Еволюція механізму ціноутворення на газ в Європі: аналіз та прогноз - Економіка - dt.ua

Еволюція механізму ціноутворення на газ в Європі: аналіз та прогноз

7 листопада, 2011, 13:43 Роздрукувати Випуск №40, 4 листопада-12 листопада

© Андрій Товстиженко, ZN.UA

Ключовим словом у назві моєї статті є саме еволюція, а не революція. Отже, по відношенню до європейського газового ринку це означає поступовий подальший розвиток протягом певного часу, де провідну роль будуть відігравати адаптивні процеси, спрямовані на вирішення проблем, що виникли.

Які ж проблеми виникають на газовому ринку Європи?

Минулого місяця на газовому ринку спостерігалося рекордне падіння вартості природного газу на європейських газових хабах (спотовий ринок). Так, 11 жовтня було зафіксовано ціну газу: на британській площадці NBP — 220 дол. за тис. кубометрів, нідерландській TTF — 230 дол., французькій PEG Nord — 217 дол., в австрійському хабі (ізольованому від ресурсів зрідженого природного газу (ЗПГ), ціни впали до 320 дол. за тис. кубометрів.

В цей же час для багатьох європейських енергетичних концернів вартість російського трубопровідного газу значно перевищила 400 дол. за тис. кубометрів.

Вимушена необхідність закуповувати дорожчий трубопровідний газ є тією проблемою, яка не вирішується вже кілька років і характеризується змінною гостротою.

Хтось скаже, що причиною цих проблем на газовому ринку Європи є світова фінансово-економічна криза (яка спонукала споживачів зменшити обсяги споживання газу) і утворення надлишку пропозицій дешевого газу внаслідок «сланцевої революції» у Сполучених Штатах. Все це вірно, окрім «сланцевої революції».

Оскільки не можна назвати революцією процес, що тривав кілька десятиліть, і супроводжувався створенням новітніх технологій та «пільгового» законодавства, наявності тисяч бурових установок, що простоювали, та збільшенням видобутку газу (окрім сланцевого), й метану вугільних пластів та інших нетрадиційних газів.

Газова промисловість є вкрай інерційною, з великими термінами окупності та потребує величезних коштів на реалізацію навіть невеликих проектів. До того ж усі видобувні проекти завжди є ризикованими…

Сланцевий (також природний) газ у довгостроковій перспективі може суттєво доповнити газовий баланс деяких країн Європи, зокрема, Польщі та України. Однак конкурентом традиційному природному газу він не стане. Видобувники природного газу, в тому числі й «Газпром», докладуть максимум зусиль для цього. Останній довід «королів» — зниження ціни на газ. Собівартість видобутку сланцевого газу вище, ніж природного газу в сім-десять разів.

Таким чином, не слід очікувати «сланцевої революції» в Європі, зокрема, й в Україні.

Безумовно, споживачі російського газу в Європі зменшують споживання російського газу до мінімумів, які фіксуються у контрактах величиною мінімальних обсягів відбору газу без штрафних санкцій.

Країни, що мають диверсифіковані джерела постачання газу, збільшують споживання неросійського газу, в т.ч. зрідженого природного газу (ЗПГ) з інших джерел.

Литва, яка не отримала 15% знижку на газ від єдиного постачальника газу — «Газпрому» така знижка надана Латвії та Естонії, стрімко впроваджує норми Третього енергетичного пакету ЄС. Також ця країна звернулася до Європейської Комісії зі скаргою-вимогою: з’ясувати, чи не використовує «Газпром» домінуючий стан на ринку.

Литва, вочевидь, наважилась на конфронтацію з «Газпромом».

У свою чергу, «Газпром» звернувся з позовом до Стокгольмського арбітражу до Міненерго Литви (яке оскаржує дії керівництва компанії Lietuvos dujos у литовських судах) з метою визнання дій міністерства такими, що порушують акціонерну угоду цієї спільної з «Газпромом» компанії. До того ж «Газпром» вимагає компенсації понесених збитків. Розгляд справи в арбітражі було призначено на 2 листопада 2011 року...

