Єдиний, але неповний, незмінний, але змінюваний, зближений із, але віддалений від... Нотатки на полях проекту Податкового кодексу України

ДПАУ на своєму офіційному сайті оприлюднила підрихтований проект Податкового кодексу. У підписаній О.Кірєєвим пояснювальній записці («Аналізі регуляторного впливу») як мету створення цього фоліанта (371 сторінка, 386 статей + 18 прикінцевих положень) названо: створення єдиного (!) консолідованого нормативно-правового акта, що регулював би оподаткування, кодифікацію (!) податкових законів, усунення колізій, стабільність і незмінність (!) податкового законодавства, максимальне (!) зближення принципів податкового і бухгалтерського обліку.

Як усе це піднесуть депутатам (не в сенсі ідей, а в плані традиційного подання законопроектів — що було, що зникло, що нове) — сказати важко. У тому плані, що коли робити як годиться (старе окремо, нове окремо), то на тендітних їхніх столиках це просто не вміститься. А скільки ж треба часу, щоб таку інформацію обмізкувати? Нам, фахівцям, для цього, наприклад, потрібно як мінімум два-три тижні, і то — якщо більше нічого не робити.

Зі сказаного, між іншим, випливає, що, швидше за все, за Кодекс голосуватимуть одразу в цілому — без особливих пояснень та обговорень, у проміжку між набагато серйознішими політичними баталіями. Принаймні раніше епохальні (хоч і не до такої міри) податкові закони приймалися саме так. Ну, в крайньому разі, майже так.

А поки що ознайомитися з цим витвором детально ніхто взагалі просто ще не встиг. Тому може йтися лише про те, що випадково вистрибнуло з цього громаддя й врізалось у пам’ять.

З усіх позитивних новацій помітити вдалося лише одну — зниження ставки ПДВ до 17%. Зате залишилися і варварський механізм відшкодування, і податкові накладні, й інші мудротерьохінські викрутаси...

Ну а що ж усе-таки із задекларованими цілями, принципами? Може, щось у них і вийшло? Цілі ж, варто погодитися, симпатичні.

Спочатку — про єдиний і консолідований. Всеохоплюючий Кодекс серед існуючих — згідно з ним — податків (ст. 16 і 17) єдиного податку навіть не згадує! Хоча далі в тексті Кодексу він, хоч як дивно, є (стаття 272—281; до речі, статтю 282 знайти не вдалося). Напевно, ті, хто готували список податків, і ті, хто готували «спрощення» для того самого Кодексу, між собою не познайомилися...

Чи включенню єдиного податку ще й у загальні статті будуть присвячені спеціальні зміни та доповнення? А як тоді щодо стабільності й незмінності? Яку незмінність порушити може (якщо вірити «Аналізу впливу» від Кірєєва) лише зміна відносин у державі — мало не зміна ладу!

Ще одним внеском у консолідацію й кодифікацію є, напевно, те, що кожен розділ проекту, в якому йдеться про «свій» податок, пропонує для нього і «свої» визначення (наприклад, поставки), що різняться від визначень того ж самого в інших розділах!

Усуненню колізій у єдиному, консолідованому і кодифікованому Кодексі, а також уникненню неоднозначних тлумачень сприятиме, очевидно, делегування певних податковстановлюючих повноважень Кабмінові (це стосується, наприклад, звичайних цін — у глибинах ст. 2 проекту). А вже уряд про колізії потурбується сам.

Наскільки автори Кодексу в антиколізійні успіхи вірять, свідчить те, що в п. 2 ст. 300 збереглося правило про конфлікт інтересів, яке застосовується у разі виникнення цих самих колізій. Присутній у тій самій статті й докладно описаний інститут податкових роз’яснень: кодифікація кодифікацією, але без них — нікуди...

Що ж до згаданої й гучно задекларованої стабільності, то про майбутні зміни в Кодексі п. 3 його ст. 3 говорить спокійно й легко. Лише б вносилися вони не пізніше, ніж за півроку до початку року (це правило, до речі, існує щодо податкових законів і тепер, а як воно діє — загальновідомо). Мабуть, планується, що «зміни відповідних відносин у державі» будуть постійно.

Однією з них, напевно, будуть держзміни, пов’язані із впровадженням єдиного соціального податку — приурочити обіцяний до Кодексу не виходить.

Ну, а забезпечення єдності податкового і бухгалтерського обліку, очевидно, нерозривно пов’язане з тим, що від «першої події» податковий облік відмовлятися наміру не має — тоді як в обліку бухгалтерському таке прискорення доходовиникнення, звісно ж, неможливе.

Зберігаються, між іншим, і аналоги знаменитих «5.9» і «11.2.3» (у проекті ці чудеса уповільнення витрат присутні відповідно в п. 2 ст. 32 і в п. 2 ст. 64).

Ну, а найгірше те, що кірєєвську пояснювальну записку вінчають слова стосовно очікування «завдяки Кодексу» ось яких щасть:

— збільшення прибутковості підприємств (справді, 40% їхніх збитків згорятимуть — див. п. 1 ст. 38, де зберігаються лише 60%);

— детінізації економіки (на честь, цікаво, чого? Може, на честь впровадження совково-калькуляційного методу «витрати плюс» при визначенні звичайних цін?);

— і відповідно до цієї детінізації — збільшення надходжень до бюджетів.

Уявляєте, якщо вони це збільшення вже подумки поділили-спрямували?!