ІнГЗК: остаточне рішення. Коли судові процеси тягнуться кілька років, їхнє закінчення — майже свято... - Економіка - dt.ua

ІнГЗК: остаточне рішення. Коли судові процеси тягнуться кілька років, їхнє закінчення — майже свято...

15 липня, 2005, 00:00 Роздрукувати Випуск №27, 15 липня-29 липня

12 липня Верховний суд прийняв рішення в справі про законність додаткової емісії Інгулецького ГЗК — вона визнана законною...

12 липня Верховний суд прийняв рішення в справі про законність додаткової емісії Інгулецького ГЗК — вона визнана законною. Було також скасовано постанову Вищого господарського суду про передачу справи про збільшення статутного фонду ІнГЗК на повторний розгляд до Господарського суду Києва. Тим самим найвища судова інстанція визнала, що 2003 року все було зроблено юридично правильно.

Отже, у тривалій суперечці поставлено крапку. Постанова Верховного суду від 12 липня 2005 року є остаточною й оскарженню не підлягає.

Відповідно до цього документа залишено в силі рішення Господарського й Апеляційного господарського судів Києва, які відмовили Генпрокуратурі й Кабінету міністрів у визнанні недійсним рішення зборів акціонерів Інгулецького ГЗК від 14 квітня 2003 року про проведення додаткової емісії акцій підприємства. Тоді частка дружніх Вадиму Новинському та його «Смарт-груп» компаній перевищила 60%. А частка холдингу «Укррудпром», відповідно, знизилася.

У принципі, питання про додаткову емісію нині цікаве хіба що для історика. «Укррудпром» уже взагалі вийшов із складу акціонерів ІнГЗК. 17 липня 2004 року компанія «Смарт-груп» викупила за 162,9 млн. гривень у Фонду державного майна решту акцій інгулецького підприємства, тобто 37,57%.

Тепер відсутня юридична перспектива продовження в судах спору між державою та приватними акціонерами ГЗК. До речі, не факт, що він реально взагалі існував. У питанні з Інгулецьким гірничо-збагачувальним завжди було багато емоцій і мало конкретики.

Єдиний шанс претендентів на ІнГЗК, та й то здебільшого теоретичний, — пролобіювати розгляд питання в Конституційному суді, де зараз розглядають конституційність торішнього закону про особливості приватизації «Укррудпрому». Проте з огляду на те, що холдинг продавався на підставі окремого закону України ще навесні торік і ухвалення такого закону парламентом підтримали практично всі представники нинішньої влади, цей варіант малоймовірний. І в будь-якому разі в теперішніх власників ІнГЗК залишиться понад 60% акцій.

Є й інші аргументи на користь примирення. Як відомо, конфлікт підігрівали передусім вітчизняні фінансово-промислові групи, зацікавлені в ІнГЗК як у власному джерелі залізорудної сировини. За умов спаду світових цін на метал боротьба за підприємство стала для них неактуальною.

Говорити зараз про дефіцит сировини немає жодних підстав — швидше, може йтися про затоварення. За даними балансової наради представників підприємств гірничо-металургійного комплексу країни, за станом на 1 липня ц.р. на складах гірничо-збагачувальних комбінатів лежать 2 млн. тонн концентрату й котунів. Причому за червень ці залишки залізорудної сировини зросли більш як на 500 тис. тонн. Причина проста: металургійні підприємства України не вибирають заявлені раніше обсяги й погіршили розрахунки за придбану продукцію.

Ситуація не вельми весела. Вона зайвий раз підтверджує: кожен повинен займатися своєю справою, а не ділити майно сусідів...

Виробничі питання на ІнГЗК навчилися вирішувати вже давно. Попри спад виробництва останніх тижнів, загалом за перше півріччя виробництво залізорудного концентрату зросло до аналогічного показника минулого року на 4% — до 7,1 млн. тонн. А нинішні складнощі зі збутом в умовах, коли комбінат працює практично повністю на внутрішній ринок, укотре підкреслюють слушність прийнятої кілька років тому програми розвитку інвестицій. Завдяки їй уже працює установка магнітно-флотаційного доведення концентрату на 3 млн. тонн. Наступного року буде запущено другу лінію. Це дасть подвійний ефект: комбінат почне випускати більш конкурентоспроможну продукцію, а металурги зможуть заощаджувати енергоносії.

Звісно, усе-таки не можна повністю виключити й варіант із продовженням війни щодо ІнГЗК. Але от чи варто її продовжувати? Комбінат працює на найскладнішому родовищі в Кривбасі. Легкої руди й легких грошей на ньому немає. Ті 1600 гривень зарплати (найвищий рівень серед гірничо-збагачувальних комбінатів) робітники повністю відпрацьовують...

Підприємству потрібні не судові позови, а другий переділ руди — виробництво котунів. І акціонери придивляються до машин Криворізького ГЗКОР, які простоюють. Незабаром країна вступить до СОТ, а отже, загостриться конкуренція на ринку. Справ чимало, а працювати на підприємстві вміють. І перетворюватися на юридичну контору не хочуть.

ВАТ «Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат» — найбільше в Україні підприємство з виробництва залізорудного концентрату. Основний вид діяльності — відкритий видобуток руд чорних металів. 2004 року виробництво товарного залізорудного концентрату становило 13,77 млн. тонн. На внутрішній ринок підприємство 2004 року поставило майже 92,9% продукції.

Глибина кар’єру — 300 м. Гірничі роботи ведуться одночасно на 21 горизонті.

За 40 років виробничої діяльності обсяги переробленої ІнГЗК руди досягли 1,2 млрд. тонн. За умови здійснення модернізації та введення в оборот запасів окислених руд комбінат забезпечений сировиною до середини нинішнього століття.

Ми повідомляємо тільки дійсно важливі новини. Долучайся до Telegram-каналу DT.UA
Помітили помилку?
Будь ласка, позначте її мишкою і натисніть Ctrl+Enter
Додати коментар
Залишилось символів: 2000
Авторизуйтеся, щоб мати можливість коментувати матеріали
Усього коментарів: 0
Випуск №46, 30 листопада-6 грудня Архів номерів | Зміст номеру < >
Вам також буде цікаво