Інтернет-клуби: всесвітнє павутиння застою чи прибуткова справа?

…Читаючи в університеті авторський курс лекцій з Public Relations, я незмінно збирала повні аудиторії студентів, коли темою занять був Інтернет. Гадаю, інтерес молоді до Інтернету як явища нашої дійсності невипадковий — адже «всесвітнє павутиння» інтегрує в собі понад 100 тисяч мереж різних розмірів і типів, починаючи з мереж науково-дослідних організацій, світових корпорацій і компаній — і до інтернет-клубів...

В Україні лідером у цій сфері розваг стала Кіровоградська область — тут кількість інтернет-клубів на душу населення побило навіть київський рекорд. Щоб розвіяти кілька легенд про цю індустрію дозвілля, я занурилася в таємничий світ місцевого «павутинного» бізнесу...

Легенда перша: смертельні ігри

З моменту появи в нас інтернет-клубів (а вони почали масово відкриватися в Україні 5—7 років тому) у пересічного обивателя склалося насторожене ставлення до загадкових напівпідвальчиків, де, дивлячись на екрани моніторів, сидять «зомбовані» люди...

Можливо, сприймання цих закладів як «обителі зла» зумовив непрезентабельний вигляд багатьох офісів, найчастіше розташованих у темних підворіттях. Висока орендна плата за приміщення (у центрі Кіровограда вона нині становить близько 50 доларів за квадратний метр) загнала клуби в нелегкі умови існування.

Є й інша причина загадкового іміджу, здавалося б, цілком безневинної сфери розваг — фантастичні фільми, які завзято показує нам телебачення, надокучливо навіюючи обивателю, що на Заході вже створено «смертоносні» комп’ютерні ігри і програми, які руйнують психіку людини.

Виконавчий директор кіровоградського інтернет-клубу «Діскавері» Віталій Пушкарьов працює у цій сфері вже три роки:

— Ніякої експансії небезпечних програм і комп’ютерних ігор із Заходу немає, то лише міф. Є досить «кровожерливі» дитячі ігри, але вони не більш небезпечні, ніж передачі, які транслює ТБ. Та й узагалі — Захід пропонує щось нове тільки для себе, а не для нас. Наприклад, нині входять у моду онлайнові ігри, до їх розробки іноземні фірми активно залучають наших програмістів. Ці ігри дозволяють спілкуватися в реальному часі в ігровій формі з будь-якою точкою світу. Шкода, але наявні в нас інтернет-канали просто не можуть їх сьогодні підтримати. Наші фахівці намагалися зробити на базі українського Інтернету щось подібне, проте наразі не вдається. Ми намагаємося постійно обновляти свій асортимент ігрових програм: найбільші фінансові витрати в інтернет-клубах пов’язані саме з цим. Та поки що ми дуже відстаємо від європейських країн, де люди вже почали користуватися на вулицях замість таксофонів інтернет-зв’язком. Сьогодні в Лондоні можна, стоячи на тротуарі, спілкуватися в Інтернеті з Токіо чи Москвою...

Відставання українських інтернет-послуг від тієї самої Європи чи Штатів наші комп’ютерники пов’язують із монополією «Укртелекому», який не розвиває належно цей напрям — те, що робилося в інших країнах ще в 1998—2000 рр., тільки починає з’являтися в нас. Розвивати нові технології монополіст не поспішає....

Легенда друга: «наркозалежні» діти

Попри незліченні історії про малолітніх «жертв» пристрасті до Інтернету, на пам’яті працівників інтернет-клубів немає дітей, яких зневірені батьки не можуть вирвати з обіймів комп’ютерів. Є тільки прогульники уроків (із числа наймолодшої вікової категорії відвідувачів).

Усі клієнти чітко прив’язані до часу та грошей, тому ніякі «віртуальні» зникнення дітей у надрах інтернет-клубів просто неможливе. Бувають сплески активності, коли людина відвідує клуб щодня протягом двох-трьох тижнів, але найчастіше це пояснюється об’єктивними причинами.

Основний контингент відвідувачів таких закладів — діти й молодь, школярі спілкуються тут із однолітками, іноді доводиться втихомирювати підлітків, які розбушувалися під час гри. Старші хлопці віддають перевагу віртуальному спілкуванню — у чаті чи за допомогою електронної пошти. А студенти — основні користувачі ресурсів Інтернету, де вони найчастіше скачують контрольні чи курсові роботи.

Є в клубах і солідніша категорія відвідувачів — це люди, що приходять довідуватися про новини, оскільки розраховують на об’єктивну, не контрольовану ніякими службами інформацію.

