Хто замовив «Сосновий Бір»? - Економіка - dt.ua

Хто замовив «Сосновий Бір»?

4 березня, 2005, 00:00 Роздрукувати Випуск №8, 4 березня-11 березня

Формується суспільна думка про те, що всі власники землі під Києвом — бандити й олігархи. Наступним кроком буде «взяти і поділити»?..

Формується суспільна думка про те, що всі власники землі під Києвом — бандити й олігархи. Наступним кроком буде «взяти і поділити»?

Земля останнім часом опинилася в центрі пильної уваги громадськості, політиків і чиновників. Скандал із роздачею землі в Пущі-Водиці виявив проблеми з виділенням ділянок у Києві. Новий губернатор Київської області теж пообіцяв масову реприватизацію землі. «Більшість природних ресурсів Київської області за хабарі роздали сумнівним структурам... і потрібно вчинити з ними, як із «Криворіжсталлю», — заявив Євген Жовтяк.

Земля під Києвом — золота. І за своїми якостями — віковий ліс, чисті озера та ріки, де можна не тільки чудово відпочивати, а й жити. І за ціною — від однієї до 15 тисяч доларів за сотку, що робить її надзвичайно привабливою в ролі товару й активу.

Кожен, хто намагався оформити ділянку у власність — не обов’язково в «крутих» Козині і Пущі, а й у будь-якому селі Київської області, — знає, наскільки складний цей процес. Багато питань видачі землі тривалі роки не були врегульовані законодавством, а перехідні положення Земельного кодексу містили різночитання. На цій юридичній базі і відбувалося виділення землі сільрадами. Тому можна сміливо обвинуватити в співучасті в корупції багатьох, хто володіє земельною ділянкою під Києвом. І провести воістину масову реприватизацію. Більшість людей, у яких землі немає, починання підтримають: гасло «взяти і поділити» і «дави буржуїв» у нашому суспільстві приречені на популярність. Тільки от чи дістанеться ця земля всім киянам?

І що робити тим, хто за ці непрості півтора десятиріччя зумів «піднятися», заробити своїм розумом чималі гроші й побудувати собі гідне житло — будинок під Києвом? Йдеться про той самий «середній клас», який сьогодні називають надією України. І який, напевно, свідоміше від усіх підтримував нову владу під час революції. Тому що вірив в обіцянки дати бізнесу свободу й ліквідувати атмосферу тотального здирства, котра панувала в країні останні кілька років. Як нова влада з’ясовуватиме, хто з них «середній клас», а хто — «сумнівна структура»? Адже, нагадаємо, порушення в придбанні землі за бажання можна знайти в усіх.

Питання про те, чи не перетвориться реприватизація київської землі на її масовий переділ, не ставимо з огляду на його риторичність...

Отже, заявити про необхідність переділу легко, а от вирішити всі супутні питання, у тому числі порушені вище — значно складніше. Ілюстрацією клубка проблем, що склався навколо київської землі, може бути ситуація щодо котеджного містечка «Сосновий Бір» поблизу Козина. Саме він, судячи з останніх подій, ризикує сьогодні бути призначеним на роль «флагмана реприватизації» і найбільш «сумнівної структури».

Керівники Товариства індивідуальних забудовників (ТІЗ) «Сосновий Бір» кажуть, що створювали селище для того, аби реалізувати прагнення людей жити в цивілізованих умовах, але ближче до природи. За їхніми словами, «Сосновий Бір» — не благодійна комуна, куди беруть усіх бажаючих, однак і не найдорожчий житловий комплекс під Києвом: його творці орієнтувалися не на олігархів, а на «середній клас». Але в жовтні минулого року прокурор Київської області порушив кримінальну справу за статтею 190 ч.4 КК України «Шахрайство в особливо великих розмірах» за фактами виділення землі забудовникам «Соснового Бору». А в лютому, після зміни керівників обласної міліції та прокуратури, у ЗМІ почав з’являтися «компромат» на «Сосновий Бір».

Трохи історії. ТІЗ «Сосновий Бір» було зареєстровано 2000 року, коли рішенням Козинської селищної ради київській будівельній фірмі АТ «КПМК-2» під індивідуальну забудову Козинською райрадою було виділено 84 гектари землі. Селище виставило «КПМК-2» низку додаткових умов: підвести газ, електроенергію, воду, прокласти каналізацію, зв’язок, дороги в обсягах, що забезпечують у тому числі і потреби Козина. Всі умови було виконано в повному обсязі.

