Гривня/долар — 10:1

18 грудня, якраз напередодні свята святого Миколая, українська влада піднесла своїм громадянам «чудовий» подарунок — ще один рекордний курсовий обвал. На міжбанківському ринку котирування національної валюти до обіду досягли позначки 9,40—10,00 грн./дол. У обмінних пунктах купити готівковий долар дешевше 10,2 грн. було нереально. В п’ятницю гривня почала зміцнюватися. Чи надовго?

Девальвація гривні спровокувала новий сплеск публічної активності політиків. Та найбільш резонансною, звичайно, стала публічна заява прем’єр-міністра Юлії Тимошенко, яка назвала основною причиною падіння курсу гривні свідомі спекуляції НБУ та групи банків. На думку глави Кабміну, ці спекуляції прикриває правління НБУ на чолі з Володимиром Стельмахом, президентом України Віктором Ющенком і його секретаріатом.

Шторм у словесному морі

У своєму публічному зверненні в четвер пані Тимошенко заявила, що немає жодних об’єк­тивних економічних або фінансових підстав для такого падіння гривні. «Все, що відбувається, — це штучні процеси», — наголосила глава виконавчої влади, вимагаючи від президента ініціювати відставку голови НБУ і зміну правління Нацбанку.

Також прем’єр звернулася до Рахункової палати й Генеральної прокуратури з вимогою перевірити діяльність банку «Надра», який входить до групи найбільших, обвинувативши цей банк у змові з Національним банком для спекуляцій на валютному ринку. «Для того щоб такі банки, як «Надра банк», за яким стоїть пан Фірташ, заробили більше, тепер треба обвалити курс долара», — сказала вона.

Якщо вірити голові уряду, нині був би справедливим курс не нижче 6,57 грн./дол., і будь-яке професійне керівництво Нацбанку зможе повернути його до таких економічно й фінансово обгрунтованих меж.

Позиція Юлії Тимошенко знайшла живий відгук у середовищі народних обранців, котрі зробили низку подібних заяв і практично одностайно, 416 голосами, схвалили створення спеціальної слідчої комісії з перевірки діяльності НБУ. Звіт комісії та голови Нацбанку депутати збираються заслухати вже наступного тижня.

Обвинувачувані, природно, категорично відкинули всі висунуті обвинувачення і висувають зустрічні претензії. Голова президентського секретаріату Віктор Балога заявив, що такі заяви Юлії Тимошенко можуть спричинити паніку на валютному ринку країни.

«Прем’єр-міністр, як завжди, підміняє реальні дії істеричними заявами. Ніхто не знімає з уряду відповідальності за економічну і фінансову ситуацію в країні», — вважає голова секретаріату.

«Національний банк України здивований цинізмом заяви прем’єр-міністра України Юлії Тимошенко про ситуацію на фінансовому ринку й наголошує на небезпечності дій Кабінету міністрів для економіки країни», — йдеться в спеціально опублікованому на веб-сайті НБУ повідомленні.

«Правління НБУ стурбоване нинішньою ситуацією, коли прем’єр-міністр перейшла межу, яку ніхто ніколи не переступав. Особливо цинічним є те, що зброєю в руках політичних війн уряду на чолі з прем’єром можуть бути прості люди, які передусім постраждають від дестабілізації банківської системи», — говориться в заяві Нацбанку.

Банк «Надра» опублікував власний прес-реліз, у якому повідомляється, що «керівництво банку звертається до президента, Кабінету міністрів і Верховної Раді з проханням не втягувати його в політику». «Надра» не є політичною структурою. Це комерційний банк, який уже понад 15 років надає фінансові послуги населенню і реальному сектору економіки», — зазначається в повідомленні банку.

Примітно, що думку Юлії Тимошенко багато в чому поділяє й глава держави. Президент України Віктор Ющенко теж переконаний, що останні обвали курсу не мають під собою жодних економічних підстав, а викликані лише психологічними і спекулятивними чинниками. Також Віктор Ющенко зажадав від Національного банку покарати банки, котрі здійснюють спекулятивні операції з валютою.

