Економізація зовнішньої політики США: досвід для України

В умовах світової фінансової кризи, яка негативно вплинула на економічну ситуацію в нашій країні та призвела до різкого погіршення сальдо зовнішньої торгівлі України та зменшення валютних надходжень, певний інтерес для українських державних, зокрема промислових організацій, може становити досвід іноземних держав щодо підтримки національних товаровиробників на міжнародних ринках, сприяння їхнім експортним програмам, збільшенню валютних надходжень і зменшенню безробіття. Зокрема, заслуговує на увагу діяльність урядових структур США відносно підтримки експорту товарів, капіталу та послуг і захисту інтересів американських компаній та банків на зовнішніх ринках.

Механізм державної підтримки американського експорту

Сьогодні підтримка та захист інтересів американського бізнесу на міжнародній арені перетворюється на найважливіше державне завдання — один із пріоритетів національної безпеки Сполучених Штатів. На державному рівні відбувається значне поширення процесу економізації зовнішньої політики США, до якого долучається дедалі більше американських державних і бізнесових організацій. Зокрема, поряд із державними органами, які традиційно беруть участь у цьому процесі, залучається дедалі більше інших урядових структур, у тому числі Державний департамент, Національна економічна рада та ЦРУ США. Так, за визнанням колишнього директора ЦРУ Дж.Вулсі, ще в 90-х роках минулого століття американська розвідка забезпечувала провідним компаніям Сполучених Штатів щорічну економію за іноземними контрактами у 10—17 млрд. дол.

Значну роль у зовнішньоекономічній експансії США відіграє й міністерство фінансів, яке через 400 своїх представників за кордоном забезпечує американські посольства та бізнесові структури необхідною інформацією фінансового та економічного змісту. Певну допомогу компаніям Сполучених Штатів за межами країни надають також міністерства торгівлі та сільського господарства США, кожне з яких має за кордоном близько 250 своїх фахівців.

Діяльність вищих законодавчих і виконавчих органів Сполучених Штатів на цьому напрямі характеризується тісною скоординованістю та взаємодією. Саме з цією метою ще в 1992 році був створений Координаційний комітет зі сприяння торгівлі, до складу якого входять керівники 19 провідних державних організацій. На основі щорічної «Національної експортної стратегії» комітет готує програми щодо сприяння та поширення закордонної діяльності американських компаній. Зокрема, нещодавно підготовлений ним акт на підтримку експорту містить понад сто державних програм сприяння експорту американського капіталу, товарів і послуг. Всебічну підтримку експортній та інвестиційній діяльності бізнесу США надають 109 регіональних центрів допомоги розвитку експорту і понад 170 іноземних представництв Сполучених Штатів, а також дев’ять інформаційних державних веб-сайтів.

Для забезпечення зростання американського експорту конгрес США щороку виділяє координаційному комітету 1,6—1,9 млрд. дол., які спрямовуються на підтримку зовнішньоекономічної діяльності американських фірм, передусім тих, що належать до малого і середнього бізнесу. Понад 50% зазначених коштів реалізуються через програми міністерства сільського господарства, 16 — міністерства торгівлі, 9 — державного департаменту, 8—14% — Ексімбанку тощо.

Зовнішня експансія американських компаній і банків та захист їхніх інтересів за кордоном і на ринку Сполучених Штатів широко забезпечуються й на законодавчому рівні. Про це, зокрема, свідчить і нещодавнє прийняття Конгресом закону про забезпечення безпеки при іноземному інвестуванні в США, а також закону про адміністрування експорту. Протягом останніх років активізувався процес укладання США договорів про вільну торгівлю з іншими країнами та створення регіональних зон вільної торгівлі.

Для посилення економічних аспектів у зовнішній і внутрішній політиці Сполучених Штатів за президентства Клінтона в Білому домі було створено Національну економічну раду. Вона відіграє важливу роль у розробці та реалізації зовнішньоекономічної стратегії країни. Раду очолює президент США, до її складу входять керівники 11 провідних американських держустанов.

