Київ уже без «Хрещатика»? - Економіка - dt.ua

Київ уже без «Хрещатика»?

15 грудня, 2006, 00:00 Роздрукувати Випуск №48, 15 грудня-22 грудня

Отже, сьогодні закривається підписка на акції додаткової емісії банку «Хрещатик». Результати ціє...

Отже, сьогодні закривається підписка на акції додаткової емісії банку «Хрещатик». Результати цієї додаткової емісії мають бути затверджені вже в понеділок, 18 грудня, після чого буде зафіксований досить сумний факт: найбільший у країні муніципальний банк де-факто перестає бути таким. Колишній розпорядник контрольного пакета акцій банку — Головне фінансове управління Київської міської державної адміністрації (КМДА) — «на подив» невміло розпорядилося майновими правами, які належали йому. У результаті його частка власності в банку виявилася розмитою з 51,2 до 23,7%. Останній пакет, як бачимо, становить менше за чверть статутного капіталу «Хрещатика». Отже, не дотягує навіть до статусу блокуючого, власник якого ще має деякою мірою вагомі корпоративні права.

Нині, навіть якщо відбудуться якісь суди, реальні шанси відновити колишній статус-кво практично зрівнялися з нульовими. І навіть якщо буде порушено будь-які кримінальні справи, не слід особливо сподіватися, що винних у тому, що сталося, посадових осіб буде притягнуто до відповідальності. Ну, хіба що їм загрожує громадський осуд за «надзвичайну нерозторопність», яка коштувала місту, за деякими підрахунками, від одного до півтора мільярда гривень (тобто майже по 300—500 гривень на кожного киянина).

Дещо про недалеке минуле

До останніх парламентських виборів банк «Хрещатик», судячи зі зростання валових показників, був серед банківських установ країни, які розвиваються найуспішніше. Забезпечивши за результатами 2005 року зростання активів майже на 70%, комунальний банк утримував 15-ту позицію в рейтингу найбільших вітчизняних банків. Прискіпливі та обізнані читачі можуть помітити, що це зростання було забезпечене багато в чому завдяки коштам від розміщення десятирічної європозики м. Києва на 250 млн. дол., які «зайшли» в останньому кварталі минулого року на рахунки банку та котрі спочатку планували спрямувати на будівництво Подільського моста.

Проте «стабільну поступальну динаміку зростання всіх основних показників» діяльності «Хрещатика» за підсумками минулого року, перевіривши річний фінансовий звіт банку, відзначила й така мастита аудиторська компанія, як Ernst&Young. Про що сам банк, природно, не зміг не похвалитися у своєму прес-релізі, повідомивши, що за 2005 рік його капітал збільшився в 1,5 разу, чистий прибуток — у 3,4 разу, валюта балансу — у 1,8 разу.

Попутно було сказано, що аудитори відзначили й високий рівень достатності капіталу банку, розрахований відповідно до положень Базельської угоди (на 01.01.06 р. — 13,08%, тоді як рекомендований Базелем рівень становить 8%).

Щоправда, в опублікованому 1 лютого прес-релізі рейтингового агентства Fitch Ratings капіталізацію банку «Хрещатик» було оцінено як низьку (коефіцієнт регулятивного капіталу наприкінці 2005 року становив 11,6% за нормативного мінімуму НБУ — 10%). Однак, як зазначили аналітики Fitch, заплановані на перше півріччя 2006 року внески в капітал банку мали допомогти у вирішенні цих проблем. Тому агентство (з огляду й на інші чинники) залишило тоді рейтинги банку без змін (довгостроковий на рівні «B» із прогнозом «Стабільний», короткостроковий — «B», індивідуальний — «D/E»). Якщо ми не помиляємося, на той момент, здається, тільки Укрексімбанк міг похвалитися вищими довгостроковим і короткостроковим рейтингами.

У результаті проведеної навесні цього року додаткової демісії на 78 млн. грн. статутний капітал банку виріс майже в півтора разу — до 250 млн. грн. У бюджеті Києва на 2006 рік для цієї операції було спеціально передбачено 40 млн. грн. Як повідомив Віктор Падалка, заступник голови й начальник Головного фінансового управління КМДА, який очолював тоді спостережну раду (СР) «Хрещатика», оскільки ці гроші були сумлінно та вчасно сплачені, частка власності територіальної громади м. Києва в банку навіть дещо збільшилася — із 51,16 до 51,2%.

