Європейського «газового» посередника намагалися дискредитувати - Економіка - dt.ua

Європейського «газового» посередника намагалися дискредитувати

5 серпня, 2005, 00:00 Роздрукувати Випуск №30, 5 серпня-12 серпня

Нещодавно пролунали заяви прем’єр-міністра України Юлії Тимошенко й глави СБУ Олександра Турчин...

Центральний офіс Райффайзенбанку у Києві
 
Центральний офіс Райффайзенбанку у Києві

Нещодавно пролунали заяви прем’єр-міністра України Юлії Тимошенко й глави СБУ Олександра Турчинова про роботу оператора туркменського газу — компанії RosUkrEnergo AG, а також про те, що співзасновник цього СП — австрійська Raiffeisen Investment AG є виключно номінальним акціонером. Після цього жодної докладнішої інформації офіційні особи України поки що не надали.

Віце-президент Raiffeisen Investment AG Вольфганг Патчик (Volfgang Putchek), відвідавши 3 серпня Київ, повідомив журналістів, що ніхто з представників офіційних органів України не звертався до компанії, яку він представляє, ні з запитаннями, ні за роз’ясненнями. Це наштовхує на думку, що європейського акціонера RosUkrEnergo AG могли спробувати дискредитувати з тим, аби потім без особливих проблем, не мудруючи, викупити пакет її акцій у досить успішному проекті, пов’язаному з продажем туркменського газу в Україні та Європі. Дотепер конкурентом на українському та європейському ринках газу для всіх компаній-операторів був «Газпром»...

— Пане Патчик, в українській пресі в останні тижні неодноразово згадувалася компанія Raiffeisen Investment, яку ви представляєте, і спільне підприємство з російським «Газпромом» — RosUkrEnergo AG. Причому згадувалася далеко не в райдужних тонах. Очевидно, що вашу компанію і саму групу Raiffeisen це не залишило байдужими.

— Щодо заяв і публікацій у ЗМІ зі згадуванням нашої компанії та RosUkrEnergo AG позиція Raiffeisen Investment AG така: ми відхиляємо будь-які надумані заяви та обвинувачення на нашу адресу й на адресу компанії RosUkrEnergo, співзасновником якого є, як абсолютно безпідставні. Я також хотів би звернутися до представників журналістської спільноти України з проханням ставитися до цього питання виважено та відповідально, тому що подібна інформація завдає шкоди діловій репутації групи компаній Raiffeisen.

Ми вважаємо, що Raiffeisen Investment стала жертвою недобросовісної конкуренції з боку компаній, які намагаються зупинити її діяльність і, у результаті, зашкодити участі компанії в одному з її проектів в Україні.

— Як складаються відносини RosUkrEnergo AG з Національною акціонерною компанією «Нафтогаз України»?

— Нещодавно у Відні я як віце-президент Raiffeisen Investment AG зустрічався з головою правління НАК «Нафтогаз України» паном Івченком, щоб обговорити плани нашої співпраці в проекті RosUkrEnergo AG. У нас відбувся дуже плідний діалог, і я вважаю, що найближчим часом ми досягнемо домовленостей з усіх наявних питань.

— На тлі заяв про Raiffeisen Investment AG і RosUkrEnergo AG в Україні дозвольте запитати: чи не виникає у ваших російських партнерів по RosUkrEnergo AG — «Газпрома» — будь-яких питань щодо діяльності цього підприємства?

— Як член координаційного (спостережного) комітету RosUkrEnergo AG я займаюся вирішенням саме стратегічних завдань і питаннями розвитку компанії. Членами цього комітету також є члени правління ВАТ «Газпром» — добродії Рязанов, Ананенков, Комаров, Медведєв. Регулярно проходять засідання координаційного комітету, під час яких обговорюються питання діяльності компанії RosUkrEnergo. Я можу сказати, що представники вищого керівництва «Газпрома» усіляко підтримують діяльність цього спільного підприємства і, більш того, бажають і в майбутньому надавати таку підтримку.

