Хто кому Шехерезада - Економіка - dt.ua

Хто кому Шехерезада

21 жовтня, 2005, 00:00 Роздрукувати Випуск №41, 21 жовтня-28 жовтня

В Ашгабаді все спокійно, з «Газпромом» і Росією загалом переговори про умови транзиту газу через територію України в 2006 році тривають і, схоже, ще далекі від завершення...

В Ашгабаді все спокійно, з «Газпромом» і Росією загалом переговори про умови транзиту газу через територію України в 2006 році тривають і, схоже, ще далекі від завершення. Глава НАК «Нафтогаз України» Олексій Івченко запевняє: це справа часу й торгу за умови. А також наполягає на тому, що нафтогазова галузь України цілком готова до майбутньої зими. Тобто із запасами палива, передусім газу, все нормально.
Однак представники тієї самої нафтогазової галузі (зокрема і з числа народних депутатів) і Мінпаливенерго в розмовах із журналістами говорять при цьому протилежне. Мовляв, із росіянами взагалі усе незрозуміло. Як і з запасами газу в українських підземках. (Глава НАК час від часу називає різні цифри запасів газу, із чого складно зробити висновок про те, скільки ж насправді газу призначено там для потреб українських споживачів.) А стосовно Туркменистану, то цілком може виявитися, що в Туркменбаші урветься терпець і він удасться до рішучих заходів. Так чи інакше, але ще минулого тижня прем’єр Юрій Єхануров відповідальність за всі наслідки переговорів у Туркменистані й за нерозрахунки з цим торговельним партнером поклав на керівництво НАК.
Справа дійшла до того, що депутати з ПЕКівського комітету Верховної Ради запросили на «душевну розмову» главу Мінпаливенерго й голову правління НАК «Нафтогаз України». У відставку їх обох після цього не відправили. Але замислитися є над чим, у тому числі і главі Української держави.
«Так ви мені брешете?!»
Через тиждень після пере­говорів української урядової делегації з Туркменистаном глава Мінпаливенерго України Іван Плачков і його перший заступник, голова правління НАК «Нафто­газ України» Олексій Івченко на прес-конференціях 18 жовтня запевняли всіх: із Ашгабадом усе спокійно. Мовляв, їх не так зрозуміли.
А що було розуміти, коли після повернення делегації з Турк­менистану тамтешня преса опублікувала покаянний лист президента В.Ющенка до Туркменбаші? У тому посланні глава Української держави пообіцяв обов’язкову оплату туркменського газу й виконання українською стороною взятих на себе зобов’я­зань по розрахунках за туркменський газ. Між іншим, уже не вперше пообіцяв.
«Українська сторона забезпечить неухильне виконання взятих на себе зобов’язань. Це стосується товарних поставок до Туркменистану в рамках розрахунків за туркменський газ, поставлений в Україну в 2004—2005 роках, завершення будівництва залізничного моста через річку Амудар’я, належного виконання контрактів інвестиційних проектів загальнодержавного масштабу на території Туркменії», — говориться в посланні Ющенка.
«Ці питання перебувають на моєму особистому контролі», — зазначив президент України.
13 жовтня, у вечірньому ефірі каналу «Інтер», розсерджений прем’єр-міністр України Юрій Єхануров поклав відповідальність за проблеми з розрахунками з Туркменистаном за поставлений в Україну газ на керівництво «Нафто­газу України».
«Я був дуже занепокоєний тим, що сталося. Мене запевнили десь 25 вересня, що все гаразд, ідуть вантажі, уже перетнули такий-то кордон... Керівництво «Нафтогазу», — сказав прем’єр.
«У нас є люди, котрі відповідають за ці речі. Коли це вже стало проблемою, то проблема — це ті люди, котрі ведуть переговори», — додав він.
Ю.Єхануров повідомив також, що має намір відвідати Туркменистан 26—27 жовтня для того, аби очолити переговорний процес із туркменською стороною. «Я сподіваюся, що перед поїздкою я проведу ще одну нараду, а повернуся — тоді вже зробимо «розбір польотів», — зауважив він.
Водночас прем’єр-міністр визнав: заборгованість України перед Туркменистаном існує. «За товарами це заборгованість в основному першого півріччя. Це 450—470 млн. дол... Узгоджена товарна група є на рівні 212 млн. дол. На інше поки ще немає номенклатури товарів. Там триває переговорний процес», — повідомив прем’єр.