Результати цієї додаткової демісії були затверджені на зборах акціонерів, які відбулися 16 червня і за результатами яких СР «Хрещатика» очолив секретар Київської міськради Олесь Довгий. Що, відразу зазначимо, суперечить п. 2 ст. 46 Закону України «Про місцеве самоврядування», а також ст. 6 Закону «Про статус депутатів місцевого самоврядування», де зазначено, що «секретар міської ради працює в раді на постійній основі й не може суміщати свою службову діяльність з іншою роботою, зокрема і на громадських засадах, займатися підприємницькою діяльністю, одержувати від цього прибуток, якщо інше не передбачено законом». Та це, мабуть, одне із найнезначніших у ланцюжку порушень, які дозволили владі згодом «звільнитися» від непрофільного активу.

Одночасно з паном Довгим до складу спостережної ради банку ввійшли Анатолій Чуб, Євген Войтко, Віталій Лавриненко, Андрій Шептура і Любов Разіна. Пан Падалко був висунутий на посаду глави ревізійної комісії. Правління банку теж поповнилося новими членами — Ольгою Бродович, Віктором Фуклевим і Юлією Тур. Навряд чи ми особливо здивуємо читачів, повідомивши, що біографії багатьох із них так чи інакше пов’язані з добре відомим усім киянам банком національного масштабу, відділення якого туляться в під’їздах багатьох житлових будинків Києва.

У день зборів акціонерів банку прес-служба КМДА поширила офіційне повідомлення, яке спростовувало «чутки, що з’явилися в деяких засобах масової інформації, про можливість відпливу з банку «Хрещатик» муніципальних грошей». У зв’язку з чим київський міський голова Леонід Черновецький заявив, що банк «Хрещатик» залишиться муніципальним і надалі обслуговуватиме міські державні та муніципальні установи.

З цього можна було дійти висновку, що команда нового мера, отримавши контроль над «Хрещатиком», вирішила не відлучати його від міських фінансових потоків.

Ключовий момент

Однак 31 серпня стало відомо, що на зборах акціонерів банку «Хрещатик», які відбулися цього дня, було прийнято одностайне рішення про нове збільшення статутного фонду фінустанови. Цього разу — уже більш як удвічі (на 290 млн. грн., до 540 млн. грн.). Це рішення ініціював міноритарний акціонер в особі ЗАТ «Укрфінком», який володів на той момент 35,4% банку. Одним із співзасновників останнього багато ЗМІ і депутатів називають депутата міськради Андрія Іванова. І хоча в коментарі для «ДТ» пан Іванов намагався заперечити свою причетність до ЗАТ «Укрфінком», у заявах для інших мас-медіа він неодноразово цей факт практично визнавав. Крім того, А.Іванов входить до спостережної ради «Хрещатика» ще з вересня 2003 року. Чиї ж інтереси, якщо не свої особисті чи ще якихось власників, він там представляє? Явно не міської громади, депутатом якої на той момент він ще не був.

А з точки зору інтересів міської громади, які на вищезгаданих зборах чомусь представляв Віктор Падалка, це рішення виглядало як мінімум нелогічним. Хоча б тому, що хто, як не пан Падалка, з огляду на посаду, котру він обіймав у КМДА, мав знайти, які складнощі може викликати виділення з міського бюджету додаткових 148,5 млн. грн. на незаплановану раніше додаткову демісію. За яку він від імені КМДА проголосував, не маючи, на наш погляд, достатніх для цього повноважень. І це, мабуть, мало не єдина серйозна зачіпка, на підставі якої можна оспорювати результати останньої додаткової демісії «Хрещатика» в суді.

Цю думку, до речі, поділяють і багато депутатів Київради, які вважають, що збори акціонерів банку взагалі не мали права голосувати за додемісію, не погодивши фінансових питань з міськрадою, яка володіє контрольним пакетом акцій. Серед них і голова правління Ощадбанку Олександр Морозов, який роз’яснив свою позицію в інтерв’ю «ДТ». Сам же Віктор Падалка від будь-яких коментарів із приводу «Хрещатика» відмовився, не відповівши, зокрема, і на офіційний лист «ДТ».

Справді, надто вже великі сумніви викликає та, м’яко кажучи, поспішність, із якою було узгоджено рішення про додаткову емісію. Оскільки банку на той момент навряд чи так уже категорично потрібно було терміново збільшувати капіталізацію. Адже за перші сім місяців нинішнього року чисті активи «Хрещатика» не те що не зросли, а навіть знизилися (до 3,073 млрд. грн. через зниження залишків на рахунках міста в «Хрещатику»), у результаті чого за цим показником він опустився з 15-го на 20-те місце в банківській системі. За більшістю ж інших показників банк поточного року розвивається цілком нормально.

