ІСТОРИЧНИЙ ТРАМПЛІН «УКРВУГЛЕМАШУ» - Економіка - dt.ua

ІСТОРИЧНИЙ ТРАМПЛІН «УКРВУГЛЕМАШУ»

19 грудня, 2003, 00:00 Роздрукувати Випуск №49, 19 грудня-26 грудня

ТПК «Укрвуглемаш» — лідер національного ринку техніки для гірничої справи. Компанія координує ви...

ТПК «Укрвуглемаш» — лідер національного ринку техніки для гірничої справи. Компанія координує виробництво та збут продукції п’яти машинобудівних підприємств України (Дружківський, Горлівський і Новгородський машзаводи, Донецькгірмаш, Донецький енергозавод) і двох російських машзаводів (Каменський і Шахтинський).

За три роки спільно з провідним галузевим інститутом «Дондіпровуглемаш» компанія розробила понад 40 видів нового вуглевидобувного устаткування: прохідницькі й очисні комбайни, кріплення, скребкові та стрічкові конвеєри, трансформаторні підстанції... За продуктивністю, ресурсом і безпечністю це гірничошахтне устаткування перевершує аналоги, що виготовляються в СНД. Партнерами «Укрвуглемашу» є багато відомих бізнес-структур, серед яких — компанія «АРС» і корпорація ІСД.

«Машинобудування — вугільна галузь — енергетична безпека країни» — проблемний тріумвірат ланцюжка взаємозв’язків української економіки.

Розквіт у середині ХХ століття, уповільнений розвиток 70—80 років і нищівний обвал у 90-ті — короткі етапи історії молодшого брата вітчизняного вуглепрому — вугільного машинобудування. Що ж далі? Досвід роботи в сучасних умовах, відносна капіталізація окремих підприємств дають галузі реальний шанс вирватися з кризи. І зрушення вже є. Але в найближчій і неминучій перспективі — СОТ. І наступні два роки визначать вічне «бути чи не бути»: бути готовими ввійти в нове середовище глобального ринку чи бути зметеними світовими лідерами.

Ці питання й завдання з переоснащення шахтного фонду країни новою технікою вирішує група машзаводів, координованих компанією «Укрвуглемаш».

З часів активної індустріалізації Донбасу й розвитку вуглевидобування як галузевої спеціалізації регіону вугільне машинобудування досі залишається значимим сектором національної економіки України, а гірнича справа — стратегічною складовою енергоринку країни. У найближче десятиліття становище кардинально не зміниться, отже, вугільне машинобудування — це не лише допоміжна галузь, вона має визначальне значення для ринку вугілля.

Сьогодні розвиток і конкуренція у створенні вуглевидобувного устаткування відбуваються виходячи з таких понять, як наукоємність, простота використання, надійність і довговічність; у сфері послуг — монтаж, сервіс та умови розрахунків. Майбутнє машинобудівної галузі, виживання малих міст донецького регіону, доля ринку вугілля і, як наслідок, енергетична безпека країни тісно взаємопов’язані з загальними проблемами. Цей складний клубок зв’язків одночасно взаємозгубний і взаєморятівний для всіх його складових.

Наукові концепції, урядові програми й численні кампанії з розв’язання вугільних проблем та іже з ними не дали за останні тринадцять років очікуваних результатів. У своєму глобальному, по суті, масштабі, де виміром служить зміна певних економічних устоїв по всій вертикалі — від макрорівня функціонування життєво важливої енергосистеми країни, ролі вуглевидобування в прибутковому металургійному комплексі, самому розподілі корисних копалин — і до рівня вирішення хронічно болючого питання про майбутнє мільйонів наших співвітчизників, яких скидають із периферії українського ринку праці. Ось у цьому цивілізаційному масштабі мало що змінилось у вугільному питанні з кінця 80-х років минулого століття, коли масові шахтарські заворушення підірвали Союз. Певні позитивні зрушення намітилися тільки в останні рік-два, коли, попри відому допоміжність і прямий зв’язок зі становищем у вугільній галузі, вже з’явилися гідні високої оцінки приклади ефективного господарювання у вугільному машинобудуванні.