«Банки, які припустилися грубих порушень, мають бути покарані», — заявив він під час брифінгу в четвер, після якого стало зрозуміло, на кого глава держави покладає головну провину за останні події.

Назустріч людям

Одна з головних бід процесів, що відбуваються нині в країні, — дуже серйозна дискредитація всієї української банківської системи, яка вже відбулася. За результатами проведеного компанією GFK Ukraine дослідження, вже в жовтні 2008 року значно більше українців почали вважати, що нинішній момент — поганий або дуже поганий час, щоб покласти гроші до банку. Порівняно з показником, зафіксованим у квітні ц.р., частка таких респондентів зросла майже вдвічі — до 70%.

У четвер Центр соціальних досліджень «Софія» опублікував результати опитування, проведеного з 2 по 11 грудня 2008 року в усіх областях країни, Криму, Києві й Севастополі серед населення старше 18 років. Дослідження показало, що 76,9% опитаних не вірять заяві президента Віктора Ющенка про те, що вкладникам українських банків не слід тривожитися за свої депозити. І лише 1,7% сказали, що повністю довіряють, а 12,2% — швидше довіряють цій заяві глави держави.

І це — одне з безлічі свідчень дуже серйозного падіння довіри українців до банківських установ, для відновлення якої банкірам і державі доведеться в майбутньому докласти титанічних зусиль. Причому потрібно буде, на наш погляд, кардинально переглянути існуючі стандарти відкритості й прозорості як самих банків, так і їхнього регулятора.

У минулому номері «ДТ» опублікувало список банків і обсяги отриманого ними рефінансування НБУ. Яке, за словами глави держави, стало однією з причин девальвації національної валюти, яка сталася у жовтні-листопаді. Нині ми робимо новий крок у напрямі більшої прозорості та відкритості, публікуючи не тільки оновлені дані щодо рефінансування, а й обсяги купленої ними в Нацбанку за попередні два місяці валюти.

Так, отримання рефінансування — нормальна банківська практика, і воно зовсім не обов’язково означає наявність злих намірів у діях фінансистів. Точно так само й обсяги придбаної в Національному банку валюти не свідчать про зловмисні підступи стосовно гривні. Зрештою, обслуговування клієнтських запитів у такій доларизованій економіці, як українська, робить здійснення великих обсягів валютних трансакцій фінансовими установами життєвою необхідністю.

І все-таки рефінансування від рефінансування відрізняється, і в опублікованій нами інформації є дуже цікаві, на наш погляд, моменти, які можуть дати серйозну поживу для роздумів якщо не банківським клієнтам, то банкірському співтовариству. Наприклад, коли вже на вищому рівні зайшла розмова про необхідність покарати банки, спекуляції валютою яких стали причиною зайвої девальвації, нам хотілося б підказати один із очевидних об’єктів прискіпливих розглядів.

Йдеться про один із дніпропетровських банків із сьомого десятка за активами, філіальна мережа якого обмежується «двома ларьками». Як підозрюють правоохоронні органи, цією установою від початку 2006 року під виглядом «повернення інвестицій» було виведено за кордон коштів у сумі 3,48 млрд. дол. Ця інформація нині перевіряється Генеральною прокуратурою, Службою безпеки України і Державною податковою адміністрацією.

28 жовтня 2008 року ГУБКОЗ СБУ щодо цього банку відкрив кримінальну справу і наклав арешт на кошти в сумі 3 млн. дол. США, які призначалися для незаконного вивезення за межі України.

Водночас Національний банк, який просто зобов’язаний мати у своєму розпорядженні таку інформацію, видав цій установі рефінансування в сумі 50 млн. дол., а під час інтервенцій жовтня-листопада продав йому валюту на суму майже 42 млн. дол.!

Очевидно, що «дах» у структури, яка користується такими привілеями, має бути дуже серйозний. Отже, не виключено, що банк не опиниться серед тих кількох установ, яким загрожує показове шмагання.

