили помилку?
Будь ласка, позначте її мишкою і натисніть Ctrl+Enter
Додати коментар
Залишилось символів: 2000
Авторизуйтеся, щоб мати можливість коментувати матеріали
Усього коментарів: 0
Випуск №34, 14 вересня-20 вересня Архів номерів | Зміст номеру < >
Вам також буде цікаво