Еліксир подвійної перегонки - Економіка - dt.ua

Еліксир подвійної перегонки

10 червня, 2011, 14:39 Роздрукувати Випуск №21, 10 червня-17 червня

Вранці 31 травня країна щиро зраділа: вкрай непопулярний законопроект, в якому уряд виклав підходи до пенсійної реформи, було на прохання самого ж уряду з парламенту відкликано.

© Андрій Товстиженко, ZN.UA

Вранці 31 травня країна щиро зраділа: вкрай непопулярний законопроект №7455 від 13 грудня 2010 року, в якому уряд виклав підходи до пенсійної реформи, було на прохання самого ж уряду з парламенту відкликано. Але недовго музика грала. Рівно за добу стало відомо (спочатку зі слів спікера), що Кабмін мобілізувався і вже в день відкликання, 31 травня, зареєстрував у Верховній Раді оновлену версію
документа.

Новий спалах інтересу до реформи — саме пенсійної й саме нині — цілком зрозумілий. Ціни на газ — незбалансованість державних фінансів (адже достатніх компенсаторів так і не знайшли) — відновлення кредитування з боку МВФ... У такій ситуації ухвалення пенсійного закону Верховною Радою — ніби проблиск маяка в штормовому морі. Червень-липень, саме тепер. Адже восени й тим більше взимку пенсійна реформа стане абсолютно «непрохідною» через наближення виборів.

Суб’єктивно

Якщо з приводу першої редакції ми жартували — мовляв, уряд винайшов якийсь еліксир нашої молодості, завдяки якому співгромадяни зможуть трудитися і довше, і більше (див. «ДТ» №48 від 25 грудня 2010 року), то, продовжуючи аналогію, у випадку з доопрацьованим №7455 ми маємо справу з еліксиром подвійної перегонки.

Чи став документ кращим? Телебачення і радіоефір старанно розповідають, із посиланням на віце-прем’єра — міністра соціальної політики С.Тігіпка, про 11 нововведень, які позитивно позначилися на документі. Сам Сергій Леонідович на зустрічі з журналістами 8 червня заявив, що на 99% упевнений: уже наступного сесійного тижня пенсійну реформу підтримають депутати в першому читанні.

Проте не виключено, що це саме той випадок, коли 99% оптимізму можуть спіткнутися через зовні непримітний 1%...

Суб’єктивна думка автора — законодавче письмо надто заплутане. Ліпили закон із того, що було, анітрохи не переймаючись, як усе це виглядатиме на фініші. Поетапні підвищення віку (для жінок та для чоловіків-держслужбовців) починаються з різних місяців різних років, так само в різні терміни закінчуються... А коли на додачу отримуємо ще й аналогічні «вправи» з вислугою для війсь­кових та призначенням державної соціальної допомоги, то перед очима миготять суцільні дні, місяці та роки народження... Хоча пенсійний закон апріорі має бути струнким і доступним для розуміння.

Начебто збільшилися стимули для більш пізнього виходу на пенсію: по 0,5% пенсії за кожен місяць більш пізнього виходу в межах п’яти років і по 0,75% — якщо вихід відкладається більш як на п’ять років. Та наскільки це вигідно з урахуванням того, що в нас не забороняється одержувати і зарплату, і пенсію, треба в кожному конкретному випадку рахувати...

А от можливість добровільного нібито виходу на пенсію в 55 років (до 2015 року) для представниць прекрасної статі виписано так, що видається знущанням. Усі чудово знають, що пенсію в 55 років українки оформляють не через жадібність: зазвичай ці (в середньому) 1000 гривень — лише легальна добавка до зарплати, яка в наших співвітчизниць десь на третину нижча, ніж у чоловіків. Поча­ток пенсійних виплат у 55 дає можливість жінкам хоч під завісу трудового життя якось підвищити свій матеріальний статус. У разі ж схвалення законопроекту вони будуть позбавлені й цього: пенсію в 55 років одержать виключно ті, хто залишив роботу. Та й то в урізаному розмірі.

Як ми пам’ятаємо, дуже дискусійним на етапі всенародного обговорення реформи був пункт про призначення пенсій виключно за даними персоніфікованого обліку починаючи з 1 липня 2000 року. І всі заробітки до 2000-го начебто «обнулялися». Віце-прем’єр клятвено обіцяв цю несправедливість виправити, встановивши перехідний період до 2016 року. Встано­вили. Однак своєрідно.

