Євростандарти і проблеми нафтопереробки в Україні

Поділитися
Країни світу по-різному сприйняли й відреагували на підвищення цін на нафту. Проте загальною тенд...

Країни світу по-різному сприйняли й відреагували на підвищення цін на нафту. Проте загальною тенденцією для всіх було характерне скорочення 2006 року темпів споживання нафтопродуктів за відносно високих середньорічних темпів зростання ВВП. На­приклад, співвідношення цих показників у високорозвинених країнах було таким: середньорічний приріст ВВП у країнах Євросоюзу 2,7% при стабілізації споживання нафтопродуктів; у США — 3,4 при зниженні споживання нафтопродуктів на 1,3%; Японії — 2,9 і 3,3; Франції — 2,1 і 0,3; Канаді — 2,8 і 1,5 і Великобританії — 2,7 і 1,0%. При цьому в країнах колишнього СРСР спостерігався приріст споживання нафтопродуктів на 4,6%, зокрема в Україні — на 7,9%. Зазначені тенденції тісно пов’язані з конкурентоспроможністю економіки різних країн, а також із показником енергоефективності, який багато в чому визначає її (див. табл. 1).

Аналіз поданих у табл. 1 даних показав, що енергоємність ВВП в Україні перевищує, наприклад, енергоємність ВВП Німеччини в 17,7 разу, США — у 14,5 й Японії — у 9,9 разу. Якщо взяти до уваги, що міждержавні порівняння краще проводити з урахуванням паритету купівельної спроможності, то різниця в енергоспоживанні виявиться значно меншою, але все ж залишиться значною.

Водночас в Україні спостерігається досить високий показник споживання енергії на душу населення. При цьому порівняння показників споживання енергоносіїв на душу населення й енергоємності ВВП може свідчити про неефективне їх використання в Україні й неефективність енергозберігаючої політики держави загалом. Тому актуальним слід визнати передбачене основними напрямками «Енергетичної стратегії України до 2030 року» зниження до 2030 року енергоємності ВВП у 2,5 разу й доведення її до 0,36 кг умовного палива (у.п.) на 1 дол., а показник споживання електроенергії на душу населення — до 4—5 тис. кВт•год на людину.

У зв’язку з тим, що пріоритетне місце серед первинних енергоносіїв у світовому паливно-енергетичному комплексі (ПЕК) посідає нафта (35,8%), розвитку нафтопереробної промисловості в усіх країнах світу приділяють найбільшу увагу.

В Україні за роки незалежності спостерігалася тенденція до падіння фактичного споживання нафтопродуктів із 56,7 млн. тонн 1990 року до 12,5 млн. — 2006-го (або в 4,6 разу), що не тільки відображало сутність процесів, які відбуваються в економіці країни, але й значною мірою було зумовлено безперервним зростанням світових цін на сиру нафту (див. табл. 2). Останнє призвело до падіння обсягів переробки нафти через застосування застарілої технології на нафтопереробних заводах (НПЗ). Ця технологія характеризується низькою глибиною переробки (нижче 70%), що робить переробку менш привабливою порівняно з експортом нафти. Саме з цієї причини було закрито на тривалий ремонт Одеський і Херсонський НПЗ, при цьому Кременчуцький, Лисичанський і Дрогобицький НПЗ різко зменшили обсяги переробки нафти. Більш стабільна робота Надвірнянського НПЗ пов’язана з переробкою тільки української нафти в суміші з газовим конденсатом.

Усе це не могло істотно вплинути на пропорції між складовими внутрішнього ринку нафтопродуктів і призвело до збільшення частки імпортних нафтопродуктів і зниження питомої ваги продукції власного виробництва. Так, у загальному обсязі виробництва автомобільних бензинів на частку продуктів з октановим числом А-76 припадало 20,7%, А-80 — 17; А-92 — 29; А-95 і А-98 — 34%, тоді як співвідношення ринку продажів виглядало так: у роздробі — А-72—80 — 19,7%;
А-90—93 — 30,4; А-94—98 — 49,9 і в опті — А-72—80 — 37,5; А-90—93 — 23,3 і А-94—98 — 39,2%.

