ЕРОЗІЯ ЗЕМЛЕРОБСТВА ЧИ ЗМОЖЕ КРИМ ПЕРЕЙТИ ВІД ЕКСТЕНСИВНОГО ЗЕМЛЕРОБСТВА ДО ІНТЕНСИВНОГО? - Економіка - dt.ua

ЕРОЗІЯ ЗЕМЛЕРОБСТВА ЧИ ЗМОЖЕ КРИМ ПЕРЕЙТИ ВІД ЕКСТЕНСИВНОГО ЗЕМЛЕРОБСТВА ДО ІНТЕНСИВНОГО?

19 квітня, 2002, 00:00 Роздрукувати Випуск №15, 19 квітня-26 квітня

Освоєна сільським господарством територія Криму, за статистикою, сягає 75,3 відсотка, а на розорані поля припадає 52 відсотки...

Освоєна сільським господарством територія Криму, за статистикою, сягає 75,3 відсотка, а на розорані поля припадає 52 відсотки. Щодо орних сільськогосподарських угідь у степових районах, то показник ще вищий — 95 відсотків території. Це більше, ніж у середньому по Україні, — 85,9 відсотка. Це значно більше, ніж у країнах Європи, де сільським господарством займаються на 53—65 відсотках території, а розораних угідь — лише 26—30 відсотків. Це значно більше світових показників: орні землі на планеті — лише 10,1 відсотка території. У світі загалом віддають перевагу не оранці, а сіножатям і пасовищам — 70,1 відсотка сільськогосподарських угідь.

Чому ж ми відстаємо у виробництві сільськогосподарської продукції, маючи, до того ж, найкращі у світі чорноземи? Відповідь відома давно: в усьому винне екстенсивне сільське господарство. Можна впевнено говорити, що вітчизняне землеробство протягом практично всієї його історії уражає страшна хвороба — ерозія самої суті, використання економічно невигідних методів, що вели до підвищення затратності господарства, збитків, непродуктивного вгачування фінансів, ресурсів науки й техніки, робочої сили. А чи є надія тепер у процесі земельної реформи докорінно переломити ситуацію?

Гектари просять їх пожаліти...

Досить переглянути спеціальну статистику, аби збагнути, наскільки по-хижацькому експлуатується наша земля. Скажімо, сільськогосподарська освоєність США й Китаю становить 45—50 відсотків, а Канади й Росії — 8—12 відсотків. В Україні ж ішли шляхом переважно екстенсивного освоєння земель під оранку, наслідком чого стала прогресуюча деградація земель, місцями в Криму вона вже перейшла в стадію ерозії грунтів, тобто несе в собі екологічну загрозу. В результаті площа ярів становить 13,7 тис. гектарів, а деградованих і малопродуктивних земель — понад 200 тис. гектарів. Загалом по країні ситуація не краща: за даними Міністерства аграрної політики Криму, починаючи з 1993 року, в грунтах України на 75 відсотках площ сільськогосподарських угідь склався удвічі-втричі гірший від норми негативний баланс гумусу.

У Криму процес втрати гумусу також прогресує. Причини загальновідомі — водна й вітрова ерозія. Навіть при незначному знесенні гумусу водою його втрати становлять 4,7—9,4 тонни з гектара, причому разом із гумусом грунт втрачає і поживні речовини — по 1,4—1,7 тонни азоту, 0,6—0,7 тонни фосфору, 9,7—11,6 тонни калію з кожного гектара.

Від водної ерозії найбільше потерпають Бахчисарайський (21,3 тис. гектарів), Білогірський — 39,4, Ленінський — 34,3 тис. гектарів, Первомайський — 22,4, Чорноморський — 22,2 тис. гектарів. Дуже шкодить ця біда й Південному берегу — у районах Алушти, Ялти, Судака та в інших місцях.

За даними Кримського державного аграрного університету, у степових районах Криму в середньому за рік здувається 22,7 тонни родючого грунту з гектара, тобто понад 2 млн. тонн родючого шару землі! Навряд чи треба нагадувати, що за попереднє десятиліття внесення органічних і хімічних добрив, спроможних «вирощувати» гумус та «прирощувати» силу чорноземів, значно скоротилося: якщо 1990 року на гектар ріллі у Криму вносили по 8—9 тонн перегною, то 2001-го — у 16 разів менше, лише 0,5 тонни.

На порядку денному — комплекс правових, організаційних, економічних, агротехнічних заходів, спрямованих на відновлення родючості грунтів і зменшення антропогенного навантаження. Проте зрозуміло, що захист землі і, в підсумку, підвищення її якості — це лише похідна від інших чинників: форми власності, ефективності кадастру, інфраструктури аграрного ринку, основних параметрів устрою економіки, зокрема аграрної. У цьому сенсі ерозія грунтів — це наслідок ерозії всього механізму землеробства, який використовувався нами за соціалізму...