Значну підтримку компанії Сполучених Штатів, що здійснюють зовнішньоекономічну діяльність, одержують за рахунок фінансування державою програм американського експорту. Зокрема, за визнанням газети «Нью-Йорк таймс», тільки на субсидування продажів сільськогосподарської продукції за кордон уряд США щороку виділяє національним виробникам понад 19 млрд. дол. Разом із тим експерти вашингтонського Cato Institute підрахували, що протягом першого терміну перебування президента Дж.Буша при владі (2001—2005 роки) реальні субсидії фермерам становили 42,7 млрд. дол. на рік. За даними дослідної служби Конгресу США в період з 1996-го по 2005 рік американські фермери, які вирощували рис, 72% свого прибутку отримали за рахунок прямих державних субсидій. Для виробників бавовни цей показник становив 50%, пшениці — 35, ячменю — 30, кукурудзи — 25%.

Державний департамент як інструмент зовнішньоекономічної експансії

Дедалі активнішу роль у сприянні американським компаніям і банкам на зовнішніх ринках відіграє Державний департамент США. Американська дипломатія нині дедалі більше «економізується» у тому сенсі, що не лише спирається на господарський потенціал країни, а й здійснює зовнішньополітичне забезпечення економічних інтересів компаній Сполучених Штатів за кордоном, займається питаннями торгівлі, інвестицій та пошуку нових ринків для національного бізнесу як пріоритетними напрямами дипломатичної діяльності.

За президентства Клінтона в дипломатичну діяльність було внесено нові аспекти. Зокрема, під керівництвом тодішнього держсекретаря У.Крістофера в державному департаменті був створений навчальний центр для ознайомлення американських послів зі стратегією торговельних переговорів. Широкого розголосу набула вказівка, яку раніше зовнішньополітичне відомство США розіслало усім американським посольствам і консульствам за кордоном: «Оцінка діяльності всіх службовців віднині грунтуватиметься на їхній участі в бізнесі США».

За офіційними оцінками Державного департаменту, лише протягом останніх років зовнішньополітичне відомство сприяло американським компаніям в отриманні за кордоном контрактів на мільярди доларів. Зокрема, за активного сприяння Держдепу корпорація «Боїнг» перемогла в тендері на поставку 21 літака до Південно-Африканської Республіки на суму 2,4 млрд. дол. та пасажирських авіалайнерів до Саудівської Аравії — на 4 млрд. дол.; компанія «Локхід-Мартін» уклала угоду з Туреччиною на поставку навігаційного обладнання; фірма «Сі-Ем-Ес Енерджі» підписала контракт на будівництво потужної енергетичної станції в ОАЕ.

Сьогодні державний департамент забезпечує широке сприяння та захист інтересів американського бізнесу в 171 країні світу (у 90 державах — спільно з міністерствами торгівлі та сільського господарства). При держдепартаменті створено Фонд стимулювання та сприяння бізнесу, який надає підтримку зовнішньоекономічним контрактам та інвестиційним проектам американських компаній і банків, просуванню їхніх товарів і послуг на зовнішні ринки.

Нинішню діяльність дипломатії США на економічному напрямі визначає скоординованість дій багатьох урядових установ. Характерним прикладом такої співпраці з нещодавньої
практики є продаж американською корпорацією «Рейтеон» радіотехнічного обладнання до Бразилії. Зазначеній компанії майже в останню мить вдалося вирвати у французьких конкурентів півторамільярдну угоду на спорудження радарів у цій країні. І це сталося лише тому, що в процес було задіяно практично всі провідні зовнішньополітичні та зовнішньоекономічні урядові структури Сполучених Штатів — міністерства торгівлі та фінансів, Раду національної безпеки та ЦРУ. Крім того, президент США надіслав президентові Бразилії особистого листа, в якому переконував, що радарна угода конче потрібна для подальшого розвитку американсько-бразильських відносин. При цьому координатором усіх дій американських урядових структур при підготовці й укладанні зазначеного контракту виступав Державний департамент США.

Водночас провідні організації американського бізнесу та його лобістські структури безпосередньо впливають на процес розробки і реалізації зовнішньополітичного та зовнішньоекономічного курсу держави з метою максимального врахування інтересів компаній і банків США на зовнішніх ринках. Цьому, зокрема, сприяє діяльність таких організацій, як Консультативний комітет з питань міжнародної економічної політики при державному департаменті, Національна рада з питань зовнішньої
торгівлі та Бізнесова рада з питань міжнародного порозуміння.

