ДПАУ do you do, або 10 заповідей

Поділитися
Спробуймо узагальнити та систематизувати, чого саме очікують українські бізнесмени, включно з дрібними підприємцями, від податкової гілки нової влади...

Спробуймо узагальнити та систематизувати, чого саме очікують українські бізнесмени, включно з дрібними підприємцями, від податкової гілки нової влади. Тобто привітаймо її, оновлювану, порадами.

Багато хто в принципі готовий змінити своє ставлення до податків на краще. І не дурити податкову службу народного Президента так, як дурити податківців за часів інших президентів вони вже звикли. Однак у такому разі мають бути й певні зустрічні кроки, на які підприємництво України має право розраховувати. Про них — по порядку.

1. Головним кроком, що знаменував би реальний поворот податківців у напрямку підприємництва, стало б скасування (як у Росії) інституту податкової міліції. Важко знайти в держапараті ланку більш корумповану й загрузлу в усьому, в чому тільки можна загрузнути, ніж ця. Так само важко знайти відомство, розформувати яке було б іще важливіше. Саме податкова міліція стала уособленням каральної функції оподаткування, що застосовується практично винятково з політичних мотивів (з інших мотивів усе обмежується «стандартною» корупцією).

Наділення у мирний час частини економічної служби держави надзвичайними повноваженнями до наведення порядку не привело, а лише породило нових хижаків-паразитів, які тільки іноді — за «спецзамовленнями» — відпрацьовували владі «право на концесію», за яким усе підприємництво фактично було віддано їм на відкуп. Що ж, на відкуп — так на відкуп, усі й відкуповуються...

Спочатку країна має перемогти корупцію, а потім уже — якщо знадобиться — створювати орган із такими особливими суперповноваженнями. Інакше в бізнес-середовищі будуть дискредитовані й оподаткування, і право, й держава.

2. Пряма кореляція між фінансуванням «не тих» партій (або, чого доброго, участю в їхній діяльності) і податковими «наїздами» є в сучасних умовах одним із основних показників відсутності реальної демократії. Якщо «правила» залишаться різними залежно від кольору «даху», то революцію можна було й не робити. Податкова служба зобов’язана перестати бути органом політичного залякування (і стосується це не лише тих, кого народ любовно називає «поліцаями»).

3. Корупція у податковому середовищі є загальновідомою. Найскрутніше при цьому чесним підприємствам, яких усе одно примушують щось відстібнути «за результатами перевірки» й бюджету, й «на лапу». У спеціальній літературі вже всерйоз обговорюються найневинніші підстави для донарахувань, зумовлених не помилками в податковому обліку, а його помилковою безпомилковістю, через яку й доводиться обмовляти самого себе, щоб не підводити інспектора.

А вже що його особисто не можна відпускати з порожніми руками, не знають лише школярі, та й то з молодших класів.

Нащо в такому разі чесно працювати? Завжди дешевше домовитися! Тим більше що домовлятися доведеться все одно (адже не беруть лише у «політичних», з якими вирішувати полюбовно не дозволяється).

Викорінювання хабарництва — і, до речі, й обов’язковості донарахувань — той самий пробний камінь, на якому зможуть перевірити: у керівництво ДПАУ прийшли гідні люди чи буде знову як завжди.

4. Найчастіше свої функції податківці виконують завдяки такій специфічній субстанції, як податкові накладні. Замислювалися вони, ясна річ, із найкращими намірами — звільнити від відповідальності за несплату ПДВ тих покупців, які цей ПДВ своєму постачальникові законослухняно сплатили. А вже куди він, недбайливий, його подів — у бюджет, теж своїм постачальникам чи перевів у готівку — невинного турбувати не має.

Ну а вийшло все з точністю до навпаки. Оскільки фіктивні фірми податкова знайти не в змозі (чим замість цього зайнялася податкова міліція, ми вже сказали), то відповідальними зробили не лівих виписувачів, а правих одержувачів. Усупереч, між іншим, не тільки логіці, а й позиції Верховного суду.

Втім, саме для цього податкові накладні та їх невизнання — не найголовніше. Тут ключовою формою стало визнання угод недійсними. А от для чого були потрібні саме податкові накладні — так це для відповідальності їхніх одержувачів за дрібні описки їхніх виписувачів. Податкові накладні стали своєрідним «останнім доказом королів»: якщо підприємство запевняє, що в нього все чисто й чесно, ну тоді — що робити — нехай покаже податкові накладні.

Можна б, звісно, з них і почати. Адже хід цей безпрограшний: податкових накладних, складених абсолютно правильно, сьогодні немає, а якщо і є, то саме тих, хто їх виписав, і треба інколи саджати — оскільки нічим, крім виробництва податкових накладних, такі грамотії, як правило, не займаються. Однак тоді — якщо з податкових накладних починати — ПДВ фактично перетвориться на податок з обороту за ставкою 20%, і податківцям незабаром нікого буде перевіряти. Тому використовується ця штука лише у крайніх випадках.