Зіставлення даних про виробництво й споживання автомобільних бензинів в Україні за 2004—2006 роки свідчить про постійний дефіцит високооктанових продуктів, який покривається за рахунок імпорту з країн близького і далекого зарубіжжя.

Аналіз структури зовнішньоторговельного обороту України в нафтопродуктовій сфері за 2006 рік дав змогу зробити висновок, що в експорті переважають менш кваліфіковані низькооктанові автомобільні бензини з октановим числом (ОЧ) менше 80 — 11,6 млн. дол. порівняно з бензинами з ОЧ 93—95 — 1,5 млн. і 95—98 — 3,4 млн. дол., тоді як серед дизельних палив домінували високосірчисті продукти: з вмістом сірки близько 1% — 75,2 млн. дол., з вмістом сірки 1—2% — 114,1 млн. і з вмістом сірки 2—2,8% — 743,3 млн. дол.

Водночас структура імпортованих автомобільних бензинів виглядала так: вартість бензину з ОЧ < 80 становила 4,1 млн. дол., з ОЧ 80—93 — 172,1 млн., з ОЧ 93—95 — 96,9 млн., з ОЧ 95—98 — 162,2 млн. і з ОЧ > 98 — 9,3 млн. дол.; імпорт газойлів (в основному малосірчистих) — 1040 млн. дол. проти його експорту (високосірчистого) — 323,9 млн. дол. Експорт мазуту з вмістом сірки 1—2% становив 114,1 млн. дол., із вмістом сірки 2—2,8% — 743,3 млн. і з вмістом сірки близь­ко 1% — 75,2 млн. дол. проти його імпорту з вмістом сірки менше 1% — 52,1 млн. дол., із вмістом сірки 1—2% — 127,2 млн. і з вмістом сірки 2—2,8% — 15,5 млн. дол.

Розглядаючи цінові параметри експортно-імпортної продукції різної якості, зазначимо, що за експортом автомобільних бензинів ціна літра становила: по продукту з ОЧ 80 — 0,47 дол./л (імпорт — 0,54 дол./л), ОЧ 80—93 — 0,62 (0,60), ОЧ 93—95 — 0,62 (0,62), ОЧ 95—98 — немає (0,63—0,64), ОЧ > 98 — немає (0,71 дол./л). По дизельних паливах вони перебували на рівні від 490 до 560 дол. за тонну по експорту й 549 дол. за тонну по імпорту, а по мазутах із вмістом сірки менше 1% — 321,7 і 450,3 дол. за тонну відповідно, тоді як із вмістом сірки 1—2% — 264,6 і 388,3 дол. за тонну відповідно.

При цьому, за даними Держав­ної митної служби України, середня імпортна ціна тонни бензину автомобільного 2005 року станови­ла 527,1 дол. (3536 грн. за тонну власного виробництва), 2006 року — 623,6 дол. (3759 грн.) і за дев’ять місяців 2007 року — 645,7 дол. (4499 грн.), тоді як тонна дизельного палива обходилася 2005 року в 527,3 дол. (3632 грн. за тонну власного виробництва), 2006-го — 556,2 дол. (3830 грн.) і дев’ять місяців 2007 року — 524,1 дол. (4005 грн.) і мазуту — 291,8 дол. (1408 грн.), 385,0 дол. (1526 грн.) і 370,7 дол. (1850 грн.) відповідно.

Для порівняння: усереднена за 2006 рік ціна тонни імпортованої нафти становила 305,5 дол. З аналізу наведених даних можна зробити висновок, що через неефективну структуру виробництва нафтопе­реробна промисловість України зазнає чималих економічних втрат. Так, експортуючи щороку мільйони тонн мазуту, місцеві НПЗ по суті субсидують західні країни (Вели­кобританію, Кіпр, Латвію, Румунію, Італію та ін.) на мільярди доларів. І пояснюється це тим, що самі вони не можуть вилучити з важких залишків легкі фракції моторного палива. Модернізувавши українські НПЗ, можна було б в експорті замінити мазут на дорожчі дизельні палива та автомобільний бензин.

Крім того, скорочення обсягів експорту мазуту з України й однаковою мірою з Росії значно знизило б можливість екологічних катастроф, аналогічних тій, що сталася в Керченській протоці. Нага­даємо: 11 листопада там зазнав ава­рії й розламався навпіл танкер «Волганефть 139» із 4777 тоннами мазуту на борту, з яких близько 1200 тонн витекло в море.

