«Енергоатом»: 15 років надійної і безпечної роботи. Далі буде… - Економіка - dt.ua

«Енергоатом»: 15 років надійної і безпечної роботи. Далі буде…

14 жовтня, 2011, 14:48 Роздрукувати Випуск №37, 14 жовтня-21 жовтня

Можна сміливо стверджувати, що за порівняно короткий строк вітчизняна атомна енергетика перетворилася на успішну і потужну галузь країни.

У 1991 році, після розпаду Союзу, українська атомна енергетика постала перед обличчям серйозних ризиків. Зовсім небагато часу минуло після аварії на Чорнобильській АЕС, а експлуатація діючих на території України атомних електростанцій перетворилася з московської на виключно київську проблему. Перші роки незалежності показали, що розв’язувати її треба комплексно. І 17 жовтня 1996 року для координації роботи АЕС України, забезпечення їх безперебійної і, головне, безпечної роботи постановою Кабінету міністрів України було створено державне підприємство Національна атомна енергогенеруюча компанія (ДП НАЕК) «Енергоатом».

Нова компанія не обмежилася лише координацією, а стала стрижнем української електроенергетики. За минулі 15 років було введено в експлуатацію нові енергетичні об’єкти, що забезпечили підтримку і зростання національної економіки, реалізовано масштабні проекти, спрямовані на підвищення безпеки та ефективність роботи атомних станцій.

Що зроблено…

У 2004 році відбулося практично неймовірне: було добудовано і введено в експлуатацію другий енергоблок на Хмель­ницькій і четвертий — на Рівненській АЕС. Пуск двох блоків протягом одного року не тільки підтвердив значний промисловий потенціал України та високу кваліфікацію українських фахівців, а й зміцнив енергетичну безпеку країни.

Характерно, що «Енерго­атому» вдавалося добудовувати об’єкти, які, здавалося б, уже остаточно забуті. Так, будівництво зазначених блоків було розпочато ще у 1980-х роках і «заморожено» після Чорнобиля. Будівництво збиралися відновити 1995-го на міжнародні кредитні кошти, але одержати їх так і не вдалося. «Енергоатом» вирішив добудовувати блоки власними силами, що й було успішно зроблено.

Як відомо, на момент створення компанії однією з проблем української атомної енергетики були монопольна залежність експлуатації наших АЕС від зарубіжного постачальника ядерного палива і відсутність рішень щодо створення в Україні власного виробництва ядерного палива. З метою диверсифікації поставок ядерного «пального» для українських АЕС з 2000 року реалізується проект «Кваліфікація ядерного палива для України», під час якого було спроектоване і успішно пройшло дослідно-промислову експлуатацію на Південно-Українській АЕС паливо американської компанії Westinghouse. З 2011-го розпочато комерційні поставки американського ядерного палива в Україну в рамках контракту з «Енергоатомом», що передбачає щорічне забезпечення паливом компанії Westinghouse трьох енергоблоків типу ВВЕР-1000 на період 2011—2015 років. При цьому у разі потреби обсяги щорічних поставок палива можуть збільшити ще на три додаткові партії перезавантаження.

Таким чином, НАЕК удалося диверсифікувати поставки ядерного палива, що значно зміцнило позиції компанії і країни загалом на переговорах з іноземними партнерами.

Це велика перемога, але кінцева мета — це будівництво власного заводу з виготовлення ядерного палива для вітчизняних АЕС. І це завдання перебуває у стадії реалізації: вибрано технологію і партнера для створення цього виробництва, у стадії завершення перебуває розробка техніко-економічного обгрунтування будівництва заводу. Пуск заводу очікується у 2015 році.

Іншою дуже важливою проблемою, що стоїть перед усіма країнами, які експлуатують об’єкти атомної енергетики, є питання безпечного поводження з відпрацьованим ядерним паливом (ВЯП). Відповідно до проектної схеми експлуатації наших АЕС відпрацьоване ядерне паливо має відправлятися на тривале зберігання з подальшою переробкою на підприємства ядерно-паливного циклу Росії. При цьому радіоактивні відходи (РАВ) від його переробки мають бути повернуті та захоронені на території України.

Виходячи з того, що ВЯП наших АЕС може в майбутньому використовуватися як цінна енергетична сировина для реакторів нових поколінь, було прий­нято рішення про створення довговічних сховищ відпрацьованого ядерного палива в Україні. Першою це завдання вдалося реалізувати Запорізькій АЕС (першою з АЕС країн СНД), де в 2001 році було побудовано сухе сховище відпрацьованого ядерного палива (ССВЯП) для реакторів типу ВВЕР-1000. У результаті було розв’язано проблему безпечного зберігання відпрацьованого палива для ЗАЕС на найближчі 50 років. Це допомагає сьогодні заощаджувати величезні фінансові ресурси. Нині на порядку денному компанії стоїть вирішення завдання спорудження такого сховища для всіх інших енергоблоків українських АЕС — будівництво централізованого сухого сховища відпрацьованого ядерного палива (ЦССВЯП).