Тепер майбутньому пенсіонерові, який мав непогані заробітки в минулому столітті, вже не нарахують пенсію на підставі даних про зарплату за 60 місяців (із періоду до 1 липня 2000 року). Ці заробітки йому можуть лише приплюсувати до даних персоніфікації (тобто за останні 11 років).

На окремий коментар заслуговує пункт про обмеження всіх пенсій (і вже призначених, і майбутніх) 10 прожитковими мінімумами для непраце­здатних. Який майстерний хід, а головне — для уряду цілком безпрограшний!

З одного боку, наша виконавча влада, демонструючи свої найкращі якості та зв’язок із народом, стає на шлях хоч би часткового відновлення соціальної справедливості — обмежуючи виплати отримувачам найвищих пенсій. Хіба не тема для піару на майбутніх виборах? З іншого — ризик нульовий: цієї норми не пропустять або парламентарії, або Конституційний суд — адже він у нас завжди на варті, коли йдеться про забезпечення судово-прокурорських працівників…

Отож, коли раптом щось, то винними в збереженні в Україні надвисоких пенсій виявляться або законодавці, або судді. З чим ми розробників закону й вітаємо. Дуже, дуже слушна думка!

Є, звичайно, пропозиції й більш радикальні. Тим із читачів, хто серйозно займається пенсійною темою, рекомендуємо ознайомитися із законопроектом «Про єдині принципи пенсійного забезпечення громадян та стипендії працівникам культури, освіти, охорони здоров’я, соціального забезпечення та деяким іншим категоріям осіб» (№7455-1, від 3 червня 2011).

У загальних рисах ідея така. Пільгові пенсії в нинішньому вигляді скасовуються з 1 січня 2012 року для держслужбовців, науковців, народних депутатів, прокурорів, судових експертів, митників, дипломатів, журналістів, працівників Нацбанку та органів місцевого самоврядування, які вперше почнуть працювати в цій якості.

Усі вони, як і шкільний учитель, одержуватимуть пенсію на загальних засадах — відповідно до Закону «Про загально­обов’язкове державне пенсійне страхування». Тим же, хто вийшов на пенсію до 1 січня
2012-го, крім трудової пенсії, належить так звана стипендія — у розмірі від 30 до 100% прожиткового мінімуму для непраце­здатних (і вчителям також!). Максимальний рівень стипендії — 150% — для тих, хто має понад 25 років стажу роботи на відповідних посадах (у соцкультсфері) або понад 10 років (на держслужбі, у науковій сфері тощо). Він досягається встановленням надбавки в 2% від прожиткового мінімуму за кожен понаднормативний рік.

Ніде правди діти, цікаво. Різко підвищується значення стажу, заробітку, трудової пенсії. Проте… ні. Не пройде. І не тільки тому, що автори — з опозиційної фракції...

Офіційно

Та повернімося до долі нашого «доопрацьованого». Спробуємо оцінити його перспективи, спираючись на офіційну інформацію.

1 червня ц.р. законопроект розглянули на засіданні комітету ВР у справах пенсіонерів, ветеранів та інвалідів. Доповідав його особисто Сергій Тігіпко. Після «тривалого», як сказано в інформації на сайті ВР, обговорення комітет ухвалив рішення повернути документ суб’єкту права законодавчої ініціативи.

Ясна річ, депутати не оминули увагою деякі нововведення:

— обмеження пенсій (зокрема вже призначених) 10 прожитковими мінімумами для непрацездатних;

— поетапність (на відміну від грудневого проекту) підвищення віку для чоловіків при приз­наченні спеціальних пенсій — на два роки протягом чотирьох років починаючи з 2013-го;

— тимчасове (до 2015 року) надання права жінкам виходити на пенсію в 55 років;

— перенесення з Пенсійного фонду на державний бюджет виплати одноразової грошової допомоги вчителям, медикам, соціальним працівникам за відстрочення пенсії за віком;

— обмеження заробітку для призначення пенсій народним депутатам, суддям сумою, на яку нараховується єдиний соціальний внесок;

— більш плавне (протягом десяти років замість п’яти у попередній версії закону) збільшення вислуги років для призначення пенсій військовим тощо.