На користь того, що представники «Газпрома» задоволені роботою RosUkrEnergo AG, свідчить і те, що вони висловлюють подяку та вдячність другому співзасновнику цього СП — австрійській Raiffeisen Investment AG, яка взяла на себе фінансовий бік, інвестування цього проекту й практично вирішує всі фінансові питання діяльності RosUkrEnergo AG.

Хотів би також додати, що Raiffeisen Investment AG є нейтральним фінансовим консультантом для всіх сторін, зайнятих у проекті RosUkrEnergo. І наше завдання полягає в пошуку рішень, які були б вигідними для всіх сторін, залучених до цього проекту.

— Одним з основних завдань при створенні RosUkrEnergo AG декларувалося інвестування силами цієї компанії модернізації та розширення пропускної здатності середньоазіатської нафтогазодобувної та газотранспортної інфраструктури. Зокрема, газопроводи Середня Азія — Центр (САЦ). Цей проект, як і раніше, є актуальним для RosUkrEnergo AG і насамперед для Raiffeisen Investment AG як фінансового куратора проекту?

— Звичайно, цей напрям діяльності RosUkrEnergo AG для нас дуже актуальний. І нині ми робимо конкретні кроки для реалізації цього проекту. Та вам доведеться нас вибачити: через те, що сам проект досить великий, а ми розпочали свою діяльність у рамках RosUkrEnergo AG усього п’ять місяців тому, нам знадобиться ще якийсь час для того, щоб реалізувати цей проект і одержати перші результати.

Однак можу сказати, що ще один важливий напрям у спільному проекті RosUkrEnergo AG розвивається дуже інтенсивно. Йдеться про розробку газових родовищ на території Російської Федерації. Сьогодні ведуться конкретні переговори про придбання компанією RosUkrEnergo нафтогазових родовищ із тим, щоб збільшити власний видобуток цієї компанії.

— Могли б ви уточнити частку сторін у статутному фонді RosUkrEnergo AG?

— На даний момент 50% у статутному фонді RosUkrEnergo AG належить австрійській компанії Raiffeisen Investment AG через компанію, яка їй належить і називається CENTRAGAS Holding AG. У свою чергу, Raiffeisen Investment AG входить до Reiffeisen Banking Group (RZB) — найпотужнішої банківської групи Австрії.

50% акцій, що залишилися, належать швейцарській компанії ARosgas Holding AG, яка є прямим дочірнім підприємством «Газпрома» (через співзасновництво останнього в Газпромбанку).

— Що ви можете сказати про перші результати діяльності RosUkrEnergo AG на ринку газу й насамперед як оператора поставок туркменського газу в Україну?

— Бізнес йде так, як він був запланований. Близько 3 млрд. кубометрів туркменського газу поставляється до України кожного місяця. Також ми ведемо ще й експортний напрям. RosUkrEnergo AG поставляє газ ряду країн, які тільки нещодавно стали членами Європейського Союзу. І цей напрям також розвивається успішно.

— Чи не розглядають власники RosUkrEnergo AG можливість залучення третіх співзасновників, наприклад, із числа компаній України?

— Нині роботу Raiffeisen Investment AG як одного зі співзасновників саме й спрямовано на пошук і залучення інвестора для реалізації проекту RosUkrEnergo AG. Резидентом якої держави буде цей інвестор, для нас непринципово. Головна вимога та основний критерій: це має бути відома компанія з хорошою репутацією, яка має серйозний досвід роботи в секторі газу.

— Попри те, що ви не коментуєте і повністю відхиляєте всі, скажімо так, неприємні заяви щодо бізнесу RosUkrEnergo AG, днями в інтернет-виданнях з’явилася заява ізраїльського адвоката одіозного бізнесмена Сєви Могилевича про те, що він нібито не має фінансового інтересу в RosUkrEnergo AG і не причетний до експорту в Європу середньоазіатського газу цією компанією. Тим часом кілька тижнів тому глава СБУ України Олександр Турчинов в інтерв’ю «Дзеркалу тижня» та іншим виданням чітко дав зрозуміти, що С.Могилевича підозрюють у цьому. Розумію, що коментувати заяви представників української влади вам не з руки. Та що ви могли б сказати про причетність С.Могилевича до бізнесу RosUkrEnergo AG? Зрештою, ви самі радите перевіряти подібні інформації, от я і користуюся нагодою.