Припинення паразитування на невинних — одне із завдань податкової служби.

5. Поруч із цією проблемою є й не менш серйозна — відшкодування «вхідного» ПДВ експортерам. Їх, бідних, «застимулювали» сьогодні до такої міри, що вони вже не знають, як приховати і свій експорт, і пов’язаний із ним борг держави (що виник через вигадану для заохочення експортерів так звану нульову ставку ПДВ).

Виявляється, коли підприємство заборгувало державі, це ще не найстрашніше. Гірше — коли навпаки: держава винна підприємству. Оскільки заперевіряє до смерті, та все одно нічого не відшкодує. Максимум, що можуть зробити реально, — посадити директора та бухгалтера. От і думають бідні експортери, що їм краще:

чи то доводити «втупу» свою правоту,

чи то переходити на безПДВшний єдиний податок (і сплачувати його більше, ніж сплачують платники ПДВ, аби тільки не зв’язуватися з боргом собі держави) — для цього, до речі, великим ще потрібно грамотно роздрібнитися,

чи то завести в себе «нормальні» види діяльності (прикривши голенький борг не в той бік пристойними податковими зобов’язаннями куди належить),

чи то «експортувати» в межах України, як багато хто вже наловчився.

Якщо свавілля з відшкодуванням збережеться, ця «дрібниця» угробить і експорт, і експортерів.

6. Нерідкими є випадки, коли ДПАУ у своїх роз’ясненнях не тлумачить законодавство, а, м’яко кажучи, перетлумачує його. Випадки незадоволеності якістю податкових законів часто цілком зрозумілі, але вирішувати такі ситуації потрібно не через незаконно-підзаконні перекручування, а шляхом внесення аргументованих пропозицій до парламенту у порядку законодавчої ініціативи.

Слабку (а часом і практично ніяку) участь ДПАУ у формуванні законодавчої бази не можна виправдати нічим. Адже саме податківцям краще, ніж будь-кому, відомі проріхи у всіх законах, що стосуються оподатковування. А той незаперечний постулат, що іншими органами законодавча творчість ДПАУ має, безумовно, врівноважуватися, ще не означає корисності усунення податкової служби від законописання загалом.

При цьому йдеться не про коригування системи оподаткування через держбюджетні закони (що незаконно, за нашими підрахунками як мінімум з чотирьох причин), а про участь у створенні безпосередньо законів про податки. З протидією — між іншим — зусиллям тих депутатів, яких найбільше турбує оподаткування доходів власних (точніше, тих, хто їх для них одержує) і в яких «раньше думать о Родине» не виходить. Отже, ДПАУ має потурбуватися про неї сама, але не підміняючи законодавство, а лобіюючи його зміни.

Словом, те ж саме, що й нині, але не нахабно, а законно.

7. Ну а багато незаконних роз’яснень (що «випередили» зміни в законодавстві, які «під» такі роз’яснення ще не встигли провести) потребують якнайшвидшого скасування. Це, наприклад:

прирівнювання корпоративних прав до... послуг — і на цій підставі обкладення їх ПДВ;

заборона враховувати валові витрати за цінними паперами до їхнього продажу;

несподіване включення бірж до складу податкових агентів для утримання податку з доходів фізосіб;

довільні розширення бази обкладання єдиним податком, куди разом із належною виручкою від реалізації впихують і позареалізаційні суми, і навіть транзитні або взагалі поворотні;

багато, дуже багато іншого.

Є й листи (наприклад, про застосування знаменитого п. 5.9 Закону «Про оподаткування прибутку підприємств»), що явно суперечать одне одному і якісь із них (бажано — незаконні) теж не зайво було б скасувати.

8. За неправильні роз’яснення ДПАУ та її співробітники мають відповідати. Адже хтось готував свого часу дикі й тому згодом скасовані (у своїх найрезонансніших фрагментах) знамениті накази №735 від 30 грудня 1999 року та №306 від 12 червня 2000 року, а також лист №7522/7/23-6217 від 27 квітня 2004 року...

Тим більше що статті, які передбачають відшкодування держорганами заподіяних збитків, у законодавстві є. От нехай ДПАУ і компенсує, а їй — «справжні» винуватці, тобто посадові особи. Жарт (хоча й законний).

Ну а принаймні вибачень підприємництво дочекається? Римський папа, приміром, вибачився за інквізицію; 735-й і 306-й накази були, звісно, давно, але все-таки пізніше. Тож якихось кроків у цьому напрямку громадськість — щоб надалі не кортіло — дуже чекає. І від ДПАУ, і від безпосередніх «письменників».

