Інсулін чи бійка? Як менеджмент підприємства воює з акціонерами - Економіка - dt.ua

Інсулін чи бійка? Як менеджмент підприємства воює з акціонерами

6 березня, 2009, 15:02 Роздрукувати Випуск №8, 6 березня-13 березня

Як відомо, цукровий діабет уже давно вважається одним із бичів сучасної цивілізації. Тільки в Україні більш як мільйон осіб страждають на цю хворобу...

Як відомо, цукровий діабет уже давно вважається одним із бичів сучасної цивілізації. Тільки в Україні більш як мільйон осіб страждають на цю хворобу. Приблизно кожен шостий потребує інсулінотерапії, у тому числі понад 8 тис. дітей. Основна проблема відома — бракує коштів.

За розрахунками Міжнародної організації охорони здоров’я, витрати на організацію медичної допомоги хворим на цукровий діабет мають становити не менш як 2% загальних витрат на охорону здоров’я, із них 80% — на лікування ускладнень цукрового діабету. Яка ситуація з виділенням коштів на ці цілі в нашій країні, і говорити не хочеться. Грошей мало, і надходять вони нерегулярно. А позаторік раптово додалася і проблема виробника ліків.

Йдеться про багатостраждальне київське ЗАТ «Індар», котре займає понад 70% ринку інсулінових препаратів країни. Менеджмент підприємства, яке гостро потребує залучення інвестицій, замість розвитку виробництва зайнятий тим, що конфліктує з акціонерами. У результаті, про плани розвитку виробництва вже два роки нічого не чутно. А бренд «Індар» дедалі більше асоціюється не з виробництвом, а з розбірками і судовими позовами.

Спочатку засновниками ЗАТ були Фонд державного майна України (70,7% акцій) і ВАТ «Київський м’ясокомбінат» (29,3% акцій). У червні 2000 року Кабінет міністрів України створив Державну акціонерну компанію «Укрмедпром», передаючи до її статутного фонду 70,7% акцій «Індару».

На той час Київський м’ясокомбінат розорився, і його частка в «Індарі» надійшла на ринок. В остаточному підсумку, 29,3% акцій отримав великий польський фармацевтичний концерн Bioton S.A. — одна з провідних фармацевтичних фірм Європи.

Однак приходові інвестора керівництво підприємства чомусь геть не зраділо. Причина банальна: поляки зацікавилися і схемами роботи підприємства. Займаючи практично монопольне становище на ринку, ЗАТ практично не отримувало прибутку. Рентабельність виробництва «Індару» коливалася на рівні 3—4%. Тоді як у провідних світових фармацевтичних компаній вона зазвичай перебуває на рівні 30—40%.

Вкрай низька дохідність не лише не забезпечувала сталого розвитку виробництва, а й навіть створювала труднощі з виконанням поточних зобов’язань.

Причин було багато — це і незрозуміла збутова політика, і закупівлі сировини за завищеними цінами. Приміром, вартість кристала інсуліну, котрий підприємство закуповувало в Китаї, становить 110 дол. за грам. Тим часом Bioton пропонував «Індару» купувати цю продукцію європейського виробництва по 80 дол. за грам. Для цього було потрібно тільки пройти сертифікацію...

Однак керівництво заводу нічого для цього не робило. Судячи з усього, його цілком влаштовувала існуюча схема продажів.

До речі, Bioton не лише пропонував кристали інсуліну за нижчою ціною, а й підписав із цього приводу меморандум із МОЗ України. Проте керівництво «Індару» фактично саботувало виконання документа і продовжувало купувати «золоті» кристали на шкоду прибутку.

Цікаво, що оплата продукції з бюджетних коштів здійснювалася, як правило, у ручному режимі. Це теж було причиною невдоволення польських акціонерів, які вимагали, щоб завод працював на ринкових умовах.

Справа дійшла до того, що представники акціонерів стали давати жорсткі інтерв’ю, відкритим текстом заявляючи, що Bioton запланував інвестувати в Україні близько 50 млн. дол., але для цього нам необхідний контроль над підприємством. «За нинішнього правління під керівництвом Олексія Лазарєва ми не інвестуватимемо в «Індар», — казали поляки.

У результаті вже за підсумками першого півріччя 2007 року (тобто півтора року тому) нові акціонери порушили питання про звільнення незмінного голови правління ЗАТ «Індар» Олексія Лазарєва. І розгорівся конфлікт.