Йдеться про мегапроект української промисловості — створення координованої системи машзаводів. Єдина парадигма розвитку, фінансово-технічна кооперація ресурсів у виробництві, взаємодоповнююче маркетингове позиціонування у збуті, спільний професійний топ-менеджмент, інші необхідні в сучасних умовах служби, ведення наукових розробок — ось деякі з переважних особливостей машинобудівної групи, відомої в Україні під брендом Торговельно-промислова компанія «Укрвуглемаш».

Спочатку була програма...

2000 року через зношеність шахтного устаткування вуглевидобування скорочувалося катастрофічними темпами, а повідомлення про трагедії стали щомісячною сумною традицією. Усі розуміли, що нормальна робота більшості шахт без їх технічної модернізації неможлива, і водночас «на найвищому рівні» констатувалося, що дозволити собі придбати нову техніку можуть лічені одиниці вуглевидобувних підприємств. Вихід із цієї безвиході знайшли в рамках державної «Програми прискореного технічного переоснащення перспективних шахт України очисними комплексами, прохідницьким і транспортним устаткуванням у 2003—2004 роках». Зобов’язання з модернізації вугільної галузі взяла на себе компанія «Укрвуглемаш». Свою діяльність компанія, чиїм завданням стало створення сучасних машин для підземних вугільних робіт, почала з об’єднання зусиль науково-дослідних інститутів та підприємств вугільного машинобудування СНД. Було розгорнуто активну діяльність із відновлення заводів, вивчення нових потреб шахт з урахуванням ускладнення гірничо-геологічних умов, інвестування виробництва, освоєння внутрішнього й зовнішнього ринків техніки...

Напрацьовано величезний унікальний досвід: за останні три роки було обладнано «під ключ» понад 120 лав в Україні й Росії. Запущено механізм повного циклу виконуваних робіт: від вивчення особливостей конкретного вугільного горизонту — розробки індивідуалізованої техніки — створення устаткування на заводі тощо аж до постгарантійного обслуговування. Де-факто партнерами стали всі вугільні підприємства. Особливо приваблює споживача можливість одержувати продукцію в комплексі й без посередників, від кількох необхідних виробників одночасно, маючи справу при цьому з однією юрособою.

Було освоєно ряд інвестиційних проектів, серед яких — «Організація виробництва гірничошахтного устаткування» на ЗАТ «Горлівський машинобудівник», «Організація виробництва великогабаритного фасованого лиття» й «Організація виробництва механізованих кріплень» на ВАТ «Дружківський машинобудівний завод»...

Ще не маючи остаточних цифр за 2003 рік, за результатами фінансово-господарської діяльності нинішнього року група планує вийти на вищий рівень реалізації товарної продукції, ніж 2002-го з 1,3 млрд. грн. При цьому близько 95% продукції реалізується на внутрішньому ринку.

Згадаємо й про критиканство на адресу компанії та вугільного машинобудування протягом усього 2003 року. Зчинявся замовлений галас, метою якого було підірвати репутацію компанії, машзаводів і зірвати плани впровадження нової техніки. На цій нешляхетній ниві діяли деякі конкуруючі організації, що випускають устаткування, яке за рівнем на кілька років відстає від аналогів дружківських, горлівських і донецьких машинобудівників. Окрему групу огудників сформували ті, кому досить лише регіональної прописки цих підприємств, — донецької. Тут чимало лівих забувають про свою любов до робітничого класу, а це в даному конкретному випадку — понад 15 тисяч збережених робочих місць. А праві, захопившись цькуванням представників «донецької загрози», котрі довели можливість ефективно працювати не лише в індустріальному краю, а й там, де інші виявилися неспроможними, забувають про «святая святих» — енергетичну й економічну складові безпеки України, гарантування яких неможливе у разі зупинки вуглепрому. Природно, у процесі освоєння техніки нового покоління інколи виникають труднощі, особливо в ситуаціях, коли шахтарі не завжди готові до роботи на більш складному устаткуванні. Але ніщо не може ліквідувати викликів сучасності — «альтернативи новій гірничо-видобувній техніці немає».

