Фонд уповноважать виводити... Реформи у фінансовому секторі передбачають розширення функцій Фонду гарантування вкладів фізосіб. Чи буде від цього користь вкладникам? - Економіка - dt.ua

Фонд уповноважать виводити... Реформи у фінансовому секторі передбачають розширення функцій Фонду гарантування вкладів фізосіб. Чи буде від цього користь вкладникам?

10 грудня, 2010, 17:34 Роздрукувати Випуск №46, 10 грудня-17 грудня

Перша редакція законопроекту «Про систему гарантування вкладів фізосіб», підготовленого спільни...

Перша редакція законопроекту «Про систему гарантування вкладів фізосіб», підготовленого спільними зусиллями представників Фонду гарантування вкладів, НБУ і представництва Світового банку в Україні, побачила світ ще в липні ц.р., проте її досі не зареєстрували в парламенті. Весь цей час документ припадав пилом у потайничках президентської адміністрації, а його змісту ніхто офіційно так і не представив.

Тільки минулого тижня, 2 грудня ц.р., відбулося перше публічне експертне обговорення законопроекту, ухвалення якого є однією з передумов продовження співробітництва між Україною і МВФ.

Що маємо?

Від початку кризи Нацбанк вводив тимчасові адміністрації в 27 проблемних банках, що становить 15% їхньої загальної кількості в країні. На ці фінустанови припало приблизно 72 млрд. грн. активів (понад 10% загального показника всієї банківської системи) і 44 млрд. грн. коштів населення (тобто 21% усіх заощаджень громадян, довірених банкам). При цьому 14 проблемних банків так і не було врятовано. Тепер вони перебувають у стадії ліквідації (а всього нині ліквідовується 19 фінустанов).

Водночас сім банків було сановано силами приватних інвесторів і ще три — націоналізовано. Тимчасова адміністрація НБУ працює в чотирьох банках. Приміром, найбільші з проблемних фінустанов — «Надра Банк» і «Родовід-Банк» — перебувають під зовнішнім управлінням понад півтора року.

Показово успішно оздоровили хіба що Промінвестбанк, викуплений «Внешэкономбанком» — російським держбанком зі спеціальним статусом. Проте слід розуміти, що ця угода була зумовлена скоріше політичними, ніж економічними мотивами. Разом з тим добре, що знайшлися інвестори, які взялися за оздоровлення шести невеликих фінустанов. Але на їхні пошуки пішло доволі багато часу — у середньому близько року. До того ж ще до кінця не зрозуміло, чи вдасться новим власникам проблемних банків вивести їх із кризового стану.

Рекапіталізація банківського сектора за участі держави не витримує жодної критики. Торік на порятунок трьох банків («Родовід-Банку», Укргазбанку і банку «Київ») уряд витратив 17 млрд. грн., але й цього виявилося недостатньо. Стрес-тестування НБУ показало, що «трійця» потребує додаткових вливань на суму 12,5 млрд. грн. Таким чином, ціна порятунку трьох банків зростає до 30 млрд. грн.

Це більше, ніж усі сумарні зобов’язання цих фінустанов на момент виникнення проблем. Більш того, депозити населення в цих банках до початку націоналізації не перевищували 12 млрд. грн., а з урахуванням вкладів, переведених у «Родовід-Банк» з Укрпромбанку, — 18 млрд. грн.

Таким чином, уже зараз зрозуміло, що досвід Української держави щодо націоналізації проблемних банків виявився невдалим і занадто витратним для платників податків. Набагато дешевше було б ліквідувати проблемні банки, розрахувавшись із вкладниками через Фонд гарантування вкладів фізичних осіб (ФГВФО).

Зазначимо, що фонд практично повністю розрахувався з клієнтами банків, відправлених на ліквідацію під час кризи. Проте його активів (приблизно 4,5 млрд. грн.) не вистачило б, щоб розрахуватися з вкладниками навіть однієї з найбільших проблемних установ. Особливо після проведеного восени 2008 року підвищення максимальної суми держгарантій до 150 тис. грн. Мабуть, розуміючи це (або просто не довіряючи рідній державі), більшість банківських вкладників не перейнялися широким жестом державних мужів: збільшення суми гарантій ФГВФО не припинило масового відпливу депозитів із банківської системи. До речі, саме цим ідеологи рекапіталізації і обгрунтовують її безальтернативність — як єдиного тоді дієвого варіанта порятунку банківської системи.

