ЕКСПОЦЕНТР УКРАЇНИ повертає чужі борги - Економіка - dt.ua

ЕКСПОЦЕНТР УКРАЇНИ повертає чужі борги

27 листопада, 2009, 15:49 Роздрукувати Випуск №46, 27 листопада-4 грудня

Якщо запитати в корінного киянина, де розташований Національний комплекс «Експоцентр України», він, швидше за все, завагається з відповіддю...

Якщо запитати в корінного киянина, де розташований Національний комплекс «Експоцентр України», він, швидше за все, завагається з відповіддю. Але якщо поставити запитання інакше і поцікавитися, як проїхати на Виставку (саме так, із великої літери), вам без вагань пояснять найоптимальніший маршрут. Нікому не спаде на думку уточнювати, яка саме виставка, хоча в Києві щодня в різних кінцях міста відкривається по кілька експозицій. Істинний киянин безпомилково розпізнає велику літеру в цьому слові і впевнено спрямує вас у Голосіїв, де на території 285 гектарів серед заповідного лісу вже більш як півстоліття життєдіє містечко з величними павільйонами, штучними озерами і фонтанами, галасливими велелюдними площами і тихими алеями.

Свого часу тутешні гіди полюбляли розповідати, що на такій території одночасно могли б розміститися такі європейські держави, як Ватикан, Сан-Марино і, здається, Монако. Від самого відкриття 1958 року сюди не припинялося паломництво киян і гостей столиці — і тоді, коли містечко називалося Виставкою досягнень народного господарства УРСР, і потім, коли було перейменоване в Національний комплекс «Експоцентр України». Тут завжди владарювало свято поза часом — узимку і влітку, у будні і вихідні. І тільки в останні роки крізь святкову полуду дедалі виразніше проступають запустіння і занепад.

Нова мітла чисто мете

До 2000 року Виставка перебувала у віданні Кабінету міністрів України і була процвітаючою державною установою, здатною без сторонньої допомоги утримувати все своє чимале господарство. А це 180 об’єктів нерухомості,
19 з яких мають статус пам’яток архітектури, паркова зона, ставкове господарство, численні заклади громадського харчування тощо. На той час у Виставки з’явилося чимало конкурентів (виставковий бізнес в умовах ринкових відносин почав бурхливо розвиватися), але коштів на розвиток вистачало: виставкові та ярмаркові заходи, що віддзеркалювали економічну політику держави, з ініціативи уряду проводили виключно тут. На момент передачі Національного комплексу «Експоцентр України» у відання адміністрації президента України на його рахунках було 25 млн.грн., які планувалося витратити на будівництво нового павільйону і придбання сучасного виставкового устаткування.

Та, опинившись в одній компанії з численними санаторно-лікувальними закладами, резиденціями, готелями, автогосподарствами, молочними і лікеро-горілчаними заводами та іншими об’єктами, без яких діяльність президента процвітаючої європейської держави Україна, погодьтеся, просто немислима, і переживши кілька років господарювання Державного управління справами, Виставка залишилася без цих коштів — вони пішли іншим підвідомчим йому підприємствам у вигляді безповоротної фінансової допомоги. 2005 року збитки Експоцентру склали близько 5 млн., а на 1 січня 2009-го сягнули 12,6 млн. грн.

Задля справедливості потрібно сказати, що на початку своєї каденції президент — очевидно, дійшовши висновку, що Києву як майбутньому центру світобудови слід і Виставку мати всім на заздрість, — видав 31 березня 2004 року указ №377 «Про заходи щодо розвитку Національного комплексу «Експоцентр України». Кілька днів по тому прем’єр-міністр отримав відповідне доручення — №15154/1/1-04.
З державного бюджету було виділено кошти на реконструкцію та розвиток Виставки в сумі 6 млн. грн.

Отримані кошти витратили на розробку Генерального плану розвитку і часткову оплату проектно-кошторисної документації на реконструкцію «Ескпоцетру» з розширенням виставкового павільйону №12. Якому судилося стати новим головним павільйоном, з огляду на що він мав повністю відповідати сучасним світовим вимогам. З метою перетворення Виставки на сучасний комплекс європейського рівня, Експоцентр спільно з Державним управлінням справами розробив «Комплексну програму розвитку Національного комплексу «Експоцентр України» на 2004—2010 роки», затверджену постановою Кабінету міністрів 17.11.2004 р. під №1566. На її реалізацію передбачалося спрямувати 2 млрд. 521 млн. грн., у тому числі 429 млн. — із держбюджету України.

