КАСПІЙСЬКИЙ РЕЗЕРВУАР - Економіка - dt.ua

КАСПІЙСЬКИЙ РЕЗЕРВУАР

28 лютого, 2003, 00:00 Роздрукувати Випуск №8, 28 лютого-7 березня

Читачам «Дзеркала тижня» вже добре відомі аргументи ідеологів проекту Євро-Азійського нафтотранспортного коридору (ЄАНТК) та їх опонентів, насамперед в Україні...

Читачам «Дзеркала тижня» вже добре відомі аргументи ідеологів проекту Євро-Азійського нафтотранспортного коридору (ЄАНТК) та їх опонентів, насамперед в Україні. Сьогодні редакція пропонує розмову на цю тему журналістки з Польщі Тетяни Серветник з експертом Інституту III Річпосполитої Мацеєм Янцем. Зокрема нам здалася цікавою його думка щодо перспектив продовження української частини нафтопроводу Одеса—Броди до польського Гданська. Пан Янець вважає, що цей нафтотранспортний маршрут має економічні перспективи, але для цього, на його думку, Україна повинна зробити ще кілька рішучих кроків.

— Як експерти Інституту III Річпосполитої оцінюють проект нафтової магістралі Oдеса—Броди? Чи потрібно її продовжувати до польського міста Гданськ?

— У відповідь наведу головний висновок досліджень американських компаній Halliburton Kellogg Brown&Root і Cambridge Energy Research Associates. А він такий: нафтопровід не буде економічно прибутковий i нe гарантуватиме відповідного рівня диверсифікації поставок нафти для України та інших держав, які залежать від російської сировини, якщо не буде продовжений до Польщі.

Нафтопроводом Одеса—Броди може постачатися каспійська нафта. Сьогодні нафта з цього регіону транспортується через протоку Босфор, але зазначений маршрут один із найбільш перевантажених і вже тому — небезпечних. Є ще маршрут з Одеси через Словаччину до порту Oмішаль (Румунія). Проте цей відтинок був би значно довшим, а відтак і дорожчим. Отже, залишається маршрут з Oдеси до Гданська. І це був би, напевне, найкращий варіант, але за умови, що вдасться знайти споживачів транспортованої цим маршрутом нафти. З чим сьогодні можуть бути проблеми.

— Євросоюз із 2005 року зобов’язує виробників та постачальників нафтопродуктів обов’язково зменшити рівень вмісту сірки у паливі та інших нафтових виробах. Каспійська нафта є, власне, такою сировиною, яка має дуже низький вміст сірки. З огляду на це, чи були б проблеми зі споживачами?

— Низький вміст сірки в каспійській нафті має бути аргументом на користь застосування цієї сировини. Але оцінімо її й з іншого боку, хоч би на прикладі Польщі. Польські нафтопереробні заводи, які переробляють нафту, з самого початку пристосовувалися до міксу, суміші сировини, який майже на 90% складається з російської нафти. Щоб пристосувати їхні технології до переробки каспійської нафти, потрібно витратити чималі додаткові кошти. Це була б з польського боку інвестиція не тільки в нафтопровід, а й у нафтопереробні заводи.

Погляньмо на ситуацію в Євросоюзі. Держави європейської спільноти мають значно краще розкладений енергетичний баланс — російську нафту використовують тільки на 20 відсотків. Решта надходить з інших джерел, наприклад, із Близького Сходу. Однак більшість значних і важливих на ринках нафтопереробних заводів купує нафту на підставі довгострокових контрактів. Вони мають постійних постачальників, які можуть знижувати ціну своєї сировини. Не виключено, що це робитимуть і росіяни — вони підуть на такий крок хоча б для того, аби заблокувати імпорт каспійської нафти до ЄС. Тому, підкреслю ще раз, пошук споживачів для транспортованої новим маршрутом нафти — це необхідність.

— Проект нафтової магістралі Одеса—Броди—Гданськ підтримує Євросоюз. Із столиці Бельгії багато разів надходили такі сигнали. Вони адресувалися не тільки урядам України та Польщі, а й приватним підприємцям. Як ви гадаєте, знайдуться серед них охочі інвестувати цю «трубу»?

— Гадаю, що так. Погляньмо на цей проект із перспективи часу. Важливим фактором є ситуація навколо Іраку, яка сьогодні може взагалі змінити розклад на паливному ринку. Схоже, що в цьому конфлікті США мають на меті також розбити ОПЕК. Щоб американцям це вдалося, США повинні забезпечити собі поставки нафти з інших джерел. Не виключено, що війна з Іраком затримає поставки з Саудівської Аравії та регіону Близького Сходу. Може також виявитися, що араби будуть незадоволені розвитком подій в Іраку. А тому підуть у такій ситуації, наприклад, на зменшення видобутку та постачання нафтової продукції.

