КІНЕЦЬ ДИКТАТУРИ БОРЖНИКА? - Економіка - dt.ua

КІНЕЦЬ ДИКТАТУРИ БОРЖНИКА?

18 жовтня, 2002, 00:00 Роздрукувати Випуск №40, 18 жовтня-25 жовтня

Кредити потрібні багатьом — такі економічні реалії. Навіть найуспішніші підприємства вдаються до послуг банків...

Кредити потрібні багатьом — такі економічні реалії. Навіть найуспішніші підприємства вдаються до послуг банків. То партнери вчасно не розрахуються, то продукція на складі «зависне» чи устаткування морально застаріє... Сільськогосподарське виробництво, приміром, за природою своєю має сезонний характер, а тому вимагає кредитування. Словом, тимчасова нестача оборотних коштів в економіці — явище типове, і для зняття його негативного впливу на підприємства поруч з іншими інструментами використовується й одна з важливих функцій банківської системи — кредитування.

За останні роки претензії держави до комерційних банків дещо змінилися. Якщо раніше на всіх рівнях державної влади багато говорили про небажання банківської системи кредитувати виробників, то сьогодні йдеться про «недостатню активність» комерційних банків у цьому питанні. Що ж заважає банкам інвестувати в економіку, кредитувати підприємства у великих масштабах?

На думку керівництва Асоціації українських банків, яка звернулася нещодавно з відкритим листом до керівників трьох гілок влади, збільшенню обсягів кредитування економіки банківською системою перешкоджає незахищеність прав кредиторів, яка в Україні сьогодні стала волаючою.

«Легкість, із якою стало можливим не повертати борги, домагаючись у судах рішень про невизнання прав кредиторів, робить кредитування та інвестування коштів в економіку України не тільки надзвичайно ризикованим, а й просто неможливим. Рішення судів з цих питань інколи не виконують роками, що створює сприятливі умови для масової корупції, коли хабара дають не тільки ті, хто зацікавлений у невиконанні рішень суду, а й ті, хто зацікавлений у їх виконанні», — зазначається в цьому листі.

Ось кілька схем, які стали для комерційних банків, на жаль, уже звичними. Переробне підприємство звертається в банк за кредитом і отримує його. А після закінчення терміну дії договору кредит не повертає.

Банку доводиться звернутися в суд із заявою про банкрутство боржника. Попереднє засідання суду за клопотанням боржника відкладають більш ніж на півроку — без будь-яких законних підстав. Проте рішення все-таки приймається, і за клопотанням банку Арбітражний суд розпочинає процедуру санації підприємства-банкрута. Та рішення суду не виконується — його припиняють на підставі листа прокурора, в якому повідомляють, що проти керівництва підприємства порушено кримінальну справу. Таким чином, санація підприємства припиняється на невизначений термін — «до завершення слідства». У результаті дій суду та прокуратури банк-кредитор поніс збитки, які йому ніхто не відшкодує...

Інший приклад. Державне підприємство — комбінат хлібопродуктів — отримує в банку кредит на закупівлю зерна в Держкомітеті України з матеріальних резервів. Кредит підприємство не повертає, а заставу (зерно), нотаріально оформлену державним нотаріусом, ...продає без згоди банку. А незабаром розпочинається реорганізація підприємства, яке врешті-решт входить у структуру згаданого Держкомітету. Керівництво останнього не те що жодним чином не сприяє поверненню кредиту — керівництво Держкомітету тричі звертається з позовом в Арбітражний суд про визнання кредитного договору недійсним. І в цьому випадку банк-кредитор поніс збитки вже з вини державного підприємства...

І ще один приклад — який, мабуть, найнаочніше показує, наскільки безкарно можна в Україні «грабувати» банки. Причому — жодних пострілів, вибухів, високотехнологічного устаткування для блокування сигналізації чи вертольотів для втечі від міліцейських погонь.