На мінному полі фінансових проблем

Зайво нагадувати про те, куди веде дорога, вимощена благими намірами. На жаль, далі намірів справа не пішла. Чи то у президента переглянули строки перетворення України на високорозвинену європейську державу, а її столиці — на Нью-Васюки, чи то намітилися важливіші пріоритети державної політики. Хай там як, але Державне управління справами раптом геть забуло і про президентський указ, і про постанови уряду, і про Комплексну програму розвитку Експоцентру. До її фінансування справа так і не дійшла. Дарма що Експоцентр України щороку в установлені строки надсилає в Держуправління справами запити і розрахунки для залучення коштів із держбюджету. Борг перед Українським державним НДІ проектування міст «Діпромісто» за виконану частину документації з реконструкції виставкового павільйону №12 на сьогодні становить 2,5 млн. грн. Цю міну уповільненої дії Державне управління справами заклало 2005 року, протягом якого змінилися п’ять директорів Виставки. (Усього ж із 2000-го по 2006 рік Експоцентром керували десять директорів, причому кожен мав власний погляд на використання коштів, зароблених трудовим колективом.) А вибух прогримів після того, як НДІ «Діпромісто» (генеральний проектувальник Виставки з 1949 р.) був змушений звернутися до суду, за рішенням якого в лютому цього року судові виконавці заарештували рахунки Виставки до погашення заборгованості.

А ще ж існує й інше мінне поле — у вигляді довгострокових фінансових зобов’язань на 4 млн. грн. перед НАК «Нафтогаз України» і ДП «Укрінвестбуд», інших нагальних проблем, вирішення яких немислиме без грошей. Торік із бюджету надійшли кошти на оплату газу для опалення приміщень. Їх вистачило тільки до кінця року, решту часу до весни павільйони обігрівали електрокалориферами, а оранжерею опалювали дровами, заготовленими після розчистки лісу. Тільки так і вдалося врятувати унікальні рослини. Через повне зношення металоконструкцій павільйон «Квітникарство» довелося закрити для відвідування.

На Виставці багато років вирощують пальми, агави й інші екзотичні рослини, котрі почувалися тут не гірше, ніж у ботанічних садах. Тепер же їхній захист від морозів залежить тільки від опалювача, який цілодобово підтримує необхідну температуру, спалюючи в топці хмиз, зібраний у лісі. Ось така екзотика в столиці сучасної європейської держави! Майбутня зима, за всіма прогнозами, для працюючих тут людей стане воістину блокадною. Коштів на оплату енергоносіїв немає і не передбачається.

— Експоцентру, — пояснюють причини такої ситуації працівники управління капітального будівництва Національного комплексу «Експоцентр України», — дано в управління держмайно, закріплене за Державним управлінням справами, котре є фінансовим розпорядником бюджетних коштів. З його провини ми, практично другий рік поспіль, не потрапляємо в бюджет. Таке поняття, як утримання комплексу, включає проведення ремонтних і реставраційних робіт, забезпечення охорони території та розташованих на ній об’єктів. Комплексу понад 50 років, павільйони та інженерні комунікації в жалюгідному стані, але через брак коштів ми безсилі. Не вистачає грошей і на державну охорону. А ті охоронні структури, послуги яких ми можемо собі дозволити, не в змозі належним чином устежити за таким величезним господарством.

Всі наші надходження — це виставкова діяльність, здавання окремих приміщень і майданчиків в оренду. У період поділу майна на комунальне і державне всі об’єкти торгівлі громадського харчування, які тут розташовувалися, відійшли в комунальну власність і були доведені, що називається, до ручки. Що залишилося від ресторанів «Весна» і «Літо», в якому стані ресторан «Прага», куди зник гастроном, який безперебійно працював упродовж років тотального дефіциту товарів? Якби не приватні структури, що розмістили свої торгові точки на території Виставки на правах оренди, відвідувачі не змогли б ні пиріжка купити, ні склянки води випити.