Концепція котеджного селища «Сосновий Бір» передбачала створення на його території інфраструктури, що не поступається міській, аби його жителі могли насолоджуватися міським комфортом, живучи при цьому в чистому сосновому лісі. Крім газопроводу, було побудовано електропідстанцію, до якої підведено високовольтну ЛЕП. За 35 кілометрів, із Києва, у Козин було прокладено телефонний кабель на 2800 з’єднувальних ліній (із міськими номерами й Інтернетом). Пробурено артезіанські свердловини для водопостачання і споруджено шестикілометровий каналізаційний колектор до очисних споруд Козина. На території селища проклали більш як 20 кілометрів різних розподільних мереж. Будівельна компанія «КПМК-2», котра виконувала роботи (вона ж будує саме селище за договорами із забудовниками), витратила на це близько 60 млн. грн. Все це дозволило будувати котеджі з усіма міськими зручностями. Значною частиною цих потужностей користується і Козин.

Подібна інфраструктура унікальна для селищ такого типу, яких у Київській області з’явилося кілька. Але найчастіше в них обмежуються компактним будівництвом особняків, спільним парканом і охороною. Електро- та водопостачання часто не розраховане на таку кількість будинків. Газ підведено лише в деякі із селищ, а проблеми каналізації забудовники вирішують самі, з допомогою септиків. Через це в деяких місцях компактного котеджного будівництва виникають проблеми із забрудненням грунтових вод каналізаційними стоками. Зв’язок найчастіше лише мобільний.

Ще один елемент концепції «Соснового Бору» — максимальне збереження лісу, на території якого він знаходиться. Власне, дерева вирубили лише на місці доріжок і фундаментів будинків. У селищі є багато споруд, упритул до стін яких ростуть сосни. Висоту будинків також було обмежено двома поверхами, щоб вони не порушували «лісову гармонію». На всі порубки дерев оформили відповідні документи і сплатили необхідні збори.

Загалом гарне вийшло селище. Тільки от поки його будували, земля, на якій воно розміщується, подорожчала в багато разів. І ділянки з котеджами, п’ять років тому оцінені в 3—4 тис. дол., тепер коштують у десятки разів дорожче. І дорожчатимуть ще. А тому неминуче повинні були з’явитися бажаючі «покермувати».

Ще 2002 року у «Соснового Бору» з’явилися сусіди — фірма «Світ Шляхів», котра отримала землю поруч, паркан у паркан. Фірма ця пов’язана з народним депутатом Віктором Пінчуком. Власне, на цій землі він побудував будинок, у котрому й живе разом із сім’єю.

— Спочатку «Світ Шляхів» зажадав від «Соснового Бору» поділитися 8 га території, що належить членам ТІЗ, — каже директор АТ «КПМК-2» Валерій Омельяненко. — І товариство, зазнаючи тиску, змушене було погодитися. Щоправда, оформляти документи на ділянку не квапилися. А на початку 2004 року помічник депутата Олег Кузнєцов запропонував підключити споруди «Шляхів» до комунікацій котеджного містечка й користуватися газом і електроенергією. У відповідь на запитання про оплату «Бору» порекомендували звернутися до губернатора... Літом минулого року обладміністрація зажадала документи про наявність і можливості комунікацій «Соснового Бору», а також договори із забудовниками. Пізніше було озвучено вимогу передати під контроль фірмам, які належать подружжю Засух, частину землі й потужностей «Соснового Бору». З цим погодитися було вже неможливо.

Реакція влади виявилася цілком передбачуваною. На початку вересня почалися перевірки Управління по боротьбі з економічною злочинністю Київського облУВС. Міліціонери зажадали від «Соснового Бору» численні документи. При цьому продовжували наполягати на оформленні згоди на передачу тих самих 8 га землі «Свiту Шляхiв».