З іншого боку, провал програми з націоналізації банків підтверджується красномовним прикладом: «Родовід-Банк», як і раніше, працює під контролем тимчасової адміністрації (отже, залишається проблемним), хоча був націоналізований майже півтора року тому. Для порівняння, американські та європейські банки, які одержали в розпал кризи державну допомогу, вже повертають ці кошти. Більш того, продаж за вищою ціною раніше викуплених акцій проблемних банків дає змогу, приміром, уряду США непогано заробляти на наданні держдопомоги.

Мало не головною слабкою ланкою залишається ліквідація банків. НБУ намагається всіляко відкладати момент відкликання ліцензії й початок ліквідації фінустанов, які не підлягають порятунку. Так, якщо пік введення тимчасових адміністрацій у банки спостерігався на початку 2009-го, то масова хвиля ліквідації цих фінустанов припала тільки на початок і середину 2010-го.

Хоча бувають і винятки. У липні ще одну фінустанову — Земельний банк — відправили на ліквідацію. Дивує швидкість вирішення питання, адже НБУ взяв під свій контроль Зембанк лише 11 травня ц.р., причому тимчасове управління було введено на півроку — до 11 листопада 2010-го.

Це перший випадок, коли тимчасова адміністрація не «досиділа» до кінця відведеного терміну. Нині власники банку оскаржують рішення регулятора в суді...

Типовою для України є ситуація, коли мораторій на задоволення вимог кредиторів подовжується кілька разів. Крім того, дуже часто змінюються тимчасові адміністратори в проблемних банках, зокрема через зловживання ними службовим становищем (банки «Європейський» і «Національний стандарт»).

Власне процедура ліквідації банків зазвичай затягується на роки. Так, на цей момент усе ще не завершено ліквідацію банку «Слов’янський», що стартувала аж 2000 року. Те саме стосується ще трьох банків, відправлених на ліквідацію трохи пізніше. Процедура виплат компенсацій вкладникам із ФГВФО при цьому затягується на невизначений час. Багаторічні поневіряння вкладників — ще один із чинників, які підривають довіру до банківської системи.

Re: форма

Як в угодах із міжнародними фінансовими організаціями, так і в президентській програмі реформ передбачено підготовку спеціальних законопроектів, які мають на меті надання Фонду гарантування вкладів фізичних осіб повноважень з виведення проблемних банків із ринку для забезпечення своєчасності виплат вкладникам ліквідованих банків. Також згадується «необхідність розвитку механізму фінансування ФГВФО за рахунок надання кредитів НБУ і Кабінетом міністрів в особливих випадках».

Під час круглого столу (організованого за ініціативою Ліги фінансового розвитку за підтримки «Дзеркала тижня» і проекту USAID «Розвиток фінансового сектора»), який відбувся 2 грудня ц.р. в українському офісі Світового банку, розробники поділилися подробицями законодавчих ініціатив.

Нинішній директор-розпорядник ФГВФО, екс-заступник голови НБУ, який курирував раніше банківський нагляд і роботу з проблемними банками, Василь ПАСІЧНИК розповів, що основне навантаження з виплат лягло на фонд в останні два роки. У цей період було виплачено 3,2 млрд. грн. із загальної суми за весь період його існування в 3,8 млрд. (ФГВФО було створено за указом президента Л.Кучми 1998 року).

Тому головна мета реформи — впровадження нових механізмів, які передбачають можливість попереджувальних заходів стосовно проблемних банків і зведення до мінімуму виплат з активів фонду. Поки що вітчизняна система гарантування вкладів — це якась роздавальна контора, що виплачує гроші в страхових випадках, тобто під час ліквідації того чи іншого проблемного банку. Хоча в практиці багатьох
провідних держав інститути, що займаються гарантуванням, наділені стосовно банків дуже широкими повноваженнями.