— Я відповів би так: якби С.Могилевич насправді був причетний до всього, що про нього кажуть і пишуть, то йому знадобилося б як мінімум 64 години на добу... Єдине, що я можу сказати щодо цього, що немає жодних підстав для заяв, висловлених на адресу RosUkrEnergo AG.

* * *

Компанію RosUkrEnergo AG було створено 28 липня 2004 року в результаті досить складних українсько-російсько-туркменських переговорів. Тоді договірні сторони дійшли висновку, що здійснювати розрахунки та регулювати свої економічні відносини їм найкраще за посередництва і за участі цілком конкретної комерційної компанії. Крім того, RosUkrEnergo AG стала реальним механізмом реалізації досягнутих домовленостей.

Українські інтереси в цьому спільному підприємстві представляють два члени координаційного комітету з восьми. Ось вони й мають безпосередню можливість переконати співзасновників RosUkrEnergo AG у необхідності вирішення того чи іншого питання.

Завдання, покладені на нового оператора поставок середньоазіатського газу на український і європейський ринки, істотно відрізняються від тих, які вирішували компанії-оператори газопоставок раніше.

Не згадуватимемо корпорацію «Республіка», за борги якої лише нещодавно розрахувався «Нафтогаз України». Звернімося до пізніших часів українсько-туркменських газових відносин. RosUkrEnergo AG практично замінила попереднього посередника — угорську компанію EuralTransGas, яка, у свою чергу, 2002 року змінила на цьому «посту» «Ітеру».

Схема роботи всіх трьох структур зовні схожа — купівля газу на кордоні Туркменистану і продаж його Україні та Східній Європі. За ці послуги свого часу «Ітера» на українсько-російському кордоні брала 41% обсягу середньоазіатського газу, який вона доставляла. Послуги EuralTransGas обходилися дещо дешевше — у 38% обсягу газу, а RosUkrEnergo AG — уже в 37,5%. Тобто Україні в усіх випадках діставалася хоч і велика, але частина. Решту газу, за бажанням та необхідності, їй потрібно було докуповувати в того самого посередника.

Іншими словами, складається враження, що RosUkrEnergo AG — це всього лише чергова «буферна» компанія. І цілком ймовірно, що можна було б відмовитися від її послуг. Принаймні таке бажання уряду України на майбутнє можна пояснити. Та, як у багатьох випадках, питання упирається в гроші та укладені міжнародні угоди.

Підгрунтям для роботи RosUkrEnergo AG є три договори про зовнішньоекономічну діяльність, які визначають розвиток газового ринку СНД на найближчі роки.

Першим із них є договір між ВАТ «Газпром» і Туркменистаном, відповідно до якого з 1 січня 2007 року весь туркменський газ викуповуватимуть росіяни. І вже вони, а не туркменська сторона, продаватимуть його в Україну та Європу. Більш того, планується, що загальні обсяги поставок збільшуватимуться з 44 млрд. кубометрів газу в поточному році до 60 млрд. у період із 2007-го по 2022 рік.

Другим договором є угода, підписана між RosUkrEnergo AG і дочірньою компанією «Газпрома» — «Газэкспортом», про те, що «Газэкспорт» перепродаватиме туркменський газ RosUkrEnergo AG з 2-відсотковою комісією. Таким чином, через нього Україна за допомогою RosUkrEnergo AG стала третім учасником угоди про розподіл туркменського газу.

Третьою міжнародною угодою, в якій ключовою структурою є RosUkrEnergo AG, є договір про створення міжнародного консорціуму, що займеться реконструкцією існуючих і будівництвом нових газопроводів. Планується, що консорціум за участю RosUkrEnergo AG, залучаючи банківські кошти, збільшить потужність ділянки Середня Азія — Центр (сьогодні його пропускна здатність ледь досягає 40 млрд. кубометрів на рік). А також братиме участь і фінансуватиме нарощування пропускної здатності всієї задіяної в експорті газотранспортної інфраструктури.

