ГРОШІ В БЮДЖЕТ — ПОНАД УСЕ

«Громів» і «блискавок» перший віце-прем’єр Юрій Єхануров до Фонду держмайна не привіз. Більше того, відмовився привселюдно критикувати керівну ланку приватизаційного відомства, закликавши підвищувати віддачу своєї праці хіба що директорів департаментів ФДМ та начальників регіональних відділень. Миролюбним був і заступник керівника управління адміністрації Президента Євген Григоренко. Цитую майже дослівно сказане ним на прес-конференції: «Якби кілька років тому Фонд працював так, як нині, його працівники заслуговували б на ордени та медалі». У доброзичливій тональності були витримані виступи голови комітету ВР з питань економічної політики Олексія Костусєва та голови контрольної комісії з питань приватизації Олександра Рябченка. В цілому атмосфера на колегії ФДМ, яка відбулася у вівторок, виявилася настільки заспокійливою, що... це було вже не зовсім схоже на звичайну колегію ФДМ.

У чому річ? Незважаючи на давню звичку не встрягати в суперечки й не «висовуватися» та на очевидне небажання вдягати жовту майку лідера, коли йдеться про реформи і супутні їм скандали, Фонд держмайна якось поволі, непомітно додав у вазі порівняно з іншими українськими міністерствами й відомствами. Навіть з огляду на те, що основна маса питань приватизаційної політики сконцентрувалася нині в Кабміні, з Фондом держмайна намагаються рахуватися. За деякими відомостями, голова ФДМ порозумівся з Президентом; подейкують навіть про його щотижневі зустрічі з Леонідом Даниловичем. Крім того, результати приватизації-2000 можна без побоювання показувати й МВФ, і Світовому банку, і ще бозна-якій кількості піклувальників про ринкові реформи в Україні. Фонд — один з найважливіших годувальників бюджету, незважаючи на труднощі з його поповненням у серпні-вересні.

Чи те ще буде в 2001-му, коли від приватизації в бюджет мають надійти 9,1 млрд. гривень — ледь не п’ята частина всіх бюджетних доходів... Ні, Фонд та його керівників плекатимуть і пеститимуть, якщо вони ризикнуть впоратися з таким складним завданням. Хоча той же пан Костусєв, обстоюючи чистоту якихось ідеальних принципів, очевидно, ще не раз, і не два, і не п’ять повторить у телеінтерв’ю свою коронну тезу: він не прибічник приватизації, основна мета якої — гроші в бюджет. Він — за те, щоб явити світові ефективного власника. Та хто ж, Олексію Олексійовичу, проти такого власника...

Проміжні підсумки

Відповідно до закону про Державний бюджет на 2000 рік, від приватизації держмайна до держскарбниці має надійти 2,575 млрд. грн. За вісім місяців перераховано 1,206 млрд. Гучний продаж пакета акцій МГЗ трохи відійшов у минуле, однак, за словами заступника голови ФДМ Юрія Гришана, із запланованих важливих конкурсів кілька відбулося й останнім часом. Приміром, реалізовано 67 відсотків акцій ВАТ «ЛиНОС». За 53,1 млн. грн. Хоча загальна інвестиційна вартість цього пакета, за даними ФДМ, становить 237 млн. — покупець узяв на себе зобов’язання з погашення кредиторської заборгованості підприємства й залишку боргу за кредитом WestLB, поповнення оборотних коштів і т.д. і т.п. Уже цей, можливо, не найпоказовіший приклад дає певне уявлення про те, як важко дістаються приватизаторам гроші від продажу підприємств, обтяжених боргами. Слід було б перед продажем об’єкти очищати від боргів, як це робилося свого часу на східних німецьких землях, та в наших умовах не вельми й поочищуєш: це — додаткові витрати бюджету...