При цьому вироблені українською промисловістю автомобільні бензини й дизельні палива поступаються закордонним не тільки за фізико-хімічними показниками, а й за екологічними характеристиками. Дефіцит високоякісних моторних палив і мастил має свої негативні наслідки, пов’язані з наповненням вітчизняного ринку фальсифікованими продуктами. Особли­во загострилися ці процеси в зв’яз­ку з різким підвищенням світових цін на нафту.

Таким чином, хронічний дефіцит високоякісних моторних палив, які є основою сучасної нафтопереробки, можна сприймати як брак будь-яких кардинальних зрушень у нафтопереробній промисловості України.

Здавалося б, за сформованої кон’юнктури цін на світовому ринку нафти й законсервованої відсталості технології її переробки на українських НПЗ розв’язання проблеми підвищення глибини переробки до класичного рівня (86%) і вище слід було б поставити в ряд пріоритетів при модернізації галузі. Водночас керівництво Мінпа­лив­енерго України орієнтує галузь і Держспоживстандарт на підготовку до впровадження вже 2008 року паливного стандарту якості нафтопродуктів «Євро-3» і вище. Аналіз стану й умов переходу українських НПЗ на ці стандарти, як і порівняння чинних стандартів (див. табл. 3, 4), показує, що в ниніш­ніх умовах технологічно здійснити цей перехід у повному обсязі нереально. Спробуємо обгрунтувати цей висновок світовою практикою.

Західні НПЗ при виробництві сучасного асортименту бензинів зазвичай використовують не менш як десять компонентів із різними октановими числами, зокрема бутан — від 93 до 96 пунктів, ізопентан — 92—94, ізомеризат — від 83 до 90, риформат — від 93 до 102, алкілат — від 93 до 96, бензин флюїд каталітичного крекін­гу — 90—92, ЕТБЕ — 118, ТАМЕ — 114, метанол, етанол — 106. Кожному з цих компонентів відповідають окремі технологічні процеси та установки. Проте в Україні відсутні багато з цих технологічних установок і передусім алкілування. При цьому установка ізомеризації є на двох НПЗ із шести, МТБЕ й каталітичного крекінгу — теж на двох заводах.

Також для поліпшення якості дизельних палив й одночасного збільшення їх виробництва пріоритетними процесами вважають гідрокрекінг, вісбрекінг і вповільнене коксування, яких в Україні немає. У Франції, наприклад, 2006 року компанія «Тоталь» на своєму НПЗ у Нормандії реалізувала проект вартістю 500 млн. євро з будівництва установки гідрокрекінгу потужністю 2,4 млн. тонн на рік. Це допоможе скоротити зростаючий дефіцит дизельного палива, використовуючи для переробки більш важкі нафти з підвищеним вмістом сірки. Таку ж установку (потужністю 2,485 млн. тонн на рік) побудувала торік компанія ESSO SAF на одному з французьких нафтопереробних заводів.

Для реалізації подібних проектів Україні слід було б спочатку модернізувати свої НПЗ, як це передбачено «Енергетичною стратегією України на період до 2030 року» й проектами власників заводів, що потребує мільярдних капіталовкладень. У США, наприклад, для виконання вимог програм Tier-2 тільки щодо зниження вмісту сірки в бензинах знадобилося близько 8 млрд. дол. інвестицій.

На мій погляд, найефективнішим шляхом розв’язання цієї проблеми в Україні слід вважати використання малих проектів реконструкції нафтопереробних заводів. Реалізація на практиці такої бланкової схеми передбачає модернізацію установок первинної переробки, гідроочистки дизельного палива з одночасною заміною каталізатора на установках риформінгу, реконструкцію установок каталітичного крекінгу й конверсію риформінг-установки в установку ізомеризації. Запропонований варіант міг би бути реалізований у повному масштабі на Кременчуць­кому й частково на Лисичанському НПЗ, де, на відміну від інших підприємств галузі, є установка каталітичного крекінгу. Розрахунки, зроблені британськими експертами компаній Anglo Petroleum Mining і Euro Technical Services Inc., показали, що у разі такої реконструкції на трьох російських НПЗ у Са­марській області (Самарському, Но­вокуйби­шевсь­кому, Сизранському) виробництво за 18 місяців може зрости по моторних паливах на 48%, а по мазуту знизитися на 43%, тоді як глибина переробки збільшиться до 75% при обсягах інвестицій від 35 до 70 млн. дол. залежно від потужності підприємства з первинної переробки нафти.