Існує небезпека й на Близькому Сході, частина нафтовидобувних свердловин та трубопроводів цього регіону в разі військових сутичок буде пошкоджена або знищена. В такій ситуації Америці потрібне додаткове забезпечення нафтою та шляхами її транспортування. Одним із них і є нафтопровід Oдеса—Броди. Але США, попри те, що хотіли б розвивати каспійський регіон і посилювати свою присутність там, нейтралізуючи впливи Росії, швидше всього, сприятимуть налагодженню нового нафтового сполучення через Туреччину, хоча б через Босфор. Здається, Україні пропонували приєднатися до проекту Aктау—Баку—Tбілісі—Джейхан i облишити трубопровід Oдеса—Броди. В обмін США могли б профінансувати українські інвестиції... Важлива також позиція Євросоюзу, який має бути зацікавлений у більшій диверсифікації джерел та шляхів нафтопостачання, оскільки ситуація на Близькому Сході нестабільна. Каспійська нафта — це резервуар, яким треба скористатися. Але, знову ж таки, потрібно запитати про економічний розрахунок.

— Чи є аргументи на користь того, що Польща повинна обов’язково підключитися до спорудження нафтової труби з Бродів до Плоцька?

— Tут можна взяти до уваги кілька елементів. По-перше, політичний аспект i зміцнення контактів з Україною. Польща хотіла б мати добрі відносини з цією державою, а, як відомо, ніщо так не сприяє інтеграції, як зміцнення економічних зв’язків. Другий eлемент — диверсифікація поставок нафти у Польщу. Mусимо збільшити енергетичну безпеку для нашої держави. Як прогнозує уряд, Польща до 2005 року використовуватиме до 20 млн. тонн нафти на рік. Я вже казав, що сьогодні майже 90% цієї сировини імпортується з Росії. Виходом був би доступ до каспійських нафтових покладів. Але знову запитання: якою ціною? Чи кошти, вкладені у технологічне переоснащення польських нафтопереробних заводів, не будуть занадто великі? Чи каспійська нафта не виявиться дорожчою від російської? I третій eлемент – транзит нафти, на якому Польща могла б заробити. Ми підрахували, що якби оплата за транзит каспійської нафти територією Польщі була така, як в Україні (77 центів за тонну на кожні 100 км нафтопроводу), то, навіть експортуючи лише від 9 до 14,5 млн. тонн сировини на рік, інвестиційні затрати польської сторони могли б повернутися вже за сім років. Безперечно, в ЄС потреба в легкій нафті збільшуватиметься. Отже, європейська спільнота мусить забезпечити інші джерела поставок і користуватися не тільки послугам Росії чи Близького Сходу. Але ми не можемо говорити про прибутки з транзиту, якщо не маємо остаточного економічного розрахунку цього проекту. Мусимо мати бізнес-план, якого поки що немає. Крім того, на мою думку, ВАТ «Укртранснафта» має шукати й інших, крім наявних, партнерів та інвесторів у Польщі для реалізації проекту трубопроводу Oдеса—Броди—Гданськ. Чому б у цю справу не залучити, приміром, і такі поважні фірми, що мають у своїх частках акції державного майна, як Польський нафтовий концерн «Oрлен»?

— Це могло б пожвавити роботу, пов’язану зі спорудженням відтинку нафтової труби на польській території?

— Так, але Україна мусить у цьому напрямі зробити ще кілька рішучих кроків. По-перше, добре було б залучити до цього проекту таких міцних і поважних партнерів, як нафтопереробний завод у Гданську чи концерн «Перн», який володіє відтинком нафтопроводу «Пшиязнь» із Плоцька до Гданська. Пo-друге, якнайшвидше потрібно підготувати бізнес-план і ознайомити з ним потенційних партнерів. Кошти на фінансування технологічних досліджень можна було б отримати від американських банків, які підтримують такі дослідження (Exim Bank), або європейських інституцій. Дослідження могли б провести й американські фірми, які мають у цій царині величезний досвід і мусять бачити свій інтерес у проекті як учасники будівництва і, можливо, як його акціонери. Додатковим імпульсом у проекті є також підтримка Євросоюзу. Отже, якщо Україна зробить такі кроки, проект матиме значно більші шанси.

Довідка «ДТ»

Інститут III Річпосполитої — неприбуткова, неполітична структура. Його фундатори зацікавлені у проведенні досліджень з розвитку сучасної Польщі, визначених як research&development. Серед аналітиків інституту — економісти, соціологи, юристи, експерти політичних наук і зовнішньої політики. Інститут проводив дослідження, зокрема, на тему російських інвестицій у Польщі, енергетичної політики регіону, паливних спілок Центральної Європи, закордонних інвестицій у банківському і страховому секторах економіки Польщі. Інститут організовує конференції й зустрічі для політиків та представників бізнесу, міжнародні наукові відрядження, а також підготовчі програми, співпрацює з академічними центрами і дослідними інститутами Європи та США.

Ми повідомляємо тільки дійсно важливі новини. Долучайся до Telegram-каналу DT.UA
Помітили помилку?
Будь ласка, позначте її мишкою і натисніть Ctrl+Enter
Додати коментар
Залишилось символів: 2000
Авторизуйтеся, щоб мати можливість коментувати матеріали
Усього коментарів: 0
Випуск №38, 12 жовтня-18 жовтня Архів номерів | Зміст номеру < >
Вам також буде цікаво