Борги із заробітної плати та соціального захисту людей, які тут працюють, — окрема тема. За ці роки кількість працівників скоротилася з 450 до 251. З 2007 року колектив не отримує преміальних, наступний рік ознаменувався скасуванням надбавок до заробітної плати за професійний рівень. Середня зарплата штатних працівників 2008 року становила 2527 гривень, а в першому кварталі цього року — 973 гривні. У лютому колектив працював на неповному робочому тижні, отримавши за цей місяць лише аванс у розмірі 40% мізерної заробітної плати.

Заборгованість із зарплати почали погашати тільки з червня цього року. Та й то тільки після того, як напередодні відкриття однієї з експозицій, яку мав ушанувати своєю присутністю президент України, доведені до розпачу працівники пригрозили замкнути павільйони й зірвати урочистий захід. Погроза скандалом на держчиновників подіяла, і гроші дивним чином знайшлися. Втім, колектив уже попереджено про те, що в зимовий період знову доведеться працювати за скороченим тижнем, а отже, й заробітки вийдуть відповідні.

«Юджин» великий і жахливий

До Міжпланетного шахового турніру в Києві справа не дійшла, однак почесне право на проведення чемпіонату Європи з футболу 2012 року Київ усе ж таки здобув. Однак з огляду на те, що керівництво країни у всі часи прагне йти до поставлених високих цілей своїм шляхом, уперто ігноруючи досвід тих, хто цих цілей давно й успішно досягнув, у підготовці до Євро-2012 негайно почали виникати непередбачені перешкоди. Однією із них стало масштабне будівництво, розгорнуте ТОВ «Юджин» на площі перед НСК «Олімпійський». Споруджувана будівля наглухо блокувала трибуни спортивної арени, які вміщають майже 100 тис. уболівальників. Чим це загрожувало у випадку непередбачуваної ситуації, яка вимагала негайного виведення такої кількості людей у безпечне місце, неважко уявити.

Зрештою, після категоричної вимоги представників Європейської футбольної федерації будівництво довелося зупинити, а те, що встигли побудувати, знести. Але при цьому забудовникові пообіцяли повністю компенсувати зазнані збитки. Втім, як це повелося в нашій країні, компенсацію поклали не на тих, хто свого часу надав Троїцьку площу «Юджину» під забудову, а на Національний комплекс «Експоцентр України», поставлений на межу банкрутства такими ж уболівальниками за національне надбання. Чи не до цього його й готували всі попередні роки?

Починаючи із середини минулого року, керівництво Виставки перебуває під постійним пресингом Державного управління справами, Київської міської державної адміністрації і ТОВ «Юджин», які вимагають від нього добровільно відмовитися від права постійно користуватися частиною території майнового комплексу площею 80 гектарів. Причому відмовитися саме від тієї частини, котра, відповідно до Генерального плану перспективного розвитку, розробленого і погодженого у встановленому порядку 2004 року, є територією перспективного розвитку Експоцентру.

Нібито на виконання указу президента України від 31.08.2007 року №702 «Про забезпечення підготовки та проведення в Україні фінальної частини чемпіонату Європи з футболу 2012 року» і згідно з договором від 26.06.2008 року, укладеним між Державним управлінням справами, Київською міською державною адміністрацією і ТОВ «Юджин», на землях Експоцентру буде побудовано стадіон. Але ж про будівництво нового стадіону мови вже ніхто не веде. Про це говорили, коли не було вирішено питання про припинення будівництва на Троїцькій площі. Нині ж передбачено тільки реконструкцію існуючого стадіону! Отже, це тільки привід для розбазарювання державного майна.

Таке припущення підтверджується черговим указом президента від 02.06.2009 року №379/2009, де прямо сказано, що Кабінету міністрів і Державному управлінню справами необхідно у встановленому порядку вирішити питання про передачу Київській міській державній адміністрації об’єктів державної власності, які перебувають в оперативному управлінні Експоцентру України і розташованих на відчужуваних у нього земельних ділянках.

Залишається тільки вгадувати, звідки в «Юджина» така могутність і чому перед ним так тремтять державні чиновники.

