Індійський конфуз, або За що Мінпромполітики вичитало директору «Турбоатому»

Поділитися
На скандал, пов’язаний із невиконанням харківським заводом «Турбоатом» своїх контрактних зобов’язань перед індійською державною енергокомпанією NPCIL, Україна була змушена відреагувати на урядовому рівні.

На скандал, пов’язаний із невиконанням харківським заводом «Турбоатом» своїх контрактних зобов’язань перед індійською державною енергокомпанією NPCIL, Україна була змушена відреагувати на урядовому рівні. В середині листопада в Міністерстві промислової політики відбулася нарада, рішенням якої генеральному директору ВАТ «Турбоатом» Віктору Субботіну було вказано на непрофесійні дії з організації виконання контракту, а також наказано терміново розробити комплекс заходів для подолання «індійської кризи».

Можна прогнозувати, що в найближчому майбутньому будь-який склад Кабміну буде змушений наполягати на зміні топ-менеджменту «Турбоатому». Хоча б для того, щоб зберегти платоспроможність підприємства і хоч якось згладити серйозну шкоду, завдану репутації вітчизняного машинобудування на міжнародній арені.

Нагадаємо, що ще 26 серпня ц.р. на третьому блоці індійсь­кої АЕС «Кайга» сталася аварійна зупинка, спричинена поломкою поставленого харківським заводом турбогенератора. Однак за три місяці, що минули з дня аварії, топ-менеджмент «Турбоатому» не лише не розпочав передбачених контрактом відновлювальних робіт, а й навіть не сформував плану усунення несправностей і введення турбогенератора в роботу.

Необхідно розуміти, що виконати ремонт харківському заводу все одно доведеться, і щойно турбогенератор буде запущено, індійська сторона, швидше за все, вимагатиме компенсації збитків за простій блоку АЕС. Сума цих збитків уже була офіційно озвучена NPCIL — 400 тис. дол. щодня. Держпідприємству «Турбоатом», чий річний оборот становить лише 60 млн. дол., навряд чи під силу оплатити подібний штраф. Також очевидно, що нинішньому керівництву «Турбоатому», яке тривалий час ігнорувало «індійську» проблему і за три місяці не спромоглося провести очну зустріч із директорами NPCIL, навряд чи вдасться домогтися успіху на переговорах щодо зниження чи скасування штрафних санкцій індійської сторони.

Взагалі поведінку Віктора Субботіна протягом усього конфлікту складно назвати логічною. Так, перші два тижні генеральний директор «Турбоатому» абсолютно не реагував на аварію в Індії, вочевидь, дотримуючись принципу суб’єктивного ідеалізму: «Якщо цього немає у мене в голові — цього немає взагалі». Через півмісяця, нехай і не повіривши до кінця, але усе ж дослухавшись запевнень оточення в реальності аварії, Субботін відповів NPCIL. Ця відповідь здивувала індусів ще більше, аніж 15-денне мовчання, що передувало їй. На думку Субботіна, винуватцем інциденту був субпідрядник «Турбоатому» — ще один харківський завод, «Електроважмаш», який нібито поставив неякісні комплектуючі для турбогенератора.

Втім, це традиційне українське посилання на «невістку» не справило належного враження на індусів, які справедливо зауважили, що генеральним підрядником контракту є «Турбоатом». Але й після відповіді звичайна в подібних випадках двостороння робоча комісія не була створена.

Лише через місяць (!) технічні спеціалісти заводів «Турбоатом», «Електроважмаш» і «Моноліт» вилетіли до Індії. Разом із інженерами-експертами індійської енергетичної держкомпанії NPCIL вони провели обстеження агрегату, під час якого загалом підтвердилися початкові висновки індійської сторони. Однак не варто думати, що слідом за цим на третьому блоці АЕС «Кайга» почалися відновлювальні роботи. Українські інженери благополучно повернулися на Батьківщину, а ситуація з ушкодженим генератором не змінилася. На «Турбоатомі» не склали плану відновлювальних робіт і не відправили до Індії команди ремонтників.