— Особливий інтерес виявляли до господарської та фінансової діяльності підприємства, — каже адвокат Лариса Пупиніна. — Однак було надано лише ті документи, що не містять комерційної таємниці. Проте 26 жовтня було порушено вищезгадану кримінальну справу. Лише недавно ми дізналися, що 5 жовтня 2004 року «Свiт Шляхiв» одержав акт власності на землю, куди ввійшла і частина землі, що належить членам ТІЗ. Акт цей, до речі, був підписаний особисто Анатолієм Засухою, хоча за законом він не мав права розпоряджатися землями Козинської селищної ради. До речі, ще 14 липня 2004 року прокуратура області порушила кримінальну справу проти голови Козинської селищної ради Валентини Горобець, яка до «Соснового Бору» не має жодного стосунку, оскільки була обрана лише 2003 року. Схоже, справу «Соснового Бору» порушили «за фактами», котрі слідчі «накопали» у результаті обшуків у Козині. Було проведено також обшуки у нотаріусів, які засвідчували договори по земельних ділянках у селищі. Комусь дуже хотілося вбити двох зайців...

Наприкінці осені грянула революція, і слідство велося мляво. Деякий сплеск активності (останній обшук — 14 січня) спостерігався в період міжвладдя, коли новий Президент уже був обраний, але ще не прийняв присягу. 19 січня було звільнено київського обласного губернатора Анатолія Засуху, 4 лютого головою Київобладміністрації був призначений нардеп Євген Жовтяк.

Новий губернатор майже одразу заявив про те, що боротиметься з порушеннями при видачі землі в Київській області (про його протистояння з «кланом Засух» відомо давно). А 11 лютого начальник ГУВС у Київській області Анатолій Волощук, за командою якого в «КПМК-2» приходили міліціонери, дав прес-конференцію, на якій серед інших справ назвав і «Сосновий Бір».

Генерал поділився з журналістами інформацією досудового слідства (за законом, її розголошення заборонене, і слідчі часто посилаються на це при спілкуванні з пресою) про те, що більшість ділянок у 2000—2001 роках було оформлено на «студентів одного зі столичних університетів, які мешкали в гуртожитку на Троєщині». Котрі за надання своїх документів одержували грошову винагороду. Згадав генерал і про те, що на слідство чинився «неймовірний тиск» із боку «новоспечених господарів елітних дач». Загалом спробував ввести в оману нового керівника області, даючи зрозуміти, що коли той бажає на практиці боротися з порушеннями при видачі землі, то почати потрібно саме з «Соснового Бору». Однак 17 лютого Анатолія Волощука було звільнено.

— На наш погляд, правдою у виступі генерала було лише те, що ми побудували гарне котеджне містечко, — говорить голова правління ТІЗ «Сосновий Бір» Костянтин Юмаєв. — Так, із початку нашого існування склад членів ТІЗ змінився. Пішли люди, котрі «не потягли» фінансування будівництва. Проте жоден із колишніх членів товариства жодного разу не пред’являв якихось претензій. Більшість із перших його учасників досі працюють у «КПМК-2».

23 лютого новим керівникам області знову нагадали про «Сосновий Бір». Цього разу в газеті «Факты». З посиланням на прес-конференцію двотижневої давнини, котру дав генерал Волощук, звільнений за тиждень до публікації. Крім уже згаданих фактів із кримінальної справи, у статті є репортаж про поїздку журналістів у «Сосновий Бір», організовану прес-службою обласної міліції. Журналістів, які приїхали несподівано, охорона на територію селища не пустила. Стаття містить мальовничий опис охоронців, які перешкоджали свободі преси, глухого паркана, визираючих з-за нього дахів крутих особняків і висновок кореспондента: «Нам так не жить...»

А тепер уявіть собі реакцію середньостатистичного читача на таку картину. От є «прості смертні», в яких украли землю, а є «вершки суспільства» (вислів зі статті) у котеджному селищі. Можна сказати, що передумови для підтримки широкою громадською думкою «націоналізації» «Соснового Бору» створено. А Євген Жовтяк на своїй першій прес-конференції на посаді губернатора ще говорив, що «громадську думку не купиш»... Невже він ніколи не спілкувався з грамотними піарниками?