Ю.Єхануров також пообіцяв здійснювати «жорстку державну політику стосовно того, як ми витрачаємо газ». «Скільки його крадуть, цікаво знати б, скільки й як ми на 1 млрд. ВВП використовуємо газу?» — додав він.
І ось після цього у вівторок, 18 жовтня, міністр палива й енергетики України Іван Плачков на прес-конференції в Києві заявляє, що вітчизняний паливно-енергетичний комплекс підготовлений до роботи в осінньо-зимовий період 2005—2006 років.
Він зазначив: ремонти електроенергетичного устаткування виконано в повному обсязі, запаси вугілля на складах теплових електростанцій (ТЕС) і теплоелектроцентралей (ТЕЦ) становлять понад 3,5 млн. тонн, а на складах вугільних підприємств — ще 1,5 млн. тонн.
«Ми маємо рівномірний розподіл вугілля по всіх станціях залежно від потужності й це дає нам упевненість, що електростанції будуть забезпечені паливом в осінньо-зимовий період», — підкреслив міністр.
За словами І.Плачкова, газовий баланс країни бездефіцитний, «Нафтогаз України» до початку опалювального сезону закачав у підземні сховища 15,3 млрд. кубометрів природного газу, у такий спосіб наростивши його запаси до 16,6 млрд. кубометрів. «Ресурси газу на 2005 рік цілком забезпечено», — сказав міністр.
Тим часом, за іншими даними того ж таки Мінпаливенерго, енергогенеруючі компанії до 10 жовтня виконали ремонти 51 енергоблоку ТЕС загальною потужністю 12606 МВт, тоді як для несення навантаження в осінньо-зимовий період у поточному році необхідно було відремонтувати 76 блоків потужністю 16 тис. МВт. План заходів з підготовки до осінньо-зимового пе­ріоду загальностанційного устаткування та споруд ТЕС виконано на 90%.
Крім того, запаси вугілля розподілено не пропорційно встановленій потужності. Так, на електростанціях ТОВ «Східенерго» до 1 жовтня перебувало близько 31% всього обсягу вугілля, наявного на складах ТЕС. Співвідношення обсягу вугілля до встановленої потужності по генкомпанії «Дніпро­енерго» за станом на 1 жовтня дорівнювало 78,4 тонни на 1 МВт, по «За­хіденерго» — 102,7 тонни на 1 МВт, по «Донбасенерго» — 143,2 тонни на 1 МВт, по «Східенерго» — 251,1 тонни на 1 МВт.
Уже наступного дня глава Мінпаливенерго назвав ці дані некоректними...
Своєю чергою, глава НАК «Нафтогаз України» Олексій Івченко заявив на прес-конференції 18 жовтня, що Україна не має боргів за газ перед Турк­менистаном.
Як відомо читачам «ДТ», від 1 липня поточного року Туркменистан, відповідно до домовленості, підписаної з боку НАК О.Івченком, поставляє газ в Україну за ціною 44 дол. за 1000 кубометрів, оплачується газ виключно грошима.
Ще 3 січня (коли компанію очолював Ю.Бойко) НАК «Нафтогаз України» підписала з Туркменистаном додаткову угоду (про поставки газу 2005 року) до довгострокового контракту про поставки газу в Україну. Угодою передбачалося поставити в Україну в 2005 році 36 млрд. кубометрів газу, 87,5% із яких (31,5 млрд. кубометрів) «Нафтогаз» мав купувати по 58 дол. за 1000 кубометрів на кордоні Туркменистану з Узбекистаном.
2004 року НАК закуповувала у Туркменистані газ за ціною 44 дол., сплачуючи 50% вартості газу грошима, 50% — товарно-матеріальними цінностями.
На прес-конференції О.Івченко також заявив, що задоволений результатами переговорів із керівництвом Турк­менистану. Він повідомив: термін поставки товарів у рахунок оплати буде визначено після узгодження туркменською стороною специфікації товарів, які поставляє Україна.
А всі розмови й публікації про борги Туркменистану глава «Нафтогазу» О.Івченко назвав «провокацією», бо, за його словами, пізніше з’ясувалося — С.Ніязова дезінформували підлеглі.
