Індійський контракт як лакмусовий папір ефективності держуправління - Економіка - dt.ua

Індійський контракт як лакмусовий папір ефективності держуправління

12 серпня, 2005, 00:00 Роздрукувати Випуск №31, 12 серпня-19 серпня

Країні вкрай необхідна продумана і чітка система управління державними активами. Це знову стало о...

Країні вкрай необхідна продумана і чітка система управління державними активами. Це знову стало очевидно після прес-конференції в Києві директора харківського державного підприємства «Завод «Електроважмаш» Олега Калашникова, котрого наприкінці минулого тижня Мінпромполітики спочатку звільнило з посади, а потім, розібравшись у ситуації, поновило. Сам директор думає, що відставка була ініційована обласною владою Харкова і пов’язана з його принциповим небажанням виконувати контракт на поставку енергогенераторів в Індію на існуючих нині умовах, оскільки це може знищити українське енергетичне машинобудування.

— Контракт на поставку обладнання для індійських електростанцій було укладено ще 2002 року харківським «Турбоатомом» із індійською фірмою NPSL, — розповідає Олег КАЛАШНИКОВ. — Відразу хочу зазначити, що на той час ніхто ще не мав ніякого досвіду в підписанні такого роду документів, адже раніше підприємства не займалися цими питаннями самостійно. Як підписувався контракт — то взагалі окрема тема. Узгодження відбувалися в телефонному режимі: перший заступник генерального директора «Турбоатому» Євген Бєлінський телефонував на «Електроважмаш» із Індії і вимагав знижувати ціну на генератори до 2 млн. 750 тис. У результаті підписання контракту на таких умовах було зроблено поступку більш як 5 млн. дол.

Підписавши контракт, «Турбоатом» дав нашим конструкторам свої пропозиції. Відразу стало очевидно: цінова політика нас не влаштовує, про що було відверто сказано під час підписання договору комісії між «Електроважмашем» і «Турбоатомом». Саме тому колишній директор нашого заводу Юрій Величко довго відмовлявся підписувати сам документ. Так, контракт потрібен для престижу держави та заводу, але, з другого боку, завдає шкоди всьому підприємству.

Міністр промислової політики Анатолій Мялиця все ж таки змусив Ю.Величка підписати цей контракт, після чого Юрій Олександрович відразу звільнився. Після нього на завод прийшов новий директор, який теж намагався довести, що контракт невигідний, однак коли і йому це не вдалося, він теж пішов із заводу.

Наступний директор — Олександр Сазонов — почав виконувати контракт. Під заставу майна нашого заводу було взято кредит на 40 млн. грн., які витратили на створення генераторів. Проте, коли представники «Турбоатому» у червні минулого року принесли доповнення до договору, стало ясно, що завод не витримає цього фінансового навантаження. Якщо спочатку генератор коштував 2 млн. 750 тис. дол., то, згідно з доповненнями до договору, до кожного комплекту додалося устаткування ще на 2 млн. дол. Для нашого підприємства це просто нереальні суми. Причому додалось устаткування, яке «Електроважмаш» ніколи самостійно не випускав. Наприклад, системи управління, які нам довелося замовити заводу ім. Шевченка, і системи збудження, замовлені у Швейцарії.

Я прийняв завод уже після підписання всіх угод, коли подітися було нікуди, розраховуючи в процесі виробництва на діалог із «Турбоатомом» про нормальну прийнятну ціну. Адже ми знали: весь комплект коштує 16 млн. 800 тис. дол. І я сподівався, що ми сядемо за стіл переговорів і нормально, цивілізовано досягнемо угоди. Сьогодні «Турбоатом» категорично відмовляється від обговорення цієї теми. Його керівники твердять, що це виключно їхній прибуток. Тому ми просимо створити державну комісію чи призначити посередника — довірену особу Кабміну, щоб вивчити всі документи за контрактом.

Ми зверталися до нинішнього міністра промполітики з проханням виступити посередником у нашому спорі. Тобто ми хочемо, щоб між представниками підприємств відбувся конструктивний діалог за участі третьої сторони — держави. Однак наші пропозиції не підтримали. Натомість нам казали, що це міжнародний контракт, це престиж держави. На жаль, поки незрозуміло, яким чином повинні вирішуватися такі спори. Нам постійно говорили, мовляв, домовтеся самі.

— Чи можливе виконання договірних зобов’язань за таких умов?

— На сьогодні відвантаження неможливе в принципі. Припустімо, я відправляю цей товар. Але коли товар відвантажується, необхідно заповнити товаротранспортну накладну і вказати його вартість. Тобто я мушу написати — 2 млн. 750 тис. дол. за комплект. Таку ж ціну необхідно вказати й у довідці для митниці. Після цього у прокуратури виникає запитання: навіщо я написав занижену ціну, коли генератор коштує 5 млн. 300 тис.? Виходить, що я обдурив державу. А з дня відвантаження злочин вважатиметься закінченим, оскільки збитку державі буде вже завдано.

Але найважливіше — відвантаження генераторів не розв’язує проблем заводу. Навіть у разі продажу двох генераторів підприємство зможе повернути банку тільки половину кредиту. А як повертати другу половину? Тут уже виникають претензії банку до заводу «Електроважмаш», котрі є господарським спором. Отримуємо перший прецедент банкрутства підприємства, яке може відбутися вже у жовтні...

Саме з цих причин відвантаження не відбудеться доти, доки ми не знайдемо якогось взаємовигідного рішення. І шукати його ми хочемо виключно за посередництва Міністерства промислової політики. Як головний акціонер «Турбоатому», міністерство повинно вивчити всі документи і з’ясувати, чи завдається збиток державі. Коли виявиться, що «Турбоатом» має рацію, то держава мусить дати нам якісь компенсаційні пільги для компенсації різниці у вартості генераторів. Як варіант, із нас можуть списати пеню 2002 року. Однак у такому разі ми будемо додатково просити, щоб нас убезпечили від юридичного переслідування.