З початку року Фонд держмайна оголосив 169 конкурсів з продажу пакетів акцій загальною початковою вартістю майже 1,45 млрд. грн., з них на 75 конкурсах на продаж пропонувалися контрольні пакети акцій. За вісім місяців відбулося лише 32 конкурси (біля 19% оголошених) на загальну суму 720,2 млн. грн. (49,69% початкової вартості пакетів акцій). Ще 418,1 млн. грн. було «зароблено» на фондових біржах і в ПФТС. Тут рівень продажу акцій (новий термін, запропонований приватизаторами для оцінки своєї роботи: відношення вартості проданих акцій до номінальної вартості всіх запропонованих до продажу. — Н.Я.) виявився навіть вищим — 56,14%. Проте, як і під час конкурсного продажу, значна частина державного добра не знаходить збуту.

Чи вдасться наступного року кардинально змінити ситуацію? Оптимістично налаштовані експерти сподіваються, що нарешті запрацює механізм попереднього, допродажного вивчення попиту на акції, надзвичайно ретельно виписаний у держпрограмі приватизації на 2000—2002 роки. А песимісти кажуть, що це ще бабця надвоє ворожила: дай Боже приватизаторам фізично перелопатити ту величезну масу об’єктів, з якої до казни можуть «крапнути» 9 млрд. Чи до новомодних їм буде процедур...

Варіанти

Хоч як це дивно, невдача з тендерним продажем дуже великих пакетів акцій Кримського содового й Харцизького трубного заводів практично не послабили позицій ФДМ. У кримському проколі приватизатори звинувачують «втручання в процес приватизації цього підприємства з метою її призупинення уряду та Верховної Ради АР Крим всупереч положенням статті 3 указу Президента України про прискорення приватизації». У випадку з харцизьким заводом — відсутність інтересу у головного споживача продукції, російського «Газпрому». Хтось, можливо, зрадіє — зірвалися «підступні» плани «пустити з молотка ласі шматки української індустрії», проте бюджет зазнає тяжких втрат. Два конкурси могли принести йому понад 400 млн. грн. Не принесли. Припинено конкурс з продажу 25- відсоткового пакета ВАТ «Турбоатом», на четвертий квартал перенесено продаж акцій ВАТ «Хартрон»... Список «втрат» можна продовжувати дуже довго.

І що характерно, вони напевно не останні. Червневими й серпневими діями з перегляду власної січневої постанови № 68 «Про переліки відкритих акціонерних товариств, пакети акцій яких підлягають продажу в 2000 році» Кабінет міністрів уже показав, що нічого ідеального й непорушного, незважаючи на найвищі запевнення, в українській приватизації немає й бути не може. Що ситуація періодично змінюється і список виставлених на продаж фаворитів відразу перетасовується. Це жодною мірою не журналістська зловтіха, і навіть не закид. Так, приватизація на рідних теренах — всього лише, слідом за політикою, мистецтво можливого. Це завжди компроміс, який досягається між різними бізнес-групами, і компроміс тим більший, чим більший і чим важливіший для економіки об’єкт, про який у кожному конкретному випадку йдеться.

Як займатися продажем пакетів акцій, постійно наштовхуючись на компроміси та інші «міни» уповільненої дії, на кшталт величезної кредиторської заборгованості, відсутності купівельного попиту, сезонного спаду ділової активності тощо, для ФДМ, здається, уже не питання — звикли. От і зараз розробляються різноманітні варіанти того, як би з меншими втратами закрити 2000 рік у цілому. Показник, ясна річ, насамперед фінансовий: за відсутність ефективного власника ну покартають, ну покритикують — а за невиконання плану надходжень у бюджет можна запросто з кріслом розпрощатися.