До речі, письменників знайти часом неможливо. Напівофіційні консультації у «Віснику податкової служби України» закінчуються таким собі замінником підпису: «Відповідь(і) підготовлена(і) за сприяння...» і далі — три-п’ять прізвищ. Ну і хто ж «шив костюм»?

Така безвідповідальність роз’яснювачів, мало не їхня безіменність (вони сприяли, а хто ж писав?) має, звісно, залишитися в минулому. Щоб коли хтось перестарається у незаконних потугах, було з кого спитати.

9. Однак роз’яснення все одно мають бути (аби лишень вони не спотворювали закони). Роз’яснювати необхідно, оскільки багато що справді незрозуміло. Ось лише деякі теми, на сьогодні податковими роз’ясненнями не висвітлені:

чи можна, збільшивши ціну при продажу фізособі, ПДВ не збільшувати (п. 4.5 закону про ПДВ це начебто допускає);

чи необхідно у зв’язку з ремонтом основних фондів (п/п. 8.7.1 Закону «Про оподатковування прибутку підприємств») щокварталу перерозраховувати валові витрати заднім числом через переструктуризацію вартості вдосконалень, яка обчислюється наростаючим результатом;

чи готова ДПАУ виконувати вимоги Закону «Про податок на доходи фізичних осіб» (п. 18.10 ) про безплатне заповнення — до 1 березня — декларацій податківцями для всіх бажаючих;

як розраховується оборот у платників єдиного податку, порівнюваний із граничним для них 1 млн. грн., при посередницьких договорах: до бази для порівняння входить лише те, що оподатковується (винагорода комісіонера/повіреного), чи весь обіг, включаючи вартість товару, яка не підпадає під обкладання єдиним податком...

Йдеться навіть не про обов’язково «гарні» відповіді на ці запитання. Підприємництво з вдячністю сприйме будь-які, аби вони були однозначними.

Зрозуміло, наведені питання — лише незначна піщинка з неозорих пляжів...

10. Україна узаконила цілком дивне правило — «хто податкове роз’яснення одержує, тільки той ним і користується» (вільний переказ п/п. 4.4.2«д» Закону «Про порядок погашення податкових зобов’язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами»). Зайвим буде пояснювати, як цим користуються по обидва боки «податкових барикад». Проте є в нас і дуже гуманне правило про конфлікт інтересів: за наявності нормативних суперечностей завжди правий платник податків (це вже вільний переказ п/п. 4.4.1 того самого закону). І якщо всерйоз сприймати друге, то перше вже не важливо.

Не спрацьовує ж у нас «конфлікт інтересів» через банальну причину: потрібен він шефу, а знають про нього бухгалтер і юрист, які на більшості підприємств поєднуються в одній особі, якій особисто нічого не потрібно, оскільки шеф податковою економією все одно не поділиться, а домовитися з перевіряючими завжди простіше.

Проте якщо власники з бухгалтерами-юристами все-таки домовляться, то бюджету буде непереливки. А тому несуперечність законодавства та роз’яснень — турбота не стільки підприємств, скільки держави, тобто ДПАУ.

Втім, якщо бізнесмени виявлять добру волю і вона буде взаємною, їхнє протистояння податківцям переросте в мирне співіснування. Важливо тільки, щоб це неминуче єднання встигло відбутися до того, як замордовані фінслужби підприємств стануть від безвиході реалізовувати в зовсім інших масштабах свої досить безмежні можливості антиподаткового опору.

Підіб’ємо проміжні підсумки. Шановна ДПАУ! 1) Не убий (бізнес — поліцією). 2) Не плутай (політику й оподаткування). 3) Не кради (себто — не бери). 4) Не бий невинних. 5) Відшкодовуй. 6) Не обманюй. 7) Скасовуй неправильне. 8) Відповідай «за базар». 9) Роз’яснюй. 10) Будь готова (завжди готова!)

Поділитися
Помітили помилку?

Будь ласка, виділіть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter або Надіслати помилку

Додати коментар
Всього коментарів: 0
Текст містить неприпустимі символи
Залишилось символів: 2000
Будь ласка, виберіть один або кілька пунктів (до 3 шт.), які на Вашу думку визначає цей коментар.
Будь ласка, виберіть один або більше пунктів
Нецензурна лексика, лайка Флуд Порушення дійсного законодвства України Образа учасників дискусії Реклама Розпалювання ворожнечі Ознаки троллінгу й провокації Інша причина Відміна Надіслати скаргу ОК
Залишайтесь в курсі останніх подій!
Підписуйтесь на наш канал у Telegram
Стежити у Телеграмі