У серпні він рапортував, що зароблений ним за сім місяців із початку року прибуток (17 млн. грн.) перевищив аналогічний торішній показник більш яу у 2,2 разу і більш як у півтора разу зріс кредитно-інвестиційний портфель банку (до 2,144 млрд. грн.). Значно збільшилися обсяги споживчого кредитування, зокрема іпотечного. За кількістю виданих споживчих кредитів у 2006 році банк — у десятці лідерів ринку роздрібного кредитування.

І все-таки серйозних проблем з адекватністю капіталу, які потребували б невідкладного вирішення і могли викликати санкції з боку НБУ, у «Хрещатика» на той момент не мало бути. Принаймні агентство Fitch, укотре підтвердивши 22 вересня рейтинги банку, на недостатність його капіталізації вже не вказувало. Одночасно було заявлено, що «Fitch вважає неучасть міста у випуску акцій малоймовірним, оскільки адміністрація Києва затвердила цю емісію на зборах акціонерів, які відбулися в серпні, а також виходячи з запевнень, висловлених рейтинговому агентству головою спостережної ради «Хрещатика», котрий одночасно є заступником мера міста та секретарем міської ради, у тому, що Київ візьме участь в емісії». Як бачимо, запевняння юного секретаря міськради виявилися в результаті порожніми.

Ми ж дозволимо собі засумніватися й у незаперечності аргументів пана Довгого, який в інтерв’ю «Газете по-киевски» повідомив, що «необхідність збільшити статутний капітал «Хрещатика» для підвищення ліквідності» була «одним із основних зауважень і рекомендацій НБУ» за результатами перевірки цієї фінансової установи регулятором банківського ринку, яка закінчувалася в той момент. Тобто факт, що така рекомендація була, справді практично не викликає сумнівів. Адже необхідність нарощування капіталізації — споконвічна лебедина пісня НБУ, його генеральна лінія. Та щоб загрожували санкції — вибачте, не повіримо.

Та навіть якщо і так, то що заважало, наприклад, відсунути додаткову демісію за термінами лише на кілька місяців, запланувавши її на перший квартал наступного року? Тоді необхідні для викупу акцій кошти можна було б спокійно закласти в держбюджет-2007 і здійснити внесок вчасно й без проблем, як і навесні нинішнього року. Знайти інші джерела поповнення капіталу банку на проміжний період, крім збільшення його «статутника», за великого бажання теж можна. Про це вам скаже будь-який грамотний банкір.

Хто, як не досвідчений банкір Леонід Черновецький та пташенята його гнізда це мали добре знати? Утім, якийсь час і мер, певне, додержуючи правил пристойності, намагався виглядати послідовним. 11 вересня прес-служба КМДА повідомила, що Леонід Михайлович знову висловився на підтримку наявної програми розвитку ВАТ КБ «Хрещатик» і за подальше співробітництво банку з комунальними підприємствами міста. Водночас міський голова виступив за збереження існуючої частини міста й комунальних підприємств у статутному капіталі банку «Хрещатик».

Валіза без ручки,
або Курка, що несе
золоті яйця?

Проте вже через кілька днів, під час засідання бюджетної комісії Київради (від рішення якої багато в чому залежить доля профільних питань, які виносяться на сесію) проект рішення про виділення з міського бюджету коштів на придбання акцій КБ «Хрещатик» було відхилено більшістю голосів. Противниками викупу акцій містом виступили п’ять членів комісії від блоку Леоніда Черновецького, два представники блоку Володимира Литвина й один тоді ще бютовець — сам пан Іванов. Комісія, до речі, потім все-таки змінила своє рішення. І які з приводу участі громади в додатковій демісії вирували пристрасті в міськраді — теж усім добре відомо. Та що з того?

Потік суперечливих висловлювань представників цих фракцій, самого мера та інших високих чинів КМДА, які послідували за цим, був настільки каламутним і мінливим, що віднайти в ньому зрозумілу логіку, на наш погляд, практично неможливо. А тому з’являються нехороші думки про злий намір. Чого лишень варті жовтневі судження Леоніда Михайловича, які взаємовиключають одне одного, коли з різницею лише в кілька днів він то стверджував, що «Хрещатик» має залишитися в муніципальній власності, то заявляв, що банк все-таки буде продано «в інтересах киян». Правда, як уже неодноразово було зазначено, при цьому він не повідомив, хто конкретно опиниться серед цих щасливих жителів міста.