Проблема вийшла за рамки відносин двох компаній і стала предметом обговорення на міждержавному рівні. Це питання неодноразово порушували представники індійського посольства. У жовтні в Міністерстві промислової політики відбулася тристороння нарада між представниками міністерства, індійського посольства і «Турбоатому». Примітно, що гендиректор на цю нараду не прийшов, приславши свого заступника. Це не залишилося непоміченим у NPCIL, і, як повідомило джерело в компанії, її представники не мають наміру надалі сідати за стіл переговорів із нинішнім керівником «Турбоатому».

На наступну — листопадову — нараду в Міністерстві промислової політики, що проходила вже без участі індійської сторони, пан Субботін прийшов. Проводили нараду заступник міністра Костянтин Кучер і директор департаменту загального машинобудування Віктор Козирєв. Окрім вищої ланки «Турбоатому», на ній були присутні представники підприємств-підрядників заводу в індійському контракті — «Електроважмашу» та заводу ім. Шевченка.

Заслухавши доповідачів, учасники наради визнали непрофесійні дії керівництва «Турбоатому» основною причиною як самої аварії, так і подальшого невиконання контрактних зобов’язань із усунення її наслідків. Як стало відомо зі слів головного конструктора «Електроважмашу», гендиректор «Турбоатому» не забезпечив присутності українських технічних спеціалістів на атомній станції і, більше того, перешкоджав виїзду інженерів «Електроважмашу» на місце пригоди в перші дні після аварії.

Сам Віктор Субботін на нараді був неговіркий і замислений і тільки раз заперечив директору «Електроважмашу» Віталію Череднику, коли той серед голов­них причин аварії назвав підвищену (більш ніж утричі) вібрацію опорного підшипника ротора. На думку голови «Турбоатому», вібрація підшипника була цілком прийнятною і не пов’язана з аварією. Іншим учасникам засідання, стаж роботи в машинобудуванні багатьох із яких становить десятки років, цей глибокий технічний аналіз видався особливо кумедним. Адже до свого призначення в квітні ц.р. на посаду гендиректора «Турбоатому» Віктор Субботін ніколи не працював не тільки в машинобудуванні, а й на виробництві взагалі. До своєї появи на «Турбоатомі» він очолював Мегабанк, а ще раніше — «Регіон-банк», ну а в більш віддаленому минулому Віктор Георгійович був секретарем Харківського міськкому комсомолу. А тут поставили керувати стратегічним підприємством...

Однак і перейшовши в «Турбоатом», директор рідний Мегабанк не забув. І глибока замисленість Віктора Георгійовича на засіданні, можливо, пояснювалася саме думками про справи банківські. А подумати справді було про що. Адже на депозитних рахунках Мегабанку перебуває близько 200 млн. гривень, котрі належать «Турбоатому». Що означає ця сума для харківського заводу, можна зрозуміти, згадавши, що річний оборот «Турбоатому» дорівнює 60 млн. дол.

Частину депозитів розміщено в Мегабанку до 2011 і 2015 року. А відсоткова ставка за цими вкладами не перевищує 6,5%. А тепер виходить, що через цих індусів усе може піти прахом: Віктора Георгійовича звільнять, а новий директор заводу візьме, та й зажадає через суд негайного повернення грошей. А ця сума, між іншим, дорівнює розміру статутного капіталу Мегабанку і становить майже 40% від усіх депозитів, розміщених у Мегабанку юридичними особами. Як тут, скажіть, не задуматися?

Певно, і сам Субботін чудово розуміє, що після всього, що сталося, його звільнення — справа часу. Однак головне в цій історії — зовсім не особистість директора і не майбутня зміна в керівному кріслі. Важливою є доля одного з ключових вітчизняних підприємств і репутація українського машинобудування, зіпсована «індійською кризою».

Поділитися
Помітили помилку?

Будь ласка, виділіть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter або Надіслати помилку

Додати коментар
Всього коментарів: 0
Текст містить неприпустимі символи
Залишилось символів: 2000
Будь ласка, виберіть один або кілька пунктів (до 3 шт.), які на Вашу думку визначає цей коментар.
Будь ласка, виберіть один або більше пунктів
Нецензурна лексика, лайка Флуд Порушення дійсного законодвства України Образа учасників дискусії Реклама Розпалювання ворожнечі Ознаки троллінгу й провокації Інша причина Відміна Надіслати скаргу ОК
Залишайтесь в курсі останніх подій!
Підписуйтесь на наш канал у Telegram
Стежити у Телеграмі