Іншим розв’язан­ням цієї проблеми може бути будів­ництво нових для української промисловості установок вісбрекінгу й коксування з метою переробки мазутів. Велику увагу розвиткові цих процесів приділяють в усіх високорозвинених країнах, у тому числі в Ро­сійсь­кій Федерації, де на першому етапі виконання програми модернізації галузі в загальному збільшенні потужностей глибокої переробки на
31,25 млн. тонн у 2002—2005 роках на потужності установок вісбрекінгу мало припадати 7,57 млн. тонн, або 24,2% від первинної переробки.

Прикладом реалізації сучасної схеми переробки нафти на теренах колишнього СРСР є «Мажейкю Нафта» (Литва). Поряд із виконанням низки технологічних процесів на заводі функціонує установка вісбрекінгу гудрону (К-1), введена в експлуатацію 1989 року, потужність якої становить 1,6 млн. тонн на рік, або 10,7% від потужності атмосферної ректифікації.

Корисним для України може також виявитися досвід модернізації Мозирського НПЗ (Білорусь) із метою поглибити переробку нафти й поліпшити якість нафтопродуктів. Так, на третьому етапі реконструкції підприємства в 2000—2003 роках було модернізовано реакторний блок С-300/1 ЛК-6УN2 і замінено каталізатор на установці легкого гідрокрекінгу на більш ефективний компанії «Акзо Но­бель» (Нідерланди), побудовано установку вісбрекінгу гудрону потужністю 1,2 млн. тонн на рік. Усі ці перетворення забезпечили виробництво дизельного палива з вмістом сірки менше 0,005% у повному обсязі організації випуску євродизеля з вмістом сірки менше 0,001% і поліпшеними низькотемпературними властивостями, поліпшили процес ректифікації вуглеводневих газів, одержання стандартного котельного палива без залучення світлих фракцій і підвищили глибину переробки нафти
на 7—8%.

Нині інвестиції більшою мірою залежать від маржі (доходу) нафтопереробки. За оцінками експертів, дохідність переробки в Україні відрізняється від російської на порядок і становить близько 15 дол. на тонну. Водночас у Франції, за даними компанії DIREM, при переробці нафти сорту брент 2006 року вона становила 4,38 дол./бар. проти 5,84 дол./бар. 2005-го. Маржа брутто відбиває різницю в зміні цін на нафтопродукти та сиру нафту й має компенсувати витрати на процесинг і відсоток на вкладений капітал.

У зв’язку зі зростанням світових цін на нафту очікується подальше зниження маржі нафтопереробки. Тому, як випливає з результатів наведеного аналізу, в Україні насамперед слід визначитися з джерелами інвестицій у модернізацію своїх НПЗ і компаніями-ліцензіатами процесів глибокої переробки нафти (див. табл. 5). Очевидно, з огляду на це доцільно також оцінити ефективність проведеної приватизації НПЗ і розробити дієві організаційно-економічні механізми прискорення прогресу в нафтопереробній промисловості, не відмовляючись при цьому від використання досвіду наших найближчих сусідів, і передусім Польщі, де вже виробляють нафтопродукти відповідно до вимог євростандартів.

Поділитися
Помітили помилку?

Будь ласка, виділіть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter або Надіслати помилку

Додати коментар
Всього коментарів: 0
Текст містить неприпустимі символи
Залишилось символів: 2000
Будь ласка, виберіть один або кілька пунктів (до 3 шт.), які на Вашу думку визначає цей коментар.
Будь ласка, виберіть один або більше пунктів
Нецензурна лексика, лайка Флуд Порушення дійсного законодвства України Образа учасників дискусії Реклама Розпалювання ворожнечі Ознаки троллінгу й провокації Інша причина Відміна Надіслати скаргу ОК
Залишайтесь в курсі останніх подій!
Підписуйтесь на наш канал у Telegram
Стежити у Телеграмі