А міська влада, як і слід було очікувати, після всіх описаних раніше «ДТ» лихих пригод навколо цього питання, так і не спромоглася виділити з міського бюджету необхідні для збереження контрольного пакета 148,5 млн. грн. І так і не відбулися ті земельні аукціони, надходженнями від яких так «переконливо» сподівався закрити проблему з фінансуванням викупу додаткової демісії пан Падалка.

А міська громада залишилася в результаті з малозрозумілою часткою власності в «Хрещатику» (23,7%), і любителі арифметики можуть на дозвіллі підрахувати багатомільйонні втрати міського бюджету від того, що сталося. Можливо, хтось із них помітить, що з урахуванням часток, які належать іншим муніципальним підприємствам, міська громада начебто поки що контролює трохи більше — близько 26% майнових прав у банку. Однак і такий пакет, навіть якщо його вдасться консолідувати для продажу, сам по собі навряд чи зацікавить когось із серйозних стратегічних інвесторів.

Тому тепер у разі продажу акцій банку, які належать місту, навряд чи слід розраховувати на п’яти-шестикратну премію стосовно їхнього номіналу, яку раніше, коли вірити заявам голови правління «Хрещатика» Дмитра Гриджука, пропонували потенційні покупці. Хіба що тільки цей пакет не буде остаточно розмито новими додатковими демісіями (після чого Києву від нього можна буде просто відмовитися через непотрібність) і буде продано причепом до більш як 70-відсоткової частки в банку, яка вже належить ЗАТ «Укрфінком».

До речі, словам пана Гриджука немає підстав не довіряти. Досить згадати, що в лютому нинішнього року французький Credit Agricole виклав 260 млн. дол. за 98% акцій АТ «Індекс-Банк», який розпоряджався на той момент майже в півтора разу меншими, ніж у «Хрещатика», активами (2,26 млрд. грн.). Якщо врахувати, що власний капітал Індекс-Банку на 1 лютого становив усього 205,7 млн. грн. (теж у півтора разу менше, ніж у «Хрещатика), то індекс ціни становив 6,5. Статутний капітал Індекс-Банку на той момент був і того менший — 150 млн. грн. Тому, якщо заплачену за цей банк ціну порівнювати з його «статутником», як це роблять, прикидаючи можливу вартість «Хрещатика», то коефіцієнт переплати виявиться взагалі фантастичним — майже дев’ятикратним. Єдиний показник, за яким «Хрещатик» поступається Індекс-банку, — це розгалуженість регіональної мережі. Його регіональна мережа нині включає 80 філій і відділень, тоді як у «Індексу» на момент продажу було 186 установ.

«Хрещатик» же і без додаткової капіталізації теж був цілком готовий до цивілізованого продажу в інтересах не окремих, а всіх киян. Досить згадати про щорічну перевірку його звітів серйозними аудиторами, наявність рейтингів двох провідних світових агентств, отримані синдиковані позики, емісію 10-відсоткового пакета на світових майданчиках, яку готували, і про вже проведене роуд-шоу єврооблігацій. Все це означає, що банк уже достатньо прозорий і зрозумілий для міжнародних інвесторів, а якість його активів не викликає в них серйозних зауважень.

Тому, виклавши 200 мільйонів із ГАК-ом за емітовані нині акції, їхні покупці вже напевно тішаться майбутнім обміном вкладених у цю операцію гривень як мінімум на купюри того самого номіналу, тільки в американській валюті. Звичайно, навряд чи серед цих щасливих киян — тільки власники «Укрфінкому». Адже без найвищого благовоління такі «подарунки долі» нікому не дістаються. Швидше за все, власникам «Укрфінкому» нещодавно довелося десь в офшорах поступитися часткою у своїй компанії в інтересах якихось інших могутніших киян, завдяки непослідовності або потуранню котрих такі оборудки стають можливими.

А що ж міський бюджет? У його розпорядників нині дещо інші пріоритети.

Прокоментувати ситуацію, яка склалася навколо банку «Хрещатик», ми попросили депутата Київради, голову правління Ощадбанку Олександра Морозова (фракція «Наша Україна»), котрий так само, як і його фракція, голосував за визначення першочергового джерела в бюджеті на викуп акцій останньої додаткової емісії. Нас цікавила думка банкіра зі стажем не лише як політика, але і як експерта.

— Олександре Валерійовичу, чи можна вважати «звільнення» столиці від непрофільного «Хрещатика» показовим методичним посібником для авантюристів-початківців від влади?

— Питання стосовно «Хрещатика» не таке просте, як здається на перший погляд. Я, до речі, теж не прихильник того, щоб громада мала свої футбольні команди, банки і купу інших підприємств. До того ж сам мер, коли йшов на вибори, неодноразово заявляв про бажання позбутися непрофільних активів. Можна сказати, що це йому вдалося. Однак поки що епізодично і саме у випадку з «Хрещатиком».