За словами пана Пасічника, новий законопроект передбачає передачу ФГВФО тільки частини повноважень по роботі з проблемними банками, і «це не означатиме, що він відбере в когось украй потрібні йому повноваження». До банківського нагляду фонд не матиме жодного стосунку: його як здійснював НБУ, так і здійснюватиме. Ідеться лише про те, що після визнання Нацбанком неплатоспроможності того чи іншого банку його передають Фонду гарантування вкладів для введення останнім тимчасової адміністрації, досконального вивчення ситуації та підготовки протягом місяця плану врегулювання і виведення банку з ринку.

Також законопроектом передбачено, що, потрапляючи у відання фонду, банк втрачає статус юридичної особи. Відбувається тільки пошук шляхів виведення установи з ринку — як цей процес зробити дешевшим для фонду.

«Це — основна ідея законопроекту. Решта норм залишаються практично без змін. Передбачається, що тільки-но з’являться перші очевидні ознаки проблемності банку, НБУ і ФГВФО починають максимально інтенсивно співпрацювати та обмінюватися інформацією для того, щоб фонд, за потреби, був готовий прийняти банк у своє управління», — резюмує В.Пасічник.

Директор юридичного департаменту НБУ Віктор НОВІКОВ зазначив, що на сьогодні систему роботи з проблемними банками побудовано в такий спосіб, що вони виводяться з ринку майже в пожежному порядку. Завдяки ж передачі частини функцій від Національного банку Фонду гарантування вкладів регулятор зможе більше зосередитися на питаннях нагляду, тоді як ФГВФО одержує інструментарій і мотивацію для оптимізації витрат і прискореного виведення з системи «мертвих» фінустанов.

Неплатоспроможні банки не треба оздоровлювати, якщо їхні власники вели свій бізнес неефективно. Ці установи необхідно швидко виводити з ринку, а їхнім вкладникам — повертати депозити через Фонд гарантування вкладів. При цьому за передбаченою законопроектом процедурою «вкладники зможуть одержувати відшкодування протягом двох місяців від моменту прийняття рішення про ліквідацію банку», — наголосив пан Новіков.

Координатор діяльності Світового банку у фінансовому і приватному секторах України, Білорусі та Молдови Маріус ВІСМАНТАС акцентував особливу увагу на необхідності тісного співробітництва між Нацбанком і Фондом гарантування вкладів. Розширення повноважень фонду дасть йому можливість урегулювати ситуацію навколо проблемних банків таким чином, щоб банкрутство окремих учасників ринку обходилося державі і платникам податків якнайдешевше.

Водночас експерт не виключив доцільності того, щоб більш ризиковані банки сплачували більші внески до ФГВФО. «Якщо буде єдина ставка внесків до Фонду гарантування, моральні ризики і зловживання нікуди не зникнуть, і нагляд Нацбанку повинен бути ще більш жорстким», — вважає представник СБ.

Як зазначив старший фінансовий спеціаліст представництва Світового банку в Україні, Білорусі і Молдові Анжела ПРИГОЖИНА, сьогодні ФГВФО не має можливості компенсувати свої витрати іншим шляхом, ніж збирати від банківської системи нові внески. За озвученими нею даними, рівень відшкодування витрат фонду на виплати вкладникам становив тільки 4,5% за попередні 12 років існування. Для порівняння, у Сполучених Штатах цей показник становить 85%, Болгарії — 50—60%, Румунії — до 30%. «Це означає, що нам необхідно щось робити не тільки з наглядом і не тільки із сумою покриття, а докорінно змінювати процес роботи з проблемними банками, щоб фонд міг збільшити компенсації своїх витрат, а фінансова система не наштовхувалася на такі значні ризики, які ми бачили протягом 2008—2009 років», — підсумувала експерт.

На жаль, представники банківського сектора, які зібралися за круглим столом, були практично одностайні в думці, що ситуація в системі гарантування вкладів після збільшення повноважень і ролі ФГВФО принципово не зміниться.

Голова наглядової ради «Платінум-Банку» Юрій БЛАЩУК зазначив, що, можливо, завдяки законодавчим нововведенням процес виведення з ринку неплатоспроможних банків і прискориться. Але фонд неминуче наразиться на низку законодавчих бар’єрів, що заважатимуть його нормальній роботі. Як приклад банкір навів проблематичність реалізації активів проблемних банків на аукціонах. Як і Маріус Вісмантас, Юрій Блащук підтримує ідею про впровадження диференційованих внесків різних банків до ФГВФО залежно від ризикованості їхньої ринкової політики (більше ризикуєш — більше платиш), попри очевидну технічну складність упровадження цього принципу.