Реформа: перші невпевнені кроки

Аби докорінно змінити ситуацію в аграрній сфері Криму, Рада міністрів автономії розробила Програму земельної реформи на 2001—2005 роки, яка нині проходить експертну оцінку й затвердження. Але ще невідомо, наскільки вона буде, по-перше, збалансованою, а по-друге — здійсненною. Головним завданням програми є не тільки забезпечення ефективності сільського господарства, а передусім підвищення цінності й потенціалу земельних ресурсів, створення оптимальних умов для перетворення їх на самостійний чинник економічного зростання. Для цього в автономії вирішили створити ефективну систему управління, яка включала б: гарантії прав власності на землю, оптимальну систему оподаткування, розвиток і контроль земельного ринку, точний і ефективний кадастр, створення гарантованої системи кредитування, системи охорони й поліпшення родючості, спрощення землевпорядних робіт, підвищення рівня прикладного характеру наукових досліджень, підготовку кадрів.

Що вже зроблено для вдосконалення земельних відносин в аграрному секторі Криму? Проведено роздержавлення й паювання земель 243 сільгосппідприємств, право на земельні паї одержали 209,7 тис. селян. Створено 626 нових аграрних формувань, які так чи інакше грунтуються на праві приватної власності на землю. Створено фонди земель запасу й резерву загальною площею понад 627 тис. гектарів. В окремих місцях проведено грошову оцінку земель сільськогосподарського призначення, середня вартість гектара сільгоспугідь у Криму становить 11727 гривень. Вже розроблено 211 схем організації території розпайованих земель. Проте державні акти на право володіння земельними ділянками видано лише 6,7 тис. громадян, що набагато менше від бажаного.

Усі ці заходи передбачено указом Президента від 3 грудня 1999 року. Але факт залишається фактом: зміни на селі призвели до того, що тепер фактично наново потрібно проводити землевпорядні роботи, а це і довго, і дорого. Та спочатку необхідно оформити право власності на понад 205 тис. земельних паїв, для чого потрібно 13—14 млн. гривень.

Уже в процесі реформи з’ясувалося, що указ Президента не враховує особливостей Криму, куди повертається понад 230 тис. колишніх депортованих жителів, багато з яких, хоч їх і вивезли 1944 року, так і залишилися членами колишніх колгоспів. Рада міністрів робить усе можливе, аби розв’язати цю проблему в рамках чинного указу: на думку Рескомзему Криму, для забезпечення 27 тис. репатріантів середнім земельним паєм вистачило б 137 тис. гектарів землі. Стан справ на селі свідчить, що паювання проведено неякісно, зі значними зловживаннями. Уже перші перевірки ефективності використання приватизованих земель засвідчили: до належного порядку ще далеко. На 6 тис. гектарів паї не використовуються або використовуються не за призначенням. Надалі їх можуть вилучити й перерозподілити між іншими власниками.

Крім того, репатріантам виділяються землі для ведення особистого підсобного господарства або створення фермерського господарства — до 2 гектарів. Іншим варіантом забезпечення землею колишніх депортованих є створення сільськогосподарських підприємств із подальшою передачею землі в приватну власність. Такі підприємства вже створено у Червоногвардійському та Чорноморському районах...

Для формування ефективного кадастру в Криму створено спеціалізований регіональний центр, на місцях — 17 земельно-кадастрових бюро. До робіт залучається Кримська філія землевпорядження Української академії аграрних наук. Протягом наступних чотирьох років вони проведуть земельні розвідки, картографування, створення банку даних про землекористування та стан земель у Криму. На всі ці роботи за п’ять років планується витратити 17—18 млн. гривень.

Тільки на виконання грошового оцінювання земель у Криму потрібно майже 17,5 млн. Оцінювання землі треба провести в 16 містах, 56 селищах, 957 селах, де необхідно оцінити понад 170 тис. гектарів земель населених пунктів і близько 900 тис. гектарів земель несільськогосподарського призначення. За постановою Верховної Ради України, цю роботу слід було закінчити до 1 січня 2002 року бюджетним коштом. Але повністю її не виконано — по Криму оцінено лише приблизно 100 тис. гектарів. Тим часом тільки після виконання всього комплексу заходів можна буде говорити про створення ефективної інфраструктури аграрного ринку, тільки тоді з’явиться можливість створення іпотечних банків.