Завдяки системі вищезгаданих договорів, Україна на найближчі роки закріпила за собою право купувати дешевший, ніж ЄС, газ, а також отримала можливість фінансувати збільшення пропускної потужності своїх газопроводів за рахунок не бюджетних, а залучених інвестиційних коштів. Крім того, система цих договорів зробила неактуальними плани Росії з будівництва газопроводів в обхід території України — вітчизняні трубопроводи на багато років наперед будуть завантажені й нові потужності ставатимуть до ладу в Україні.

Крім того, завдяки певному впливу в координаційній раді RosUkrEnergo AG Україна може надавати вітчизняним підприємствам можливість працювати в усіх проектах з будівництва та модернізації трубопроводів, які реалізовуватиме ця компанія.

Заднім числом легко обурюватися: чому, мовляв, Україна не має своєї частки в статутному фонді RosUkrEnergo AG? Та віце-президент Raiffeisen Investment AG загалом уже відповів на це запитання. При створенні цього СП українська сторона практично нічого не запропонувала як свій внесок: ні коштів, ні устаткування, ні газу. Чому — це інше питання.

Водночас, працюючи з компанією RosUkrEnergo, НАК «Нафтогаз України» отримала експортну квоту від дочірньої компанії «Газпрома» — «Газэкспорта». Що дасть змогу Україні реекспортувати поточного року 5 млрд. кубометрів газу.

В Україні, звісно ж, покладають великі надії на майбутній візит до Києва президента Туркменистану Сапармурата Ніязова. Більш як два роки українська сторона в особі НАК «Нафтогаз України» домагається підписання довгострокової (терміном на 25 років) угоди про гарантовані поставки в Україну туркменського газу. Та поки безуспішно. Крім того, навіть якщо цю угоду й підпишуть, не слід забувати, що з росіянами такий договір у Туркменистану починає діяти вже з 1 січня 2007 року. І в будь-якому випадку (буде підписано угоду з Україною чи ні), по-перше, Туркменистану ще потрібно збільшити видобуток газу. А це, зрозуміло, потребує коштів і технологій. По-друге, газодобувна й газотранспортна інфраструктура держав Центральної Азії, по територіях яких транспортується газ в Україну і на європейський ринок, вимагає термінової модернізації. А то й будівництва нового газопроводу високого тиску.

Проектна потужність діючого магістрального газопроводу Середня Азія — Центр (САЦ) розрахована на щорічний експорт 70 млрд. кубометрів газу. Та її стан такий, що наразі обсяг не доходить і до 40 млрд. Через постійні аварії на трасі газопроводу САЦ Україна торік отримала не 36 млрд. кубометрів газу, про які була домовленість, а лише 31,5 млрд. Ремонт і модернізація САЦ, за найскромнішими підрахунками фахівців, потребує близько 2 млрд. дол. Зрозуміло, що залучити такі кошти простіше, якщо зацікавити інвесторів у проекті та об’єднати їх у консорціум, що сьогодні намагається зробити Raiffeisen Investment AG — співвласник і фінансовий консультант RosUkrEnergo AG.

Є, звичайно, і варіант самостійного фінансування українською стороною модернізації та розширення газотранспортної системи в Центральній та Середній Азії. Однак у такому разі потрібно бути готовими до багатомільярдних запозичень. І кредитної лінії в 2 млрд. євро, відкритої «Нафтогазу України» «Дойчебанком», для цього навряд чи вистачить. Тим паче, що ця проблема — не єдиний головний біль «Нафтогазу»...

І ще. Коли абстрагуватися від емоцій, то потрібно все-таки врахувати, що у випадку відмови української сторони в односторонньому порядку від роботи з RosUkrEnergo AG, у якій 50% належить «Газпрому», росіяни напевно знову вимагатимуть перегляду українсько-російських газових домовленостей. Що буде далі, можна лишень здогадуватися. Та галасу буде багато.

Ми повідомляємо тільки дійсно важливі новини. Долучайся до Telegram-каналу DT.UA
Помітили помилку?
Будь ласка, позначте її мишкою і натисніть Ctrl+Enter
Додати коментар
Залишилось символів: 2000
Авторизуйтеся, щоб мати можливість коментувати матеріали
Усього коментарів: 0
Випуск №35, 21 вересня-27 вересня Архів номерів | Зміст номеру < >
Вам також буде цікаво