— Ви настільки коректні чи... обачні?

— Якщо говорити про можливу вигоду у разі продажу контрольного пакета, яку місто втратило, то і це уявлення, що базуються на досить гіпотетичних припущеннях про те, скільки може коштувати банк. Насправді треба бути в курсі ситуації зсередини: знати хоча б, скільки там кредитів із пов’язаними особами.

— Тобто ви скептично ставитеся до фраз своїх колег з опозиції, що місто втратило мільярд?

— Я не можу собі дозволити це стверджувати без додаткової інформації. Проте можу зауважити, що на одній із зустрічей нашої фракції з мером Леонід Михайлович запропонував мені взяти участь в оцінці ситуації з банком. Проте потім мене ніхто так нікуди і не запросив.

— А в плані власної ініціативи, оскільки вже ви банкір, депутат і була така розмова з мером?

— Я член бюджетної комісії, на якій начальник фінансового управління адміністрації пан Падалка неодноразово заявляв, що «адміністрація працює, шукає гроші і, швидше за все, їх знайде». Щоправда, я в пана Падалки якось поцікавився, на якій підставі він як представник акціонера голосував за оголошення додаткової емісії. Чи були в нього на це повноваження, доручення? Зрозумілої відповіді не отримав. Тут вочевидь суперечливий момент. Але з ним мають розбиратися юристи.

— Цей момент — ключовий. До 31 серпня, та й якийсь час після ухвалення рішення про додаткову емісію Черновецький говорив, що банк ми розвиваємо, однак щойно мова заходить про виділення необхідної суми з міського бюджету, «Хрещатик» місту вже непотрібний.

— Логіка тут може бути в тому, що громада заощаджує гроші. До речі, влада досить вдало використовує цей аргумент. Однак те, що при цьому в діях влади немає прозорості і послідовності — це факт. Хоча навіть у такій ситуації говорити однозначно про втрачену вигоду по суті не можна.

— Та якщо просто порівняти: продається контрольний пакет цілком пристойного банку з активами понад 3 млрд. грн. і продається пакет того самого банку, але меншого розміру, ніж блокуючий. Комусь узагалі потрібний буде цей пакет?

— Не забувайте, що громада й адміністрація — це не фінансові спекулянти. І такі дії, як «а давайте ми зараз купимо пакет, а потім його продамо дорожче» — не їхня справа. Однак справді, коли вже обзавелися непрофільними активами, треба ними професійно розпоряджатися. Я говорив Падалці, що коли є хоч найменші сумніви в тому, що ми зможемо брати участь у додатковій емісії, то розумніше перенести додаткову емісію і продати контрольний пакет. Не захотіли почути? Тоді я дуже хочу знати, і це ключове запитання, які і ким були надані повноваження і вказівки пану Падалці голосувати на зборах акціонерів за додаткову емісію.

— Виходить, що саме в цьому кроці і криється злий намір.

— Падалка до останнього дня запевняв нас на бюджетній комісії, що коли голосував — був упевнений у тому, що місто в бюджеті ці кошти знайде.

— Як їх «шукали» на жовтневій сесії, ми знаємо. Хто тепер відповість? Черновецький заявив, що не має до цього жодного стосунку — рішення приймали депутати. Він же вказав на те, що «Хрещатик» ще при Омельченку вивели з муніципальної власності.

— Казати про те, що «ми давно не управляємо банком, тому що не маємо 60% акцій, щоб провести збори», просто смішно. А як же голова спостережної ради Довгий? За наявності такого представництва в керівних органах і не впливати на процес? Насторожує і посилання мера на те, що «міноритарні акціонери точно блокуватимуть будь-яку ініціативу». Це означає наперед знати про плани своїх ворогів. Чи все-таки друзів?

— Хто відповість?

— Насправді сьогодні абсолютно зрозуміло, що тепер справа вирішуватиметься в суді і в прокуратурі.

— «Демократичний Київ» має намір звернутися до суду?

— Навряд чи об’єднання має такі повноваження і компетенцію. Це справа акціонерів. Я знаю, що є окремі члени опозиції, котрі володіють невеличкими пакетами акцій банку. До речі, може подати позов і сама адміністрація.

— Щоб зарубати таку філігранну операцію власного виробництва...

— Напевно, не дуже коректно називати прізвища інших акціонерів. У мене, звичайно, є якась інформація, але раптом ця людина вже продала свої акції або не хоче афішувати свою участь у бізнесі. Проте такі депутати є, і я знаю, що вони готові подати позов.