Схема колишня: банк видає кредит сільськогосподарському підприємству, котре якийсь час справно платить відсотки й навіть починає повертати основну суму боргу. Проте незабаром «хтось» підказує керівництву підприємства інший вихід із положення — і виплати відразу припиняються. Банк звертається в Господарський суд із позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором. Суд задовольняє вимоги кредитора й наказує стягнути з позичальника на користь банку заборгованість за кредитом, відсотки й пеню за невчасне виконання умов кредитного договору. І тут розпочинається найцікавіше. Боржник звертається в судову палату місцевого Апеляційного господарського суду, який відмовляє банку в позові. Таким чином, цей суд фактично узаконює право позичальників отримувати в банках кредитні кошти без повернення. Царюй, боржнику!

Проте й це ще не все! Незабаром судова колегія Вищого господарського суду України залишає без змін постанову місцевого Апеляційного господарського суду. Кредитор змушений звернутися з касаційною скаргою на постанови апеляційної та касаційної інстанції у Верховний суд України, і тепер банку залишається лише сподіватися, що справедливість зрештою восторжествує.

Є дуже хитромудрі схеми, описувати які просто небезпечно. І не лише для банків — для всіх без винятку суб’єктів господарської діяльності. Адже підприємство, яке відвантажує свою продукцію без передоплати, теж кредитує. Вексельні операції між підприємствами — це теж кредитні за своєю суттю операції. Не слід забувати, що всі підприємства та фізичні особи виступають то в ролі кредитора, то в ролі дебітора.

На думку президента Асоціації українських банків Олександра Сугоняко, у представників державної влади немає розуміння необхідності демонстративного захисту прав кредиторів як основного принципу, який забезпечує господарську діяльність у ринковій економіці.

Асоціація українських банків вважає, що для припинення «сваволі» у цій галузі і забезпечення ефективної політики держави в справі захисту прав кредитора необхідно:

— внести зміни в закони України «Про банки та банківську діяльність», «Про банкрутство», «Про заставу», «Про виконавчу службу», у Цивільний кодекс та інші документи;

— прийняти пленумом Верховного суду України роз’яснення з приводу судової практики в справах визнання договорів недійсними, керуючись трьома принципами — беззастережного захисту прав кредитора; обов’язковості виконання договірних відносин кредитором і дебітором, а також неминучості повернення боргу.

Спілкування з представниками трьох гілок влади, бізнесу надає впевненість у тому, що Україна може вже найближчими місяцями якісно змінити своє ставлення до власника, інвестора й кредитора. На це непотрібні гроші, для цього потрібна політична воля. Про її наявність свідчать не тільки створення і творча робота експертно-аналітичної групи при Кабінеті міністрів з вироблення пропозицій для удосконалення законодавства, яке регулює діяльність комерційних банків, або укладені Асоціацією українських банків договори про співробітництво з Українською спілкою промисловців і підприємців і фракцією «Наша Україна» для вирішення серед інших і цієї проблеми. Дуже обнадіює принципова позиція банківського комітету ВР, очолюваного С.Буряком.

Саме з ініціативи профільного комітету АУБ, Мінекономіки та УСПП 3 грудня нинішнього року в Києві відбудеться науково-практична конференція, учасники якої мають намір виробити та узгодити пропозиції з внесення змін у законодавство України для створення ефективних механізмів захисту прав кредитора. Той факт, що в роботі конференції візьмуть участь представники парламентських комітетів, Вищого і Господарського судів України, Кабінету міністрів, Національного банку й УСПП, зміцнює надію, що диктатурі боржника буде покладено край.

Ми повідомляємо тільки дійсно важливі новини. Долучайся до Telegram-каналу DT.UA
Помітили помилку?
Будь ласка, позначте її мишкою і натисніть Ctrl+Enter
Додати коментар
Залишилось символів: 2000
Авторизуйтеся, щоб мати можливість коментувати матеріали
Усього коментарів: 0
Випуск №39, 19 жовтня-25 жовтня Архів номерів | Зміст номеру < >
Вам також буде цікаво