Роль і значення об’єднаної групи «Укрвуглемаш» давно вийшли на державний рівень значимості. За оцінками незалежних експертів, сьогодні обсяг товарної продукції, що виготовляється машзаводами системи «Укрвуглемаш», становить близько 80% ринку гірничошахтного устаткування.

«Наша місія — нова техніка»

2003 рік став для «Укрвуглемашу» роком прориву. Зусиллями вчених і машинобудівників створено техніку світового класу з цілою низкою переваг. Розрахунковий ресурс нового устаткування в кілька разів вищий, ніж у замінюваних аналогів, і термін експлуатаційної служби значно довший. Уже перші результати випробувань техніки сприяли підвищенню продуктивності вдвічі-втричі. Вона дозволяє працювати на дуже тонких пластах (від 1 м), що актуально для Донбасу, де багато малопотужних пластів. Підвищується безпечність праці гірників: замість тягових ланцюгів в очисних комбайнах тепер використовуються електричні безланцюгові системи подачі, що виключають травматизм.

Недавно силами колективу ЗАТ «Горлівський машинобудівник» створено принципово новий прохідницький комбайн «КПД». Від своїх попередників він вигідно відрізняється наявністю дистанційного керування, протипиловою установкою, бурильним агрегатом для анкерного кріплення підземних виробок. У продажах гірничошахтного устаткування протягом усього поточного року лідирували механізовані кріплення КД, КДД, ДТ, ДТМ Дружківського машзаводу; очисні комбайни КДК700, КДК500, УКД300, прохідницькі комбайни КПУ, КПД Горлівського машзаводу; скребкові конвеєри КСД 27, КСД 26В, виготовлені «Донецькгірмашем».

У другій половині 2003 року нова техніка принесла вагомі результати й цим розвіяла всі сумніви в доцільності створення нових агрегатів. Прохідницький комбайн КДК500 на шахті «Південно-Донбаська №3» має в забої середнє навантаження 1540 тонн за добу; на шахті «Терновська» на очисному комплексі 1МКД90 із новим комбайном КА200 та скребковим конвеєром СПЦ26 закріплено середні навантаження в 1300 тонн за добу. Це вдвічі перевищує попередні показники.

На 1 листопада із 44 введених у стрій за бюджетні кошти лав 14 обладнано мехкріпленнями нового рівня: КД90 й ДМ. Але головна гордість машинобудівників — це чотири лави, повністю (!) оснащені високопродуктивною технікою нового покоління.

Вуглярі вже розуміють, що без нового, досконалішого устаткування в них немає майбутнього. Підвищення продуктивності видобутку, зниження собівартості вугілля, зменшення кількості робочих місць — тільки за наявності цих складових технічного прогресу є місце під сонцем і під землею у XXI столітті.

Завтрашній день «Укрвуглемашу»

Прогнозуючи стан ринку гірничошахтного устаткування після вступу в СОТ, можна сказати, що півдесятка невеличких виробників техніки для гірничої справи «помруть» або ж будуть змушені «скоротитися» до рівня майстерень із виробництва й ремонту окремих допоміжних елементів начинки лави. Гравцям ринку типу торгових посередників доведеться хутенько змінювати місце роботи. А ось із великими «акторами» трохи складніше: соціальне значення цих заводів для міст, потенційний запас ресурсів, можливі пропозиції західних компаній про спільне виробництво продовжать їхнє існування. Правда, шанси гідно ввійти в нове середовище мають лише два—три найсерйозніших виробники, і їм доведеться провести укрупнення й форсування впровадження нової техніки. Тільки в разі гідного представлення устаткування з вигідним для покупця поєднанням ціни та якості можна розраховувати на те, що українські надра розроблятимуть вітчизняні машини.