— У 2005 році банк наростив активи мало не вдвічі. Пройшов серйозний аудит і підтвердив міжнародні рейтинги. Збирається провести емісію і випустити єврооблігації. Це свідчить про те, що в нього досить прозора звітність. Але з початку цього року у «Хрещатика» не те що немає зростання, а й був навіть спад. Чи можна тут говорити про те, що з банку свідомо виводяться якісь активи і грошові потоки Києва вже зав’язуються на інші банки?

— Це може бути природним процесом і не пов’язаним із виведенням активів. Без документів не можу робити висновків.

— Рейтингове агентство Fitch заявило, що також мало у своєму розпорядженні запевнення Олеся Довгого про викуп акцій адміністрацією. Хоча б із точки зору етики бізнесу — це нормально?

— Коли голова спостережної ради робить такі запевняння і вони потім не реалізуються, це зрештою впливає на сам рейтинг. І взагалі, банк — це настільки делікатний інструмент, що будь-яка негативна інформація про нього завжди спричиняє небажані наслідки. Між іншим, я нагадував про ці речі акціонерам. Казав, що якщо ви не знайдете з цієї ситуації розумного компромісного виходу, то в результаті одержите негатив. Проте кожний має право приймати ті рішення, які приймає.

— Чи має?..

— У цьому розбереться суд.

— Він теж, знаєте, наділив себе якимось далеким від закону правом...

— Ну, у нас же з вами не масонська ложа, де б ми могли претендувати на істину в останній інстанції. Ми можемо робити якісь оцінні судження та й тільки... Чесно кажучи, якщо спробувати охарактеризувати те, що сьогодні відбувається в місті, то на думку спадає теза про Леоніда Кучму, котрий, виходячи зі свого фахового досвіду директора закритого заводу, керував країною. А давайте подивимося, який досвід у Леоніда Михайловича. Спочатку він був слідчим...

— Ви детектор брехні маєте на увазі?

— Такий життєвий досвід не перекреслиш. Після цього він керував сімейним бізнесом. Насправді я навіть не знаю, чи існує в нього досвід роботи в рамках акціонерного товариства, де хоча б треба рахуватися з інтересами інших акціонерів. Для мера сьогодні депутати швидше не «акціонери», а «клієнти». Або звичайні, або потенційні, або — vip. Будете добре поводитися — 20% за депозитом, погано — 1%. Мені здається, що найбільша загроза в тому, що саме цей досвід сімейного бізнесу переноситься у систему управління містом. Візьмімо останнє засідання сесії — хто вів переговори з опозицією? Сім’я.

— Однак усе це дуже схоже на злий намір, а ви кажете просто про некомпетентність.

— У цьому разі йдеться вже не про «Хрещатик». Я кажу про модель управління, котра і призвела до нинішньої патової ситуації в Київраді. Не хотів би брати на себе місію судді, проте, коли дивився на «Інтері» виступ Омельченка і Черновецького, то здалося, що присутній на репортажі з палати №6. Тепер намагаюся як лікар, із погляду психології, оцінювати цих персонажів.

— Тоді як лікар прокоментуйте позицію верховної влади. Глава держави, хоч і звернув увагу на тарифи, проте уперто не помічає «Хрещатика», продажу земель і оренди комунальної власності без аукціонів, рекомендуючи опозиції домовлятися з мером заради «конструктивної роботи». За прем’єра досить красномовно відповідають «регіонали» усіх мастей і калібрів, беручи участь у рукопашних сутичках з опозицією. Мороз узагалі заявив, що наступного разу знатимемо, кого вибирати.

— Це взагалі улюблена теза президента — домовлятися. Однак бувають моменти, коли можливості про будь-що домовитися вичерпано. Просто є різні системи координат, різні уявлення про те, що таке добре і що таке погано. Наприклад, я знаю точно, що Віктор Андрійович із Леонідом Даниловичем домовитися ну ніяк не змогли б. Зараз у країні відбувається щось схоже — дуже різні системи координат у прем’єра і президента. Вони зустрічаються, спілкуються і їм здається, що вони про все домовилися. Проте кожний діє відповідно до свого розуміння. З такої точки зору на «домовленості» у нас узагалі повна гармонія і в Київраді, і в країні.

— Однак щодо Києва позиції тріумвірату, схоже, збігаються.

— Нічого дивного, Київ — це великий бізнес. Але тут для того щоб зробити інвестицію, треба ходити по колу і давати хабарі. І до цього вже звикли. Проте треба виключити чиновника будь-якого рангу з механізму прийняття рішення. Необхідний електронний уряд, як в Арабських Еміратах. Потрібно цього домагатися.