Часто «Енергоатом» асоціюється тільки з атомними станціями. А насправді це не так. У 1999 році «Енергоатомом» було введено в експлуатацію Олександрівську гідроелектро­станцію (входить до складу Південно-Українського енергетичного комплексу), сумарна потужність агрегатів якої становить 11,5 МВт.

У 2006—2007 роках на річці Південний Буг у Миколаївській області було добудовано і запущено два гідроагрегати Ташлицької гідроакумулюючої електростанції (ТГАЕС). Цей об’єкт також має довгу історію. Спорудження станції розпочалося 1981 року, але 1991-го роботи було призупинено. В 1996 році постановою Кабінету міністрів України мораторій на будівництво ТГАЕС був знятий, але фінансових ресурсів для відновлення будівництва об’єкта не було. Тільки концентрація коштів на будівництво, здійснена «Енерго­атомом» у 2005—2007 роках, дала змогу ввести в експлуатацію спочатку гідроагрегат №1 (в 2006 році), а потім — гідроагрегат №2 (у 2007-му). Завдяки їх роботі стало можливим покриття пікових навантажень у південно-західній частині об’єднаної енергосистеми України, також був забезпечений надійний режим роботи енергоблоків Південно-Української АЕС.

У 2008 році до складу ДП НАЕК «Енергоатом» було включено Донузлавську вітроелектростанцію (ДВЕС). Тоді вона перебувала практично в неробочому стані. Сьогодні вона має 97 діючих вітроустановок. І це не межа.

Безпека — передусім

Споживача електроенергії насамперед хвилює питання безпеки АЕС. Слід сказати, що для енергетиків безпека є безпереч­ним пріоритетом. За роки існування «Енергоатому» вдалося домогтися зменшення кількості порушень у роботі енергоблоків АЕС майже вчетверо (з 82 у 1996 році до 22 у 2010-му). Що особливо важливо — в 2010—2011 роках усі порушення перебувають або нижче міжнародної шкали INES, або класифіковані рівнем «0». Якщо в 1996 році порушень, оцінених за цією шкалою на рівні «1», було 14, то в 2010—2011 роках таких узагалі не було. Кількість спрацьовувань аварійного захисту реактора знизилася за цей час уп’ятеро (з 10 до двох).

Такі результати стали можливими завдяки успішній реалізації «Енергоатомом» програм, спрямованих на підвищення безпеки. Так, у 2002—2005 роках діяла «Комплексна програма модернізації і підвищення безпеки енергоблоків атомних електростанцій». У 2006—2010 роках реалізовувалася «Концепція підвищення безпеки діючих енергоблоків атомних електростанцій».

Однією з науспішніших європейські експерти визнали «Програму підвищення безпеки «після пуску» енергоблоків ХАЕС-2/РАЕС-4», у фінансуванні якої брали участь ЄБРР і «Євратом».

У 2008—2009 роках у рамках спільного проекту Єврокомісії, України і МАГАТЕ на всіх енергоблоках українських АЕС найкращими міжнародними та українськими фахівцями було проведено унікальну за своїми масштабами перевірку рівня безпеки. За її результатами Україна одержала позитивні висновки щодо рівня безпеки вітчизняних АЕС.

Рішенню колегії Держатом­регулювання України про подовження строків експлуатації енергоблоків №1 і №2 Рівненської АЕС на 20 років у грудні 2010 року передувала велика кількість заходів з модернізації та підвищення безпеки, які здійснювалися із залученням фахівців НАНУ, міжнародних організацій і в тісному співробітництві з фахівцями МАГАТЕ.

Висновок зарубіжних експертів однозначний: енергоблоки АЕС НАЕК «Енергоатом» експлуатуються безпечно, вимоги щодо забезпечення безпеки реакторних установок, передбачені проектом, нормативно-технічною документацією та міжнародною практикою, виконуються в достатньому обсязі. За словами глави представництва Євро­комісії в Україні Жозе Мануела Пінту Тейшейри, українські АЕС відповідають стандартам безпеки Євросоюзу.

У 2007 році в рамках програми міжнародного технічного співробітництва між ЄС і Україною «Інструмент співробітництва з ядерної безпеки» стартував проект «Створення Національного навчального центру на Запорізькій АЕС для ремонтного і керівного персоналу НАЕК «Енергоатом». Метою проекту є підвищення безпеки українських АЕС з допомогою подальшого вдосконалювання системи підготовки ремонтного персоналу та керівників «Енергоатому», можливість навчання персоналу в умовах, максимально наближених до роботи енергоблоку і моделювання аварійних ситуацій. Закінчення робіт по об’єкту планується в третьому кварталі 2013 року. На кінець вересня поточного року будівельна готовність центру становить близько 70%.

Родина «Енергоатому»

Стратегія розвитку «Енерго­атома» передбачає реалізацію восьми великих інвестиційних проектів у сфері електроенергетики, одним із яких є добудування третього і четвертого енергоблоків Хмельницької АЕС. У світлі газових конфліктів уже, здається, усім зрозуміло, що добудовування нових енергоблоків — це єдина можливість для України забезпечити себе необхідною кількістю еле­ктро­енергії.