Передаючи зміст переговорів із Туркменбаші, О.Івченко повідомив (цитата): «Приблизно годину на початку, в присутності камер, ми уважно слухали лекцію (Ніязова), були до нас претензії, що ми тільки на 8 мільйонів доларів поставили товару. Що не узгоджені ціни і класифікації. Це з контексту було вирвано і подано пресою. Але не подано ні однієї фрази, яку говорив я… Я говорив хвилин 25. Я говорив голосніше, ніж зараз із вами. Мої колеги були присутні за дверима, в приймальні, і вони чули, як я говорив!»
За словами О.Івченка, він сказав С.Ніязову, що напам’ять знає кожен пункт підписаних угод. «Валютні проплати ми робимо, як годинник, попереду паровозу», — сказав він.
«Якщо говорити про товарну частину, я заявляю, що Україна на сьогодні нічого не винна. Я попросив (у Ніязова) дозволу: дозвольте покритикувати туркменську сторону у вигляді ваших заступників. І зробив! Так жорстко, що мої колеги з туркменськими колегами тікали з приймальні, бо не знали, що відбувається», — похвалився Івченко. За його словами, так, як він, із туркменськими чиновниками ніхто ще не дозволяв собі говорити...
Далі Івченко переказував свою розмову з Ніязовим: «Якщо говорити про товарну частину, я заявляю, що Україна на сьогодні нічого не винна. Я попросив (у Ніязова) дозволу: дозвольте покритикувати туркменську сторону у вигляді ваших заступників. І зробив!» «Так жорстко, що мої колеги з туркменськими колегами тікали з приймальні, бо не знали, що відбувається», — додав глава НАК.
Ось так, випливає зі слів О.Івченка, поїхали з офіційним візитом, страху на туркменських чиновників нагнали. Повернулися й розповідають: із туркменським контрактом усе добре. Попри те, що Туркменбаші запропонував надалі на такі переговори запрошувати обов’язково й росіян. А також попри те, що пропускна здатність магістрального газопроводу Середня Азія—Центр обмежена й там постійно трапляються аварії... І контролює цей газопровід «Газпром», із яким у «Нафтогазу» наразі немає чітких домовленостей на рік наступний. А туркменські газопоставки так поки що й не оплачено...
«Я відповідаю за свої слова»
Якби міністр палива й енергетики України Іван Плачков не викликав вогонь на себе, ще невідомо, чим обернулося б засідання ПЕКівського комітету Верховної Ради 19 жовтня для голови правління НАК «Нафтогаз України», а за сумісництвом і заступника глави Мінпаливенерго Олексія Івченка. Але в чотири руки глава Мінпалив­енерго та його заступник відбивали атаки нардепів стоїчно. Хоча глава «Нафтогазу України» кілька разів явно дратувався. (Цікаво, з росіянами й турк­менами він веде переговори на таких самих підвищених тонах?..)
На засіданні ПЕКівського комітету ВР (комітету з питань паливно-енергетичного комплексу, ядерної політики та ядерної безпеки) розглядалися два питання: проект Концепції розвитку ПЕК України на період до 2030 року; а також підготовка нафтогазового комплексу до опалювального сезону 2005—2006 років; плюс умови й перспективи імпорту газу в Україну в 2006-му та наступних роках.
Перше з названих питань нардепи мали намір розглядати після звіту О.Івченка про поточну ситуацію в нафтогазовому комплексі. Але міністр І.Плачков за правилами субординації «потягнув мікрофон на себе». Депутати, а разом із ними й кілька десятків журналістів терпляче слухали. (Той випадок, коли журналісти в принципі не можуть ставити запитання — це дозволено лише офіційним учасникам засідання парламентського комітету.)
Що в результаті парламентарії запишуть у своєму рішенні, достеменно невідомо. Відомо лише, що над Концепцією розвитку ПЕК України до 2030 року нардепи порадили Мінпаливенерго та співпричетним сторонам ще попрацювати. І не вносити в концепцію явно підводне каміння, а саме — не намагатися ввести нові поняття й визначення, які згодом вимагатимуть ухвалення цілої низки законів (приміром, про публічні енергетичні компанії). А вугільна тематика — це взагалі окрема розмова.
Проте глава Мінпаливенерго встиг повідомити й цілком реальні речі. Приміром, сучасні ціни на газ для населення та промислових споживачів в Україні й у найближчих сусідів. Так, за даними І.Плачкова, сьогодні ціна 1000 кубометрів газу для населення становить: в Україні — 34,1 дол., Росії — 34, Молдові — 114, Польщі — 217,2, Німеччині — 463,1 дол.