Легенда третя: небезпечна радіація

Існує ще один стійкий стереотип, який завдає суттєвої шкоди інтернет-клубам — це страх перед шкідливим випромінюванням моніторів.

Віталій Пушкарьов переконаний, що й побоювання батьків, і перестраховка санітарних служб зовсім безпідставні:

— Сьогодні прибутковість цієї сфери розважального бізнесу напряму залежить від жорстких вимог санітарних служб, які дісталися нам ще з брежнєвських часів. У 70-х роках були прийняті Держстандарти, відповідно до яких на один комп’ютер необхідно мати 6 кв. м приміщення, інакше санстанція не дасть згоду на відкриття клубу. Ці вимоги благополучно дійшли до нашого часу, хоча техніка кардинально змінилася — нині вже не знайдеш комп’ютерів, які займають величезні площі. Навіть комп’ютери трирічної давності ми називаємо «великими калькуляторами». Сьогоднішні монітори менш небезпечні для здоров’я, ніж телевізор, єдине, що шкідливо для організму — це навантаження на зір, якщо людина довго працює перед екраном.

І хоча зміни в технічному оснащенні інтернет-клубів відбуваються постійно, а технічні новинки з’являються кожні два-чотири місяці, підприємці не чекають на оновлення Держстандартів, а отже, зростання прибутків, оскільки доходи напряму залежать від кількості одиниць техніки на площу, яку вони займають.

Легенда четверта: надприбутки

Інтернет-клуби не є українським ноу-хау, вони прийшли до нас із Заходу, де ця сфера є не ігровим, а розважальним бізнесом, причому досить вдалим.

Якщо орієнтуватися на Захід, то перспективи розвитку тут досить райдужні, а якщо повернутися на нашу «грішну землю», то інтернет-клуби залишаються в числі аутсайдерів — далеко поза казино, ігровими автоматами і більярдами.

І хоча клуби продовжують відкриватися — багато хто хоче себе спробувати у цій сфері — розоряються і закриваються вони теж часто.

Для того щоб три роки тому відкрити «Діскавері», знадобилися чималі кошти й близько року на оформлення документів. Нині стартовий капітал має бути на порядок більше — ринок уже перенасичений. Умови гри теж змінилися: комп’ютерна техніка відчутно подешевшала, а нерухомість дуже подорожчала, виживають ті, хто має власне приміщення, жодні доходи оренду не покривають.

Байки про надприбутки у цій сфері не мають під собою ніякого грунту — тут усе прозоро (кількість годин і комп’ютерів), тому податковим службам легко обчислити максимальний доход.

Вартість інтернет-послуг останнім часом помітно впала, можливо, через зниження цін на домашню оргтехніку, кількість якої на руках у населення стрімко зростає.

Сьогодні в Кіровоградській області година Інтернету коштує від 2-х до 4 гривень, а ігри й того дешевше — від півтори до двох гривень на годину. Це конкурентна ціна, яку ніхто не встановлює і не регулює, крім самих хазяїв клубів. «Наїжджати» один на одного тут не прийнято — в усіх вистачає своєї клієнтури.

На думку фахівців, інтернет-бізнес переживає якщо не спад свого розвитку, то, у кожному разі, і не підйом: відкривати свою справу нині невигідно через нестабільне законодавство у сфері високих технологій. Підприємці не у захваті від пильної уваги уряду до Інтернету і бажання жорстко контролювати цю сферу діяльності. Аналогічні проблеми, кажуть, і в Росії, там поява нових законодавчих актів про ліцензування і контроль бізнесмени пов’язують із загрозою тероризму.

Цікаво, що свого часу саме зародження Інтернету в США теж було пов’язане із загрозою — ядерної війни (так принаймні вважають фахівці). Отже, з’явилися комп’ютерні мережі, профінансовані державою відповідно до проекту міністерства оборони США, яке хотіло попередити чи зменшити втрату національних ресурсів у разі ядерної атаки, розосередивши їх на тисячі пов’язаних один з одним комп’ютерів, кожний із яких може працювати самостійно.

Так чи інакше, але підприємці почуваються незатишно. Навіть диски з комп’ютерними іграми, які використовують у своїй роботі інтернет-клуби, мають позначку: «Тільки для домашнього користування, публічне використання і прокат заборонений». Цей напис, як дамоклів меч, висить над головою кожного хазяїна закладу, оскільки інших дисків у продажу просто немає.

Кому й навіщо вигідно тримати в напрузі сферу інтернет-послуг — залишається тільки гадати…