Послаблення послабленнями, однак загалом документ видався депутатам недостатньо комплекс­ним і системним. На думку профільного комітету, впровадження запропонованих заходів не може вважатися виправданим доти, «доки не буде вичерпано весь арсенал соціально нейтральних і економічно необхідних заходів, які зможуть забезпечити збалансованість солідарної системи пенсійного страхування». Детінізація зарплат, скорочення неофіційної зайнятості, підвищення рівня зарплат, створення нових робочих місць... На жаль, далі декларації намірів, проектів ми за останні півроку так у жодному з цих напрямків і не просунулися.

Другу оцінку «незадовільно» проект отримав 2 червня ц.р. від головного науково-експертного управління апарату Верховної Ради. Рекомендуючи відправити «еліксир №2» на доопрацювання, аналітики зазначають, що ідеологія документа залишилася незмінною — «спрямованою на системне впровадження більш жорстких умов пенсійного забезпечення».

Наголосимо, що пропозицію про обмеження верхнього рівня вже призначених пенсій 10 прожитковими мінімумами експерти назвали не просто такою, що суперечить ст. 22 Конституції, котра, як відомо, не передбачає звуження прав і свобод громадян. Вони назвали її такою, що «не має законодавчої перспективи». Аналогічну жорстку оцінку отримала і пропозиція підвищити до 62 років пенсійний вік для чоловіків-держслужбовців.

І, нарешті, третя частина «марлезонського балету». 7 червня, у вівторок, із новою заявою щодо пенсійної реформи виступила ФПУ. І це вельми показово, бо зазвичай позиція офіційних профспілок під керівництвом В.Хари дуже тісно пов’язана з позицією парламентського комітету з питань соціальної політики та праці під керів­ництвом В.Хари.

Наголос у заяві ФПУ зроблено на тому, що під час жодного обговорення за участі соціальних партнерів пенсійний законопроект не знайшов підтримки. При його доопрацюванні не було враховано рекомендації парламентських слухань, що відбулися 16 лютого ц.р., основних пропозицій профспілок, звернень громадян. Третього червня ФПУ звернулася до президента України з проханням узяти під особистий контроль забезпечення конституційних гарантій прав громадян під час пенсійної реформи, не допустити ухвалення пенсійного закону в його останній редакції…

Замість резюме

Схоже, пенсійна реформа №2 нам знову не підходить. (Звичайно, якщо не просувати її силою, незважаючи на вибух протестів. Але тоді — прощавай, надія на вибори.)

А яка підійде? Та, що грунтується не на насмиканих із світу по нитці заходах, а на стратегії. І на об’єктивних розрахунках.

Інколи мені здається, що статті на пенсійну тему час видавати у твердій обкладинці — на жаль, вони залишаються актуальними багато років.

У статті «Еліксир нашої молодості» («ДТ» №48 від 25 грудня 2010 року) читаємо:

«Вийшло все, як завжди, — у тому сенсі, що комплексна реформа не вийшла. Назвемо тільки деякі з глобальних питань, що залишилися без відповіді.

1. Чи готова наша країна йти шляхом якомога повнішого врахування трудового внеску кожного пенсіонера у свою майбутню пенсію? <...>

2. Чи буде в Україні реально створюватися другий, накопичувальний рівень пенсійної системи? <...>

3. Чи є в уряду комплексне бачення того, як із найменшими втратами подолати дефіцит бюджету ПФ хоч би впродовж трьох років? <...>

4. А як узагалі уряд має намір забезпечувати під час реформи соціальну справе­д­ливість?»

Майже півроку пішло на те, щоб ми отримали, та й то лише частково, відповідь на четверте запитання. Із параметрами другого рівня віце-прем’єр С.Тігіпко цього тижня пообіцяв остаточно визначитися протягом чотирьох-шести місяців. Справді, питання надзвичайно складне, адже обов’язкові накопичувальні системи в багатьох країнах розвиваються не без проблем.

Ще два кардинальні запитання повисли в повітрі. А ми все стріляємо по горобцях. Сподіваючись, що почують у Вашингтоні?

Ми повідомляємо тільки дійсно важливі новини. Долучайся до Telegram-каналу DT.UA
Помітили помилку?
Будь ласка, позначте її мишкою і натисніть Ctrl+Enter
Додати коментар
Залишилось символів: 2000
Авторизуйтеся, щоб мати можливість коментувати матеріали
Усього коментарів: 0
Випуск №35, 21 вересня-27 вересня Архів номерів | Зміст номеру < >
Вам також буде цікаво