ДП «Укрзалізничпостач»: цитадель уседозволеності?

На початку червня «ДТ» уже торкалося теми тендерних закупівель продукції для потреб «Укрзалізниці» і тих умов, у яких вони здійснюються, — коли українському виробнику доводиться боротися, щоб посадовці дотримувалися українських законів (№21 від 3 червня 2006 року). Редакція продовжувала стежити за розвитком подій, і на сьогодні вже можна оцінити адекватність реакції на статтю, а також ужитих заходів із боку відповідних структур.

Спеціальна контрольна комісія з питань державних закупівель при Рахунковій палаті задовольнила обидві скарги ТОВ «Луганський електромашинобудівний завод» (ЛЕМЗ), скасувавши торги й зобов’язавши замовника — ДП «Укрзалізничпостач» — провести нові процедури закупівлі. Головне управління МВС України лист директора ТОВ «ЛЕМЗ» Юрія Гребенькова з викладеними фактами направило УБОЗ ГУ МВС України для ухвалення рішення і реагування в рамках кримінальної справи №49-1522, порушеної Генпрокуратурою за фактом зловживання посадовими особами «Укрзалізниці» і залізниць України своїм службовим становищем.

СБУ ж у рамках своєї компетенції ініціювала проведення спеціалістами Держадміністрації залізничного транспорту України «перевірки дотримання умов законодавства та галузевих нормативно-правових актів під час проведення тендерної процедури». Заняття досить безглузде, коли врахувати, що тільки-но ДП «Укрзалізничпостач» оголосило переможців торгів, процедура може вважатися завершеною, навіть коли це було зроблено з порушенням чинного законодавства: ініційована СБУ перевірка не може торкнутися укладених відповідно до цього рішення договорів. У результаті, за інформацією керівництва ЛЕМЗ, протизаконні угоди ніхто не скасував, а відвантаження і встановлення на рухомий склад «Укрзалізниці» запчастин, якість яких так і не було підтверджено, йде повним ходом...

Головне завдання Закону України «Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти» — створення конкурентного середовища в сфері державних закупівель, недопущення проявів корупції та забезпечення прозорості процедур закупівель за кошти бюджету. Але, судячи з реакції управління по взаємодії зі ЗМІ «Укрзалізниці», викладеної у відповіді на журналістські розслідування, що проводилися раніше, «на всіх підприємствах залізниць України, що здійснюють подібну закупівлю, було своєчасно створено комітети з досвідчених фахівців, що унеможливлює прийняття необ’єктивного рішення». Водночас чи можна вважати рішення об’єктивним, якщо закон порушено в частині реагування на скарги учасників тендеру? Зокрема, попри подану ЛЕМЗ 3 квітня ц.р. скаргу (із моменту подачі якої всі дії щодо тендеру мають бути припинені), уже 4 квітня тендерний комітет ДП «Укрзалізничпостач» видає акцепт на переможців торгів.

А от інші скарги — ті, що вибили ЛЕМЗ «із сідла», змусивши вітчизняного виробника у швидкісному режимі доводити якість своєї продукції, — тендерний комітет дуже навіть узяв до відома, попри те, що терміни їхньої подачі було порушено. Ні ЛЕМЗ, ні його офіційному представнику про документи, що ганьблять його репутацію, повідомлено не було, хоча саме ці скарги стали основним приводом для «вибракування» українського виробника — навіть після того, як ЛЕМЗ довів свою конкурентоспроможність і якість своєї продукції.

За жодним з проведених тендерів ДП «Укрзалізничпостач» не довело об’єктивність свого рішення. За запитом комісії Рахункової палати чомусь не було надано матеріалів, необхідних для розгляду справи, що «може бути розцінено, як перешкоджання Замовником реалізації основної мети Закону, а саме: створенню конкурентного середовища в сфері державних закупівель, забезпеченню прозорості процедур закупівель за держкошти і досягненню оптимального та раціонального їхнього використання». І судячи з мотивацій відмов тендерного комітету задовольнити скарги ЛЕМЗ, напрошується висновок про певний провал у пам’яті або в офіційному документообігу його представників. Як причина відхилення тендерних пропозицій щодо продукції ЛЕМЗ наводяться листи, після яких на підприємстві комісією в складі провідних фахівців «Укрзалізниці» було проведено дві перевірки, результатами яких було знехтувано й ними нехтують досі, хоча всі підозри з продукції ЛЕМЗ знято.