— Кому?

— Київраді.

— Але ж у вас більшості немає ні в Київраді, ні в парламенті.

— Якщо продовжувати діяти у такий самий спосіб, то і не з’явиться. З цього приводу я попереджав Михайла Бродського. От він заявив, що наше опозиційне об’єднання збільшуватиметься, а той, хто не приєднається до нас, той... Не буду повторювати слово. Ну і хто після таких заяв приєднуватиметься? Тобто переговорний процес триває, та людей як мінімум не повинна ображати та організація, до якої їх запрошують. А загалом після останніх подій у Київраді мені здається, що все це вже більше популістська політика, ніж якісь розумні дії.

— Ви про опозицію?

— І про владу, і про опозицію. На якісь кроки Черновецький може і готовий піти, але тільки-но він починає погоджуватися з тим, що пропонує Тимошенко, як відразу під удар потрапляє союз із «регіонами» і дружба з коаліцією. Взагалі мер опинився у досить складній ситуації, коли будь-яке рішення призводить до негативних наслідків.

— Для нього особисто чи столиці?

— Насамперед для нього. На жаль, мені здається, що сьогодні кияни для багатьох відійшли на другий план. Нині я просто не бачу ні конструктивних пропозицій, ні позитивних сценаріїв.

— Тобто на референдум із Бродським ви не підете?

— Який сенс брати участь у вочевидь безперспективних проектах? На сьогодні з погляду чистоти юридичної процедури референдум не дасть нічого. Треба продовжувати вести переговори, проте поки що жодна зі сторін не запропонувала якогось прийнятного для усіх політичного меню.

— А у вас воно є?

— Для початку треба хоча б поміняти учасників переговорів, які зайшли в безвихідь.

— І все-таки, чому так гостро постало питання з «Хрещатиком»? Ласі фінансові потоки 10-мільярдного бюджету і комунальних підприємств? Ваш банк претендуватиме на них?

— Звісно. Те, що Ощадбанк, котрий на 100% належить державі, може обслуговувати фінансові потоки столиці, на мій погляд, є найбільш логічним.

— Отже, ваш банк був зацікавлений у тому, щоб місто «звільнилося» від «Хрещатика»?

— Певною мірою — так. Я усім про це кажу. Адже до цього й інші банки були позбавлені навіть теоретичної можливості робити якісь пропозиції. Тепер така можливість з’явиться. У конкурсах ми точно братимемо участь.

— І «Правекс» братиме участь. Про «прозорість» конкурсів під керівництвом «молодого і перспективного» Дениса Басса хіба не чули?

— Насправді нова влада в цьому питанні, як і в багатьох інших, просто продовжила традиції старої.

У Київраді трудиться нині й екс-бютівець Андрій Іванов, особа якого давно обросла найнеймовірнішими чутками в політичному й бізнесовому середовищі. Одна з «чуток» — компанія «Укрфінком», яка, повторимося, викупила понад 70% акцій «Хрещатика» і за якою нібито стоїть пан Іванов. Ми звернулися до нього по коментар.

— Андрію Анатолійовичу, а як вам удається поєднувати бізнес-інтереси і статус депутата?

— Просто коли працюєш на місто, можна поєднувати і те й інше.

— Акції громада не викупила. З точки зору інтересів бюджету і киян — це нелогічний учинок. З точки зору бізнесу інших акціонерів банку, відбулася досить вигідна угода.

— Річ у тім, що всі процеси, які нині відбуваються в Києві, відштовхуються від якоїсь логіки. Процеси в бізнесі теж мають свою логіку.

— Конкретизуйте.

— Добре, конкретно по банку. Прийнято рішення про збільшення емісії. Насправді це питання для банку — питання номер один. Якщо ти не збільшуєш свого капіталу, то автоматично відстаєш, менше коштуєш, утрачаєш клієнтів. Тому рішення про збільшення статутного фонду було абсолютно логічним із погляду бізнесу. І якщо один з акціонерів не знаходить грошей на викуп своєї частки, то це питання до акціонера, а не проблема всього акціонерного товариства.

— Але це проблема депутатського корпусу. Ви саме один із тих, хто міг посприяти, щоб гроші на викуп акцій знайшлися. От ми і хочемо знати, як можна поєднувати обов’язки депутата і комерційний інтерес члена спостережної ради банку «Хрещатик»?