Вочевидь, невдоволеність енергетичних компаній та урядів країн ЄС, їхні скарги до Єврокомісії спонукали останню до рішучих дій (або діяти рішуче).

Повноважні представники ЄК нещодавно одночасно обшукала офіси 20 газових компаній в 10 країнах-членах ЄС. Таких перевірок дочекалися і дочірні підприємства «Газпрому» в Європі, і німецькі газові гіганти E.ON Ruhrgas та RWE, а також східноєвропейські компанії, у тому числі у Литві та Латвії. Ці та деякі інші підприємства Єврокомісія підозрює в порушенні антимонопольного законодавства та завищенні цін на газ (формулювання експертів ЄК звучить як підозра у картельній змові).

Звинувачення у ціновій змові поки що нікому не пред’явлено. Однак, прем’єр-міністр Росії Володимир Путін миттєво відреагував на хвилю антимонопольних рейдів Єврокомісії, заявивши, що його уряд буде уважно слідкувати за справою, яка розвивається навколо російської газової монополії.

Туреччина не домовилась з «Газпромом» про зниження цін на газ і вдалася до «газового страйку» — відмовилася від продовження контракту на постачання газу так званим південним маршрутом, включаючи транзит російського газу територією України.

       І загалом, більшість партнерів «Газпрому» в Європі вдалися до «демонстрацій» подали або планують подати позови до арбітражних судів з метою зміни умов контрактів.

Це вже масовий «бунт», однак, не революція.

Дехто раніше вже отримав від «Газпрому» певні «індульгенції» щодо зміни довгострокових контрактів. Проте, більшість споживачів російського газу в Європі плюс Туреччина залишаються невдоволеними. «Газпром» пом’якшив у 2009—2010 роках деякі умови контрактів для окремих, насамперед, найкрупніших західноєвропейських енергокомпаній. А саме: зменшив мінімальний рівень зобов’язань «бери або плати» (у середньому з 85% до 60%), включив у формули ціни прив’язки до спотових котирувань (в середньому з вагою 15%), на практиці відмовився від штрафних санкцій за неповний відбір законтрактованих обсягів газу тощо. На той час — за умови низьких цін — такі послаблення задовольняли компанії.

Та ці послаблення отримали не всі торгові партнери «Газпрому». Більш того, надані 2009—2010 року «пільги» діють лише три роки. Тобто їх дія завершується цього або наступного року.

Ціна питання — це різниця між спотовим і трубопровідним газом, яка іноді сягає половини вартості газу. Ніде правди діти: не завжди ціна газу по довгостроковим контрактам вище ціни спотових. Однак, протягом року значно переважають низькі ціни на спотовий газ.

Отже, ЄС та Туреччина посилюють тиск на «Газпром».

Мета Європейської Комісії — створення нової архітектури газового ринку Європи. Вага спотових цін в ЄС має зростати. Це законодавчо зафіксовано у Третьому енергетичному пакеті: ЄС перейде до нової моделі ринку, яка буде побудована на спотовій (біржовій) торгівлі через систему ліквідних ринкових площадок (хабів).

Аналізуючи сучасні тенденцій на газовому ринку Європи, можна прогнозувати наступне.

По-перше, «Газпром» не піде на судові рішення, насамперед, у спорі з німецькими компаніями RWE та E.ON Ruhrgas, оскільки вони можуть створити прецедент для інших спорів; скоріш за все, у досудовому порядку цим компаніям вже наступного року будуть надані подальші «послаблення».

По-друге, більшості європейських енергокомпаній протягом кількох наступних років також будуть надані певні «послаблення», а саме: у формулу ціни газу буде вводитися вартість спотового газу (з вагою понад 15%) та інші не нафтові елементи (вугілля, електроенергія); будуть встановлені нижчі рівні мінімальних обов’язкових обсягів відбору газу (менше 60%).

По-третє, до контрактів буде додано більш прості та прозорі правила перегляду основних їх позицій.

По-четверте, існуючи довгострокові контракти можуть скорочуватися; їхню дію продовжуватимуть лише на кілька років.

По-п’яте, навіть у середньостроковій перспективі не буде повної відмови від нафтової прив’язки ціни на газ та довгострокових контрактів.