Те, що план липня–вересня буде недовиконано, зрозуміло вже нині. Але це ще півбіди. У ФДМ знають: вересень — останній місяць, коли можна терміново підготувати нові приватизаційні конкурси й тим самим переламати ситуацію. Оскільки результати конкурсів жовтневих поповнять казну лише 2001 року. Чесно кажучи, можливості для маневру сьогодні дуже обмежені: міністерства й відомства, особливо Мінпаливенерго та Мінтранс, украй погано готують об’єкти, заплановані в 2000-му до продажу. Отож розраховувати доводиться на те, що вже повністю чи майже готове. Продаж 35 відсотків акцій Північного ГЗК (який, як повідомив «Інтерфакс-Україна», цього тижня відключено від електропостачання за борги й зупинено) — це, в разі успіху, як мінімум 86,8 млн. грн. Вирішення питання про приватизацію шляхом викупу трудовим колективом контрольного пакета акцій Маріупольського заводу ім.Ілліча (нині відповідний законопроект, пройшовши перше читання, завис у Верховній Раді) — ще як мінімум 125 млн. протягом місяця після укладення договору купівлі-продажу. Міг би підсобити й Кабмін, розглянувши можливість продажу багатостраждального 30-відсоткового пакета ВАТ «Галичина», 39 відсотків акцій Кримського содового й переглянувши план розміщення акцій ВАТ «Херсоннафтопереробка»… Можна пригадати, нарешті, перший квартал нинішнього року й зробити акцент на продажу акцій на фондових біржах і в ПФТС. Зрештою, є ще шанс (хоча вже більше теоретичний) одержати під «ялинку» гроші від продажу акцій хоча б чотирьох енергокомпаній, який підрядився організувати іноземний радник — банк С.S.First Boston.

ФДМ старається, Мінфін сподівається…— звична для України ситуація. Це в нормальних, розвинених економіках змінні за своїм економічним змістом надходження від приватизації ніколи не запишуть у доходну частину бюджету, щоб не поставити під загрозу своєчасне фінансування постійних видаткових статей. У нас запишуть — бо діватися нікуди. Поклавши руку на серце: а чи набагато приватизаційний «журавель» гірший від свого податкового побратима? Але ж надходження від того чи іншого податку наші фінансисти «надувають» щорічно, і не без задоволення...

Телекомівська перспектива

«Укртелеком» плюс усі енергокомпанії — це ще не 9 млрд. надходжень, які приватизаторам майже неминуче запишуть як завдання на наступний рік, але вагома частина необхідної суми. Про приватизацію в енергетиці — окрема розмова, очевидно, така ж довга й сумна, як нинішня ситуація в ній. Але й продаж не менш як 25-відсоткового пакета акцій «Укртелекому» стратегічному інвестору, судячи з усього, може обернутися чималим сюрпризом.

«У мене складається враження, що «Укртелеком» не виходить на продаж у 2001 році», — заявив депутат Олександр Рябченко на засіданні колегії ФДМ у вівторок. «Уряд України затвердить план розміщення акцій ВАТ «Укртелеком» найближчим часом», — повідомив голова Держкомітету зв’язку та інформатики Олег Шевчук на семінарі для журналістів регіональних засобів масової інформації в понеділок. Такі от суперечливі думки.

Пан Рябченко аргументує свою точку зору тим, що, по-перше, за його даними, корпоратизацію «Укртелекому» не завершено остаточно, по-друге, прийнятий 13 липня ц.р. закон про особливості приватизації цього ВАТ, а точніше, прописана в ньому норма про додаткову емісію, «унеможливлює пошук стратегічного інвестора». Пан Шевчук цього тижня, за інформацією «ДТ», перебував у Лондоні й продовжував переговори з ЄБРР про кредит під доприватизаційну підготовку ВАТ «Укртелеком». Як ці дії узгоджуються з процедурами, прописаними в законі про приватизацію нашого телекомунікаційного монополіста, незрозуміло: жодної згадки про необхідність брати кредит у законі немає. Однак, можливо, в Олега Борисовича з цього приводу інша думка, і він поділиться нею з нашими читачами: інтерв’ю за підсумками лондонського візиту «ДТ» вже обіцяно…