Ми сподіваємося, що Національний банк усе-таки покаже приклад очищення, проаналізувавши і зробивши публічною інформацію, на які потреби була витрачена продана ним валюта. Тим паче що, за даними «ДТ», на п’ятничній банкірській нараді глава держави дав чиновникам доручення досконально розібратися в цьому питанні.

Детальна розбірка останніх «польотів» — передусім в інтересах самих банкірів. Потрібно ж починати відновлювати репутацію, що сильно похитнулася...

Істинні винуватці

Та першочергове запитання, яке потребує публічних відповідей, — це ситуація навколо банку «Надра», який станом на 15 грудня все ще був найбільшим реципієнтом коштів рефінансування НБУ та одним із найбільших покупців валюти з нацбанківських резервів.

Проведене нами поки що побіжне вивчення фінансових показників банку справді не може не бентежити — надто вже багато дивного, наприклад, існування величезної «діри» у балансі. Серйозні питання викликає і процедура виділення коштів рефінансування цій фінустанові.

«ДТ» звернулося до керівництва банку з письмовим проханням прокоментувати ситуацію, що склалася. Відповідь ми поки що не отримали. Втім, як і відповідь із НБУ на відправлений нами ще в перших числах грудня запит щодо всіх тих же чудасій процедури надання рефінансування.

На наш погляд, головна умова торжества справедливості — встановлення реальних винуватців останніх курсових обвалів. Адже Національний банк у нашій країні хоча й вважається досить автономним і самостійним відомством, насправді таким зовсім не є.

Хто найбільшою мірою впливає на дії Національного банки? Відповідь: глава держави.

Уже, мабуть, практично ні для кого не секрет, наскільки Володимир Стельмах «чутливий» до побажань Віктора Андрійовича не тільки з огляду на багаторічну спільну роботу в Національному банку, а й через ту просту причину, що глава держави є нині єдиною політичною опорою голови НБУ. До того ж, відповідно до ст. 85 Конституції і ст. 18 закону про Національний банк, серед підстав, за якими голову НБУ можуть достроково звільнити із займаної посади, крім заяви про відставку «з політичних чи особистих причин», також передбачене звільнення за поданням президента України в межах його конституційних повноважень.

Якщо ж пригадати пам’ятний вислів нинішнього президента «Балога — це я», то не можна виключати і наявності істотного впливу на рішення голови НБУ керівника президентського СП та його оточення. Останнім часом спостерігачі до нього відносять і Дмитра Фірташа.

Більшість експертів сходяться в думці, що саме нинішній голова Нацбанку стане тим громовідводом, на якому, за задумом, має розрядитися нинішній курсовий шторм. Навіть якщо насправді він головним винуватцем не є. При цьому жага крові багатьох політичних сил навряд чи буде задоволена: 70-річчя голови НБУ в січні 2009-го дає можливість, за задумом, із пошаною відправити його на пенсію.

Прогнозні сценарії

Які перспективи гривні? У банкірському середовищі сьогодні блукають два сценарії під загальною умовною назвою «курсова гойдалка». Їхня суть зводиться до того, що за нинішнім злетом курсу долара піде його падіння в діапазон 5,8—6,7 грн./дол.

До якої позначки триматиме «злет»? За одним із варіантів, назвемо його базовим, зростання курсу долара має не перевищити (або перевищити незначно) фактично досягнуті 18 грудня 9,6—10,0 грн./дол. Нібито це — межа міцності реального сектора економіки.

Цей прогноз непрямо підтверджується і процитованою в четвер в ефірі одного з загальнонаціональних телеканалів заявою В.Ющенка про те, що «точки в падінні курсу гривні практично досягнуто».

Голова НБУ Володимир Стельмах того ж дня заявив, що «котирування на міжбанківському валютному ринку в останні дні на рівні більш як 9 грн./дол. є провокаційними». «Там дуже маленьку суму пропонують. Просто йдуть провокаційні пропозиції... Заходи, яких буде вжито, вони виключать такі можливості провокаційного характеру», — сказав В.Стельмах, анонсуючи чергову зміну правил функціонування валютного ринку (у цьому разі йдеться про повернення до колишньої схеми за посередництва банків). Тож пік девальвації вже, можливо, пройдено.