Таким чином, зміна архітектури газового ринку буде відбуватися досить повільно,тобто еволюційно.

Газопровідний проект «Південний потік»

Не можу оминути ще одну важливу подію, яка допоможе Україні зберегти статус найбільшого транзитора природного газу. 24 жовтня Європейська комісія відхилила пропозицію російського «Газпрому включити газопровід «Південний потік» до трансєвропейскої інфраструктури, і не надала йому статусу пріоритетного.

Такий статус дозволив би обійти законодавчі ініціативи Третього енергетичного пакету ЄС при будівництві цього трубопроводу. Безумовно, цим рішенням Європейська комісія не підтримала цілеспрямовано Україну, а дала Росії зрозуміти, що вона виступає на підтримку свого власного проекту — будівництва газопроводу Nabucco, головного трубопроводу Південного коридору.

Нарешті Євросоюз починає чітко вибудовувати власну енергетичну політику, незважаючи на протидію своїх енергетичних концернів.

Водночас, неможна говорити, що проект «Південний потік» не буде реалізований ніколи. За умов відновлення економіки Європи (а значить, суттєвого збільшення споживання газу в цьому регіоні), перебудови європейського газового ринку згідно Третього енергетичного пакету, що унеможливлює монопольний вплив вертикально інтегрованих компаній, зміни механізму ціноутворення на газ та інші реформи, цей проект може бути реалізований через 7—10 років.

Безумовно, Росія має прийняти європейські умови співпраці у газовому секторі. На превеликий жаль, переговорний процес ЄС-Росія щодо Третього енергетичного пакету зайшов у глухий кут. Усі російські пропозиції, спрямовані, головним чином, на створення вилучень для «Газпрому» протягом шести раундів переговорів Єврокомісія відкинула.

Погроза Росії змінити акценти у поставках газу на Схід, головним чином, на Китай, поки що не отримала підтвердження від останнього. Цінові розбіжності по вартості газу сягають 100 доларів на 1000 кубометрів. Китай готовий торгуватися навіть і за 5 доларів. Тому завершення російсько-китайських переговорів найближчим часом не проглядається.

Щодо України.

Перелік позицій, які вкрай необхідно змінити, у контрактах (від 19 січня 2009 року) НАК «Нафтогаз України» з «Газпромом» має подвоїтися, порівняно з контрактами енергокомпанії ЄС — «Газпром». Вони відомі, не буду їх називати в черговий раз.

Україна є найбільшим споживачем та транзитором російського газу, а значить — має отримати найвигідніші умови співпраці з «Газпромом».

Минулого місяця в Україні було озвучено, що з російською стороною є певна домовленість про створення тристороннього газового консорціуму. Загалом це є прийнятним. Однак, диявол криється у деталях. На жаль, ці деталі невідомі.

Блискавичне підписання цілого пакету домовленостей у газовому секторі без консультацій з потенційним партнером — Євросоюзом, а також з громадськістю може щонайменше наразити Україну на небезпеку тих самих санкцій Третього енергопакету ЄС, які загрожують зараз «Газпрому».

Водночас, неможна розраховувати на рятівну парасольку Євросоюзу — в нього є власні інтереси. Україна має самостійно багато чого зробити у газовій сфері, а саме:

— поступово провести сегментування НАК «Нафтогаз України» відповідно до вимог Третього енергетичного пакету ЄС;

— змінити контракт на закупівлю російського газу у відповідності до сучасної практики газового ринку Європи;

— отримати від «Газпрому» гарантії збереження обсягів транзитного газу;

— збудувати термінал з прийому зрідженого природного газу.

Україна отримає перспективу членства в Євросоюзі, в тому числі, лише після того, як реально стане частиною газового ринку Європи.

Ми повідомляємо тільки дійсно важливі новини. Долучайся до Telegram-каналу DT.UA
Помітили помилку?
Будь ласка, позначте її мишкою і натисніть Ctrl+Enter
Додати коментар
Залишилось символів: 2000
Авторизуйтеся, щоб мати можливість коментувати матеріали
Усього коментарів: 0
Випуск №34, 14 вересня-20 вересня Архів номерів | Зміст номеру < >
Вам також буде цікаво