«За нашими даними, тільки за 2004 рік на різних фізичних і юридичних осіб, пов’язаних із керівництвом Київської області, було оформлено понад 1000 гектарів землі, — каже член ТІЗ «Сосновий Бір» Олег Малич. — І ділянки швидко продали за комерційними цінами. Обставини цього питання вже з’ясовуються. Однак таке враження, що хтось завзято хоче підкинути новому керівництву області «Сосновий Бір» у ролі цапа офірування. Щоб дати правоохоронцям можливість відрапортувати про успіхи у справі повернення землі і цим галасом відволікти їхню увагу від по-справжньому масштабних її розкрадань.

Чому саме «Сосновий Бір»? Може, це помста за конфлікт із Пінчуком. Відомо, у тому числі і з публікацій у «ДТ», що сім’ї Пінчуків і Засух товаришують між собою. Пропозиція Тетяни Засухи ввійти в частку в «Сосновому Бору» надійшла від Сергія Тучі, котрий представився її юристом. Стаття в газеті, контрольованій Віктором Михайловичем, з’явилася відразу після того, як «Світ Шляхів» був змушений таки оплатити рахунок у 2,04 млн. грн. за підключення до мереж «Соснового Бору». Ми бачимо, як у ЗМІ створюється громадська думка про те, що в котеджних селищах можуть жити лише «буржуї» та «бандити» і що їхню землю потрібно «взяти й поділити». Хочеться сподіватися, що міліція та прокуратура з’ясовуватимуть істину, а не виконуватимуть чиєсь замовлення.

За останні два роки розмах торгівлі землею і ціни на неї зросли в кілька разів. Сьогодні під поняття «сумнівна приватизація» може потрапити кожен, хто одержував землю в 2000—2003 роках. Гадаю, що сприяння правоохоронним органам необхідне, якщо їхня діяльність спрямована на встановлення істини, а не має замовний характер».

— Ми віримо новому правосуддю. А до людей і видань, які поширюють інформацію, що ганьбить ТІЗ «Сосновий Бір» і «КПМК-2», готуються судові позови. Хоча ми не виключаємо і нових подібних публікацій у ЗМІ, контрольованих Пінчуком, — повідомила Лариса Пупиніна.

Ситуація з «Сосновим Бором» порушує проблему відносин власників із владою в нових умовах. Олігархи та бандити справді побудували собі під Києвом багато особняків. Однак ще більше побудували їх звичайні бізнесмени — люди небідні, але вони свої гроші заробляють чесно. Про те, що законодавство у нас таке, що будь-якого бізнесмена можна притягти до кримінальної відповідальності, писалося чимало. За бажання, в усіх, чий будинок виділяється на загальному тлі або оформлений на родичів, можна забрати і землю, і житло. Або змусити доплатити, скільки зажадають.

До речі, у розмовах про реприватизацію — як землі, так і промислових об’єктів — питання про методику їхньої переоцінки, як правило, не порушується. Мова зазвичай іде лише про порушення. Та й сама постановка питання про доплату вимагає пояснень: за якими цінами доплачувати? За нинішніми? І так щоразу, тільки-но вони збільшаться? За що? Створення міжвідомчої комісії, котра, за вказівкою нового губернатора, має вивчити питання виділення землі в області за останні два роки, виглядає розумним рішенням. І є надія, що вона відповість на всі ці запитання.

Євген Жовтяк говорив лише про землі, «отримані з грубим порушенням законодавства». Хочеться вірити, що при конкретизації терміна «грубі порушення» всім, хто багатий, не доведеться ворожити, чи будуть обставини одержання ними землі пораховані «грубими»... Переважна більшість київських бізнесменів усіх масштабів підтримувала революцію. «Ми своїми руками привели цю владу, чому ми повинні тепер її боятися?» — запитують вони.

Загалом земельне питання в Україні стане сьогодні для нової влади важким випробуванням на мудрість. І якщо його вирішення буде необдуманим, заснованим лише на популізмі, це викличе розчарування.

Ми повідомляємо тільки дійсно важливі новини. Долучайся до Telegram-каналу DT.UA
Помітили помилку?
Будь ласка, позначте її мишкою і натисніть Ctrl+Enter
Додати коментар
Залишилось символів: 2000
Авторизуйтеся, щоб мати можливість коментувати матеріали
Усього коментарів: 0
Випуск №43-44, 16 листопада-22 листопада Архів номерів | Зміст номеру < >
Вам також буде цікаво