Хочу розповісти ще про один спосіб відвантаження, на який, можливо, хтось і розраховує. Йдеться про оголошення досудової санації чи стану банкрутства за претензією банку або якоїсь фірми. Тоді управляючий санацією чи управляючий із банкрутства має право підписати будь-який документ, не несучи відповідальності за підпис. Такий «законний» шлях вже напевне занапастить наше підприємство.

— Чи існує зв’язок між вашою позицією та вашим «звільненням» із посади директора заводу?

— Претензії на мою адресу стосуються індійського контракту, і якби я одразу сказав, що підпишу всі документи і відвантажу генератори за вказаною вартістю, то до мене не було б жодних запитань. Але у мене є принципова позиція — не дати банкрутити завод. Ураховуючи, що я не підпишу відвантаження на нинішніх умовах і не допущу руйнації нашого підприємства, найзручніший варіант — зняти мене і поставити іншу людину.

Крім того, завод на підйомі. Це привертає до нього величезну увагу.

Можна згадати і про симпатії до «Турбоатому» нашого глави облдержадміністрації Арсена Авакова. Адже це підприємство — основний клієнт банку «Базис», який входить до сфери інтересів губернатора. Хоча цілком можливо, що глава облдержадміністрації став на бік генпідрядчика, просто не розібравшись у суті питання. У кожному разі, якщо вдасться поставити директором нашого заводу слухняного, свого, тема індійського контракту просто зникає.

Сьогодні, як, утім, і до виборів, від мене вимагають одного — не май претензій до «Турбоатому». Це позиція силового тиску. Так було завжди і так є донині. Жодних інших причин для тиску на мене просто не існує.

— Які можуть бути наслідки кадрової ротації і виконання індійського контракту в нинішньому вигляді?

— Я несу персональну відповідальність за чотири тисячі чоловік, які працюють на заводі, котрим зобов’язаний виплачувати зарплату, забезпечувати соціальні гарантії. Коли завод зазнає збитків, то вже з жовтня люди збиратимуться на збори не для мого поновлення, а з питання виплати зарплати. І найголовніше, йдеться про те, що загибель заводу «Електроважмаш» — це страшний удар для всієї енергетики України, енергетичної безпеки країни. Якщо не буде «Електроважмашу», замінити його зможе лише «Сименс».

Комплектна поставка, яку наші підприємства сьогодні забезпечують замовникам, у разі банкрутства нашого заводу стане неможливою в принципі. Станеться розрив ланцюга — із нього випаде найважливіша ланка. Це зробить неконкурентоспроможним усе наше енергетичне машинобудування, оскільки ціна на комплект устаткування буде зовсім іншою. Наприклад, «Турбоатом» може виготовити турбіну, але замовить генератор у «Сименса», а не у нас. Комплект у такому разі коштуватиме набагато дорожче. Крім того, «Турбоатом» стає залежним від зовнішнього постачальника. Це відкриває прямий шлях до купівлі «Турбоатому» за невеликі гроші, після чого він перестане бути власністю України. От тоді можна поставити на нашому енергетичному машинобудуванні хрест.

Слід зазначити, що таких підприємств, як «Електроважмаш», усього у світі п’ять: «Силові машини», «Альстом», «Сименс», «Хітачі» і «Вестинхауз». У нас є не тільки унікальне для України обладнання, а й власний НДІ, де працюють 600 чоловік. Обладнання, аналогічне нашому, виготовити не можна ніде, воно унікальне, так само, як унікальний і людський потенціал. Практично в усіх країнах СНД, у Прибалтиці, Польщі, Сирії, Індії працюють наші генератори. 60% російських ТЕЦ працюють на наших генераторах. Якщо закриється завод, то Україна просто втратить ці ринки, а це мільйонні збитки.

Але найголовніше — унікальність українського виробничого комплексу. Якщо знищити одне з його підприємств, втратимо все. Адже, як я вже казав, сьогодні у нас є можливість здійснення так званої комплектної поставки, коли все устаткування для нової електростанції поставляється нашими підприємствами.

Проте виникає одна складність. Приходять до нас замовники, наприклад, із Сирії чи Індії, вони хочуть придбати устаткування для електростанції. Замовники не можуть бігати укладати контракти з кожним заводом окремо. Адже все обладнання для станцій має бути виконане за єдиним проектом. Для цього, вважаю, необхідно створити об’єднання підприємств енергетичного машинобудування. Таким чином, удалося б оптимізувати виробництво і продемонструвати ефективність управління державними активами. Вищий орган (об’єднання) укладав би всі контракти, розподіляв завдання і визначав ціну та прибуток.

Міжнародний досвід свідчить: прецедентів, коли подібні нашим підприємства існували б порізно, у світі немає. Навпаки, коли десь виникає роз’єднаність, усі прагнуть її усунути. Наша ситуація в цьому плані унікальна, і відбувається це тому, що деякі люди ставлять свої особисті амбіції й інтереси вище від державних.

Ми повідомляємо тільки дійсно важливі новини. Долучайся до Telegram-каналу DT.UA
Помітили помилку?
Будь ласка, позначте її мишкою і натисніть Ctrl+Enter
Додати коментар
Залишилось символів: 2000
Авторизуйтеся, щоб мати можливість коментувати матеріали
Усього коментарів: 0
Випуск №1287, 21 березня-27 березня Архів номерів | Зміст номеру < >
Вам також буде цікаво