Як пояснив глава НАК «Нафтогаз України», вартість видобутку вітчизняного газу обходиться НАК у 127 грн. за 1000 кубометрів. «А населенню ми продаємо цей газ по 112 грн.», — зазначив він.
І.Плачков і О.Івченко переконані: допоки НАК і бюджет спонсоруватимуть газоспоживачів, тобто продаватимуть газ дешевше, ніж його купують за імпортом, — доти ані населення, ані тим паче промислові підприємства не задумаються про впровадження енергозберігаючих технологій.
Із цим важко й навряд чи доречно сперечатися.
Але головним запитанням, яке під час засідання ПЕКівського комітету ставили Плачкову й Івченку неодноразово, усе-таки було: чи є криза в паливно-енергетичному комплексі України? Це цікавило і главу комітету А.Клюєва, і депутата С.Гавриша, й інших членів комітету.
Перед тим як прийняти відповідь, і в міністра Плачкова, і в його заступника Івченка депутати кілька разів поцікавилися: «Ви відповідаєте за свої слова?» Обидва відповідали ствердно, посилаючись на весь свій досвід роботи та послужний список.
Міністр І.Плачков у результаті повідомив, що ПЕК України цілком готовий до осінньо-зимового періоду 2005—2006 років. Баланс газу, за його словами, узгоджено до кінця 2006 року. Запаси вугілля — 3,5 млн. Ринок нафтопродуктів стабільно забезпечений паливом, попри зупинку на реконструкцію Одеського нафтопереробного заводу. АЕС України цілком забезпечені паливом до кінця 2006-го (включаючи вивезення на переробку відпрацьованого ядерного палива). Опалювальний сезон в Україні розпочався…
 Але депутати парламентського комітету після такої констатації не вгамовувалися: «Що з газом на 2006 рік?» Те саме запитання главі «Нафтогазу» О.Івченку за день до цього ставили журналісти. На прес-конференції 18 жовтня глава НАК із ними особливо не церемонився: мовляв, казна-що написали про візит до Туркменистану. А насправді нібито О.Івченко там навіть грізно присоромив оточення Туркменбаші — за дезінформацію.
Депутатам же з ПЕКівського комітету ВР голова правління НАК «Нафтогаз України» мало не побожився, що договір із Туркменистаном на 2006 рік (про поставки газу в Україну) підписано. Ціна газу, за словами О.Івченка, — 44 дол. за 1000 кубометрів. І взагалі в 2006-му баланс надходження газу в Україну такий: 39 млрд. кубометрів — туркменський газ; 27—29 млрд. кубометрів — російський газ у рахунок оплати газотранспортних послуг «Газпрому»; 20,4 млрд. кубометрів — газ, видобутий в Україні.
Із поставками туркменського газу в Україну через Узбекистан, на думку глави «Нафтогазу», проблем бути не по­винно. По-перше, не денонсовано, за його словами, двосторонній договір до 2010 року між Україною й Узбекистаном про транзит туркменського газу на адресу України. Отже, як учасники Енергохартії й Україна, і Узбекистан спочатку мають денонсувати (розірвати) договір із колишнім партнером, а вже потім укладати з наступним. Як сказав О.Івченко, Узбекистан цього не зро­бив. Більше того, не повідомив Україну про свої наміри укласти «транзитний» договір із російським «Газпромом».
Але навіть цей неприємний факт, на думку керівника НАК, не відіграє ви­значальної ролі в транзиті туркмен­ського газу через територію Узбекиста­ну, як, утім, і інших країн. Адже «Наф­тогаз України» має договір про транзит туркменського газу до російсько-ук­раїнського кордону з компанією-оператором транзиту газу «РосУкр­Енерго».
Правда, як випливає зі слів того ж таки О.Івченка, після оплати всіх операторських послуг газ, який «Нафтогаз України» закуповує в Туркменистані по 44 дол. за 1000 кубометрів, на кордоні Росія—Україна обходиться тій самій НАК уже в 71 дол. за 1000 кубометрів.
Стосовно ж боргу перед Туркменистаном за поставки газу в поточному році, то О.Івченко наполягає: «Відповідно до укладених угод укра­їнська сторона на сьогодні не має заборгованості за отриманий газ». Бо заборгованість юридично настає з моменту, коли узгоджено всі специфікації й ціни поставок товарів в оплату туркменського газу, вважає глава «Нафтогазу». На сьогодні остаточно все це не узгоджено. А тому, на думку О.Івченка, і боргу перед Туркменистаном немає.