А поки що трохи про приватизаційні кроки й, головне, про терміни, затверджені згаданим вище законом: 1) прийняття Кабміном рішення про приватизацію ВАТ «Укртелеком» і публікація його в газеті «Урядовий кур’єр»; 2) через місяць після ухвалення рішення — створення комісії з приватизації «Укртелекому»; 3) комісія — протягом трьох місяців — проводить конкурсний відбір «уповноважених осіб, радників та експертів» і розробляє «з урахуванням пропозицій радників та експертів» умови приватизації «Укртелекому», зокрема визначає план розміщення акцій (по-народному — план приватизації. — Н.Я.)

Оскільки рішення про приватизацію ВАТ в урядовій газеті щось не спостерігалося, так само, як і повідомлення про створення урядом комісії, логічно припустити, що план розміщення акцій з’явиться не раніше, ніж за чотири місяці. Тобто вже в січні 2001 року. Можливо, це і є в українських умовах «найближчим часом», але тоді гроші від стратегічного інвестора не слід чекати раніше середини чи навіть кінця 2002-го...

Але й це ще не все. Як повідомив журналістів після колегії Олександр Бондар, Фонд держмайна вже підготував зміни до закону про приватизацію «Укртелекому», які стосуються тієї самої злощасної додаткової емісії (докладніше див. статтю «Укретелеком»: під флером додаткової емісії та індексації» у № 3 «ДТ» за 2000 рік). Відповідні пропозиції пішли до Кабміну, звідти вони надійдуть до Верховної Ради, розглядатимуться депутатами і в разі схвалення — підписуватимуться Президентом. Тому не виключено, що у приватизації «Укртелекому» з’явиться нова, ще більш пізня точка відліку. Невелика нібито й біда, але ж бюджет грошей просить...

Перекроювання

Чи можна обійтися без «Укртелекому», якщо й без нього план здається непідйомним — питання, вважай, риторичне. На нашу думку, більш актуальний інший аспект проблеми: а чи під силу взагалі нашому приватизаційному відомству план, який майже вчетверо перевищує завдання нинішнього року? Адже навіть коли уявити собі на хвилину, що суму в 9 млрд. вдасться якимось чином «реструктуризувати» (припустимо, частину її може забезпечувати Міноборони за рахунок продажу військового майна, частину — структури, зайняті продажем конфіскату чи реалізацією майна, яке знаходиться в податковій заставі; у загальну цифру можуть увійти також надходження від дивідендів на державну частку акцій), то й тоді на власне приватизацію буде величезне навантаження. Чи готові до цього у Фонді держмайна кадрово, структурно, технологічно? Які нововведення підготували до початку наступного року?

На жаль, цієї теми на колегії ФДМ торкнувся лише перший віце-прем’єр, та й то в тому плані, що, мовляв, варто було б проаналізувати роботу низових ланок центрального апарату, а заразом і діяльність регіональників — час їм віддати основну масу повноважень з корпоративного управління держмайном. Можливо, необхідність структурних і технологічних змін ще слабко усвідомлюють за щоденними клопотами й постійними вимогами «Гроші давай!», можливо, просто час іще не настав. Але без «другого дихання» очолюваному Олександром Бондарем відомству в 2001-му буде непереливки.

Мені б хотілося сповнитися оптимізму й повірити, що ключ до майбутнього — у словах відомого історика й теоретика приватизації Олександра Пасхавера: «Те, що в бюджеті немає грошей, створює приватизації наймогутнішого союзника. Це привертає до неї погляди Кабінету міністрів, усіх міністерств і відомств». Проте досвід минулих років не дає забувати й про гірший варіант, коли ФДМ періодично залишається в полі самотнім — або, якщо хочете, єдиним — воїном. Тому на перекроювання і перебудову всього і вся, впровадження нових, ефективніших приватизаційних технологій керівникам ФДМ краще наважуватися вже зараз. А не «найближчим часом».