Несподівана стурбованість тендерного комітету ДП «Укрзалізничпостач» необхідністю при ухваленні рішення щодо якості керуватися наказом «Укрзалізниці» від 23 травня 1999 року і розпорядженням від 30 грудня 1996 року не може не викликати запитання: як три роки до цього продукція ЛЕМЗ відповідала вимогам цих документів і не загрожувала безпеці руху? Чи раніше безпеці пасажирів на залізничному транспорті при визначенні постачальників запчастин для «Укрзалізниці» приділяли не першочергову увагу?..

Пролив світло голова тендерного комітету ДП «Укрзалізничпостач» Олександр Лозинський і на те, які умови визначає сьогодні Закон «Про закупівлю товарів, робіт і послуг...» для створення конкурентного середовища. Виявляється, фахівці підприємства-замовника не тільки проводять тендерну процедуру і паралельно розпоряджаються державними коштами, а й цілком вільні у визначенні того, які документи потрібні для того, щоб відповідати вимогам закону. І коли причину того, чому тендерний комітет віддав перевагу фірмі, яка представилася дилером Ярославського електровозоремонтного заводу, тоді як ЯЕРЗ цей факт спростував, О.Лозинський так і не пояснив, то щодо спірної ситуації навколо документального підтвердження зв’язку іншого переможця з виробником АТ «Ризький електромашинобудівний завод» голова тендерного комітету посилався на відсутність у законі жорсткої норми, котра визначає, якими саме документами має бути підтверджений статус офіційного представника в Україні. Тобто документи, які юристам ТОВ «ЛЕМЗ» здалися недостатніми для підтвердження зв’язку між акцептованим переможцем тендера і виробником, тендерний комітет цілком влаштували. Але подавати їх хоча б комусь (у тому числі й до Рахункової палати) для підтвердження об’єктивності свого рішення та прозорості процесу тендерний комітет, вочевидь, не збирається...

Дивує й упередженість у виборі товарів, які поставляються на залізниці в результаті проведених тендерів. Якщо від вітчизняного виробника, котрий уже має сертифікати на випущену продукцію, що підтверджують її відповідність вимогам безпеки на залізничному транспорті, вимагали проведення все нових і нових перевірок, а також надання додаткових пакетів документації, то від виробників товарів, представлених підприємствами-переможцями, а саме — Ярославським електровозоремонтним, Ризьким електромашинобудівним, Новочеркаським електровозобудівним заводами і челябінським заводом «Електромашина», подібних дій не зажадали. Хоча всі перелічені підприємства ніколи не проходили аналогічних перевірок і випускають продукцію без необхідної, відповідно до вимог «Укрзалізниці», документації. У результаті рішення тендерного комітету ДП «Укрзалізничпостач» з українського бюджету буде додатково переплачено близько 4,2 млн. грн. за продукцію зарубіжних виробників, а українське підприємство залишиться без замовлень.

Однак головним відкриттям для ЛЕМЗ стала участь у процесі дискредитації українського виробника... Служби безпеки України. У своїй відповіді на скаргу дилера ЛЕМЗ О.Лозинський повідомив, що, окрім усього іншого, «було враховано позицію СБУ, котра своїм листом від 07.04.2006 р. №8/3/1-17320 повідомила про неприпустимість закупівлі запасних частин до електровозів серії ЕР виробництва ТОВ «Луганський електромашинобудівний завод», як таких, що не пройшли узгодження в органі державного нагляду ДП «Укрзалізстандарт». (З пояснення керівництва ТОВ «ЛЕМЗ», узгодження зазначеного органу є обов’язковим лише для підвідомчих підприємств «Укрзалізниці», від ЛЕМЗ замовник ніколи не вимагав пройти такого узгодження, і за результатами квітневих перевірок на ЛЕМЗ наявні сертифікати порахували достатніми для відповідності продукції безпеці руху...) Усвідомивши, що в їхній долі — як випливає з відповіді О.Лозинського — фатальну роль відіграла Служба безпеки, ЛЕМЗ має намір з’ясувати природу і суть листа (якщо такий існує), у результаті якого місце вітчизняного виробника на ринку зайняли закордонні підприємства.