Таким чином, сьогодні в США на найвищому державному рівні створено ефективно діючий механізм підтримки та захисту зарубіжних інтересів американських компаній і банків. При цьому зовнішньополітична стратегія країни спрямована, з одного боку, на укладання міжнародних угод і кодексів, що гарантують права американських корпорацій за кордоном, а з іншого — на надання прямої підтримки та сприяння компаніям Сполучених Штатів на міжнародному рівні.

Щодо економізації зовнішньої політики України

Зазначений досвід діяльності урядових структур США щодо розширення експорту товарів, капіталу та послуг, підтримки й захисту інтересів американського бізнесу на зовнішніх ринках становить певний інтерес для українських державних організацій у плані нарощування експортного потенціалу нашої держави, збільшення валютних надходжень, збереження та створення нових робочих місць, надання сприяння національним товаровиробникам на світовому ринку, посилення економічних акцентів у зовнішній політиці країни. У зв’язку із цим видається доцільним розглянути такі заходи щодо економізації зовнішньої політики України. Для цього, зокрема, слід:

— створити консультативно-дорадчу міжвідомчу експортну раду при Кабінеті міністрів України з участю керівників міністерств закордонних справ, економіки, фінансів, промислової політики, палива та енергетики, аграрної політики, транспорту та зв’язку, оборони, Державного експортно-імпортного банку, Торгово-промислової палати та Української спілки промисловців і підприємців. При цьому передбачити входження Ради експортерів Міністерства економіки України до складу Експортної ради як її робочого апарату. Головною метою діяльності останньої має бути підготовка пропозицій щодо формування державної експортної політики, розробка та реалізація пріоритетних проектів із надання підтримки зовнішньоекономічній діяльності українських товаровиробників, сприяння їхнім експортним програмам та захисту інтересів національного бізнесу за кордоном;

— Експортній раді підготувати та направити до Верховної Ради України проект закону про підтримку українського експорту;

— на основі закону про підтримку експорту розробити та прийняти (Кабінет міністрів України) підготовлену членами Експортної ради державну Програму сприяння експорту, спрямовану на створення нової конкурентної моделі розвитку економіки, ефективної системи підтримки розвитку експортного потенціалу країни, підвищення якості вітчизняного експорту, розширення його номенклатури та поліпшення структури. При цьому важливе значення для підготовки й реалізації зазначеної програми має структурно-інвестиційна політика держави, яка визначає відповідні галузеві пріоритети та конкурентні переваги національної економіки, котрі мали б бути основою міжнародної спеціалізації нашої країни;

— залучити до діяльності Спільної координаційної ради з питань міжнародного економічного співробітництва міністерств закордонних справ та економіки заступників облдержадміністрацій із зовнішньоекономічних питань для налагодження постійної та дієвої взаємодії МЗС і Мінекономіки з місцевими органами влади щодо сприяння експортній діяльності українських компаній і банків;

— активізувати процес підготовки та реалізації стратегії створення зон вільної торгівлі України з регіональними союзами та окремими країнами з метою нарощування обсягів експорту української продукції;

— для подальшого розвитку експортної бази країни, організації ефективного механізму експортних гарантій, фінансування й страхування експортних поставок створити Фонд підтримки експорту;

— у рамках бюджетного фінансування передбачити субсидування зростаючих відсоткових ставок за кредитами як засіб державної підтримки експортерів;

— розглянути питання про створення механізму дипломатичного супроводу експортних контрактів — тимчасового відрядження працівників МЗС до провідних державних підприємств, що реалізують за кордоном великі зовнішньоекономічні контракти, — з метою надання їм практичного сприяння в здійсненні експортно-імпортної діяльності;

— для кращого просування українських товарів і послуг на зовнішні ринки, пошуку нових експортних можливостей доцільно під час зарубіжних візитів міністра закордонних справ України формувати єдиний «бізнесовий пул» з числа представників МЗС та експортно-орієнтованих підприємств відповідних регіонів. Це сприяло б подальшій командній спільній роботі з реалізації укладених під час візитів контрактів та угод з іноземними компаніями;

— створити в структурі Дипломатичної академії МЗС України навчальний бізнес-центр для підготовки та підвищення кваліфікації фахівців Міністерства закордонних справ та інших державних установ у сфері ведення бізнесу за кордоном, тактики проведення торговельних переговорів, укладання зовнішньоекономічних контрактів та їхнього подальшого дипломатичного
супроводу;

— розглянути питання щодо створення державного веб-сайта для інформаційного забезпечення зовнішньоекономічної діяльності українських підприємств і банків.