Де-юре, можливо, і немає. Але фактично Туркменбаші назвав майже півмільярда боргу України за туркменський газ. І, схоже, рано чи пізно цей «віртуальний» наразі борг буде перекваліфіковано на реальний. Хоч би що при цьому стверджували 15 представників керівництва НАК, котрі прибули на засідання ПЕКівського комітету (за ними й депутатів ледве можна було розгледіти). І які тоді виправдання, крім як скаржитися на попередників, знайде нинішнє керівництво НАК? Особливо коли врахувати, що колишній заступник голови НАК Воронін, котрого дуже неоднозначно сприймали, днями знову призначений заступником тепер уже Івченка.
Ще більш захоплюючими були спроби нардепів урешті-решт з’ясувати в глави Мінпаливенерго та його заступника, які ж запаси газу в підземних газосховищах (ПСГ) України?
Спочатку обидва уперто наполягали на тому, що в українських підземках близько 16 млрд. кубометрів газу, причому більша його частина належить «Нафтогазу».
Потім О.Івченко запропонував депутатам направити депутатський запит про запаси в ПСГ. Мовляв, тоді за всією формою і відповімо.
Урешті-решт, О.Івченко повідомив: в українських підземках на 1 жовтня 2005 року перебувало всього 23,826 млрд. кубометрів активного газу (тобто газу, який можна вилучити з ПСГ). Із цього обсягу 15,3 млрд. кубометрів належить НАК «Нафтогаз України», включаючи 1,3 млрд. — «Укрнафті» (котра також входить у «Нафтогаз»). Іще 6,774 млрд. кубометрів належить компанії-оператору «РосУкрЕнерго». Близько 0,5 млрд. — ресурс Держкомрезерву; 0,436 млрд. кубометрів — Мінфіну. І ще 1,657 млрд. кубометрів, за словами О.Івченка, належать іншим власникам (кому — не уточнив). Але який із цього обсяг газу перебуває в заставі, глава НАК так і не сказав.
Депутат А.Александровська поцікавилася: «Чи відомо пану Івченку, що російський «Газпром» продав в Україні (!) газ по 157 дол. за 1000 кубометрів?» Глава «Нафтогазу» заявив до загального відома, що йому про це нічого не відомо. Але навіть коли така угода відбулася (а либонь «Газпром» продав свій газ з українських ПСГ компанії «РосУкрЕнерго») — це не його турбота, а «Газпрому» і, схоже, «РосУкр­Енерго».
Але А.Александровська запитала також: «Якщо в Україні газ продано «Газпромом» за такою ціною, то чому ви думаєте, що «Нафтогазу» той же «Газпром» продасть газ дешевше?» Те саме запитання — про ціну й обсяги поставок російського газу 2006 року ставилося в різних варіаціях неодноразово.
Із сказаного О.Івченком та І.Плачковим можна зрозуміти: переговори з «Газпромом» з цього приводу тривають і ще далекі до завершення.
Правда, за словами глави НАК, це зовсім не означає, що навіть без підписання міжурядового протоколу про обсяги та умови транзиту й поставок російського газу в Україну та через її територію з «Газпромом», з 1 січня 2006-го російський газ відразу перестане надходити в Україну. Дует Плачков—Івченко запевняє: це неможливо. Більше того, «Газпром» і РФ більше ризикують, якщо міжурядовий протокол не буде підписано, бо тоді з 1 січня 2006-го російський газ вважатиметься... контрабандним товаром. Тобто цей газ в Україні вважатиметься невпізнаним (безгоспним, значить), і НАК може його закачувати в ПСГ і використовувати на свій розсуд.
Як розпорядитися контрабандним товаром — в Україні знають. Правда, як на мене, то пан Івченко, пояснюючи, як НАК може обійтися (теоретично) із російським «контрабандним» газом, трішки переплутав, як-то кажуть, грішне з праведним. Але, зрештою, це теоретичні розмірковування. Стосовно ж практики глава «Нафтогазу» висловився вельми однозначно: «Заявляю офіційно, що Україна ніколи не крала й не крастиме (газ)». (Ой, не зарікалися б...) Мовляв, ось вони, рученьки — і жодного шахрайства.