Не менш цікаво керівництву заводу дізнатися і те, відколи це СБУ дає висновки про те, чия продукція і ким сертифікована, розбирається в порядках сертифікації, і на якій підставі керівники СБУ дають рекомендації не приймати товари українського виробника? Поінформованість СБУ в таких питаннях, як безпека виробів для залізничного транспорту, і конкретні підозри стосовно продукції ТОВ «ЛЕМЗ» були б зрозумілі, якби ця структура в рамках своєї компетенції проводила перевірку на виробництві «затаврованого» нею підприємства, вела розслідування — із залученням фахівців відповідних органів, які мають право давати подібні висновки. Але представники СБУ навіть не брали участі в роботі комісій «Укрзалізниці», щоб особисто пересвідчитися, що використання продукції ЛЕМЗ не створює умов для порушення правил безпеки й експлуатації на залізничному транспорті...

Враження керівництва ЛЕМЗ про те, що представники СБУ (автори листа) свідомо закріпили лінію тендерного комітету, у результаті якої перевагу було віддано підприємствам-перекупникам російських товарів, продукція яких обійдеться на 4,2 млн. грн. дорожче, досить красномовно доповнює повну аморфність стосовно недотримання закону посадовцями «Укрзалізниці». Чи не СБУ в рамках гарантування безпеки на транспорті і запобігання поставкам неякісної продукції мусить брати не останню участь у функціонуванні системи контролю за якістю продукції, що пропонується для потреб вітчизняного залізничного транспорту — системи, котра припускає й особисту відповідальність за порушення причетних до цього посадових осіб? Але безпорадність правоохоронних структур у даному разі, очевидно, із тієї ж сфери, що й ситуативна «амнезія» у ДП «Укрзалізничпостач»...

У відповідь на явне беззаконня керівництво ЛЕМЗ подало скарги до Антимонопольного комітету і Генпрокуратури. У суд направлено позовні заяви на визнання договорів, укладених у результаті тендерів ДП «Укрзалізничпостач», недійсними (які за законом мали б бути недійсними вже з моменту винесення рішення Рахункової палати). Але поки ЛЕМЗ домагатиметься справедливості, незаконна угода, обтяжлива для бюджету і сумнівна в плані якості, необхідної для безпеки руху, може бути реалізована.

У ДП «Укрзалізничпостач» із рішенням Рахункової палати не згодні, вважають, що «воно не відповідає реальним обставинам справи й ухвалене з порушеннями вимог законодавства», і оскаржуватимуть його в суді. І така завзятість із боку «Укрзалізничпостача» в реалізації угоди — на порушення закону, попри розголос, прикриваючи свої рішення та дії документами структури, що несе відповідальність за безпеку в країні, — може пояснюватися, окрім їхніх власних, уже відомих і малопереконливих, ще й такими причинами.

З 17 березня 2006 року набрали сили зміни до Закону України «Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти». Відповідно до цих змін, ДП «Укрзалізничпостач» не має більше права закуповувати продукцію для залізниць України: усі важелі з проведення відповідних тендерів й ухвалення рішень віддано шести українським залізницям. Тобто вищеописані тендери — це останні операції, в яких ДП «Укрзалізничпостач» виступає в ролі «банкуючого». І не дивно, що на запитання керівництва залізниць, котре знає про те, що результати незаконних тендерів було скасовано і мають бути призначені нові тендери — уже за новими правилами, ДП «Укрзалізничпостач» відповідає, що закупівлі проведено, договори на поставку запчастин укладено і найближчим часом буде виконано поставку продукції. І якщо Служба безпеки країни бере на себе функції експерта в сфері залізничної безпеки, а правоохоронні органи вважають адекватним і ефективним долучення фактів сьогодення до кримінальної справи часів Кірпи, то вже не здається дивним, що структурні підрозділи «Укрзалізниці» можуть проігнорувати закони України і рішення контролюючих інстанцій, щоб для потреб залізничного транспорту було придбано дорогу й сумнівної якості продукцію.

Ситуація розвивається в атмосфері повного мовчання з боку президента України, попри відкритий лист трудового колективу ТОВ «ЛЕМЗ», опублікований в офіційному виданні Верховної Ради України «Голос України» 27 травня 2006 року.