Експортери електроенергії підтвердили свої права на 2012 рік

Будь-яка інформація про продаж чогось в Україні сама по собі викликає підвищений інтерес. Не оминула чаша ця й нещодавній аукціон на право експортувати електроенергію 2012 року, який завершився перемогою традиційних гравців ринку і новим провалом нетрадиційних.

Із 2010-го Україна перейшла на нову модель, згідно з якою учасники енергоринку купують на аукціонах в оператора магістральних мереж НЕК «Укренерго» доступ до транскордонних ліній електропередачі, по яких здійснюється експорт. У результаті цього наша країна в 2010 році збільшила експорт електроенергії майже на 3% порівняно з 2009-м, довівши його до 4,2 млрд. кВт•год.

Цього року на східноєвропейському і білоруському напрямках експорт струму здійснювало ТОВ «Східенерго», на молдовському - ТОВ «ДПЕК Пауер Трейд» (обидві компанії є структурними підрозділами ДПЕК), а також ДПЗД «Укрінтеренерго» - на білоруському напрямку. Експорт (дані Міністерства енергетики та вугільної промисловості за січень-листопад) зріс на 56,7% - до понад 5,7 млрд. кВт•год. Є всі перспективи й далі так само нарощувати експорт.

Як повідомляло 14 грудня DT.UA, експерти визнали умови нинішнього аукціону, проведеного «Укренерго» (зокрема, про наявність у претендентів Energy Identification Code - EIC), такими, що відповідають вимогам Енергетичного спів­товариства відносно правил енерготрейдингу.

Нагадаємо: код EIC присвоює Асоціація європейських операторів систем електропередачі (ENTSO-E), і він обов’язковий для всіх суб’єктів європейського ринку електроенергії. EIC-код є індивідуальним «паспортом» експортера в європейській енергосистемі. Для того щоб одержати цей код, у потенційних учасників аукціону був мінімум рік - з моменту вступу України в Енерго­спів­товариство у вересні 2010 року.

Як припустив аналітик Art Capital Станіслав Зеленецький, окремі компанії, які подали заявки на аукціон, але не надали EIC-коду, або не знали правил гри, або халатно поставилися до цієї вимоги. Як кажуть, Штірліц зрозумів, що це провал, але було вже пізно.

Чому не знали? Чому «халатно»? Та просто по-українському поставилися. От і «мають те, що мають».

Словом, доступ до між­державного перерізу за напрямками у Румунію, Словаччину, Угорщину, Польщу, Молдову й частково Білорусь на право експорту електроенергії 2012 року викупили енерготрейдери, що вже мають відповідний досвід. Теплова генеруюча компанія «Східенерго» придбала 545 МВт перерізу «Бурш­тин­ська ТЕС - Словаччина, Угор­щина, Руму­нія» за 110 тис. грн., вона ж купила 235 МВт перерізу на польському напрямку (10 тис. грн.), а також 650 МВт перерізу на білоруському напрямку (25 тис. грн.). ТОВ «ДПЕК Пауер Трейд» викупило 700 МВт перерізу за напрямком у Молдову за 25 тис. грн.

Держпідприємство «Укр­інтер­енерго» під час торгів придбало 250 МВт перерізу «Ук­раїна-Білорусь» за 50 тис. грн., поборовшись зі «Східенерго», у результаті чого вартість лота зросла вчетверо - з 5 до 20 тис. грн. Переріз «Україна - енергосистема Росії» зняли з торгів через брак потенційних покупців, оскільки в Росії й своєї електроенергії вистачає.

Повний провал, як можна зрозуміти з пояснення про код EIC, полягав у тому, що до участі в торгах аукціонна комісія НЕК «Укренерго» не допустила ЗАТ «Білоцерківська ТЕЦ».

Довідка DT.UA. За даними Держкомісії з цінних паперів і фондового ринку, 42,93% ВАТ «Білоцерківська ТЕЦ» належало ВАТ «Міжрегіональний фондовий союз», 16,05% - ВАТ «Полтав­ський гірничозбагачувальний комбінат», 10,33% - фізичній особі. Банк «Фінанси та Кредит» є номінальним власником 20,84% акцій. Своєю чергою, ВАТ «Біло­цер­ків­ська ТЕЦ» є власником 49% акцій ЗАТ «Білоцерківська ТЕЦ», створеного в грудні 1999 року. Контрольний пакет акцій (51%) ЗАТ на 1 квітня ц.р. належав приватній компанії Ergex Corporation Limited (Великобританія). Якщо перейти на персони, то вважається, що контролює ЗАТ бізнесмен Костянтин Жеваго.