На 21 грудня 2007 року було призначено збори акціонерів «Індару», на яких польські акціонери планували визнати роботу менеджменту незадовільною і вимагати змін. Однак менеджмент ужив заходів, і збори не відбулися. Всі подальші спроби провести законні збори акціонерів так само саботувалися менеджментом.

2008 року на підприємстві з’явився новий власник акцій — компанія Storke Holdings. Саме це придбання права власності на акції в «Укрмедпрому» О.Лазарєв і вирішив використати як основну лінію захисту від нових власників підприємства.

Відповідно до норм законодавства, усе майно, передане державою в особі Міністерства охорони здоров’я до статутного фонду ДАК «Укрмедпром» (у тому числі 70,7% акцій ЗАТ «Індар»), належало ДАК «Укрмедпром» на праві приватної власності. Держава Україна в особі МОЗ, будучи власником 100% акцій державного холдингу, не є одночасно власником акцій ЗАТ «Індар». У зв’язку з цим недоречним є використання терміна «державний пакет акцій ЗАТ «Індар» стосовно цих акцій.

Відчуження цього пакета акцій не потребувало узгодження і дозволу ФДМ і МОЗ України. На відчуження даного пакета також не поширюється приватизаційне законодавство. Отож, акції ЗАТ «Індар», що належать ДАК «Укрмедпром» на праві приватної власності, були реалізовані відповідно до вимог законодавства.

Законність придбання права власності підтвердили своїми листами в серпні та вересні 2008 року Державна комісія з цінних паперів і фондового ринку і Міністерство юстиції України. Такого ж висновку дійшли і господарські суди різних рівнів.

Однак шоу триває. Керівництво підприємства перейшло до практично повного ігнорування прав інвесторів.

Розпочалася кампанія маніпулювання громадською думкою і позицією державних органів щодо правомірності придбання компанією Storke Holdings акцій заводу, порушення кримінальних справ проти посадовців ДАК «Укрмедпром» із метою тиску на нових власників акцій.

Ще раніше О.Лазарєв звертався до уряду — природно, від імені трудового колективу. Цікаво, що паралельно на підприємстві з’явився... ще один трудовий колектив. Йдеться про створене 2006 року ТОВ «Трудовий колектив заводу «Індар». Засновниками цієї структури стали дві фізичні особи, наближені до голови правління. А головним бухгалтером ТОВ «Трудовий колектив заводу «Індар» став один із заступників пана Лазарєва.

Цікаво, що від імені ТОВ «Трудовий колектив заводу «Індар» у січні 2009 року з’явилося звернення до структури МОЗ про отримання ліцензії на нове підприємство. Хоча ліцензії ЗАТ «Індар» дійсні до 2012 року.

Досвід діяльності компаній із брендом «Трудовий колектив заводу...» в Україні вже досить багатий. Як правило, йдеться про поступове переведення на нього майна (згадаймо той же ММК). Тож така структура в інвесторів захоплення не викликала. Втім, дарувати власність вони не мають наміру. Підприємство є реально цікавим і за нормального управління може зайняти гарну нішу не тільки на українському ринку.

Поляки вже заявляли, що планують інвестувати в розвиток виробничої бази, налагодити випуск нових препаратів (у тому числі гормону росту, інтерферонів) і вивести продукцію «Індару» на експортні ринки, на яких присутній Bioton. У тому числі посилити експансію на ринок Російської Федерації. З цими планами солідарні й інші інвестори.

Ну а поки йде перетягування каната. З одного боку — власники, з іншого — менеджмент. Ситуація досить абсурдна. Але як трохи іронічно писала з приводу ЗАТ «Індар» польська Gazeta Wyborcza, «...ставлення до інвесторів в Україні гарне, просто потрібно бути обережним».

Ми повідомляємо тільки дійсно важливі новини. Долучайся до Telegram-каналу DT.UA
Помітили помилку?
Будь ласка, позначте її мишкою і натисніть Ctrl+Enter
Додати коментар
Залишилось символів: 2000
Авторизуйтеся, щоб мати можливість коментувати матеріали
Усього коментарів: 0
Випуск №38, 12 жовтня-18 жовтня Архів номерів | Зміст номеру < >
Вам також буде цікаво