Однак існує й інша, більш песимістична версія, за якою Україні вже не уникнути обвалу курсу до як мінімум 12—15 грн./дол., під час якого відбудеться банкрутство більшості валютних позичальників як серед населення, так і в корпоративному секторі. Наслідки повномасштабного дефолту, який в Україні, на відміну від Росії зразка 1998 року, навряд чи буде керованим (керувати нікому!), більш-менш розумній оцінці не піддаються.

Попутно втратить капітал, а отже, фактично припинить існування більша частина українських банків. Об’єктивно жоден із них не зможе вижити самостійно, без допомоги держави чи акціонерів. Серед останніх генерувати ресурси для додаткової капіталізації своїх дітищ зможуть лише ФПГ, які завбачливо запаслися кешем, або багаті іноземні «мами». Тож збудеться давнє бажання нинішнього керівництва Нацбанку — кардинально скоротити кількість банків у країні.

На чому грунтуються припущення про неминучість зворотного відкоту курсу, і коли він має відбутися? По-перше, схилити шальку валютних терезів має та валютна виручка, котра зараз зберігається на рахунках експортерів, але не обмінюється на гривню. За оцінками — на сьогодні вже близько 8 млрд. дол. Як відомо, на відміну від обов’язкового продажу, норми про обов’язкове повернення валютної виручки ніхто в Україні не скасовував. А отже, щоб наситити український ринок валютою, буде досить просто в якийсь момент відновити обов’язковий продаж валютної виручки експортерів. Тим більше що вітчизняний імпорт, за курсу 10 і вище, дуже швидко звузиться до практично єдиної статті — енергоносії.

Потужним додатковим чинником посилення гривні мають стати і ті 3 млрд. дол., які були виведені за останні два місяці з України як фіктивна передоплата за імпортом. Злі язики стверджують, що на цьому поприщі особливо «відзначився» дуже відомий банк, який входить до не менш відомої дніпропетровської ФПГ.

Схема, що практикувалася при цьому, була до геніального проста. Мнимий імпортер звертався до банку з проханням прокредитувати нібито авансову оплату за контрактом із нерезидентом (причому в очікуванні майбутньої девальвації ставка за кредитом практично не мала особливого значення). Банку, котрий ставиться до таких звернень дуже прихильно, надавався необхідний договір — щоправда, як правило, із власним офшором компанії. Цей же контракт подавався потім до Нацбанку як підстава для купівлі валюти (для отримання позитивного вердикту не обійтися без блату в департаменті валютного контролю та ліцензування, але злі язики стверджують, що всі питання там можна вирішувати за цілком помірними тарифами, які не перевищують десятих часток відсотка від суми купівлі). Потім куплена в Нацбанку валюта не у валізах через під’їзд, а цілком легально йшла в якусь тиху офшорну гавань, щоб спокійно дочекатися завершення девальвації.

Як відомо, покарати таких «розумників» покликана норма 413-ї постанови. Вона зобов’язує банки у разі невиконання нерезидентами зобов’язань за імпортними договорами продавати повернуті на адресу резидентів авансові платежі в іноземній валюті за тим же курсом, за яким валюту було придбано.

Протягом максимум 180 днів в Україну має або надійти передоплачений імпорт, або повернутися авансована валюта.

Саме цей строк — 180 днів, або близько півроку, — ключовий період в одному з прогнозних сценаріїв. Виходить, що виведена в жовтні-листопаді валюта має повернутися в Україну в березні-квітні. Саме на той час в Україні мусить змінитися уряд. І вже перші антикризові кроки нового Кабміну почнуть давати дивовижний курсовий результат!

Супутні проміжні «нюанси» — масові дефолти та банкрутства, не менш масовий переділ власності та доходів між економічними суб’єктами, зубожіння більшої частини населення і тотальні неплатежі в тому числі й бюджету — необхідна плата за реалізацію настільки «грандіозних» політичних задумів.