Інвестпроекти: можливості для зростання чи грунт для мегакорупції?

За останні два тижні ми стали свідками помпезної презентації, мабуть, наймасштабніших інвестиційних планів уряду за всю історію Української держави. От тільки поки що не названо конкретних вигодоотримувачів від реалізації цих проектів. Також незрозуміло, за чий рахунок буде покрито багатомільярдну дірку у фінансуванні.

Анонсуючи розгляд Програми розвитку інвестиційно-інноваційної діяльності на 2011 рік і на період до 2015 року на засіданні уряду 2 лютого, прем’єр-міністр Микола Азаров спрогнозував, що в результаті її реалізації тільки поточного року буде залучено додатково 100 млрд. грн. інвестицій. Що забезпечить додатковий приріст ВВП на 1,5-2,5% до прогнозованого. «Система державних стимулів має дати можливість залучити на кожну гривню державних коштів від чотирьох до шести гривень приватних інвестицій. Таким чином, буде створено так звані точки зростання, які стануть базою для розвитку високотехнологічних галузей і для регіонального розвитку», - нахвалював програму прем’єр.

Про які проекти йдеться? Перший віце-прем’єр Андрій Клюєв конкретизував інформацію: із більш як 250 проектів загальною вартістю 430 млрд. грн, які надійшли на розгляд, у результаті первинного відбору до приблизного переліку включено 163 проекти на 368 млрд. грн. За словами пана Клюєва, більш як половина проектів стосується розвитку паливно-енергетичного комплексу, проте істотну увагу приділено розвитку інфраструктури (16% за вартістю), базових промислових галузей (понад 12% від загальної суми інвестицій), проектам соціальної спрямованості (9% усього пакета). На сільське господарство припадає близько 3% вартості проектів.

Переліки підприємств були надані членам уряду. Проте їх не одержали представники ЗМІ, і вони поки що не були оприлюднені. Здається, і не будуть опубліковані з міркувань «комерційної таємниці». Тому, які ще підприємства, крім названих віце-прем’єром «Запоріжсталі», «Азовсталі» і ММК ім. Ілліча, стануть реципієнтами програми, невідомо. Та логічно припустити, що головними претендентами будуть бізнеси, близькі до нинішньої влади. Довести зворотне можна, тільки опублікувавши списки цих підприємств.

Раніше, 26 січня, М.Азаров повідомив, що сформована урядом база даних інвестиційних проектів до 2014 року оцінюється в 1,1 трлн. грн. (125 стратегічно важливих галузевих і регіональних інвестиційних проектів загальною вартістю близько 200 млрд. грн. і 714 інвестиційних проектів за пріоритетними напрямами економічного та соціального розвитку вартістю майже 900 млрд. грн.).

А на засіданні Кабміну 28 січня А.Клюєв повідомив громадськість, що перелік інвестпроектів, які будуть реалізовані поточного року, уже практично сформований, а загальна сума інвестицій становить 233 млрд. грн. При цьому перший віце-прем’єр зазначив, що на 70% інвестиційні проекти фінансуватимуться за рахунок власних коштів підприємств, банківських кредитів і т.ін. Тоді як сума бюджетних коштів, що виділяються на ці цілі (передусім на запуск проектів в АПК та інфраструктурних) має становити більш ніж скромні 13,4 млн. грн.

Звідки ж візьметься решта 70 млрд. грн. (30% від 233 млрд.)? Не виключено, що їхнім джерелом, за задумом ініціаторів, має стати Національний банк.

Спроби підрядити під вирішення «найважливіших державних завдань» його емісійні можливості - улюблена справа урядовців. Є безліч прикладів цього у сучасній українській історії. Так, при президентстві Віктора Ющенка та останньому прем’єрстві Юлії Тимошенко Нацбанк неодноразово втягували в схему пошуку ресурсів для оплати рахунків «Газпрому». Вже за нинішньої влади (але ще при колишньому голові НБУ В.Стельмаху) ресурси НБУ в розмірі близько 7,3 млрд. грн. виділялися на фінансування потреб з підготовки футбольного чемпіонату Євро-2012.