«Мозковій ланці» державної машини при ухваленні рішень слід керуватися розумінням того, що раціональніше йти на розумні протекціоністські поступки рідному неповороткому вуглепрому, ніж унаслідок політичних і реструктуризаційних експериментів опинитися в повному ступорі національної економіки, реальному при енергетичній кризі.

Бюрократичний клімат і галузеве середовище функціонування машинобудівної системи неоднорідні. У парламенті далеко не всі чітко уявляють собі майбутнє галузі. Немає і єдиної позиції щодо розв’язання величезного пласта існуючих проблем. Некомпетентність і заполітизованість у підходах до виконання цих життєво важливих завдань призводять до втрати часу й коштів.

Сьогодні Кабмін намагається знайти прийнятний механізм розміщення замовлень на поставку устаткування для вугільної промисловості 2004 року. Держава є одним із головних замовників продукції вугільного машинобудування, й уряд пропонує перейти на формування індикативних цін, за якими здійснюватимуться закупки в машзаводів.

Кабмін планує нарощувати фінансування пов’язаних із вугільним машинобудуванням бюджетних статей. Цей захід виправданий не лише бажанням підняти галузь. Річ у тому, що вже з 2005 року уряд буде змушений відмовитися від державного субсидування видобутку вугілля, — це зобов’язання наша країна візьме на себе відразу після вступу до Світової організації торгівлі. У таких умовах уряд вважає єдиним виходом термінове технічне переоснащення вугільних шахт із метою зниження собівартості видобування і, як наслідок, собівартості вугілля. Терміни, за які на українських шахтах необхідно встановити нові, ефективніші вуглевидобувні комбайни, дуже обмежені.

Разом з урядом шукають оптимальні способи роботи й керівники машзаводів. Генеральний директор Горлівського машинобудівного заводу Володимир Луговський вважає, що можливі втрати від зниження цін можна компенсувати за рахунок зростання виробництва. Деякі побоювання машинобудівників пов’язані саме з очікуваним збільшенням замовлень. Зокрема Дружковський завод, який випускає кріплення, уже цього року працював у три зміни, завантажив усі виробничі потужності, — підприємствам вугільного машинобудування, що фактично простоювали кілька років, тепер складно включитися в роботу на повну потужність. Не випадково до позитивних напрацювань системи «Укрвуглемашу» виявляють здоровий інтерес чимало інших підприємств вугільного машинобудування, з якими налагоджується взаємовигідне співробітництво. Це Свердловський і Краснолуцький машзаводи в Луганській області, «Світло шахтаря» в Харківській...

Керівник ТПК «Укрвуглемаш» Сергій Павленко, що пройшов серйозну обкатку в структурі «Індустріальної спілки Донбасу», говорячи про плани, відзначає: «Передусім нам необхідно закріпити прорив у сфері нових розробок і на практиці, на місцях одержати вагомі результати від нової техніки, а саме — підвищення вуглевидобування вдвічі. Наша компанія займає позицію наступального освоєння нових можливостей бізнесу в сучасному світі. І ми плануємо застосовувати свій потенціал не тільки у виробництві гірничошахтного устаткування, а й в інших видах машинобудівної продукції. Дуже важливо, щоб українського виробника представляли найкращі з найкращих і цим підвищували престиж національної марки машинобудівників України».

Ми повідомляємо тільки дійсно важливі новини. Долучайся до Telegram-каналу DT.UA
Помітили помилку?
Будь ласка, позначте її мишкою і натисніть Ctrl+Enter
Додати коментар
Залишилось символів: 2000
Авторизуйтеся, щоб мати можливість коментувати матеріали
Усього коментарів: 0
Випуск №34, 14 вересня-20 вересня Архів номерів | Зміст номеру < >
Вам також буде цікаво