Реалізація стратегії компанії потребує вирішення широкого кола суміжних питань. Це забезпечення ремонтних робіт, модернізація обладнання і систем, подовження строків експлуатації енергоблоків, підтримка системи аварійного реагування, будівництво нових об’єктів, науково-технічний супровід тощо.

Для цього в компанії були створені й успішно розвиваються спеціалізовані відокремлені підрозділи. Для безпечного й ефективного виконання складних і понадрегламентних ремонтних робіт, монтажу, реконструкції і модернізації обладнання АЕС — «Атомремонтсервіс» (у 2001 році). Для розробки й виготовлення теплообмінного і тепломеханічного обладнання, виготовлення контейнерів для зберігання радіоактивних відходів, інших спеціальних і будівельних конструкцій — «Атоменергомаш» (2002). Для формування в Україні комплексної, ефективної системи науково-технічної підтримки ядерної галузі — «Науково-технічний центр» (2003). Для забезпечення постійної готовності України до реалізації протиаварійних заходів на підприємствах атомної енергетики і промисловості, на транспорті під час перевезення радіаційно-небезпечних вантажів — «Аварійно-технічний центр» (2003). Для організації діяльності із спорудження ядерних та інших промислових об’єктів, реалізації інвестиційних проектів «Енергоатома» — «Атом­проектінжиніринг» (2008).

Однак родина «Енергоатома» — це не тільки окремі підприємства. Насамперед це люди. У компанії створено систему підготовки персоналу безпосередньо на атомних станціях. Навчально-тренувальні центри (НТЦ) створено на кожній із чотирьох атомних станцій, а загальна кількість персоналу становить близько 500 чоловік, у тому числі майже 200 інструкторів. На сьогодні «Енергоатом» має ліцензію на право підготовки і підтримання кваліфікації оперативного персоналу в усіх НТЦ АЕС. Прово­дять­ся роботи зі створення системи підготовки керівників і резерву на заміщення керівних посад компанії, включаючи розробку програм підготовки, навчальних матеріалів, відбір і підготовку резерву керівників.

Велика увага приділяється розвитку соціальної інфраструктури міст-супутників АЕС як невіддільної складової забезпечення нормальних умов життя і праці атомників. У кошторисі витрат на соціальний розвиток цього року на утримання об’єктів інфраструктури передбачено 111,7 млн. грн.

Одним з основних напрямів, які визначають якість життя працівників компанії, є забезпечення їх житлом. За останні три роки в містах-супутниках АЕС введено в експлуатацію майже 33 тис. кв. м житла для персоналу станцій і їхніх родин. Крім цього, компанія надає довгострокові позики на придбання або будівництво власного житла.

Працівники АЕС мають доступ до всіх спортивних споруд компанії (спортивно-оздоровчих комплексів, водноспортивних баз, плавальних басейнів), де щодня займаються більше тисячі працівників АЕС і жителів міст-супутників.

Міжнародне визнання

Високий рівень українських атомників визнають і зарубіжні партнери. 15 червня 2011 року Асоціація «Український ядерний форум», очолювана президентом «Енергоатома» Юрієм Недаш­ковським, першою серед організацій країн, які не є членами ЄС, була прийнята в Європейський ядерний форум (Форатом). За словами Ю.Недашковського, «вступ України у Форатом передбачає можливість разом з нашими європейськими колегами захищати й просувати свої інте­реси на ринку Європи».

Вступ Асоціації «Український ядерний форум» у європейську структуру, яка об’єднує 16 національних ядерних форумів і 860 найбільших європейських і транснаціональних компаній, які є постачальниками всіх видів послуг і продукції в ядерній галузі, стало черговою важливою віхою у відносинах нашої країни з ЄС. Адже зрозуміло, що країна з 15 діючими і двома споруджуваними енергоблоками є одним із основних ядерних гравців у Європі.

***

Таким чином, можна сміливо стверджувати, що за порівняно короткий строк вітчизняна атомна енергетика перетворилася на успішну і потужну галузь країни. Сьогодні вітчизняні АЕС дають 47,4% усієї виробленої в країні електроенергії. Причому зростання виробництва електроенергії атомними станціями за 15 років становило 9,6% — з 79,6 млрд. кВт•год у 1996 році до 89,2 млрд. кВт•год у 2010-му. А 15-річний досвід існування НАЕК «Енергоатом» підтвердив, що об’єднання атомних станцій у єдину компанію було правильним рішенням, завдяки якому поліпшилася фінансово-економічна ситуація в галузі. Також це дало змогу швидшими темпами та ефективніше вирішувати багато питань забезпечення життєдіяльності АЕС і розвитку віт­чизняної енергетики в цілому. Отже, далі буде…

Ми повідомляємо тільки дійсно важливі новини. Долучайся до Telegram-каналу DT.UA
Помітили помилку?
Будь ласка, позначте її мишкою і натисніть Ctrl+Enter
Додати коментар
Залишилось символів: 2000
Авторизуйтеся, щоб мати можливість коментувати матеріали
Усього коментарів: 0
Випуск №28, 20 липня-26 липня Архів номерів | Зміст номеру < >
Вам також буде цікаво