Статутний фонд ЗАТ «Біло­цер­ківська ТЕЦ» становить 76,726 млн. грн. Установлена електрична потужність станції - 120 МВт, теплова - 745 Гкал-год.

Як пояснила голова аукціонної комісії Тетяна Муравйова, зовнішньоекономічний контракт Білоцерківської ТЕЦ «не було погоджено «Укренерго» в частині технічного забезпечення», зазначивши також, що до цієї компанії була низка зауважень, одне з яких - відсутність коду EIC.

Представник Білоцерківської ТЕЦ Андрій Кошелюк у відповідь заявив: його компанія не згодна з діями аукціонної комісії та планує оскаржити в судових інстанціях недопущення її до аукціону.

Можна, звичайно, підійти до питання за принципом «Хто такий цей підзахисний? Чому не знаємо?». У сенсі, що нині (за 11 місяців ц.р.) поставки електро­енергії з Бурштинської ТЕС традиційними експортерами в напрямку Угор­щини, Словач­чини й Ру­му­нії зросли в 2,8 разу (майже на 1,8 млрд. кВт•год.) порівняно з минулим роком, коли комерційний експорт у цьому напрямку ледве жеврів. Що завдяки аукціону працівники Бурштинської ТЕС (яка відокремлена від об’єднаної вітчизняної енергосистеми в рамках «Бурштин­ського енергоострова» і працює паралельно з об’єдна­ною енергосистемою європейських країн) на весь майбутній рік забезпечені роботою тощо. Але спробуймо підійти до проблеми з боку нещасного коду, тобто з погляду Європи.

Їй, бабусі, електроенергія потрібна. А от головний біль - не дуже. Тому європейці і обложилися вимогами. Що Білоцер­ківська ТЕЦ підходить до них по-україн­ському - це не може не гріти нашу національну самосвідомість. Але чи захоче грітися таким чином бабуся Європа - запитання риторичне.

У грудні минулого року на аналогічний аукціон Білоцер­ків­ська ТЕЦ прийшла без подовженого договору із ДП «Енерго­ринок». Цього року - історія з EIC-кодом. До того ж компанія не надала оригіналів контрактів. При цьому їхні копії, що значаться під однаковими номерами, відрізняються за змістом і суперечать вимогам Господарського кодексу. Ну, кодекс - це наше внутрішнє діло, очі на нього могли б і закрити.

А от EIC дає можливість ідентифікувати постачальника електроенергії в єдиній європейській електронній системі. Енерго­трейдери, що працюють на ринку Євросоюзу і запитують коди EIC при погодженні денних графіків поставок, можуть вільно одержувати такі коди, роз’ясняє Юрій Кубрушко, директор Imepower Consulting. Процес видачі коду аналітик Troika Dialog Сергій Невмер­жицький охарактеризував як «швидкий». Якщо точніше, на все потрібно два тижні (це ж Європа, а не… ну та нехай). І чому б претендентові на шматок пирога від права експортувати електроенергію не подбати про це заздалегідь?

Чи виникнуть, враховуючи погрози представника Білоцерків­ської ТЕЦ звернутися до суду, проблеми в «Укренерго»? Навряд чи. Бачачи проблеми хоча б з контрактами, копії яких надала компанія-претендент (і з приводу яких велася нудна переписка), «Укр­енерго» спеціально для учасників аукціону зробила на своєму сайті ще 7 грудня ц.р. роз’яс­нення з конкретизацією всіх пунктів вимог. Не допомогло.

У результаті вийшло те, що вийшло. Новий провал і нескладання екзамену з причини чи то лінощів менеджерів Білоцерків­ської ТЕЦ, чи то їхньої неуважності. Але, здається, загроза стабільності роботи вітчизняної енергосистеми - це щось одне. «Підстава» енергосистемі Схід­ної Європи - щось інше. А такий скандал нам точно не пот­рібен. Особливо після «газової війни» 2009 року, коли в багатьох європейських будинках згадували Україну незлим тихим словом.

Зауважте, тоді можна й треба було переводити стрілки на Росію. У нинішній ситуації «стрілочник» був би явно вітчизняний, доморощений. От і вирішили не ризикувати. Нам з Енергетичним співтовариством ще жити й жити. У хорошому значенні цього слова.