Договір зі скасувальними умовами. «Законний» спосіб увійти в чужий дім і спати на чужих ліжках - Економіка - dt.ua

Договір зі скасувальними умовами. «Законний» спосіб увійти в чужий дім і спати на чужих ліжках

19 червня, 2009, 14:37 Роздрукувати Випуск №22, 19 червня-26 червня

Українців уже важко здивувати правовою незахищеністю пересічної людини. Та все ж таки історія, розказана черговими жертвами вітчизняної правової системи, нас вразила.

Українців уже важко здивувати правовою незахищеністю пересічної людини. Та все ж таки історія, розказана черговими жертвами вітчизняної правової системи, нас вразила. Найбільш несподіваним виявилося те, що постраждалою стороною в цій історії, яка сталася в столиці України, є піддані Сполученого Королівства Великобританії і Північної Ірландії пан Стампер Вілл Гавард і пані Зої Стампер. А їхнім кривдником — підданий Грецької Республіки пан Мітсопулос Атанасіос, генеральний директор компанії Conril.

Британські українці

Сім’я Стамперів приїхала в Україну 1993 року. Вілл Стампер працював у відомій британській фірмі De La Rue, яка друкувала для України спочатку купони, а потім і українську гривню. У нашій країні фірма допомагала будувати банкнотну фабрику. Тоді Вілл познайомився з нинішнім президентом Віктором Ющенком. «Нам тут дуже сподобалося, і ми вирішили остаточно пов’язати своє життя з Україною, — розповідає Зої Стампер. — У нас була маленька дитина, потім народилася друга. Це було необлаштоване, але дуже цікаве життя. Багато років ми просто орендували будинок, знімали квартири. Настав момент, коли ми вирішили побудувати свій будинок. Знайшли на околиці Києва тиху мальовничу ділянку на вулиці з красивою назвою Ягідна. Щоправда, в будинку не було ні підлоги, ні вікон. Практично це був напівзруйнований каркас будинку без жодних комунікацій. Ми уклали попередній договір, заплатили завдаток. Була невирішена проблема — земля не була приватизована. Свою допомогу в цьому питанні нам запропонувала наш друг Олена Моїсеєнко. Ми із вдячністю прийняли її допомогу».

Сім’я Стамперів надала Моїсеєнко позику на придбання житлового будинку, розробку проектно-будівельної документації та виконання ремонтно-будівельних робіт і де-факто стала покупцем будинку. Олена уклала договір купівлі-продажу будинку і зареєструвала право власності в БТІ. І сім’я Стамперів, оформивши договір оренди і відремонтувавши перший поверх, переїхала в будинок, щоб остаточно його реконструювати. Провели всі комунікації: газ, електрику, воду, телефон. Це коштувало дуже дорого, оскільки архітектурно-планувальне завдання довелося розробляти на все селище Самбурки, на території якого розташований будинок.

Зої Стампер — живописець і скульптор. Працювала на такі відомі аукціонні будинки, як «Сотбі» і «Крісті». Не жіноча це справа — скульптура, але тендітна Зої успішно працює з важкою бронзою. Її скульптури дуже відомі серед авторитетних поціновувачів. В Україні Зої також влаштовувала виставки своїх творів. Познайомилася з київськими художниками, які під час ремонту і зведення будинку виконували роботи з дизайну і оформлення. В результаті напівзруйнований будиночок на 220 квадратних метрів перетворився на з любов’ю спроектований в англійському стилі красивий замок загальною площею 1452 квадратні метри.

Спокійне життя підданих Великобританії було несподівано і нахабно зруйноване наприкінці 2007 — початку 2008 року, коли їх буквально вигнали з побудованого ними будинку, вони втратили все своє майно і мусили тікати з нашої країни. Хоч як це парадоксально, але трапилося це з використанням особливостей української судової системи і розбіжностей у законодавстві.

Скасувальні умови

Першою хазяйкою будинку №60/11 на вул. Ягідній була Олена Ніхотіна. У 2002 році вона знайшла потенційного покупця — громадянина Греції Мітсопулоса Атанасіоса, який, оглянувши ділянку, поставив тверду умову укладення угоди — приватизацію протягом трьох місяців ділянки в 30 соток землі навколо будинку і продаж йому будинку разом із ділянкою. Умови, м’яко кажучи, нездійсненні в принципі, хоча б тому, що в Києві дозволено приватизувати на сім’ю не більше 10 соток. А вже скільки в нас у столиці нер­вів і часу забирає процес приватизації (десятки погоджень, томи довідок і нескінченні очікування рішень комісій і сесій), багато киян знають не з чуток. Проте покупець не зважив на київські реалії, і сторони уклали договір купівлі-продажу зі скасувальними умовами: «п. 8… права і обов’язки сторін припиняються в разі, якщо Продавець до 01 січня 2003 року не передасть Покупцеві рішення Київської міської ради…»

Звісно, оформити приватизацію землі не вдалося, і відповідно до договору продавець був зобов’язаний протягом першого тижня 2003 року повернути передоплату. З обопільної згоди сторін було призначено зустріч у нотаріуса.

Саме тут Ніхотіна і знаходить нових покупців — сім’ю Стамперів, укладає з ними попередній договір, отримує завдаток і з цими грошима йде на зустріч з Атанасіосом. Проте нотаріусу від грека надходить лист: «Через виробничу необхідність з’явитися на укладення правочину не можу». На всі подальші призначені зустрічі він також не з’являвся, ведучи листування через нотаріуса. Ніхотіна наймає юристів і звертається до суду про розірвання договору. Суд вона виграє, апеляцію теж.