Покращувати землю може тільки господар

Земельна реформа унаочнила необхідність багатьох невідкладних робіт. Приміром, встановлені в 70-х роках минулого століття межі міст, селищ, сіл уже не відповідають ні реаліям, ні потребам розвитку регіонів. Нове розмежування коштуватиме понад 6 млн. гривень.

Далі. Практично всі землі потребують докладної інвентаризації. За десять останніх років її проведено лише на 5,6 відсотка території Криму, внаслідок чого в бюджет не надходять значні суми від можливої плати за землю. До 2005 року на півострові передбачено проінвентаризувати 122—123 тис. гектарів земель населених пунктів, а також понад 796 тис. гектарів несільськогосподарського призначення за межами міст і сіл.

Для ефективного розвитку ринку землі потрібно повністю розмежувати землі державної, комунальної та приватної власності. Роботи вистачить аж до кінця 2005 року. Так, саме приватна форма власності в будь-якій країні стимулює її економічне зростання. У Криму з понад 524 тис. громадян, які мають право на приватизацію земельних ділянок, скористалися ним 68 відсотків. У приватну власність передано близько 50 тис. гектарів землі. За наступних чотири роки планується передати ще близько 164 тис. земельних ділянок загальною площею понад 150 тис. гектарів.

Землю в приватну власність кримчани одержують і шляхом приватизації, і шляхом придбання. Так, 111 земельних ділянок несільськогосподарського призначення площею 35,5 гектара й вартістю 1,2 млн. гривень органи влади продали новим власникам. Проте розвиток ринку землі в Криму, на думку Мінагрополітики, значною мірою стримується і незнанням порядку купівлі-продажу землі, і відсутністю визначеної ціни ділянок, і недосконалістю законодавства.

Зрозуміло, тільки коли визначиться власник землі, можна буде говорити про її захист і підвищення родючості, тільки реальний власник може перейти до інтенсивних методів землеробства. Загалом, за оцінками Міністерства аграрної політики Криму, програма лише першочергових заходів із захисту земель потребує не менше 16 млн. гривень: це обстеження понад 600 тис. гектарів грунтів, будівництво й реконструкція 404 протиерозійних гідротехнічних споруд (простіше — протиерозійних ставків), будівництво валів і терас на площі 726 гектарів довжиною 184 кілометри, залуження деградованої ріллі на 30 тис. гектарів, створення лісозахисних смуг, які останніми роками дуже постраждали від пожеж і вирубок, майже на 3 тис. гектарів, рекультивація 2 тис. гектарів порушених земель...

Особливо складне реформування земельних відносин на меліорованих землях. У зв’язку з будівництвом у Криму Північно-Кримського зрошувального каналу, на півострові створено колекторно-дренажну систему на площі 188 тис. гектарів сільськогосподарських угідь у 202 населених пунктах. Якщо ці землі розділити на паї та приватизувати, то як зберегти цілісність і працездатність зрошувального комплексу? Відповіді на це запитання поки що просто немає. Ясно одне: проведення земельної реформи не повинно знизити потенційну економічну ефективність меліорованих гектарів. Більше того, це не повинно порушувати принципи соціальної справедливості при поділі земель із різним бонітетом, призводити до погіршення родючості грунтів унаслідок розділення єдиного комплексу й порушення сівозмін. Тож у Криму вирішили провести, по-перше, інвентаризацію меліорованих земель, по-друге, оцінку земель водного фонду, по-третє, визначити на місцевості межі водоохоронних та санітарних зон. Тільки після цього можна буде формулювати умови можливого поділу меліорованих земель і розпочинати розробку проектів землекористування на них.

Що все це дасть?

Звісно, поліпшення умов продажу земельних ділянок несільськогосподарського призначення підвищить інвестиційну привабливість Криму. Крім того, підраховано, що наявність грошової оцінки земель дозволить збільшити щорічні надходження в бюджет плати за землю в середньому на 10—20 відсотків, або на 21—25 млн. гривень. Але головне — реформа дозволить зупинити процес деградації ландшафтного розмаїття, мінімізувати ерозійні процеси, а згодом перейти й до інтенсивних, але нешкідливих для землі форм господарювання. Мінагрополітики і Рескомзем Криму основним своїм завданням у регіоні вважають підвищення ефективності використання земель приблизно в 1,6—1,8 разу.

Ми повідомляємо тільки дійсно важливі новини. Долучайся до Telegram-каналу DT.UA
Помітили помилку?
Будь ласка, позначте її мишкою і натисніть Ctrl+Enter
Додати коментар
Залишилось символів: 2000
Авторизуйтеся, щоб мати можливість коментувати матеріали
Усього коментарів: 0
Випуск №30, 17 серпня-23 серпня Архів номерів | Зміст номеру < >
Вам також буде цікаво