Дуже популярна в парламентсько-урядових кабінетах ідея використання золотовалютних резервів Нацбанку на що завгодно - від фінансування незавершених будівництв до виплат компенсацій вкладникам Ощадбанку СРСР. Запити влади завжди серйозно перевищують її фінансові можливості.

І в цій ситуації очевидно, наскільки критичною є спроможність новопризначеного голови НБУ використовувати головне слово в банкірському лексиконі - «ні» - у спілкуванні з найбільш впливовими особами в президентському оточенні.

За інформацією джерел DT.UA, наприкінці минулого року новий голова НБУ С.Арбузов зумів проявити характер, відмовившись включати емісійний верстат для латання бюджетних дір. Проте тоді в Сергія Геннадійовича було хороше виправдання: обсяги емісії (зростання грошової бази) впритул наблизилися до граничних цифр, встановлених угодою з МВФ, місія якого нинішнього тижня розпочала роботу в Києві.

До того ж забезпечення цінової стабільності, закріплене як головне завдання НБУ останніми змінами до профільного закону, передбачає дуже обережне використання емісійних механізмів, хоч би якими благими цілями воно обгрунтовувалося.

Утім, якщо судити за нещодавно опублікованим програмним інтерв’ю пана Арбузова, нинішньому керівництву НБУ зовсім не далекі ідеї різного роду стимулюючих заходів для відновлення кредитування економіки. Завдання, звичайно, актуальне, проте серйозну тривогу викликає потенційне використання емісійних механізмів для фінансування суто приватних інтересів.

Те, що такі побоювання небезпідставні, підтверджується не дуже давнім скандалом, який виник після публікації «Української правди» (із посиланням на власні джерела та наявні в розпорядженні документи) про виділення паном Клюєвим із державного бюджету 200 млн. грн. на розвиток власного бізнесу. Йшлося про Запорізький завод напівпровідників, зв’язок якого з першим віце-прем’єром простежило видання.

Ця підтримка надавалася «для реалізації інноваційного проекту «Створення вертикально інтегрованої компанії з виробництва фотогальванічної продукції», а саме - для компенсації суми відсоткових ставок за користування кредитом.

Як зазначало видання, грошова допомога держави знадобилася А.Клюєву для перебудови власного бізнесу зі спорудження електростанцій і сонячних батарей у Криму. А самі кредити, які бюджет допоможе погасити, було взято в державному Укрексімбанку, наглядову раду якого до призначення на посаду голови НБУ очолював пан Арбузов.

За даними Мінекономіки, для реалізації проекту з розробки та виробництва фотогальванічної продукції, яку простою мовою називають сонячними батареями для виробництва електроенергії, одна з компаній Клюєва - «Оріол Солар» - планувала залучити 875 млн. грн., що становить 99,6% вартості проекту.

Не виключено, що й сьогодні, плануючи нові масштабні інвестпроекти, перший віце-прем’єр розраховує на дружнє ставлення першої особи НБУ, адже, як повідомляють поінформовані джерела, брати Клюєви знайомі з Сергієм Арбузовим досить давно. І навіть мали спільні бізнес-інтереси (за деякими відомостями, саме в проектах з розробки та виробництва фотогальванічної продукції). Що й послужило головною причиною спочатку їхньої згоди на призначення пана Арбузова на посаду голови наглядової ради найбільшого державного банку (хоча в Клюєвих була й альтернативна кандидатура), а вже потім - підтримки Сергія Геннадійовича при призначенні на посаду голови Національного банку.

У що тепер виллються стосунки цих двох найвпливовіших персон, сказати складно. Але пошук 70 мільярдів для лобістів новомодних інвестиційних проектів - завдання надто серйозне, щоб на цьому шляху виявляти скрупульозність у виборі засобів.