«Рішення апеляційного суду набуває чинності відразу після його оголошення», — пояснює ситуацію представник сім’ї Стамперів Алла Бурик. — І Ніхотіна без проблем і з чистою совістю продає будинок. Нотаріус завіряє правочин, адже житловий будинок на момент продажу нікому не був проданий, ані заставлений, у спорі або під арештом не перебував. Як з’ясувалося пізніше, грек подав касацію і суд скасував усі рішення судів і повернув справу до суду першої інстанції. Далі — п’ять років судового провадження. Суди ухвалюють рішення на користь Ніхотіної, але Мітсопулос Атанасіос не зупиняється і продовжує судитися, паралельно спостерігаючи за процесом перетворення «руїни» на «розкішний замок». А законослухняні англійці, які нічого не знають про нависаючу загрозу, проводять електрику, газ, телефон. Отримують архітектурно-планувальне завдання на свою ділянку і на все селище. А тим часом діти грека і англійців вчилися в одній школі...

Грецьке захоплення

Нарешті у 2007 році Мітсопулос Атанасіос «помічає» продаж і знов подає до суду зустрічний позов про визнання недійсними пунктів свого договору купівлі-продажу про обов’язкову приватизацію ділянки. Доплачує через депозит нотаріуса 50% від суми оскаржуваного правочину-2002 і вимагає визнати недійсним договір купівлі-продажу будинку, укладений між О.Ніхотіною та О.Моїсеєнко. Суд першої інстанції він виграє, апеляцію програє і знову подає касацію.

24 грудня 2007 року, напередодні католицького і протестантського Різдва, англійці поштою отримують простим листом ухвалу, в якій сказано, що Верховний суд підтримав рішення суду першої інстанції і що право власності на житловий будинок №60/11 на вул. Ягідній визнано за Мітсопулосом Атанасіосом. (Нагадаємо, йдеться про 220 кв.м. старого, якого вже не існує, будинку.)

Тут уже довелося вступити в судовий процес громадянам Великобританії. «24 січня 2008 року Голосіївський районний суд м. Києва задовольнив заяву Стампера Вілла Гаварда і наклав арешт на будинок, заборонивши будь-яким юридичним і фізичним особам проводити будь-які дії, спрямовані на зміну власника будинку, — розповідає А.Бурик. — Копію ухвали того ж дня було надіслано в Державну виконавчу службу (ДВС). Проте на початку лютого відбулося справжнє силове захоплення будинку за участі ДВС. Мітсопулос Атанасіос прибув на захоплення з державним виконавцем О.Тимощуком і півтора десятками міцних хлопців».

Скрутити руки єдиному охоронцеві, який відчинив двері виконавчій службі, і увірватися в будинок загарбники встигли до прибуття господарів. Сім’ї англійців довелося доводити свої права за ворітьми свого будинку. Виконавець, побачивши ухвалу про арешт будинку, відразу зрозумів, що здійснювані дії незаконні, тому швидко зник. Проте будинок уже був захоплений. Коли господарі спробували ввійти, на них тут-таки накинулися загарбники і заламали руки.

Дивом прорватися в приміщення вдалося тільки Зої Стампер. «Я забігла в будинок, піднялася до себе у спальню, — розповідає англійка. — Побачивши, що я хочу зателефонувати, вони відрізали телефон. Грек дуже нервувався, чекаючи дій у відповідь, і погрожував мені. Я сховалася у ванній зі своїми собаками. Пішла лише о 10 годині вечора. Наступного дня мені відчинили і дозволили взяти дитячий одяг. Після цього вони почали виносити наші речі на вулицю. Поставили просто неба всі мої картини, починаючи зі студентських робіт. Було зламано сейф і знищено всі документи. У будинку залишилися всі речі, одяг, меблі, які я отримала в спадок».

У порушенні кримінальної справи господарям було відмовлено «через відсутність складу злочину». Міліція послалася на рішення Верховного суду. Представникові господарів довелося письмово пояснювати, що рішення суду, на яке посилаються загарбники, не набуло чинності, що будинок перебуває під арештом і так далі. За словами Зої, вони були настільки шоковані тим, що сталося, що після погроз, які посипалися з боку грека, терміново виїхали з дітьми до Франції, навіть не спробувавши відстояти свої майнові права в країні, в якій прожили 15 років і яка відразу стала для них чужою. У країні, де можна увірватися в чужий дім під прикриттям закону.

Сім’я Мітсопулоса Атанасіоса, його дружина Ольга Андерс і діти, вже майже рік проживають у будинку, де-юре єдиною законною господинею якого є громадянка України О.Моїсеєнко, користуються речами і меблями підданих Великобританії. Вклавши близько 55 тис. дол., грек зумів захопити будинок, вартість якого на сьогодні, за найскромнішими оцінками, перевищує 10 млн. дол. Не менше 1 млн. дол. коштує також хатнє начиння, до якого входять, зокрема, антикварні меблі зі спадку Зої Стампер і твори мистецтв.

Час лікує. У день Києва Зої прилітала в столицю. Переживши шок, Стампери все ж таки не розчарувалися в людях і вірять у торжество справедливості.

Ми повідомляємо тільки дійсно важливі новини. Долучайся до Telegram-каналу DT.UA
Помітили помилку?
Будь ласка, позначте її мишкою і натисніть Ctrl+Enter
Додати коментар
Залишилось символів: 2000
Авторизуйтеся, щоб мати можливість коментувати матеріали
Усього коментарів: 0
Випуск №35, 21 вересня-27 вересня Архів номерів | Зміст номеру < >
Вам також буде цікаво