Що маємо — не бережемо, а згубивши — плачемо

Але вибачте, про яку компенсацію «Юджину» може йтися, якщо його власникам заздалегідь було відомо, що будівництво на Троїцькій площі суперечить чинному законодавству? І чи відомо цим панам, а також державним чиновникам, котрі так ревно обстоюють їхні інтереси, що відчуження частини території Національного комплексу «Експоцентр України» також суперечить закону?

На прохання кореспондента «ДТ» ситуацію прокоментував начальник головного управління КМДА з питань захисту культурної спадщини Руслан Кухаренко.

— Нещодавно за нашим поданням Міністерство культури видало наказ, відповідно до якого Експоцентр України визнано комплексом визначних пам’яток, — пояснює Руслан Іванович. Їх узято на державний облік Держслужбою з питань національної культурної спадщини. Територія Експоцентру України ділиться на три частини. Перша — та, де зосереджено пам’ятки архітектури. Їхній ансамбль у принципі є кандидатом на Національний історико-архітектурний заповідник. Його створено за єдиним проектом, в один час, за єдиною містобудівною схемою. І хоча минуло чимало років з моменту його спорудження, він не втратив своєї архітектурної і будівельної чистоти. Крім того, неподалік — Голосіївський ліс, пам’ятка лісового і паркового мистецтва. Він частково розташований на території виставкового комплексу. Там-таки проходить Пояс бойової слави захисників Києва під час Великої Вітчизняної війни. А ще — відчужувана територія є територією перспективного розвитку Національного комплексу «Експоцентр України». Чим вона приваблива? Сюди прокладається лінія метрополітену, тут зручні під’їзні шляхи, нормальні транспортні розв’язки, є можливість для створення готельних і офісних комплексів, що дасть згодом змогу розвантажити центральні райони столиці.

Що стосується будівництва на Троїцькій площі, то я завжди був його послідовним критиком. Свого часу Голосіївська райдержадміністрація мала намір забудувати площу, але на її відповідний запит Головне управління охорони культурної спадщини відповіло категоричною відмовою. Такою ж була наша позиція і з приводу намірів ТОВ «Юджин», однак Київрада нею знехтувала, порушивши цим чинне законодавство. Подальші події підтвердили нашу правоту. Не може бути стадіон такого рівня без аванплощі. Адже ще перед Олімпіадою-80 представники Міжнародного олімпійського комітету вимагали з метою убезпечення відвідувачів стадіону прибрати будинки навколо Троїцької площі, зокрема Театр оперети і будинок, розташований за ним. Тоді вдалося знайти компромісне рішення, але дозволю собі нагадати, що, згідно з міжнародними нормами, перед таким стадіоном, як НСК «Олімпійський» має бути відкритий простір, що вдвічі перевершує площу розгорнутих у горизонтальне положення трибун стадіону. На кожному засіданні містобудівного комітету я не втомлювався повторювати: «Карфаген має бути зруйнований!». Зрештою так і сталося.

* * *

Отже, стосовно НСК «Олімпійський» здоровий глузд узяв гору. Але досі під загрозою Національний комплекс «Експоцентр України» — Виставка, як його вперто продовжують називати кияни. Здоровий глузд восторжествує навіть не тоді, коли від Виставки відступляться ті, хто нині послідовно доводить цей об’єкт національного надбання до краху з тим, щоб на його руїнах правила бал захланність іванів безрідних. А тільки в тому разі, коли Закон стане нарешті діяти на всіх без винятку рівнях українського суспільства. Захистити Експоцентр може хіба що парламент країни, але оскільки сьогодні увага депутатів сконцентрована на проблемах, далеких від законотворчості, ситуацією можуть скористатися претенденти на ласу територію і ті, хто їм у цьому сприяє.

Ми повідомляємо тільки дійсно важливі новини. Долучайся до Telegram-каналу DT.UA
Помітили помилку?
Будь ласка, позначте її мишкою і натисніть Ctrl+Enter
Додати коментар
Залишилось символів: 2000
Авторизуйтеся, щоб мати можливість коментувати матеріали
Усього коментарів: 0
Випуск №34, 14 вересня-20 вересня Архів номерів | Зміст номеру < >
Вам також буде цікаво