Тим часом «Газпром» продовжує, за словами О.Івченка, наполягати на перегляді умов транзиту російського газу через територію України, починаючи вже з 1 січня майбутнього року. Росіяни пропонують перейти до виключно грошової форми оплати транзиту, а в рахунок оплати послуг продавати (чи навіть просто поставляти, як нині) свій газ, виходячи з ринкової кон’юнктури.
«Нас це однозначно не влаштовує», — заявляє глава «Нафтогазу». — Українська сторона має намір домогтися дотримання умов україно-російської міжурядової угоди до 2013 року». Це означає, що при транзиті через Україну щороку до 116 млрд. кубометрів російського газу «Газпром» в оплату за транзитні послуги поставляє «Нафтогазу» 29 млрд. кубометрів газу (із розрахунку вартості 1000 кубометрів газу в 50 дол.). При цьому 27 млрд. кубометрів українська сторона отримає газом, а за 2 млрд. кубометрів — грошима.
Російська делегація на чолі з міністром промисловості й енергетики РФ Віктором Христенком, за словами О.Івченка, має приїхати до Києва на черговий раунд «газових» переговорів у першій декаді листопада. І глава НАК переконаний: міжурядовий протокол буде підписано до 31 грудня.
Депутати ПЕКівського комітету ВР, своєю чергою, намагалися дізнатися, що буде, коли «Газпром», як веліла йому Держдума ще влітку, установить ціну газу для України в 160 дол.? Якою тоді буде ціна газу в Україні, як це позначиться на економіці та бюджеті?
Міністр Плачков у відповідь спробував угамувати пристрасті. Мовляв, нічого страшного: адже газ із РФ Україна одержує в оплату газотранспортних послуг, а не платить за нього. А стосовно цін на газ в Україні, то їх, як відомо, встановлює НКРЕ, а не «Нафтогаз України». І хоча останній радий би збільшити ціни на газ бодай для промислових споживачів — це не в його владі. Отож, в період передвиборної парламентської кампанії і депутати як потенційні обранці народу, і безпосередньо виборці можуть почуватися більш-менш спокійно — у сенсі цін на газ в Україні. Ну а далі, як-то кажуть, поживемо — побачимо.
…У підготовленому проекті рішення ПЕКівського комітету ВР депутати мали намір рекомендувати президентові й Кабміну України «звернути особливу увагу на дії правління НАК «Нафтогаз України», пов’язані з порушеннями договірних зобов’язань перед Російською Федерацією і Туркменистаном стосовно оплати імпортованого природного газу, що шкодить національним інтересам усіх трьох держав». І ще кілька рекомендацій у тому самому дусі. Чи направлять депутати ці рекомендації адресатам і в яких конкретно формулюваннях, наразі достеменно невідомо.
Але так і не зрозуміло, чи достатньо газу в українських підземках на випадок, приміром, аварії магістрального газопроводу за межами України? Про що й на яких умовах «Нафтогаз України» домовиться з «Газпромом»? І як НАК усе-таки повертатиме росіянам газ із своїх підземок (загалом ішлося про 7,8 млрд. кубометрів)? Як і коли розрахується з Туркменистаном? І що буде, якщо не роз­рахується вчасно? І коли це «вчасно» настане?
Є ще цілий блок питань по кредитах «Нафтогазу». О.Івченко запевняє: вони беззаставні й видані без гарантій. Але комплексного уявлення про те, як витрачає й повертатиме мільярдні позики НАК «Нафтогаз України», наразі ніхто з невтаємничених у тонкощі договорів не має. Певне, з цього приводу також потрібен спе­ціальний депутатський запит...
Міністрів Терьохіна і Зварича президент Ющенко зняв з посад за недостатній професіоналізм. Голова ж «Нафтогазу», вочевидь, у професійному сенсі має імунітет. І це за таких «досягнень»?..

Ми повідомляємо тільки дійсно важливі новини. Долучайся до Telegram-каналу DT.UA
Помітили помилку?
Будь ласка, позначте її мишкою і натисніть Ctrl+Enter
Додати коментар
Залишилось символів: 2000
Авторизуйтеся, щоб мати можливість коментувати матеріали
Усього коментарів: 0
Випуск №38, 12 жовтня-18 жовтня Архів номерів | Зміст номеру < >
Вам також буде цікаво