— Щодо мене, то я справді веду бізнес у місті. Припустимо, я викуповую чотири ділянки землі на суму 40 млн. дол. У такий спосіб я як бізнесмен беру участь у створенні джерела надходження грошей до бюджету. Для бізнесу й бізнесмена — абсолютно нормальна ситуація. Коли ж йдеться, припустимо, про те, куди треба витратити кошти бюджету — на додаткову емісію банку чи на погашення боргів перед «Київенерго», то я як депутат вибираю останнє.

— І ви скрізь не в накладі — вас пов’язують і з «Хрещатиком», і з «Київенергохолдингом».

— Я не власник ні «Київенергохолдингу», ні «Хрещатика».

— Але до ЗАТ«Укрфінком», котре тепер володіє понад 70% акцій «Хрещатика», ви ж маєте стосунок? Принаймні «Коммерсант» написав: ви заявили, що ця компанія збирається викупити частку Києва і розвивати банк.

— Я не маю жодного стосунку і до цієї компанії. Дивіться документи. Там чітко перелічені акціонери.

— Кіпрські офшорні фірми?..

— Ну який я маю стосунок до кіпрських офшорних фірм?..

— Тоді чим ви займаєтеся офіційно?

— І офіційно, і фактично я — президент Київської інвестиційної групи, яка займається девелоперським бізнесом не тільки в Києві, а й по всій Україні, а ще я депутат.

— Чому ви завжди тримаєтеся в тіні? Як оцінюєте події, що відбуваються в столиці?

— Те, що нині відбувається в Київраді, — повний бардак. Це пов’язано з тим, що в місто прийшла велика політика. А велика політика — це початок передвиборної кампанії. Для них Київ — це стартовий майданчик. Для міста — це лихо, тому що жодне питання для міста нині Київрада не розглядає.

— Чому ви пішли з БЮТ?

— З однієї простої причини. БЮТ на сьогодні перебуває в опозиції до мера. Свою політичну позицію БЮТ виражає через ставлення до великої кількості активів, частину з яких пов’язують і зі мною, зокрема й ті, що ви перелічили. Якби я залишався членом фракції, то вийшло б, що БЮТ ставить питання самому собі.

— Так ви послугу БЮТ зробили?

— Я просто вийшов із фракції й усе.

— І тим самим підтвердили, що справді володієте «великою кількістю активів»?..

— БЮТ займається політикою. А я хочу займатися господарською діяльністю і проблемами міста. А взагалі БЮТ мене влаштовував. Мені подобається симпатична Юлія Володимирівна.

— Невже в опозиції, крім «симпатичної Юлії Володимирівни», немає жодного гідного вашої уваги аргументу?

— Не можна змішувати політику і бізнес. Не можна змішувати інтереси акціонерного товариства і Київради. Чим відрізняється діяльність мера Омельченка від діяльності мера Черновецького? Сан Санич здійснював жорстку соціально спрямовану політику. Комунальні підприємства міста сиділи на голодному пайку. Це стосується не тільки підвищення тарифів. Із чим стикнувся нинішній мер? Наприклад, із тим, що через три роки, залишиться він при владі чи ні, Києву доведеться забути про будівництво. І питання не в землі — питання у відсутності розвитку інженерних мереж. Якщо нині інвестувати в «Київенерго», то за два-три роки можна вирішити проблему потужностей, в іншому разі інвестори будуть змушені будувати мережі самостійно. За такого розкладу ціна за квадратний метр житла сягне 5 тис. дол. Тут допоможуть перевибори чи революція? До кого висувати претензії? Київ узагалі може стати нецікавим для інвесторів. Треба припинити займатися соціальним популізмом і залучати й розвивати бізнес.

— Якщо не за рахунок громади, то все, у принципі, правильно.

— Я не поділяю вашої іронії.

— Проте, повертаючись до «Хрещатика», викуплений контрольний пакет у будь-якому разі коштував би дорожче. Місто втратило можливий дохід. Це для вас не аргумент?

— Міркування з приводу того, що от можна було вкласти, а потім продати, мають імовірнісний характер. Для продажу будь-якого банку потрібно приблизно 9—12 місяців. А медицина хіба може чекати? У Центрі серця досі не можуть встановити устаткування, тому що немає в бюджеті грошей. У такому разі що може вибрати кожен нормальний депутат?

Ми повідомляємо тільки дійсно важливі новини. Долучайся до Telegram-каналу DT.UA
Помітили помилку?
Будь ласка, позначте її мишкою і натисніть Ctrl+Enter
Додати коментар
Залишилось символів: 2000
Авторизуйтеся, щоб мати можливість коментувати матеріали
Усього коментарів: 0
Випуск №39, 19 жовтня-25 жовтня Архів номерів | Зміст номеру < >
Вам також буде цікаво