Крім того, банкір скептично висловився з приводу підвищення гарантованого ліміту за вкладами до 100-відсоткового рівня: «Якщо людина несе гроші, вона має нести і якийсь ризик. Наше завдання — навчити цю людину, що вона теж має відповідати».

Найбільш категоричним опонентом законопроекту виявився екс-міністр фінансів, голова правління «Дочірнього банку Сбербанку Росії» Ігор ЮШКО, який заявив, що так і не почув під час дискусії нічого якісно нового в контексті поліпшення системи гарантування вкладів. «Проблема не у фонді, а в якості нагляду, — наголосив банкір. — Нічого не зміниться з ухваленням цього закону, не будуйте ілюзій. Я був готовий до дискусії з приводу розмірів вкладів, учасників, хто робить внески в цей фонд, процедури виплат тощо. Так, у фонду за законом достатньо повноважень, якими він узагалі ніколи не користувався. Членство скількох банків було припинено або вони були переведені в тимчасові учасники фонду хоча б за півроку до рішення Національного банку?

За законом, фонд має право одержувати повну інформацію, вести власний пруденціальний нагляд і робити висновки про платоспроможність і фінансовий стан банку. І дайте мені хоч один приклад, щоб за три-чотири-шість місяців (до НБУ) фонд оголосив про своє рішення! Завжди в ключі Національного банку — не дай боже, щоб погана новина прийшла! Там політичні рішення — там можна, отут не можна. Просто треба ставати професіоналами, і тоді все буде гаразд, а інакше нічого не зміниться».

Не вірить в ефективність перерозподілу функцій між НБУ і ФГВФО і голова правління банку «Фінанси та Кредит» Володимир ХЛИВНЮК. На його думку, більш важливим для системи нині є питання єдиного бюро кредитних історій, посилення захисту прав кредиторів і зміна системи управління ресурсами ФГВФО.

Разом з тим банкір висунув ідею, що функцію ліквідації проблемних банків не треба покладати ні на Нацбанк, ні на ФГВФО — виконувати її має спеціально створене агентство. Фонду ж він пропонує залишити той комплекс завдань, які він уже виконує сьогодні. Безперспективним експерт вважає і механізм bridge-банків: його реалізація в українських умовах просто неможлива (зокрема, через фактичну відсутність і складність підготовки фахівців, які могли б це робити професійно).

Перший заступник міністра економіки Анатолій МАКСЮТА назвав не зовсім логічним використання механізму рекапіталізації банків за умови існування системи нагляду за банками і системи гарантування вкладів. На його думку, система безпеки в банківській системі має будуватися в такий спосіб, щоб уряд втручався в ситуацію тільки у виняткових випадках, якнайбільше мінімізуючи витрати держбюджету. Також він вказав на необхідність чіткого розподілу відповідальності між НБУ і фондом, оскільки існує ризик її розпорошення. Крім того, на думку представника Мінекономіки, на сьогодні ФГВФО не готовий до розширення сфери відповідальності, оскільки до цього концентрувався на виплатах переважно невеличким установам.

«Чи є це перешкодою для того, щоб передавати цю функцію? Гадаю, що ні. Бо коли ми прийдемо до того, що це треба робити, то я вважаю, що фонд зможе цю функцію виконувати, однак це не відбудеться так швидко. Тут треба пройти певний інституціональний період, щоб він міг працювати хоча б на тому рівні, як це робить Національний банк», — резюмував пан Максюта.

Докладніше про дискусію читайте в спецпроекті «Банківський ККД».

Ми повідомляємо тільки дійсно важливі новини. Долучайся до Telegram-каналу DT.UA
Помітили помилку?
Будь ласка, позначте її мишкою і натисніть Ctrl+Enter
Додати коментар
Залишилось символів: 2000
Авторизуйтеся, щоб мати можливість коментувати матеріали
Усього коментарів: 0
Випуск №35, 21 вересня-27 вересня Архів номерів | Зміст номеру < >
Вам також буде цікаво